Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«Просвіта» · “Бути просвітянином — це стояти в обороні всього рідного, українського”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

МОЇ ІНІЦІАТИВИ

Слово Просвіти, №52 за 2010 рік

Подумки перераховую, скіль' ки вже маємо Героїв України, лау' реатів різних премій, заслужених журналістів, діячів культури, письменників, академіків, докто' рів, кандидатів наук, творчих пра' цівників, відомих людей! От ко' ли б кожен із них займав активну громадянську позицію, тоді було б “Разом нас багато!” А коли нас ба' гато, то вже й сила. Згодна зп. І. Коцюбинським: “Треба йти безпосередньо до людей”. Хочу попросити Павла Ми' хайловича Мовчана: зверніться, будь ласка, до нашого знамени' того співака А. Гришка, запропо' нуйте вступити до “Просвіти” й служити рідній Україні. Це наба' гато благородніше, ніж блазню' вати в “зірковому” шоу. Друге завдання “Просвіти”, на мій погляд, — відвойовувати ін' формаційний простір. Звичайно, втрачено багато, але вивчіть це пи' тання ґрунтовно і дайте нам в осе' редки якісь пояснення й орієнтири в роботі: хто тримає в руках роз' повсюдження преси? Чи є якісь ва' желі впливу на них для збільшення українськомовних видань? Прошу про це п. М. Нестерчука. Наше об’єднання в Іллічів' ську звернулося з листами до власників торговельних кіосків із проханням збільшити продаж ук' раїнськомовних газет і журналів. З кількох десятків відгукнулося двоє. Звертаємось у міський від' діл торгівлі — одна відповідь: “Не маємо права наказувати, це при' ватні підприємці…” У якомусь дописі майнула думка про те, щоб редакція “Сло' ва Просвіти” влаштувала Дні га' зети в різних містах. Підтримую! Для такої змістовної й націєтвор' чої газети — нинішній наклад не' достатній! Докладаємо зусиль, щоб її передплатили всі навчаль' ні заклади міста. Наше об’єднан' ня вже 5 років видає газету “Рідне слово” спонсорським коштом. Це дуже допомагає в нашій прос' вітянській роботі. І третє. Звертаюся уклінно до Центрального правління ВУТ “Просвіта” імені Т. Шевченка: керуйте нами, не втрачайте зв’яз' ків із найменшим осередком, да' вайте поради, надсилайте реко' мендації, плани акцій. Були б дуже раді отримати книжки, посібники, плакати на допомогу вчителю. Звучить у де' яких дописах думка про “Просві' ту” як елітний клуб. Категорично не згодна! Ми повинні бути пов' носилі, повноголосі, активні, прагнути до збільшення лав про' світян. У нашому об’єднанні ду' же різні люди: вчителі, бібліоте' карі, пенсіонери, докери, елек' трики. І всім вистачає роботи, і всі ми — побратими, бо об’єднує нас любов до України, бажання працювати на утвердження її не' залежності. 3 грудня ми відзначали 20'річчя нашої міської “Просвіти”. Скільки було спогадів! Боротьба за відкриття українських класів, дитсадків, шкіл, творчі зв’язки з івано'франківцями, львів’янами, курси української мови, лекторії, круглі столи. Згадували випадки, коли нам закидали: “Стрелять вас надо!”, коли рішуче заявляли: “Я нічого не читала про Бандеру, але він бандит!”, коли кидали камінням у хлопця з жовто'блакитним пра' пором… Подібні факти вже віді' йшли в минуле, а сьогодні наше містечко на пляжі вигріває сон' них і байдужих людей, яких не дуже хвилюють питання мови, культури, Церкви. Тому сьогодні нам, просвітянам, ще важче. Старші відходять, а молоді не поспішають бути добротворця' ми. Плануємо в новому році ак' тивізувати роботу з молоддю. Впевнилися в ефективності акції “Без мови немає нації”, яку проводимо в День української мови та писемності. На вулиці спілкувалися з людьми, збирали підписи в оборону мови, дарува' ли дітям книжки. Хочу поділитися з усіма прос' вітянами невеличким досвідом наших подорожей Україною. Порт забезпечує нас транспортом у порядку спонсорської допомо' ги, а ми зв’язуємося з просвітяна' ми пункту призначення й домов' ляємося про зустріч. Таким чи' ном нас уже зустрічали черкаські, городищенські, полтавські, запо' різькі просвітяни — велике їм спасибі! Зустрічаємо й ми гостей щоро' ку на пісенному фестивалі “Серп' невий заспів” ім. Ю. Штельмаха. Бути просвітянином — це стояти в обороні всього рідного, українського. За нас цього ніхто не зробить. Ще раз процитую М. Драгоманова: “Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгу' манніших, піклувався про інших лишень тому, що їх б’ють. Мало хіба кого б’ють на земній кулі?! Люди цікавляться лишень тими, хто одбивається, — і тим помага' ють… Виходить, що лікування, хоч не скоре і важке, на україн' ські лиха лежить в руках самих українців”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин