Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

зшгсПпазе оп млмум.А-РОЕ.сот іо гетоме пе маїегтагк . -- же , ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 55 (59), 1999 РІК - "- ї черевну ї ці в івана з ок од 0 о | . | ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНК І. МАТИ. ЗОРЕ МОЯ Вклоняємося тим, хто носить велике і таке чеснот-не їм'я матері. А також і тим, хто лише мріє народи- . ти, подарувати людству доньку чи сина. МИ, ми хочемо низько вклонитися кожному . | серцю. Велика Вам шана за ті сили, які були віддані ад а майбутньому. Вашпт діти підуть у життя своїми доро- - - - тами, але частинка душі, яку ви вклали в них, завжо оди, дебне були, поєднуватиме Вас. У своїх серцях | ї понесуть відображення ваших сердець. Ваші мрії, неодмінно перетворяться в діла. Євято Матері можна назвати ще й святом Життя, - Євятом краси. Скільки було сказано високих слів про , красу материнства в поезіях, оспівано в піснях Ват вен де ож сьс одні кожній жінці хочемо побажати стати ( ге гедемяти -еоб чить зерна ач ль ет - Ж з . | ТЕ НЕЗемною, але такою близькою, тією таємничою, вити, але: акою знайомою зіркою, яка веде і надихає. Уї о ІЙ щ- й Уа г рр ц чу скан б | - - РО ее я | | ШЩ УКРАЇНА -- МАТИ МОЯ РІДНА о ЛИЙ чия . УевятО матері, це найперш свято рідної України, - - Яка народила нас на своїх родючих чорноземах і спо- . - вивала, наспівуючи пісні. Вона зародила в нас любов - | До краси, годуючи перлинами незрівнянної, самобут- | | Модивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій .- пісні, полинемс аж до сонця | зірок і глянемо на тре- Нетну землю -- 1 тоді відкриється нам на землі -- Толубому лику планети край, що нагадує собою сер- ле . . Малюю уявою з глибокої високості краї її володінь . 1бачу в самому центрі старої матінки-Європи вос- | Креслу державу Україну -- бачу землю, бережно об- . введену хвилястою, ламаною лінією, яка здається мені виною. І думаю про те, що ця звивиста свята з 1 справді з правіку вросла в нашгу землю, кревкраїною, як зв'язує природа матір і чи жі - - Дивнії-предивнії слова -- світ чарів і ніжності, -- і ми стаємо перед цим світом на коліна, як перед мамою: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос -- більш нічого. А серце б'ється -- ожива, Як їх почує!.. Знать, від Бога Ї голос той, і ті слова Ідуть меж люди!.. Світ почався зі слова, людина теж починається зі слова, ї першим словом, трепетно мовленим чистими устами немовляти, засвідчує продовження свого роду т народу. А я виберу найкрасивіші слова з рідної мови, сплету з них дивовижний вінок і пущу по ріці людських душ. Ї вірю, що кожна з них відгукнеться вдячністю | привітаннями своїй рідній Україні. ПІ. ДО ЛІОДЕЙ -- ПО РОЗУМ, ДО МАТЕРІ -- ПО СЕРЦЕ! Велике материнське серце, сповнене ніжністю і любов'ю до своїх діточок, з давніх-давен описувалось народом і приказках і прислів'ях, оспівувалось у піснях. Зернята віри, надій і любові, посіяні матерями в душі своїх дітей, не лишилися безплідними, а принесли плоди духовної краси, яка не могла залишитися непоміченою. Погляньте і пірніть у глибокі ріки почуттів, які виражають любов до матері, вдячність і повагу до жінки, яка уособлює в собі все найкраще, найкрасивіше, найдорожче, найніжніше, найвишуканіше... ЗВЕРНЕННЯ Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка до Президента України, Верховної Ради, Уряду, наукових, ділових та бізнесових кіл Ук раїни, всіх українців, кому небайдуже майбуття нашої держави Вельмишановний пане Президент! Високодостойні панове депутати, урядовці, бізнесмени, представники наукової і технічної інтелігенції, висока громадо української діаспори ближнього і далекого зарубіжжя, всі Українці світу! | Майбутнє України вирішується сьогодні. Воно дивиться на нас ясними очима наших дітей і внуків. Лише вони здатні назавжди увіковічити нас на тлі нелегкого ії суперечливого часу, вони наші найсправедливіші судді і свідки наших діянь. Хто з нас не прагне щасливого прийдешнього для власних дітей, хто не хоче бути достойним цього майбуття? У кожного з нас є можливість зробити ці прагнення вже тепер реальністю, втіливши їх у спільній великій справі. Тож робімо її -- забезпечмо наших дітей сучасними якісними підручниками! Брак їх гостро відчуває середня | вища школа, їх бракує в місті і на селі, у шкільних і вузівських бібліотеках. І це в той час, коли Міністерством освіти і українськими авторами розроблено | затверджено десятки принципово нових, європейського рівня видань, перекладено і підготовлено до друку підручники, якими користується весь цивілізований світ. Причина того, що вони не доходять до наших учнів і студентів, проста: брак державних коштів на їх видання. Представники Всеукраїнського товариства «Про- світа» ставлять сьогодні це питання по-новому: забезпечення дітей підручниками -- справа ис лише державна, але й всенародна! Ми можемо вирішити її швидко і якісно, коли всією українською громадою -- від найвищих посадових осіб до кожного свідомого громадянина України, внесеємо свою посильну благодійну частку, підставивши у ці важкі часи своє плече державі. Тим самим ми здійснимо найкраще, що можемо | здійснити, - наше майбутнє, наші діти, отримавши віл ботупП'НА-.1.-б:89юзземю Но юНень Ше щ |.) жона о унцій оо ЕР - - Р РР ща Мати тправедна -- опіка ! охорона камінна Мати з хати -- горе в хату Мати годує дітей, як земля людоїі. Мати сама не з'їсть; а дітей нагодує Материна любов ніколи не змінюється Найдорожча пісня, з якою мати колисала Нема цетту, кращого від мактюочки, нема роду, милішого від матіночки. Ме та мати, що народить, а та, що до розуму доводить. Рада б мати для дітей небо прихилити та зорями вкрити. Радної матері слівце -- як літнє сонце: бо точа їй сс ть не раз на саїтт І гмармненько, а все-таки від нього тетленько. До людей -- по розум, до матері -- по серце Доти ягнята скачуть, поки матір бачать Для ворони нема кращих дітей, як воронячі І задрипана ворона своїм дітям оборона Любо й неньці, як дитина в чести Людям, як болото: а матері, як залото. Без матері ї сонце не гріє Ця культурна спадщина відображає цінності, які були основою життя українців у далекому і не дуже далекому минулому. Час плине, амінюючи багато речей,. але рін не має плади на Д метеринськогюо побогв юю. бо святість надійно охороняє (її, Леся ВОВКОТРУБ, студемтка, м. Кмів нас підручники нового покоління, виростуть розумними, інтелігентними, освіченими, А значить, 1 МІ ротна дістане тих провідНИКІВ, які зможуть забезпечити ща! ливе існування народові, Кожен з нас, хто вкладе хоч гривню "НО ЦІО загальномнародну спрапу, отримає велику духовну винагороду, усвідомліЮюЮЧчИи, що є причетним до створення духовного багатства освіти власних дітей, передумови багатства матеріального В Україні є багато заможних людей. Сподіваємося що вони ревно подбають І про багатство пласного духу щедро пожертвувавши на видання шкільних підручників. Гадаємо, що кожиє підприємство, товаристпо фірма ис будуть осторонь нашог ін і шативи, шо на цю відозву відгукнуться вс! громадські організаці, ме! існуючі в Україні партії, незалежно від своїх ідсоло гічних уподобань: якщо ми не здатні об'єднатися вім я наших дітей, в ім'я їхньої освіченості, то майбутиє буді немилосердним до нас і ми стансмо лише прахом для нього. Тож подбаймо про власні душі і душі підростаючого покоління: кожному учисві, кожному студентові достатню кількість підручників! Сподіваємося, що Президент України Л. Д. Кучма візьме цю справу під свій патронат, що лержана оцінить просвітянську ініціативу і зробить воє від неї залежне, аби проблема з підручниками відійшла назавжди. Хочеться ще раз звернутися до всіх просвітям, ло всіх українців. Дорогі брати і сестри! Зандяки спільним зусиллям наших пралідів на українській зємлі зпєдемо чимало храмів, залишилося багато святинь Гож побудуймо ще такі храми, такі Святині книги для наших дітей. | Цемтральме правліммея Всеукраїнського товариства «Просвіта» "к

