Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №54 за 1998 рік
Слово Просвіти, №54 за 1998 рік
ПЕНЕЕЕНРР ПРА ПИ ор КР - с-щі
пенні БАН ОМА с-г
я ібухгалтер ходили до вищого
( СЛОВО ПРО СВІТЛО
еслоктричного» начальства,
роб здати заяпу 4 проханням Розповім про своє міІСТО Брянку, що
на Луганщині, зокрема про відкриття першої бібліотеки в Лозовій Павлівці. З другої половини ХІХ століття старовинне село Лозовестає значним промисловим, торговим і культурним центром Слов'яносербського повіту. Місто розвивалося, росло, отже, приток інформації був просто необхідний. Волосне правління фінансує спорудження самого примиющення бібліотеки, допомагає придбати стопи, стільці, стелажі. Загалом усе було замовлене на місцевій меблевій фабриці. На роботу в першу бібліотеку була запрошена Віра Михайлівна Карначова. Нове приміщення освятив священик Ігнатій Пепескул.
На перших організаційних зборах було прийнято рішення про членські та цільові внески. Постійні читачі, які брали книжки додому, сплачували по 15 крб. За користування літературою в читальному залі плата була меншою.
Деякий прибуток давав куточок реклами. Невеликі кошти надходили зорганізованих в бібліотеці виставок рукоділля місцевих майстринь, кімнатного квітникарства. На всі гроші бібліотека укладає угоди з Петербурзьким агентством книжкової торгівлі «Литературная новинка», яка випускає нові книжки.
Зорієнтувавшися згідно з попитом своїх читачів, Віра Михайлівна передплачує багато періодичних видань у Петербурзі, Москві, Харкові, Одесі, Катеринославі.
Приємно дізнатися про те, як колись турботливо ставилися до «Просвіти», бібліотек дворяни й інтелігенція. Ось Артем Петрович Елінєєв, якому належало Єпіно. Він - голова волосного дворянства, освічена і розумна людина. На щорічних зборах дворян, що відбувались у його домі, організовував збір коштів для будівництва «Народної аудиторії» -- так називався театр у Павлівці. Не обминав увагою ібібліотеку. А найбільшу технічну бібліотеку на Семенівському руднику фінансував Альбім Михайлович Завадським.
. | і не допускати такого сватилля.
Воно наше
глянуло й зменшило штраф..
прохання роз-удвічі. Нам довелося заплатити 400 гривень, а за що, мий досі не розуміємо.
З грудня 1997 року нам перекривають волу. Домоуправління підтвердило, шо це зроблено незаконно. Ну й шо з того? Кілька тижнів приміщення, де щодня працює 20--30 чоловік, повно відрі- Й дувачів, зокрема дітей, було без води.
У червні 1997 року закаінчився строк оренди нашого приміщення. Виявляється, ми маємо право на безоплатну оренду, це за державним законом! Але надає цю оренду міська Рада. А в ній переважають комуністи, шовіністи й нам, «бандеровцям», такої оренди ніколи не бачити...
На наше приміщення поклав око власник гастроному, єроз-
Р но 0 Й оо - анніннйноі
тавегіл т аж сло -
«ПРОСВІТА»?
виявилися три молодики із «Славянско- |: го единства». Їх судили, але Тільки за Ж хуліганство.
У квітні 1997 року нашу газету «Журавлик» перевіряла податкова інспекція. Виявилось, що накінець друтого кварталу 1996 року у нас залишилось на рахунку близько 500 гивень від передплати, які я тримав на придбання паперу. Ці гривні були інспекцією зараховані нам у прибуток, і за несплату податку у 170 гривень ми мали тепер заплатити 1000 гривень. Що ж, можливо, ми були й неправі. На рахунку «Журавлика» у цей час грошей небуло, а надійшла благодійна | допомога на «Просвіту», звідти ми й перерахували вказану суму. Але в цей же час податкова інспекція виставила рахунок на «Журавлик», 1як ТІЛЬКИ ТУДИ надійшли гроші від передплатників, З рахунку було знято 431 гривню. Все це відбувалося протягом 1 - 2 днів. Таким чином, внаслідок «випадкового» збігу обставин ми переплатили 431 гривню штрафу. Мої багаторазові звернення до податкової інспекції не дали ніяких наслідків: гроші нам не повернули й досі.
У грудні 1997 року податкова інспекція знову перевіряє «Журавлик». Здається, тепер ніяких фінансових порушень немає, Але зачекайте... Редактор, тобтоя, Кілька разів їздив до Києва у відрядження. «Ачи були офіційні виклики з Києва?» - «Які виклики, адже «Журавлик» - юридична незалежна особа й не має над собою начальства!» Отже! Викликів не було, а тому відрядження на Загальну суму 360 гривень будемо розглядати як платню редактору, звідки треба перерахувати 72 гривні податку та пеню /6
гривень, та штраф 51! гривню, отже, 199 гривень віддайте державі. Багато років на світі прожив, сотні разів у відрядження їздив, азтаким абсурдом ще не зустрічався!
а так, якгорох при дорозі: хто не хоче, той не скубне. Міркуйте самі. и Ми знаходимось на другому поверсі у приміщенні площею майже 100 квадратних. метрів-у центрі Харкова навпроти пам'ятника Тарасові Шевченку. Їз сумом він дивиться на нас, а ми - на нього... Це приміщення нам було надано міськвиконкомом ще навесні 1991 року. Його займало фінансове управління Київського району. Щоб звільнити його для нас, воно мало б перейти в приміщення облфото; а те -- ще кудись, а те - ще... і | дотепер ми б містились у підвалі Держпрому, де не буває денного світла й | тхне дохлими пацюками, та допоміг | щасливий випадок. Після ГКЧП у серпні | 199! року компартія була заборонена, її приміщення й майно конфісковані, а фінансове управління перейшло в будинок колишнього райкому партії. Так на початку літа 1992-го ми опинилися навпроти батька Тараса.
До кінця 1994 року наше перебування тут можна було б вважати безхмарним. Неприємності почалися з 1995 року. З І січня орендна платня була підвищена у 6 (шість) разів. Ми лаялися, але платили. З І липня орендна платня була підвищена ще у 7 (сім) разів, дотого ж із урахуванням інфляції, так що лише за грудень 1996 року ми мали 6 сплатити 800 гривень. Таких грошей у нас зроду-віку не було, Й ми перестали платити. Ніякі прохання знизити орендну платню міською владою не приймались. За комунальні послуги, електроенергію, телефон ми, звичайно,
| сплачували і сплачуємо своєчасно.
4 грудня 1996 року у два наших вікна лстять пляшки із запалювальною сум'ш' шю. Одна пляшка до вікна не долетіла ( завадив балкон), друга - запалила раму вікна. Пожежу, яка могла б спалахнути У
Ге
ава Рисцс
-- й
сл
іш
М То Ре РА ї. Чоіз Р,
рн б -
Р ТЕ но о ий
од зро ось
льодольнод бнізнанннйт "чле пи
Розповідаючи про справи «Просвіти» в нашому місті, неможливо обминути В'ячеслава Станіславовича Квасневського. Краєзнавець, історик-аматор, інтелігентна, енергійна людина , відкрив Брянку для брянків'ян, до кінця своїх днів уболівав за те, щоб його надбання з краєзнавств були донесені до читача, щоб наше містечко з такою багатою історією знало верхове благеньке, сезонного типу, своє минуле. стареньке приміщення у саду Шевченка. У Жовтневої | Відмовитися? Можемо мати неприємності революції, де міститься приміщення | від міської влади. Згодитися? Щотижня «Просвіти», єневеликий фондлітератури. | нам битимуть вікна, а то й спалять. |
В отаких умовах ми живемо й працюємо. А що буде завтра? Розгромлять «Просвітуь? Чи когось уб'ють? Все можливо. Побили ж 25 травня цього року нашу активістку Валентину Овод за те, що «націоналістка ії бандеровка».
А скільки нам уже погрожували! Як на війні. Тільки фронт невидимий.
віІН має
Здається, намір купити увесь будинок. Фонд державного майна пропонує нам однопо-
ташованого» поруч.
палаці культури їм.
Роздивляюсь книжки на полицях, увагу мою привертає велика кількість видань з економіки, краєзнавства. Ось праці Поля |Самуельсона, лауреата Нобелівської премії з економіки. А ось «Історія України в особах», «Географія України» Ф. Заставина. Цікавлюся, звідки такі надходження. Почула у відловідь, що деякі з них -- то дарунок Раїси Федорівни Лук'янчук, відомої української поетеси, одного Із засновників «Просвіти» на Луганщині. Також свій внесок у фонд «Просвіти» зробили Донецький культурологічний центр, Слов'янський міжнародний інститут управління, бізнесу та права, Слов'янський авіаційно-технічний коледж. Є внески простих громадян, є навіть дарунок пана
Анатолій КІНДРАТЕНКО, голова Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевчемка,
професор
багатоквартиному будинку з трагічними наслідками, погасив наш черговий, який був у приміщенні «Просвіти». Перед тим, 25 вересня пляшки із запалювальною сумішшю були кинуті до приміщення інших українських патріотичних організацій. Зловмисники були знайдені лише після того, якчерсз кілька місяців у такий же спосіб вони намагалися спалити ізраїльський культурний центр Гими
Сперечатися? Це безглуздо. Треба платити.
У листопаді 1997 року інспектор Харківнерго мені говорить, що оштрафує нас у 10-кратному розмірі за несплату за електроенергію за вересень. Я був дуже здивований, бо за жовтень ми заплатили. За два дні виявляється, що і за вересень ми заплатили ще 29 пересня. «Ая вас уже оштрафувала,» - говорить вона. Три дні
Р. 5. І все ж, як писав поєт, -- «надія є завжди! Не можна без надії». Дочка письменниці-просвітянки Валентини Овод, теж просвітянка з 1995 року Ярослава Рисцова, яку ви бачите на ції! світлині, - ГОЛОВа екологічного то-
вариства «Україна-сад» мріє засадити вишнями та абрикосами всю нашу держадру, - «щоб не було голоду І була краса».
Євгена Стецьківа, лікаря з Америки. Що ж, початок непоганий. Зібрала все це до бібліотеки її засновник, голова Брянківської «Просвіти» В. М. Чучуєвець.
Любов МАТЕКО,
бібліотекар, члем «Просвіти», м. Брянка ма Луганщимі
о ій
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
