Святкуємо! · “На свята хотілося б бачити щось українське, а його немає”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
«ЙОЛКА НА ПАЛКЄ»
Слово Просвіти, №52 за 2011 рік
Уляна ВОЛІКОВСЬКА Удень Святого Миколая за# горілася#запалала веселко# вими барвами головна ялинка України. Вона чи не з пер# шого дня стала об’єктом насмі# шок і кпинів. Подейкували, що габаритна штучна “красуня” якось невпевнено стоїть і може впасти. Проте вистояла… Цього# річний сорокаметровий гостроко# нечний конус, тобто — ялинка, нічим не нагадує лісову красуню. До Ватикану ж у подарунок від# правили тридцятиметрову закар# патську живу смереку та ще сорок
Наталія АНТОНЮК
Казкар Сашко Лірник у свят# кові зимові дні залюбки подивив# ся б фільми українських кіноре# жисерів “Пропала грамота” (1972 року, Бориса Івченка), “Поки ма# єш час” (1987 року, Бориса Ши# ленка), а ще “Чорний Козак” (Владислава Чабанюка за моти# вами казки Сашка Лірника “Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття”). Народний депутат України IV та V скликань Євген Гірник насо# лоджується фільмом “Ніч перед Різдвом” (1913 року, Владислава Старевича, екранізація повісті Миколи Гоголя). Народний депутат України II—V скликань, екс#заступник Глави Секретаріату президента України Роман Безсмертний лю# бить “Вечори на хуторі біля Ди# каньки” (1961 року, російського режисера Олександра Роу) та “Це прекрасне життя” (1946 року, американського режисера Фран# ка Капри). Народний депутат від БЮТ Юрій Стець на зимові свята від# почиває від телебачення. Депутат Київради від БЮТ Олександр Бригинець теж переконаний, що кіно — поганий гість на Новий рік та Різдво. “Як на мене, цей час найкраще присвятити близьким. А якщо у когось обмаль близьких, то запрошую на Хрещатик у намето# ве містечко”. Народний депутат України від фракції БЮТ Віктор Уколов ра# дить разом із дітьми подивитися “Різдвяну історію” (2009 року, ек# ранізація повісті Чарльза Діккен#
різдвяні свята по#новому. Цікаво, а наступного року будуть ще якісь ноу#хау?! Задля економії на конус можна напнути, приміром, зеле# ний брезент (враження однако# ве!), а виграш для міського бюд# жету — величезний! На ялинку витрачено 20 тонн штучних гілок, на ілюмінацію — понад півтонни освітлення: гір# лянда завдовжки 17 кілометрів, та іграшкові прикраси — різнокольо# рові кулі. А на вершині сорокамет# рової “ялинки#красуні” унікальне авторське творіння — зірка з 3D ефектом. Цікаво було спостеріга# ти, як монтажники прикрашають “витвір мистецтва” у шати стилю “Євро—2012”. Але коментарів від них не отримала: побачивши дик# тофон у моїх руках, вони прожогом кинулися геть…
Святкова сцена на Майдані Незалежності також “потішила”, як і процес “уві…увікн…умікнен# ня” самої ялинки. Думаю, найкра# щу оцінку новорічному “шедевру” дадуть мешканці Києва та його гості.
Настя, школярка із Хмельниччини: — Мені ялинка подобається, вона схожа на європей/ ську. Олена, студентка з Києва: — Неправильно, що з України виво# зять справжні ялин# ки, а тут встанов# люють штучні. Ди# вишся на цю ялинку і зникає святковий но# ворічний настрій. Хо# четься, щоб вона була жива, охайна, не роз# цяцькована. Ця ялин# ка мені нагадує дитя# чу пірамідку у збіль# шеному вигляді. Алла, менеджер із Києва: — Мені подобаються живі ялин/ ки. Тоді є відчуття свята, а ця — як конус. А те, що прикрашають її у стилі “Євро—2012” — це вже за/ надто. Новий рік — одне свято, а “Євро—2012” — інше, і змішувати їх не варто. Віктор, дизайнер зі Львова: — Цьогорічна новорічна ялинка — пластмаса та й годі. Наш укра# їнський менталітет такий. Ми, мов папуаси, віддаємо найкраще, що маємо, за оці “буси”, якими прикрашають штучну ялинку. Од# ну ж можна було для мільйонів лю# дей поставити. Наші чиновники на цьому не розуміються, а щось вирішують. Я ось фотографую фрагменти штучної ялинки для декору. Надія, пенсіонерка з Києва: — Згадую, як їхала колись на ялинку у клуб харчовиків на Кон#
трактовій площі. Тоді була у 8 чи 9 класі. Їхала з думкою: “А що ж буде через 50 років?” І що ми має# мо — все перевернулося, все відіб# рали. Зараз так морально важко від цієї влади і від того, що вона робить… Мені здається, тим сук# ном, що витирати ноги, обмотали ялинку. Це жахливо. До чого вона подібна? Конус якийсь. От як “парники” тут зробили, так і ялинку. Це ж треба додуматися — зняти красиві мармурові фонтани і поставити брудні “парники” із заплямованими вікнами. У мене немає відчуття свята, якось об# разливо. Навколо все таке приниз# ливе, убоге і обідране. Ця ялинка під лад Януковичу. Володимир, учитель з Донець# ка: — Примітивізація новорічної ялинки — дебілізація не тільки киян, а й усієї України.
медії — тільки не радянські. Чи фільми з Аленом Делоном, Бель/ мондо, навіть про Фантомаса: аби там не було йолки!”, — розповідає молодий автор. Для дитячої письменниці Га# лини Малик фільмом усіх часів є “Вечори на хуторі біля Дикань# ки”: “Магія картини супроводжує мене все життя. І жодні “легкі ви# паровування” (хоч я їх теж дуже люблю!) цього фільму в новорічну ніч не замінять!” Родина письменниці та ху# дожниці Марини Павленко не за# циклюється на перегляді телепе# редач, але на зимові свята тради# ційно дивиться “Іронію долі…”, “Карнавальну ніч” (1956 рік, Ельдара Рязанова) та комедію “Сам удома” (1990 рік, амери# канського режисера Кріса Ко# ламбуса). Відколи у письменника та ре# дактора Юрія Винничука з’явився швидкісний Iнтернет, він відмо# вився від телевізора. “На свята хотілося б бачити щось українське, а його немає. То/ му мої кіноуподобання на Новий Рік та Різдво нічим не відрізняти/ муться від буденних. Із задоволен/ ням перегляну якусь екранізацію Чарльза Діккенса. Там завжди за/ хоплива історія і хепі/енд”, — роз/ повідає Винничук. Новорічні свята — не лише чудова нагода переглянути цікаві кінострічки, це можливість при# гадати захопливі зимові історії з власного життя. А хтось, може, цього року стане автором найліп# шого святкового сценарію. Щасливого Нового року та Різдва Христового!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