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

кої поведінки, діє в Україні філія Російської православної церкви, лукаво іменована Українською православною церквою Московського Патріархату. Налаштована відверто опозиційно, м'яко кажучи, а якщо називати речі своїми іменами, агресивно-вороже до Української держави, ця нібито християнстка конфесія взяла на озброєння старе імперське гасло «Поділяй і владарюй», повністю оправдовуючи використовувану в таких випадках стосовно неї назву «п'ята колона». За прикладами такої антидержавницької діяльності далеко ходити не треба: останній із цих ворожих, брутальних проявів -- напад на священиків і віруючих Української православної церкви Київського Патріархату під час візиту на Донеччину й освячення Патріархом Київським |і всієї Руси-України Філаретом Хреста на місці будівництва Кафедрального Собору в місті Маріуполі. Зазнав тілесних ушкоджень Святійший Філарет, а особистий секретар Патріарха ігумен Дмитрій (Рудюк) зі струсом мозку потрапив до лікарні Це сталося 30 квітня, й «Просвіта» миттєво відреагувала на цю подію, направивши відповідну Заяву-протест проти безчинств керованої з-поза меж України церкви та вимогою вжити рішучих до неї заходів на адресу Президента України Леоніда Кучми, Прем'єр-Міністра Валерія Пустовойтенка та до провідних засобів масової інформації України і світу. У ній викладено перебіг цих кривавих подій, названо конкретних винуватців. (Заяву дру- куємо в цьому числі газети.) А 5 травня у резиденції Святійшого Пат- БЕЗ БОГА В ДУШІ і совісті в серці, не кажучи вже про дотримання основних Божих заповідей і християнських чеснот, елементарних правил людсь- хівниками», яких об'єднує відверто вороже ставлення до самостійності України. Керівництво держави натомість не має ЧІТКОЇ позиції щодо відродження національної Церкви, а зчаста й потурає УПЦ Московського Патріархату. Головні національні християнські святині й досі перебувають у віданні цієї церкви. Святійший Філарет переконаний, що населення краю й України взагалі давно готове до об'єднання в єдину Українську Православну Церкву, оскільки навіть офіційна статистика засвідчує, що в Україні є удвічі більше віруючих УПЦ КП, аніж УПЦ МП, хоча остання володіє вдвічі більшою кількістю храмів... Релігійний розкол суспільства треба внормовувати якнайшвидше, оскільки він набагато небезпечніший за політичниИЙ. Голова Всеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан упевнений, що події, пов'язані з трагічною смертю В'ячеслава Чорновола 1 побиттям вірних УПЦ КП на Донеччині, мають спільне коріння, спровоковані однією Й тією ж силою 1 є відображенням далекосяжних планів певних кіл в Україні на розкол держави, на реальну автономізацію з подальшими її незворотними відцентровими наслідками. Голова КУЇну Іван Драч ознайомив присутніх із Заявою фракції Народного Руху України з приводу подій на Донеччині, оприлюдненою на засіданні українського парламенту. На прес-конференції виступили також член Центрального правління «Просвіти» Катерина Мотрич, народний депутат України Василь Червоній, головний редактор ріарха в Києві відбулася прес-конференція за участю духовенства УПЦ КП, журналістів, віДдОМИХ громадських 1 політичних діячів, народних депутатів, рядових віруючих Вільних місць у просторій конференц-залі не було, наскільки схвилювали й обурили ці події громадськість України. Святійший Філарет детально розповів присутнім про хід свого візиту не лише як Патріарха УПЦ КП і єпа рхіального архієрея Донецької єпархії, але й як людини, родинними коренями пов'язаної з цим одвічно українським краєм: Патріарх народився у с Благодатне Амвросіївського району, тут живе його 95-літня мати.. Акція - побиття вірних УПЦ КП. на думку Патріарха, була заздалегідь спланована місцевою червоною владою разом із московськими «ду- ВИЩА ШКОЛА - ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ БАСТІОНІВ ЗРОСІЙЩЕННЯ українського суспільства, оскільки ця важлива ланка державного життя як була, так і досі залишається хронічно зросійщеною і продукує для суспільства фахівців, зорієнтованих на чужинецькі ідеологічні засади, для яких Українська держава, національна ідея є єю, вигадкою, фантомом.