Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Читацьке віче · “Нам силу дасть всесвіт український — Праця, Хліб, Честь, Любов”. · с. 14сторінка оригіналу ↗

«КОЛИ ПОЕТ ІДЕ НА ВИ…»

Слово Просвіти, №52 за 2011 рік

Михайло БРОЗИНСЬКИЙ Фото О. ТКАЧУК, А. ТОМКІВ Поетично-музичний вечір у музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської за участю народної артистки України Лідії Жук, заслуженого артиста України Євгена Нищука, Чернівецького симфонічного оркестру під орудою Йосипа Созанського, студентського народного хору “Резонанс” під керівництвом Андрія Плішки, яких об’єднала поезія Віри Китайгородської, розпочався на тлі терпких зимових хризантем, яблук та встелених наддністрянськими веретами з птахами стежок (за режисурою народного артиста України Василя Вовкуна та сценографією письменниці, тележурналістки Лесі Воронюк-Волошиної). Майже півторагодинну програму — читання віршів на тлі музики славетних українських композиторів — Станковича, Леонтовича, Лятошинського, Ревуцького, Івасюка — наповненою хвилею високого звучання, — кожна музична фраза відповідала озвученому поетичному слову: Коли поет іде на Ви, З юрбою, з царською ордою, — зринає потужний і водночас ніжний голос Лідії Жук. У цей моменту діалог вступають величні скрипки, де у першому ряду — українські та світові знаменитості — народні артисти України Людмила Шапко та Павло Чеботов. Діалектика творчості дуже проста, — бути першим до страти, — констатує резюме з поезії-посвяти В. Івасюку Євген Нищук, і залу заповнює фрагмент симфонії Володимира Івасюка… Це була поетична розмова мандрівників у часі — чоловіка і жінки, які говорять про суще і вічне, любов і страждання, геройство і честь. Актриса Лідія Жук уже створила моновистави за творчістю Ліни Костенко та Лесі Українки, які з успіхом пройшли в Києві та Луцьку. Творчістю Віри Китайгородської народна артистка цікавиться давно і стиль письменниці їй дуже близький. “Поезія Віри справжня, глибока, вона сповідує християнську філософію. Сьогодні мало хто живе і творить так, як Віра — некон’юнктурно, щиро, як сама природа. У мене є записничок із улюбленими віршами, там чимало і Віриних творів”, — каже актриса. Прозвучало майже сорок віршів — про поета під сонцем і громом, про героїв УПА, про цноту стосунків, поклоніння рідній землі. Ти ліпив мене з тугої глини; Твої пальці знають кожен згин: Пагорки, низини і щілини У полоні ліній домен…— лунає у супровіді щемливої музики М. Скорика… — Сі герої вже стали травою, — Піднебінням осінніх грибниць, Лише ясен шепоче: “До бою!” Під зеленим сукном плащаниць… — затамувала подих велемовна публіка на словах, озвучуваних Євгеном Нищуком. Як резюме розмови двох митців між собою і їх обох з народом прозвучали поетичні рядки: Ми перебудемо цю скруту, Цей чорний недорід умів: Наплодить котиків нам лютий, Наплодить травень цвіркунів — І ти спечеш велику паску На ріщі з білої лози… “Браво!”, “Віват!” — звучали з партера, із лож і галерки. Глядачі тривалий час не розходились із зали. Усі охочі мали можливість придбати книги Віри Китайгородської, які щойно побачили світ: “Сім вінків сонетів” (видавництво “Книги XXI століття”) та “Гойра” (в-во “Букрек”). Тут-таки, у фойє, після вистави інтелігенція співала українських пісень, фотографувалась з мисткинею та її родиною, яку згуртувала довкола себе Вірина ма-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин