Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Поет живе, доки його слова відбивають ритм у чиємусь серці”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

НА ЗОЛОТОМУ БЕРЕЗІ ПЕЧАЛІ...

Слово Просвіти, №52 за 2011 рік

різької обласної організації НСПУ, “літе# ратурний батько” поета — Петро Ребро. Саме він зробив цей захід не трагічно#пе# чальним, а по#народному мудрим, заглиб# лено філософським і дотепно#земним. Він сказав, що “Анатолій був шляхетним, не просто інтелігентним, а саме шляхетним, не здатним на брудні інтриги, він не знав, що таке чорна заздрість, він був таланови# тим, а до того ж ще й дуже світлим. …Для мене він не помер… Коли звучать його по# езії, пісні, гуморески, я переконуюсь, що Толя живий, він серед нас і вчить, як треба жити на цьому світі”. Побратими, колеги наголошували, що А. Рекубрацький був письменником, кот# рий жив, творив, мав громадянську пози# цію, був українцем до останнього свого подиху. Старі друзі та “однокашники” — письменники Олександр Абліцов і Кос# тянтин Сушко, доктор філологічних наук Віталій Шевченко, народний артист Укра# їни Олександр Гапон, народна майстриня Ніна Марюха, однокурсник Віктор Панасенко своїми простими, щирими й невиму# шеними розповідями ство# рили відчуття присутності. В аудиторії було враження, ніби це творча зустріч у одному ко# лі з Анатолієм Рекубрацьким, і спілкуємося, слухаємо пісні на його слова та просто мріємо разом із ним. Воскресити і від# творити образ людини — це, напевно, і є найкращий спосіб вшанувати пам’ять про неї. “Анатолій Рекубрацький не просто дивував нас своїм життям, а був справжнім укра# їнцем, який вишивав своє сло# во червоними і чорними нит# ками”, — схвильовано і зво# рушливо звучали слова поетеси Любові Геньби, яка з особливою вдячністю зверта# лася до Поета, говорила про те, що саме він щиро сприяв її творчому становленню. А поет Володимир Віхляєв назвав А. Ре# кубрацького своїм літературним учителем, який учив жити і виживати українсько# мовному поету в іномовному середовищі нашого міста. І в кожному виступі — слова вдячнос# ті Анатолію Захаровичу за те, що був по# руч, підтримував, допомагав, дарував тепло своєї душі, був щедрим на вдачу, надзвичайно дотепним і кмітливим. Ко# леги#журналісти згадували, що як полі# тичний оглядач він дивував усіх проник# ливістю і вмінням передбачати події. Він двічі вигравав конкурс політичних про# видців України з дивовижною точністю передбачень майбутнього — 97,3 %. “Поет живе, доки його слова відбива/ ють ритм у чиємусь серці”, — лейтмотив багатьох виступів. Пісні на слова поета теж

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин