Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “На мою долю випало скільки, що вистачило бна страждання, творчість і натхнення для багатьох”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

ВВООЛЛООДДИИМ МИИРР Ш ШООВВККООШ ШИИТТННИИЙЙ:: «ДОСТУКАТИСЯ ДО КОЖНОЇ КЛІТИНИ КРОВІ»

Слово Просвіти, №52 за 2010 рік

Спілкувалася Наталія АНТОНЮК — Володимире Федоровичу, Ви займаєтеся політикою, літературою, громадською діяльністю. Що є для Вас основним? — Особистість має бути різнобічною. Якщо Бог людину в чомусь одному наді' лив, то дав їй іще якісь таланти. Я все життя займався спортом — три' разовий чемпіон України з легкої атлетики серед ветеранів легкої атлетики. Переко' наний, що якби зараз поїхав на чемпіонат (а я кілька років на ньому не був присут' ній), то у своїй віковій категорії переміг або був у призерах. Можливо, десь воно й шкодить, що до всього цікавий: і до політики, і до літерату' ри, й до науки, і до спорту, і до всього ін' шого. Однак, коли віддаєш перевагу чо' мусь одному, це обмежує, та й хочеться випробувати свої сили. Цікаво жити — жи' ти повнокровним життям. Політикою займаюся вимушено, бо без нас, романтиків, не було б незалежної Ук' раїнської держави. Якби до Верховної Ра' ди 1991 року не прийшли 18 письменни' ків, для яких Україна є сенсом життя, на' довго відклалося б питання про незалеж' ність України. “Боже, якщо ти є, серце візьми моє, Дай Україні дай, дай Україні волю” — це слова з моєї пісні “Дай Україні волю”, яка щоденно звучала на радіо й телебаченні перед референдумом. Пам’ятаю, що після нього до мене підходили навіть із чужого табору з більшості й казали: “10 % в рефе' рендумі — твої, за цю пісню”. Той внесок, що зробили Павло Мов' чан, Володимир Яворівський, Роман Іва' ничук, Роман Лубківський, Михайло Ко' сів для розвитку України просто неоцінен' ний. У політиці не можна бути довго, якщо ти не йдеш на компроміси з власною со' вістю. Це однозначно. Або залишайся со' бою, і тоді тебе виштовхне з політики агре' сивне середовище, або йди на компроміси. Причому: робиш максимум — усе, що можеш для України, можливо, навіть біль' ше, ніж коли ти не в політиці, але десь — чомусь — колись поступився своїми прин' ципами, і все. Мене Господь від того вбе' ріг, я принципами не поступився, і це не гординя, а вірність власним переконан' ням. Те, що в мене освіта складається з при' родничого, технічного, літературного і по' літологічного напрямків, робить цікаві' шою і мою літературну роботу. Якщо я пишу про атомну енергетику — я пишу як фахівець із атомної енергетики. Як геолог — за моїми пейзажними вірша' ми можна проводити польові роботи. У мене в романі “Мерехтіння зникань” є розділ “Тайга”, в якому в художній формі викладена вся методика польових робіт. Якщо я пишу про філософські бачення світу, то мій герой мислить філософськими категоріями. Головне, ким би я хотів залишитися — особистістю, яка називається Володимир Шовкошитний. Політика мине, а те, що я написав, дай Бог, залишиться. — Яким має бути герой нашого часу? — Він повинен відповідати викликам цього часу. Як на мене, герой нашого часу — людина патріотична, безкомпромісна стосовно національних цінностей. Є цінності і є інтереси. На превеликий жаль, сьогодні ті, хто робить політику, втому числі люди патріотичні — не на показ — проміняли цінності на інтереси. Вони думають: “Я тихенько прилаштуюся. Щось і собі урву, але і для України зроб' лю”. Так не можна. Герой нашого часу — той, хто має чітку і ясну шкалу пріоритетів: загальнонаціональні цінності, корпора' тивні цінності й особисті цінності. Саме в такій послідовності. Якщо всі ми будемо так чинити, то всім буде добре. У Біблії на' писано: не накопичуй скарбів, бо де скарб твій, там і серце твоє. Герой нашого часу — українець в Укра' їні. Людина національно свідома, але в той же час це людина — громадянин Всесвіту. Тільки будучи глибоко національним, можна шанувати набутки інших культур. Бо якщо ти свого не любиш, то як ти мо' жеш цінувати чуже? Герой нашого часу — людина, яка гото' ва жертовно служити власному народу. Це людина, яка має високу духовну мрію, гро' ші для якої ніколи не є метою, а лише за' собом досягнення мети. Герой нашого часу — людина і самовід' дана і віддана дружбі. Ставлення до друзів — це лакмусовий папірець. Якщо людина заради друга, коханої людини не здатна на жертву, вона ніколи для мене не буде геро' єм. Бо за будь'якої складної ситуації ця людина завжди продасть, здасть, для неї не існує цінностей. І саме слово “герой” — мужність, смі' ливість, готовність до вчинку. Мене, як си' вого українця, як людину, що займалася національно'патріотичним вихованням, шокують дані соціологічних опитувань, коли на запитання: “Чи готові ви зі зброєю в руках захищати суверенітет, територіаль' ну цілісність України?” більше 50 % відпо' відають “ні”. Я готовий захищати свою державу, і хо' чу бути глибоко перекона' ним, що половина із сотні призваних до армійських лав мені не стрілятимуть у спи' ну. Колись письменник Пав' ло Вольвач написав: “А ви попробуйте жити серед цієї телятини понурих тожеукра' їнцев в підпіллі мрій і надій”. Люди, яким огидне все ук' раїнське, щастя Україні не принесуть. Герой нашого часу — лю' дина, яка живе так, щоб ко' жен чужинець, поглянувши на неї, сказав: “Українці — це круто!”. — А хто з української історії є для Вас героєм? — Для мене героєм на всі часи залишається Іван Бо' гун. Україні завжди потрібні такі богуни. Він затятий, без' компромісний у боротьбі з ворогами, його життя переконує, що для України був здатен на все. Герої, які мо' жуть покласти голову на рейки, після то' го, коли поїзд пройде, мене не цікавлять. Хто буде ближчим до влади, напише про свої подвиги. Сьогодні в герої Чорно' биля записалися люди, які й близько не мали стосунку до героїзму 1986 року. Я ж знаю всіх, хто був героєм. Будь'яка велика подія породжує масу пристосуванців, які намагаються на ній паразитувати. Тому пройде ще років два' дцять'тридцять, і коли не стане тих, хто боровся за незалежність, виявиться маса нових героїв'борців за вільну Україну: ко' муністи “кістьми лягали за свободу укра' їнців”, і регіони “сильно постраждали за нашу державу”. — Ваше ставлення до нинішньої української еліти? — Духовно'кревну спорідненість виз' начає свідомість і пам’ять етносу. Якщо половина народу під проводом своїх вож' дів тягне Україну в азійське болото, а кра' щі уми бачать нас у Європі, то ми топчемо' Герой нашого часу… Мужній воїн чи толерантний дипломат? Лицар без страху й відступництва чи розсудливий і спокійний керівник? Про те, які герої сьогодні потрібні Україні читачам “Слова Просвіти” розповідає письменник, учасник усіх подій, які розгорталися після аварії на ЧА ЕС, громадський діяч Володимир ШОВКОШИТНИЙ. Також він відверто говорить про три вибухи в його житті, що зірвали, наче Чорнобильські реактори, його душу, розповідає про політику і компроміси, про пристосуванців і українську еліту, про сучасних “брендова них” піїтів і справжніх класиків. А також письменник прогнозує, коли нарешті чужинці скажуть: “Українці — це круто!” ся на місці. У точці прикладання сил век' тори самознищуються. Будемо топтатися на місці, допоки правляча еліта хоч яки' мось чином не нагадуватиме еліту духовну. А еліта — кращі люди нації, які в силу ін' телектуальних здібностей, морально'вольо' вих якостей, національної самосвідомості й патріотизму, готовності жертовно служити власному народу беруть на себе відповідаль' ність за майбутній поступ нації. — Чи може статися нині загальнонаціональний вибух протесту? І чи готові українці жертовно служити Україні? З дружиною на Говерлі. 2009 р. — Українці за своєю ментальністю во' ли. Хіба ревуть воли, як ясла повні? Треба, щоб спорожніли ясла, щоб була повна без' вихідь, і тоді відбудеться те, що в нас зав' жди відбувається — пасіонарний вибух. Тоді раптом з’являється Богдан і Богун, Залізняк і Гонта, піднімається Холодний Яр, виникає УПА. Чашу нинішня влада переповнить, це зрозуміло. Вона визначає ганебні правила, нищить українську мову. За незалежної України виросло нове

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин