Святкуймо! “З Новим 2011 роком!” · с. 16сторінка оригіналу ↗
РРО ОД ДО ОВВІІД Д Д ДІІД ДАА М МО ОРРО ОЗЗАА
Слово Просвіти, №52 за 2010 рік
Станіслав ЗМІЄВСЬКИЙ, м. Одеса Спочатку огляньмося в ближнє мину' ле. Люди старшого покоління добре пам’ятають, що тривалий час навіть саме свято ялинки було заборонене кому' ністичною владою як прояв “релігійних забобонів” і “пережитків”. Прикрашену ялинку можна було побачити хіба що в церквах, які дивом уціліли. А вдома для ді' тей наряджали іграшками та цукерками гілку будь'якого дерева, а іноді й віник. Перше радянське новорічне свято ялинки відбулося в Україні на рік раніше московського у Харківському палаці піо' нерів і жовтенят. Його облаштували у при' міщенні колишнього Дворянського зіб' рання, яке, до переїзду в Київ, займав ук' раїнський уряд. Я мав можливість спілкуватися із ти' ми, хто влаштовував це свято. Вони роз' повідали, як привезли і встановили у залах палацу аж три великі сосни. Прикраси для них майстрували з картону та паперу ке' рівники гуртків разом зі своїми вихован' цями, бо у продажу їх не було. На поміч прийшли робітники Мереф’янського склозаводу, за кілька днів налагодивши випуск великих куль із товстого зеленого скла, із якого робили пляшки. А ще ком' сомольці побували у монастирях і нахабно вилучили там старі ялинкові прикраси. Роздобутих у монахів янголів із крильця' ми потім перетворили на пташок. Героями першого новорічного маска' раду були не лише казкові та літературні персонажі, а й костюмовані революційні матроси, чапаєвці, стаханівці, мічурінці, підкорювачі Арктики. Розважали всіх ку' медними витівками популярні тоді коміки Пат і Паташон. Підемо далі у глиб історії. Свято Ново' го року з участю Діда Мороза повсюдно відзначали в Російській імперії після за' провадження Петром І нового календаря. Сам же цей персонаж, схоже, прийшов то' ді на новорічні гостини з народних казок. У російському варіанті він називався Мо' розком, в українському — Морозенком. Подарунки з його мішка діставалися лише дітям.
1840 року, на основі фоль' клору Володимир Одоєвський написав оповідання “Мороз Іванович”. На відміну від каз' кового героя, Мороз Іванович не заморозив на смерть дівчи' ну'ледарку, а замість подарун' ка їй дісталося від нього на' мисто із крижаних бурульок. Згодом і каральна палиця Діда Мороза стала виконувати інші функції, перетворившись на чарівний ціпок. Осібно існує версія, що про' тотипом Діда Мороза став архі' єпископ Миколай із міста Миру Лікії, який жив ще в ІV століт' ті. По смерті цей щиросердний чоловік був причислений до ли' ку святих і став шануватися ві' рянами як чудотворець. Коли в ХІ столітті його мощі викрали італійські пірати й перевезли до міста Барни, — обурився весь світ. Приб' лизно з того часу в день Святого Мико' лая, 19 грудня, люди почали робити дітям подарунки. В Україні було прийнято ви' пікати для цього смачні коржики'“мико' лайчики”, обдаровувати дітей. Ця тради' ція збереглася донині, день Святого Ми' колая став улюбленим святом україн' ської дітвори. Однак більшість дослідників схильні вважати прототипом Діда Мороза не Ми' колая, а казкового Мороза'Морозенка. Самі ж казки про нього, навіть найдавні' ші, теж мають свої витоки. Шукати їх слід у міфології наших пращурів, в історії нашого народу. Період Антії'України ар' хеологи пов’язують із розвитком черня' хівської культури. Знахідки того періоду засвідчують, що наші предки мали укра' їнську писемність (“буквицю” та “Івано' ве письмо”), знали давньогрецьку мову й латину. Займалися вони не лише земле' робством і тваринництвом, а й багатьма ремеслами, виплавляли залізо у домни' цях, користувалися гончарним кругом, ткацькими верстатами. Із їхніх казок веде родовід нинішній Дід Мороз'Морозенко. Це можна простежити за описом найпо' пулярніших богів антів.
Фото Олеся Дмитренка
Першим, хто при цьому згадується, є Мороз, якого іноді ще називали ласкаво Морозком. Це божество холоду, віхоли, криги, справжній володар зими. А ще во' лодарем зими давні українці, а згодом і бі' лоруси, вважали Зюзю. Він зображувався у вигляді діда невеличкого зросту з довгою сивою бородою. Ходить він, згідно з на' родним повір’ям, у кожусі, але без шапки та босоніж. Під Новий рік білоруси вари' ли для нього кутю і примовляли: “Зюзя на дворі — куця на столі”. Але цілком можливо, що наш Дід Мо' роз походить прямо від Діда. Це друге ім’я, яке анти дали своєму Білобогу. Дідом або дідухом і досі називається в Україні необмолочений сніп жита, який господар вносить у хату перед Святвечором. Біло' бог же — головний бог добра. За повір’ям, він — творець землі, води, світла, батько Перуна, захисник людей від зла. Але українська міфологія знає ще і бо' га сонця, світла та добра на ім’я Дажбог, культ якого сформувався за скіфських ча' сів у VI—IV століттях до нашої ери. Він на' ділений стількома чеснотами, що й не злі' чити. Сонцеликий образ Дажбога малю' вали на вітрилах кораблів, що виходили із Санбатоса — київської гавані на Почайні.
Це ж зображення було і найпершим гер' бом Києва. Дажбог та його рідня — в центрі ново' річних, а пізніше й різдвяних свят. Його дружина Коляда (ім’я походить від слова коло, що здавна символізувало сонце) що' року в найдовшу зимову ніч народжує мо' лоде сонце — Божича. Ховаючись від свого одвічного ворога — Мари, уособлення тем' них сил, Коляда перевтілюється в козу. Як стверджував Іван Нечуй'Левицький, коли сонце повертає із зими на літо, починалося свято Коляди і тривало воно з 24 грудня до 6 січня. В обрядове дійство входило запа' лювання вогнища, посипання зерном на новий врожай, водіння кози, рядження, колядування під сяючим зображенням Бо' жича, вертепні дійства, спалювання коло' ди, яка символізувала Мару. Це язичниць' ке свято було таким популярним, що слу' жителям культу нічого не залишалося як підпорядкувати йому свято Різдва. Тож український Дід Мороз може пи' шатися багатим родоводом. Безліч добрих рис успадкував він від Дажбога і Білонога, Мороза, Зюзі й Морозенка. Це його вуста' ми промовляють до нас далекі предки, ба' жаючи всім і кожному щастя, здоров’я та радості.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
