Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Для Ірини Калинець, і Ярослава Дашкевича важливим було ніколи не піддаватися зовнішнім впливам”. Незабутні 6 · с. 6сторінка оригіналу ↗

Прописаний у сховищі старожитностей

Слово Просвіти, №52 за 2012 рік

До 150-річчя від дня народження відомого волинського дослідника історії Ореста Фотинського На одній із краєзнавчих конференцій почув таке порівняння: як із джерела люд черпає цілющу воду, так із Волинського єпархіального давньосховища, заснованого наприкінці ХІХ століття, історія почерпнула стільки живильної сили, що й досі допомагає втамовувати “спрагу” на нашу сиву минувшину. Влучне порівняння. А ось ініціатором і натхненником згаданого давньосховища був Орест Фотинський, священик, науковець, письменник, людина надзвичайної дослідницької енергії. Його життєвий шлях розпочався у селі Батьків Радивилівського району на Рівненщині 23 грудня 1862 року. торичні дослідження: “Дорогобуж Волынский”, “Очерки из истории быта монастырских крестьян на Волыни в XVII—XVIII вв.”, “Побратимство и чин братотворения в Юго-Западной Руси”, “О происхождении южно-русского козачества”. Остання з названих праць — фундаментальна в творчому доробку історика і за величиною, і за глибиною проникнення у витоки українського козацтва та української державності — аж у часи Київської Русі. Автограф гетьмана Богдана Хмельницького — з особистої колекції Попри багатогранний прояв таланту Ореста Фотинського його найбільшим життєвим здобутком вважають втілення ідеї щодо створення сховища, де б зберігалися цінні для суспільства раритети й реліквії. Назбиравши чимало старовинних речей (зокрема стародавніх рукописів, предметів культу, давніх музичних інструментів), краєзнавець не мав де їх зберігати. Тримав у закутку і розумів, що таким чином цінності ні йому, ні іншим дослідникам минувшини користі не приносять. Своєю ідеєю щодо сховища Орест Фотинський поділився з архієпископом Волинським і Житомирським Модестом, і знайшов у його особі активного соратника. Клопотання владики Модеста про створення закладу, де б зберігалися від подальшого псування і втрати цінні старовинні речі історичного та богослужбового призначення, які не мали належних умов для зберігання у храмах Волинської єпархії, підтримали церковні ієрархи. Уже в перший день офіційного відкриття Волинського єпархіального давньосховища (15 травня 1893 року в Житомирі) до його фондів надійшло чимало цікавих і цінних старожитностей: рукописні книги Октоїх, Євангеліє (1636 р.), а також низка видань Острозької друкарні, колекції археологічних знахідок, автографи відомих особистостей. Серед них був і гетьмана України Богдана Хмельницького з особистої колекції Фотинського. Надалі давньосховище під керівництвом Ореста Фотинського не тільки збільшувалося, а й стало центром духовно-просвітницького життя. Спочатку воно містилося у пристосованій будівлі на архієрейському подвір’ї, а за рік після відкриття почалося спорудження будинку під музей і бібліотеку на ділянці, що належала Преображенському кафедральному собору. Пам’ять про Фотинського — у вцілілих експонатах Згодом при давньосховищі відкрили велику бібліотеку, створили Волинське церковно-археологічне товариство, одним із напрямків діяльності якого стало видання “Волинського історико-археологічного збірника”. Тут науковці займалися дослідницькою роботою, зокрема в царині церковної історії та краєзнавства. Тут відбувалися конференції, читали лекції, організовували творчі зустрічі. І до всіх цих заходів і проектів мав стосунок Орест Фотинський. Прикметно, що 1899 року Фотинський став делегатом ХІ Археологічного з’їзду від Волинського церковно-археологічного товариства. Під час роботи з’їзду він ор-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин