“Український громадянин позбавлений права захистити свої права в судовому порядку”. 3 · Мова єдина · с. 3сторінка оригіналу ↗
Приєднуйтеся!
Слово Просвіти, №52 за 2012 рік
Володимир ОГРИЗКО, міністр закордонних справ України (2007—2009 рр.)
Із джерел, близьких до Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), мені стало відомо, що протягом кількох місяців із моменту ухвалення антиукраїнського закону Ківалова—Колесніченка до ВАСУ звернулося чимало наших громадян із вимогою скасувати цей ганебний українофобський документ. Відповідь суду була очікуваною: він відмовив у розгляді справи, пославшись на те, що це питання підпадає під юрисдикцію Конституційного Суду України (КСУ). На тому для багатьох позивачів справа і завершилася. Але не для всіх. Кілька осіб, які обґрунтовано вважають, що їхні права на використання української мови грубо порушено, пішли далі. Вони апелюватимуть до КСУ. Запитаєте, для чого, адже відповідь очевидна: відмовлять і там. Насамперед для того, щоб юридично довести, що в Україні, на превеликий жаль, український громадянин позбавлений права захистити свої права в судовому порядку. У цьому випадку — мовні права. ВА- СУ відправляє до КСУ, а останній — відомо куди. То що ж робити? Хоч як парадоксально звучить моя пропозиція, але я закликаю продовжувати позиватися до ВАСУ. Для чого? А щоб таких очікуваних відмов набралося щонайменше кілька сотень, краще — тисяч або десятків тисяч. По-перше, це продемонструє владі наше ставлення до цієї провокації відомих проімперських ляльководів та їхніх місцевих іуд. Необхідно донести цій антиукраїнській владі справжню громадську оцінку “закону”,
Позивач: Вищий адміністративний суд України 01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5 П.І.Б.___________________ Адреса:__________________ Номер засобу зв’язку: ______ Адреса ел. пошти: немає
Відповідач: Верховна Рада України 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5 Номер засобу зв’язку: (044)293-23-15 Адреса ел. пошти: postmaster@rada.kiev.ua
ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання нечинним нормативно-правового акту Верховної Ради України в окремій частині 10 серпня 2012 року в газеті “Голос України” №146 був опублікований та набрав чинності Закон України “Про засади державної мовної політики” №5029-VI. Окремі положення вказаного Закону порушують мої права як громадянина України з огляду на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про засади державної мовної політики” телерадіоорганізації України можуть на власний розсуд вести мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин, мовами міжнародного спілкування та іншими мовами — як однією, такі кількома мовами. Обсяги загальнодержавного, регіонального і місцевого мовлення державною мовою, регіональними мовами або мовами меншин мають відповідати чисельності мовних груп і визначаються самими мовниками. Крім того, пунктом 23 частини першої Перехідних положень Закону України “Про засади державної мовної політики” внесено зміни до ст. 11 Закону України “Про інформацію” та викладено її в новій редакції: “Стаття 11. Мова інформації Мова інформації визначається Законом України “Про засади державної мовної політики”, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, іншими законодавчими актами України у сфері інформації”. Таким чином, на підставі вказаних положень Закону України “Про засади державної мовної політики” мої права як громадянина України, який послуговується в житті українською мовою, обмежуються при перегляді телепрограм, оскільки сфера застосування української мови телевізійними каналами звужується. Це підтверджується, зокрема, інформацією веб-сайта “Тиждень.ua” від 10.11.2012р., яка ґрунтується на офіційній відповіді Національної ради з питань телебачення та радіомовлення на запит “Тиждень.ua” щодо надання інформації про стан мовлення на радіо та телебаченні після ухвалення Закону України “Про засади державної мовної політики”. У зазначеній інформації зазначається, що “станом на жовтень 2012 року збільшення обсягів трансляції російськомовних програм відбувається за рахунок припинення субтитрування. Половина загальнонаціональних телекомпаній припинили субтитрування своїх програм, які транслюються з озвученням російською мовою”.
Вважаю, що це призводить до обмеження моїх особистих немайнових прав. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного кодексу України, правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України. Згідно зі ст. 270 Цивільного Кодексу України, перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. Відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з ч. 2 ст. 272 Цивільного кодексу України, фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав. Статтею 273 Цивільного кодексу України встановлено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Статтею 276 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов’язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщ о дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. Згідно з ч. 2 ст. Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” акт ами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви. Керуючись ст.ст. 10, 24 Конституції України, ст.ст. 27, 270, 272, 273, 276 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 105, 162, 171-1, 213 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ: Визнати нечинними частину 3 статті 24 та пункт 23 частини першої Перехідних положень Закону України “Про засади державної мовної політики” №5029-VI від 03 липня 2012 року, який набрав чинності 10 серпня 2012 року.
Розгляд справи проводити за моєї особистої участі.
Перелік матеріалів, які додаються: Квитанція про сплату судового збору, на 1 арк.; Копія сторінок паспорту (першої, другої та реєстрації), на 3 арк.; Копія позовної заяви та доданих документів, на ___ арк.
Позивач ________________
Словники та Подяки від депутата Луганської міської ради Ігоря Ліски, засновника “Програми розвитку та популяризації української мови на Луганщині” вручила їм Олена Даценко, помічник депутата. Обласне об’єднання “Просвіти” та Фонд Ігоря Ліски успішно співпрацюють упродовж року. Луганська “Просвіта” постійно поповнюється новими членами. Просвітянські квитки отримали Юлія Оникієнко — студентка І курсу Луганської державної академії культури та мистецтв, Микола Рубан — студент І курсу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та Дмитро Снегірьов — політик і давній симпатик “Просвіти”. Нагороджено й переможців Всеукраїнського просвітянського літературно-мистецького конкурсу “Я гордий тим, що українець зроду” — Софію Лихачову, Юлію Голумбовську (м. Алчевськ), Інглаба Тагієва, Аліку Піхтереву, Христину Самкову, Артема Пустовалова, Ангеліну Малиновську (м. Красний Луч).
Прес-центр Луганського ОО “Просвіти”
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
