Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Якби не Збройні Сили України, росіяни вже зараз “прорубували” б чергове “вікно в Європу”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Він не “дметься угору”, бо він угорі

Слово Просвіти, №52 за 2023 рік

Дмитро ПИЛИПЧУК Про нього не скажуть: “Аристократ із Вапнярки”. Бо він із Жмеринки. Він не “дметься угору”. Бо він угорі – Володимир Анатолійович Широков. Він не доскочив рясного дощу державних нагород. Бо він пре плуга задля української мови. До вторгнення він ще десь толерував “вєлікій і магучій”, і навіть бавився у створення російськомовних романсів (вокальний цикл, виданий 2017). Бо він – з тих докторів технічних наук, яких Патонова залізомосквобетонна академія добре півстоліття консервувала як категорію москвоязичних, і лише завдяки чвертьстолітній роботі над українськомовними словниками він перенародився як лідер сучасної української комп’ютерної лексикографії, що стало його великою перемогою. Над собою. Він лавреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди (за створення музики до творів останнього). У Сковороди він бере його етику скромності. З покладеної ним на музику 18-ї божественної пісні (цитую не буквально, бо подаровані мені автором ноти зараз далеко від мене): “Нехай у тих мозок рветься, / Хто високо вгору дметься, / А я буду собі тихo / Коротати милий вік”. Чи таке вже й “тихе” в нього життя? Вчений у галузі математичної та прикладної лінгвістики і лексикографії, теорії інтелектуальних мовно-інформаційних систем, фундатор вітчизняної наукової школи лінгвістичної технології. Автор понад 350 наукових праць. Доктор технічних наук (1999), кандидат фізико-математичних наук (1979). Академік Національної академії наук України (з 2012). (Якщо ніхто його досі й не подумав просувати від НАН до складу академій інших держав, то не через те, що в нього немає досягнень міжнародного рівня, а тому, що він працює на авторитет української мови, якої для декого з вознесених на Олімп досі “не было, нет и быть не может”). Та вже Бог із ними, з тими іноземними академіями, – хоч би ТУТ не стромляли палиць в колеса! Директор Українського мовно-інформаційного фонду (УМІФ) Національної академії наук України (з 1991). УМІФ з 2010-го видає 20-томовий академічний тлумачний “Словник української мови” (цього року чекаємо 14-го тому). Основні наукові результати отримані ним у галузі математичної лінгвістики і лінгвістичної технології. Створив теорію лексикографічних систем, яка за своїм логіко-лінгвістичним статусом прирівнюється до теорії формальних граматик. Розробив теорію семантичних станів мовних одиниць, що становить основу для опису широкого кола мовних явищ, формалізуючи об’єднання граматичного і лексикографічного описів мовної системи. Ним розроблено феноменологічний підхід до дослідження мовних систем. Ініціював в Україні науковий напрямок лінгвістичної експертизи природномовних текстів і є автором ряду основоположних праць у цій галузі. Засновник і координатор програми створення серії українськомовних словників нового покоління “Словники України”, ініційованої Указом Президента України від 7 серпня 1999 р. “Про розвиток національної словникової бази”. Фундатор і керівник Національної словникової бази України, яку рішенням Кабінету Міністрів України (2004) внесено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України. За його безпосередньої участі й керівництва створено перший в Україні цифровий лінгвістичний корпус, який становить сучасну експеридивований, що багато разів на теренах інтернету зустрічав промовисті фотоесе, котрі вражали своєю метафоричністю та лаконічністю, і не знав, що ці чуттєві, звичайно-незвичайні моменти буденного життя “спіймала” своїм фотооб’єктивом саме Манана Абашидзе. За словами пані Манани, це її перша виставка в Києві, а раніше вона запрошувала до перегляду фоторобіт на своїй малій батьківщині. Зараз, коли йде кривава російсько-українська війна сюжети з мирного життя далекої від Києва країни видаються таким собі заспокійливим еліксиром у вирі жорстокості. Чи повернемося мив Україні до попереднього стану і чи залишиться Сакартвело такою, як зафіксувала її авторка виставки, – не знає ніхто. Ще на виставку прийшов чоловік Манани, який, як і багато його грузинських побратимів, воює за Україну не перший рік, і це теж додало емоцій у сприйнятті творчості нашої сучасниці. Власн. інф. Світлина з виставки ментальну основу для проведення фундаментальних мовознавчих досліджень і створення лексикографічних праць нового покоління. Тепер наш лінгвістичний корпус має обсяг понад 200 млн слововживань. Розроблено і введено в експлуатацію інформаційно-- лінгвістичну систему. За час його керівництва УМІФ інститут створив щонайменше 70 видань різних (зокрема й перекладних) словників української мови. Значним його досягненням (та його наукової школи) стало створення одинадцятьох версій першого повномасштабного українського електронного словника – Інтегрованої лексикографічної системи “Словники України”. Творець Українського лінгвістичного порталу. Автор концепції Всеукраїнського лінгвістичного діалогу. Автор концепції і системотехніки віртуальних систем професійної взаємодії в лінгвістиці. За його безпосередньої участі й керівництва створено понад 40 віртуальних лексикографічних лабораторій (як я розумію, не лише в Україні!). Розробив засади лінгвотехнологічного підходу до експертизи політико-правових документів та законодавчих актів. Якось я передав був йому перелік понад сорока великих закордонних книгозбірень, в електронних каталогах яких я побачив томи керованого ним академічного тлумачного “Словника української мови” у 20-ти томах. Феноменально, що жодного ордена чи медалі, отриманих ним від держави Україна, Українська Вікіпедія не називає. Державну премію України в галузі науки і техніки йому дали ще в 1985-му, коли він до української комп’ютерної лексикографії навіть не наближався. Отже, за фундаментальну, системну й титанічну працю над розвитком і поширенням української мови в Україні не нагороджують?! І якби він не пов’язав себе так тісно з українською мовою, в НАН України й поза нею знайшлися б охочі висипати на нього нагороди мішками?! Йдеться про академіка Володимира Анатолійовича Широкова. Народився 28 серпня 1948 р. у Жмеринці на Вінниччині. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Для уважного спостерігача Широков – людина широких та універсальних наукових поглядів. Активно працює над проблематикою квантової інформації та квантової лінгвістики, лінгвістичних онтологій, системного аналізу, когнітології, концептології та концептографії. У зв’язку із відзначеними дослідженнями, які вимагають звернення до значно більш загальної феноменології, ніж лінгвістична, Володимир Анатолійович вийшов на загальні проблеми еволюції Світу. Ним було викладено основні положення загальної концепції еволюції, зокрема, сформульовано поняття механізму еволюції і основний закон (необхідна умову) еволюції: зростання складності еволюціонуючої системи. З еволюційних позицій В. Широков проаналізував роль і сутність сучасних фінансових інститутів, мережевих технологій, пов’язаних з криптовалютами, а також доктрини “керованого хаосу”, гіпотези технологічної сингулярності і трансгуманізму. Днями я прочитав рукопис його статті на тему еволюції – іще раз переконався: маємо видатного вченого якнайширшого діапазону наукового мислення! Медійникам, які хотіли б відкрити для себе УМІФ і Широкова, радив би познайомитися з 5-томовою колективною працею “Лінгвістично-інформаційні студії” (2017). Цьогоріч В. А. Широков відзначив свій ювілей.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин