Пошта “СП” · “Ми вихоплюємо з полум’я війни найкоштовніші цінності українського народу”. · с. 6сторінка оригіналу ↗
Дякую, товариство, за працю і єдність
Слово Просвіти, №52 за 2023 рік
Дмитро НИКИФОРЯК, голова РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Нація – організм живучий. На прикладі українського народу переконуєшся, що жоден завойовник не може довести підкорену націю до цілковитого зникнення, навіть тоді, коли століттями тримає її в неволі. Але щоб народ не зник з лиця землі, є дві нерозривно пов’язані між собою категорії цього народу: історична пам’ять і мова. Для порятунку й розвитку української мови та збереження історичної пам’яті 8 грудня 1868 року на Загальному зборі у Львові було створено Товариство “Просвіта”. Відродилося Товариство “Просвіта” в 1988 році у Львові, коли відбулася Установча Конференція, на якій були присутні 515 просвітян. З 8 вересня 1990 року громадська організація почала називатися “Товариство української мови” ім. Т. Шевченка “Просвіта”. Перший осередок Товариства української мови у Вижниці був створений 20 вересня 1989 року, який очолив відомий поет, журналіст Юрій Петричук. 20 травня 1990 року у Вижницькому будинку культури відбулася районна Установча конференція Товариства. Головою “Просвіти” Вижницького району було обрано історика-краєзнавця, публіциста, поета, прозаїка, фольклориста, громадського діяча, голову ініціативного оргкомітету Михайла Іванюка. Нині, коли росія поставила завдання знищити українську націю, ми вихоплюємо з полум’я війни найкоштовніші цінності українського народу, без яких остаточна перемога ворога неможлива – історичну пам’ять і мову. Зберегти їх і передати наступним поколінням і є головними завданнями Вижницького районного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка. У діяльності районної організації “Просвіта” були різні періоди: періоди ентузіазму, патріотичних поривів, активної діяльності у всіх сферах творення державності і періоди спаду. Але в будь-якому випадку “Просвіта” жила і мала позитивний вплив на утвердження української мови, як державної і патріотичне виховання молоді. Багато чого втрачено, але й багато здобутків. Виокремлю три періоди в розвитку “Просвіти” Вижниччини. Перший – з 1989 до 1993 року, коли її очолював Михайло Іванюк. Це велична сторінка становлення, розвитку і розквіту просвітянського руху. Вважаю,
що цей період є найбільш важливим для нашого краю. Тоді, наприкінці 80-х і на початку 90-х років ХХ ст., виборювалась і утверджувалась незалежність України, державна українська мова, відновлювалась історична правда Української держави і її прекрасної частини — Вижниччини. З 1993 по 2002 роки “Просвіту” Вижниччини очолював історик-краєзнавець Ілля Стринадко, нині депутат Вижницької міської ради, громадський діяч, упорядник та співавтор багатьох книг. Він багато зробив для розвитку “Просвіти”. З 2002 року головою “Просвіти” Вижниччини є автор цих рядків. Було по-різному: періоди активної просвітницької роботи, конкретних справ, був час, коли просвітницька робота районного осередку ледве жевріла. Основою “Просвіти” Вижниччини є первинні осередки, які діють в кожній школі, а також у публічній бібліотеці Вижницької міської ради (завідувачка Валентина Білак), у редакції газети
“Вижницькі обрії” (головна редакторка Марина Кисилиця). Асоційованими членами районної “Просвіти” є Клуб творчої інтелігенції “Німчич” (голова Марина Кисилиця), Товариство “Буковинська Гуцульщина” (голова Михайло Григоряк), Вижницьке районне товариство “Гуцульщина” (голова Василь Марчук), з якими ми тісно співпрацюємо, обмінюємось досвідом роботи. Це дає добрі результати. Протягом тривалих років “Просвіта” і районне товариство репресованих і політв’язнів, яке очолює відома громадська діячка і репресована Ольга Анич, працюють разом, допомагають одне одному у проведенні патріотичних заходів, вихованні молоді на прикладі життя вояків УПА, репресованих і нинішніх героїв. Ольга Анич є добрим прикладом для просвітян. Не уявляю роботи “Просвіти” без співпраці з райкомом профспілки працівників освіти і науки. Пригадую 2013 рік, коли почалася Революція Гідності. Я звернувся до голови райкому профспілки Ярослава Борсука про виділення коштів для поїздки вчителів на Майдан, щоб підтримати революцію. Кошти були виділені і освітяни стали учасниками революції Гідності. А вона визначила майбутнє України на сотню років вперед. Ми з Ярославом Семеновичем разом їздили по школах і зустрічались з педагогічними колективами. Це давало новий імпульс для просвітницької роботи. Навесні цього року ми декілька разів побували в Лукавецькому опорному ліцеї. На той час 12 воїнів-героїв зс. Лукавці героїчно полягли на полі бою з рашистами. Зустрілись з вчителями, вирішили описати життєвий і бойових шлях полеглих односельчан-патріотів. За це взялася заступниця директорки ліцею Клавдія Назаренко разом з вчителями-просвітянами. До пошукової роботи були залучені також учні ліцею. Вони зібрали розповіді рідних, побратимів, друзів про героїв (надруковані в газеті “Вижницькі обрії”). Тому від імені всіх просвітян щиро дякую редакції газети за тісну співпрацю, за те, що в кожній газеті друкується декілька статтей про полеглих захисників, про земляків, які зараз на передовій, про волонтерів. Це для рідних, що втратили на війні найдорожчих людей, є розрадою і підтримкою у тяжкому горі. Багато таких статтей пишуть просвітяни. Газета друкує всі матеріали, які подають педагогічні колективи, первинні осередки “Просвіти”. Це пишеться і для майбутніх поколінь, бо хто знає, чи збережуться ці матеріали в інтернет-мережі, а газетні підшивки збережуться на понад 100 років. Добрим другом “Просвіти” є Вижницька публічна бібліотека. Колектив бібліотеки, очолюваний Валентиною Білак, допомагає організовувати і проводити заходи, цікаві зустрічі з письменниками, різні конкурси, відзначення державних свят, вшанування митців, громадських діячів, яких вже нема серед нас. Бібліотека стала центром проведення просвітянських заходів спільно з клубом творчої інтелігенції “Німчич”. У час повномасштабної війни з росією просвітянська робота на невеликий період затихла, а потім відновилась у нових формах. На допомогу товариству прийшов директор Вижницького ліцею “Перша українська гімназія на Буковині” Олексій Борсук. Завдяки йому “Просвіта” почала проводити онлайн-конференції. Одна з них і зараз у пам’яті, адже під час заходу були присутні учасник бойових дій, капітан, командир роти Петро Ковалюк і його тато Михайло Ковалюк. Більше як через рік після того Петро героїчно загинув у бою з рашистами. Потім був проведений онлайн-конкурс читців поезій відомого поета, автора слів пісні “Черемшина” Миколи Юрійчука у відділі освіти Вашківецької міської ради. “Просвіта” постійно поповнюється активною молоддю. Так, до гурту долучилася Людмила Бердюк, головна спеціалістка відділу освіти Берегометської селищної ради. Ми її добре знаємо як активну організаторку просвітянських онлайн-конференцій та інших заходів. Пригадується, коли директором Іспаської школи імені М. Марфієвича був Тарас Мазуряк, а головою первинного осередку – Ніна Мазуряк, тоді досвід роботи осередку поширювався всією Україною. Тут часто проводилися цікаві зустрічі, конференції просвітян району, області і України. Він разом з Ніною Орестівною створили літопис сучасної “Просвіти”. Зараз ця робота продовжується. У кожному загальноосвітньому закладі району всі члени педагогічного колективу, практично є членами первинних осередків “Просвіти”, кожен колектив має свої освітянські просвітянські родзинки. Тому, коли я пишу педколектив, то це також означає первинний осередок “Просвіти”. У кожному педколективі шкіл є свої яскраві сторінки, досягнення, свої освітянсько-просвітянські родзинки, кожна школа має своє обличчя. Берегометський ліцей № 2 творчо співпрацює з педагогічним факультетом ЧНУ імені Ю. Федьковича, зокрема з професоркою, завідувачкою кафедри педагогіки та методики початкового навчання Світланою Романюк, що дає можливість підняти ефективність освітнього процесу. Міліївський ліцей ім. Д. Загула має свою родзинку – виховання дітей на прикладі життя і творчості репресованого, відомого українського поета-патріота Дмитра Загула. А щорічне вручення літературної премії імені Д. Загула стає для всієї Буковини просвітницьким святом. Багато проводиться різних гарних патріотичних заходів. Клавдія Назаренко назвала Банилівський опорний ліцей “оазою патріотизму”. Школа імені воїна-Героя, випускника, а потім вчителя Івана Діяконюка, який в числі перших у 2014-му році героїчно поліг на полі бою. У школі із покоління в покоління передаються славні традиції і духовні надбання у формуванні в дітей любові до рідного краю, рідної мови. К о р и т н е н с ь к и й опорний ліцей – у мене особливе приємне враження про школу, бо це моя рідна школа. Недавно на школі встановлено меморіальну дошку випускнику школи, полеглому в бою з рашистами, Василю Безкоровайному. А поруч зі школою збудований величний Свято-Володимирський храм ПЦУ. Духовне єднання педколективу з цим храмом дає добрі результати виховання дітей патріотами України, і духовно багатими. У Замостянському ЗЗСО І-ІІІ ст. досить активно працює осередок “Просвіта”. Він завжди відгукується на починання просвітян і про-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
