“Люди люблять цих птахів за вірність своїй оселі й навіть довіряють їхнім крилам власну долю”. · с. 15сторінка оригіналу ↗
ТАКІ ПРОСТІ Й ТИХІ
Слово Просвіти, №52 за 2008 рік
Упродовж цього року наші читачі мали змогу ознайомитися з розділами книжки Андрія Топачевського “З Божого саду”. Сьогодні завершуємо серію публікацій. Ми вдячні Андрієві Олександровичу за надані матеріали і бажаємо, щоб його книжка якнайшвидше побачила світ.
Закінчення. Поч. у ч. 3, 5, 8, 10, 12, 14, 17, 19, 22, 24, 26, 28, 31, 33, 35, 36, 39, 41, 44, 46 за 2008 рік.
Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. Від Матвія, 10 : 16
У своїх настановах апостолам Ісус говорить про голубів як про невинних, тобто чистих і незлости$ вих істот. Уподібнюючи неофітів християнських до цих птахів, Син Божий уживає поширені в народній свідомості, а тому ясні образні по$ рівняння. У різних українських пе$ рекладах Євангелія це звучить та$ кож: прості, як голубки або тихі, як голуби. Яка розмаїтість лагідних прикмет! Цим птахам у Святому Письмі приділено більше уваги, ніж багатьом іншим тваринам. Повага до голубів засвідчена у пророчих та історичних книгах Біблії, з особ$ ливою любов’ю згадано їх у Книзі Псалмів і Пісні над Піснями. Ще за часів ранньої античності спостережливі власники свійських голубів помітили в них риси шля$ хетності, незвичайні для інших тва$ рин. Паруються вони надовго, пе$ реважно довіку. При цьому обидва птахи виявляють зворушливу под$ ружню увагу і ніжність. Взаємні до$ тики дзьобами до шиї й голови на$ гадують поцілунки; голуб нерідко годує свою подругу. А під час ви$ сиджування пташенят, яких не бу$ ває більше двох, голуб не дозволяє голубці покидати гніздо, по-чоло$ вічому піклуючись про неї; коли ж та не слухається — б’є крилами. Відпускає тільки попоїсти, але тоді сам сідає зігрівати дітей, що з’яв$ ляються на світ зовсім безпорад$ ними, наче людські немовлята. Протягом першого тижня обоє птахів годують їх особливим “голу$ биним молоком”, що утворюється
УКРАЇНСЬКІ СИМВОЛИ
Микола ДМИТРЕНКО
У народному світогляді є по$ няття, що без них не обходиться жодна людина протягом життя, зві$ ряючи за ними свою долю. До та$ ких основних світотворчих начал належить місяць. Закорінений у давні міфологічні пласти, образ мі$ сяця символізував життя, світло, любов, постійне оновлення, без$ смертя, вічність, чоловіче і жіноче начало — Матір — Велику Богиню, Царицю небесну; князя, парубка, козака, нареченого. Місяць — це “нічне Боже око”, “козацьке сонце” (варіант — “циганське сонце”), “ві$ дьомське око”, “злодійське око”. Крім того, місяць — символ пусте$ лі, вола, качки, гуски, залежно від форми — серпа, чаші, повноти і надщербності тощо. Отже, місяць символізував позитивне й негатив$ не начала, початок і кінець, прип$ лив і відплив, ріст і вмирання. Символічні чотири фази міся$ ця: народжується, росте (молодий, повний), старіє і вмирає. Чотири пори року немовби дублюють мі$ сячні цикли: навесні все народжу$ ється, росте, зеленіє, влітку повніє — досягає піку, восени в’яне, взимку вмирає. За аналогією і лю$ дина народжується, розквітає, на$ бирається сили, здоров’я, а потім поволі її втрачає, “в’яне”, старіє. Вважали: людина народилась на молодий місяць — енергійна, ра$ дісна, весела, молодолиця все життя; на старий місяць — похму$ ра, швидко старіє. За повір’ям, якщо на молодий місяць підрізувати дівчині косу, то швидко ростиме довга й товста. Саме у цій фазі місяця сприятливі у підшийках батьків. Усе це дивува$ ло античну людність, відповідало патріархальним уявленням про ро$ динне життя. Та й сучасний вислів “усе, крім пташиного молока” під$ креслює вишуканість харчування голубенят. У давнину навіть існувала дум$ ка, ніби лагідність голубів поясню$ ється відсутністю в їхньому тілі жовчі, з надміром якої чомусь пов’язували погану вдачу. Так га$ дали і наші предки понад тисячу років тому, коли княгиня Ольга за$ жадала 946 р. від Різдва Христово$ го викупу у вигляді голубів, які жили в кожному дворі. Про це свідчить “Повість минулих літ”, складена ченцем Нестором. Та вчені-орніто$ логи виявили, що подібне твер$ дження не зовсім справедливе, бов голубів хоч і нема жовчного міху$ ра, та з травленням повний гаразд саме завдяки цій рідині. Адже до$ рослі