Поетичний автограф · “Мить — неповторна. Іншої — не жди”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Хай вкраїниться
Слово Просвіти, №52 за 2017 рік
Любов СЕРДУНИЧ, голова Старосинявського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Хмельницька обл.
Думай, ріко, думай! Йди-но, людино, до обрію від праджерел. Плинь-но рікою-рукою владарем-царем. Думай, ріко, думай, але не мовчи! Зроджуй джерельце-думку-русло й течи! І не вагайся, не гайся, не гасни, не сни.
Олександр ПЕЧОРА, м. Лубни
* * * На протягах історії стою, між вибухами приспаної правди. В соборі душ, де Сам Всевишній править, країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі козацького негинучого роду, соборний український мій народе, ніколи не зневірюся в тобі!
Рідна мова Шануймо українську мову — пісенну, щедру, пресвяту, і калинову, й волошкову, джерельно-чисту — саме ту!
Хвилюють серце звуки рідні. Привільно ритміка бринить. Ота мелодика чарівна і зігріває, і п’янить.
Нетлінна пісня материнська від серця лине в небеса. Звучать мелодії дитинства, квітує й щедро родить сад.
З прадавнини, з часів козацьких лікує душу й окриля, тече в світи слов’янська, братська, Дніпрова мова Кобзаря.
Навіть якщо самітньо, пливи до весни. Плинь до весни, до Десни, до Данастри-Дністра. Навіть якщо пред очі — крута я-гора. Навіть якщо пред очима — туман і лід, Думай, людино-льодино, вишукуй слід, Слід од джерел і до обрію — й тільки вперед, В ярень, бо-Яре, Бо-Яне, Гіперборею Арей!
Одвічний ворог Я не плекала мрій своїх рожевих, Бо скільки вовка не годуй, та скоро Покаже він своє нутро скажене. І з’ясувалось: “брат” — одвічний ворог! Ті, хто вважав за брата ,— в більшій тузі, Обмануті нахабно — в більшім горі! Вже жодних ми не маємо ілюзій: Так званий “старший брат” — наш вічний ворог! Нас на розп’яття, в тюрми — щоб змаліли!.. Морив безхліб’ям нас і Соловками… Хто це забув, ті нині теж прозріли: Ти нам — не брат! Ти — наш одвічний Каїн! Хай в кожного ілюзія розтане! Нехай прозріння сумніви поборе!
Усі народи стали нам братами. І тільки “старший брат” — агресор, ворог!
Світання До пітьми не звикли очі. Та одначе — пам’ятаймо: Найгустіша темінь ночі — За годину до світання. Йди поволі, але вперто. Не оглянься, не спіткнися. Не шукай доріг затертих: Ними ходять темні й ниці. Вмій навпомацки впізнати, Друг чи ворог із тобою. Не піддайся на принади. Переймися боротьбою. Відрізнити чорне й біле Ти зумій і в мить останню. В ночі темінь є найбільша. Та гряде слідом — СВІТАННЯ!
Нам чужого — вірите? — не треба! Нам чужого — вірите? — не треба! Нам би рідне втримати в руках! Маємо святе одвічне небо Й цей величний понад нами стяг. Славимо прабоже злотосонце У поклоні за життя розмай. Власна правда в молодій сторонці Нам святіша за ярмо оман. Молимось на витязів-героїв, Хто в борні виборює наш мир. Зайдам є в нас куля, вірна зброя:
І цілий світ вітається до тебе... Ти в творчій одинокості — не сам.
Віків, кумирів безміри спливло... Кумують жаби, шаленіє птаство. Сльоза-роса... Воскреслий ранку, здрастуй! Торкнула душу ластівка крилом.
Художнику, це все давно було. Але тобі талан дано творити, щоб неповторність заново відкрити. Поглянь, як дивно небо розцвіло!
А онде, понад банями дерев, гілля гойднувши, опустився легко й розправив крила на гнізді лелека. У нього місяць інтерв’ю бере.
А чи надовго зупинилась мить? На фото, на картині, в згадці, в слові... Довічне — лиш народжене в любові. Тоді і пам’ять гріє, і щемить.
Поет уміє краще багатьох ловити миті, ткати думи віщі, аби відчути, зрозуміти вічне, щоб серце озивалося: тьох-тьох!
Мить — неповторна. Іншої — не жди. Та саме в тому — таїна жадана, щоб кожен раз — неначебто востаннє, щоб світлі мрії й сонячно — завжди.
Вуздечку напинає ясен день і напуває простір барвограєм. Чаруймось білим світом, наче раєм. Життя — то мить. А іншого — ніде.
* * * Найперше — докоряй собі. Умій себе в собі збагнути. Безмежно довіряй судьбі й навчися скрізь собою бути.
І не надійся при грозі на блискавичні переміни, лиш направляй зусилля всі на справи праведні уміло.
До себе, брате, обернись, себе спитай відверто й вільно, чи борешся, чи зупинивсь? Що ти зробив для України?
Не ради слави й нагород розпочинай яскраве дійство. Йди до людей, єднай народ, оздоровляй себе й суспільство.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
