Читацьке віче · “Без жінок не було б боєздатної повносилої Повстанської Армії. Вони були її зв’язком, ліками, молитвою, хлібом і кров’ю”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
“Гроно калини на долоні”
Слово Просвіти, №52 за 2021 рік
ної моралі, у них – душа народу України. Із фольклорної спадщини ми дістаємо знання про наших предків, їхнє прагнення до волі, незалежності. Оповіді вчать нас бути патріотами України, шанобливо берегти й популяризувати пам’ятки минулого”. Свою книгу пані Неоніла присвятила рідній матусі, у минулому вчительці української мови і літератури, відомій просвітянці – Лілії Слідзинській, яка з раннього дитинства вчила її любити рідну землю, рідну мову, народні звичаї, історію та пісню України. Нарешті згадана – “Гроно калини на долоні” (нариси та оповідання). Тут багатство різнотематичних розділів: “Це – мій прапор!”, “Розвідники і сапери”, “Герої твої, Україно!”, “Кіборги”, “Фронтові медики”, “Волонтери, Ангели-охоронці українського війська”, “Добро і зло”, “Жінки України” (Мужність, вірність і любов), “Україна – понад усе!”, “Ми вміємо перемагати!”. Кожний нарис та оповідання має конкретну присвяту. Разом їх – 68. Логічним завершенням книги є нарис про “Пантеон Небесних лицарів України”, присвячений настоятелю парафії святого великомученика Дмитра Солунського у селі Лішня Кременецького району, будівничому Пантеону на честь полеглих українських воїнів, військовому капеланові й волонтеру, протоієрею Православної Церкви України Андрієві Любуню. Читала жадібно, бо відвідувала це святе місце, коли тільки закладались перші камені майбутньої каплиці, коли “золото-медові” образи для місцевої церкви творив народний художник України Богдан Ткачик. Всередині каплиці – гранітні плити з іменами полеглих на Сході бійців зі всіх областей України. Щороку 7 серпня, у день святої праведної Анни – покровительки родини, біля
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