птахи живляться досить гру$ бим харчем, переважно зерном та насінням бур’янів. Хліб та інші крихти з людського столу для них — делікатеси. Ще одна цікава риса вирізняє дикого, чи то здичавілого у наших містах і селах голуба з усіх інших птахів, що живуть гуртом і літають зграями. На відміну від ворон, гра$ ків або горобців, голуби ніколи не галасують, зберігаючи майже пов$ ну мовчанку. І тільки упадаючи біля своєї пари, голуб мелодійно турко$ че (за приказкою: “Голубець гукає, як пари шукає”). Коли ж минає за$ лицяння й надходять буденні кло$ поти про нащадків, самець замов$ кає, гідно несучи подружній тягар. Неважко здогадатися, що умови для росту дітей, рослин, тварин. За народними прикмета$ ми, на місяць-молодик добре сія$ ти, садити — усе добре приймати$ меться і ростиме. Віра в цілющу силу молодого місяця породжувала шанобливе до нього ставлення; молилися як до божества, просили здоров’я, доб$ рого сну, врожаю, любові. Образ місяця як всесильної істоти, що може вплинути на майбутню долю, відображено в багатьох замовлян$ нях, що виникали з різного приво$ ду, проте належали, як правило, ді$ тям, молодим — тим, хто ріс, буду$ вав, зміцнював свій фізичний і ду$ ховний стан, статус у соціальному середовищі. Скажімо, дівчина про$ сила в місяця звичайного життєво$ го сприяння: “Місяцю-князю, ніч$ ний владарю! Ти поза хмари літа$ єш, увесь мир видаєш. Подивись мені в очі, подивися в потилицю, як я піду на вулицю. Тобі, місяцю-кня$ зю, світитися-жмуритися; мені, красній діві, нічим не журитися. То$ бі, місяцю-князю, ясненько світи$
йдеться про всім відомо$ го с и з о г о голуба. Три$ маючи цього невеличкого птаха біля себе протягом тисячоліть, людина виве$ ла різні його породи, що відрізняються забар$ вленням голови, шиї і грудей, довжиною махо$ вих і хвостових пір’їн та ще — своїми здібностя$ ми. Декоративні породи мають оригінальний зов$ нішній вигляд, спортив$ ні — високо, стрімко й красиво літають — ли$ нуть. Поштові ж мають виняткову пам’ять, мит$ тєво орієнтуються і можуть повер$ нутися додому звідусіль, куди б їх не завезли. Цим крилатим пошта$ рям у минулі століття за відсутністю телекомунікацій доручали терміно$ ві й таємні повідомлення. Вони сприяли зустрічам закоханих, вик$ ликали допомогу до оточених во$ рогами міст. А 1943 року голубка, пролетівши сотні миль над Північ$ ною Атлантикою, принесла запис$ ку, якою врятувала команду підвод$ ного човна. За це їй було споруд$ жено бронзовий пам’ятник на вій$ ськовій базі. Та перше в історії важливе пові$ домлення принесла голубка, випу$ щена старозавітним Ноєм. Вона по$ вернулася, тримаючи у дзьобі олив$ кову гілочку зі звісткою про те, що спала вода з-над землі. Саме з неї й малювали художники минулого століття славнозвісних “голубів ми$ ру”. А співець Псалмів Давидових скрушно звертається до Господа: Коли б я мав крила, немов та голуб$
ти; мені, красній діві, добре похо$ дити. Тобі, місяцю-князю, сонце зустрічати; мені, красній діві, соло$ денько спати”. Дівчина, турбуючись, щоб ми$ лий їй хлопець звернув на неї ува$ гу, ставала на порозі хати й тричі молилася до місяця: “Місяцю мо$ лодий, на тобі хрест золотий! Як ти, місяцю, сіяєш Богові й людям, щоб я так сіяла і вгодна була Бого$ ві, Іванові (чи інше ім’я) і людям”. Цікаво, що й парубки не цура$ лися таких замовлянь, щоправда, їхні прохання частіше стосувалися кар’єрних устремлінь, соціального статусу: “Святий місяцю, славен ти перед Богом, перед царями, пе$ ред панами, перед миром христи$ янським! Щоб я такий був перед царями, перед панами, перед усім миром християнським!” На молодий місяць люди зас$ тосовували лікувальну магію сло$ ва, звертаючись саме до місяця, адже коли його не було на небі, то він сходив у потойбічний світ, у світ мертвих. Вважали, що місяць може забрати в людей хвороби і віднес$ ти у те мертве царство без повер$ нення. Недарма старий місяць, вмираючи, зникає, а коли з’явля$ ється, то люди просять у нього до$ помоги. Старші, побачивши моло$ дик, примовляли: Місяць, місяць молодий, В тебе ріг золотий. Тобі півповня, Мені на здоровля. Для того, щоб позбутися зуб$ ного болю, зверталися до місяця: — Місяцю молодий, на тобі хрест золотий. Ти мертвим світив?
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
