“Якби прості українці разом з місцевою владою не творили чудес виживання, держава давно б уже лежала”. · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПЛОЩА НАРОДНИХ ЖАЛІВ
Слово Просвіти, №52 за 2008 рік
У районному містечку на Чернігівщині, які скрізь в Україні, встановили пам’ятник жер$ твам Голодомору. Гарний чорний мармур, на якому вирізьблено хрест. Самісінький центр містечка, скверик біля будинку культури. Ще не скрізь вдалося встановити ці знаки пам’яті на центральних майданах населених пунктів. Ідейні нащадки голодоморителів, знехотя змирившись із фактом відкриття цих знаків, робили все, щоб посунути їх як$ найдалі, кудись на кладовища чи, в кращому разі, до церкви. Але у нас встановили у цен$ трі. Місцева газета навіть зазначила, що те$ пер створився своєрідний пантеон. І справді. Посередині — височезна свіча Обеліска Слави. Це пам’ятник землякам, що загинули в роки Другої світової війни. Типові свічки-обеліски, поруч плити з сотня$ ми прізвищ є навіть у порівняно невеликих селах, не те що в райцентрах. Усе це вста$ новлено давно, років через 20—30 після вій$ ни. А цього літа ліворуч від обеліска відкри$ ли пам’ятний знак жалю за всіх постражда$ лих від чорнобильської катастрофи, через 22 роки потому. І щойно встановлений пам’ятник жертвам Голодомору — через 75 років після нього. Начебто все справедливо: центральна площа, сквер, людне місце. Тут і треба вша$ новувати пам’ять земляків. Але чомусь сум$ но. Бо тепер наш центр перетворився на цвинтарну площу, яка свідчить про те, що Го$ лодомор в Україні організували. Найкриваві$ ша в історії людства війна чавила Україну. Найбільша техногенна катастрофа в історії планети — теж наша… Мимоволі думаєш: чи було в нашій історії щось радісне, перемож$ не, а якщо було, то чому не такого масшта$ бу? Чому на честь цього не височать пам’ят$ ники й пам’ятні знаки на наших центральних майданах, як у багатьох країнах? Мабуть, то$ му, що досі ми не мали власної держави, в нашій історії так багато трагічного, про що варто пам’ятати, шануючи свій рід і свій народ.
Фото Ксенії Гладишевої
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