- Ї якщо не втрутитись у цей негативний руйнівний процес негайно, то вже найближчим часом національну вищу школу для українства втратимо безповоротно. Такий основний висновок всеукраїнського «круглого столу» на тему «Державна мова і вища школа в сучасній Україні», що відбувся 21 квітня в Будинку вчителя за спільною ініціативою Всеукраїнського товариства «Просвіта» їмені Т. Шевченка, Конгресу українсь- КОЇ інтелігенції та Всеукраїнського педагогічного товариства імені Гр. Ващенка. У заході взяли участь відомі політики, народні депутати України, громадські діячі, працівники управлінських освітянських структур, ректори і викладачі вузів, студентська молодь, представники й керівники міністерств і відОМСТВ, письменники, просвітяни, творча й технічна інтелігенція, журналісти. звериваючи «крутлий стіл», голова КУїЇну Їван Драч зазначив, зокрема, що порушена проблема є настільки задав- НеЕНОЮ і складною, що великого повороту до швидкого вирішення сподіватися годі. Успішному її подоланню заважає як тнерція старого мислення, так і найбільше лихо сьогочасне -- важкий соціальний стан нашого суспільства. Сьогодні ми виходимо за межі мітинтовості, аби бодай намітити реальні шляхи позитивних зрушень і утвердити в Україні українську мову як державну. Голова парламентського комітету з питань науки та освіти Володимир Семиноженко повідомив про підготовку до першого читання у Верховній Раді Украчки у травні Закону про вищу освіту. а думку виступаючого, прискорювати процес українізації вищої школи -- це інколи зашкоджувати справі, з чим не погодилися наступні промовці. У рації їм не відмовити: десять років минуло від часу ухвалення Закону про мови в УРСР. три роки вже діє Конституція незалежної України, а справи з упровадженням Єптти газети «Вечірній Київ» Віталій Карпенко, голова УХРП Микола Поровський та інші Журналісти отримали вичерпні відповіді на численні запитання. Присутні мали нагоду переглянути відеоматеріали з місця подій, на яких зафіксовано справжній сатанинський шабаш московських попів на українській землі Але доблесні місцеві чекісти-есбісти оперативно постаралися, аби вилучити з відеоплівки кадри побиття Святійшого Патріарха Філарета... Воістину шляхи доблесних охоронців безпеки держави неїсповідимі. Та описувати їх, мабуть, слід уже в іншій рубриці -- під велемовною назвою: «Кому вони . служать"?». Володимир ГЕРМАН державної мови у царині вищої школи (та й не лише тут) катастрофічно погіршуються. Гірше того, як зазначив голова Спілки письменників України Юрій Мушкетик, в українському суспільстві явно намітився рух назад, чиниться неприкритий тиск на українців. Тож мусимо діяти так, аби, образно кажучи, поїзд Української державності не був зупинений червоним семафором. Спільну позицію «Просвіти», КУТну й Педагогічного товариства імені Гр. Ващенка висловив у своїй грунтовній і вичерпній доповіді академік Академії наук вищої школи України Анатолій Погрібний, обговоренню якої б присвячений весь подальший перебіг заходу. Доповідач окреслив основні причини критичного стану вищої школи, назвав винуватців і призвідців, розвінчав «лукавство офіційної статистики».. (Доповідь друкується в цьому числі «Слова Про- СвіТтиИ»,) Запальним і аргументованим був виступ ректора Національного університету імені Т. Шевченка Віктора Скопенка, який викладає в «альма-матер» хімію від 1962 року, й увесь час рідною українською мовою. «Бракує термінології -- створи п сам, якщо ти професор», -- зауважив він, із чим потім не всі погоди- лися. Шце один аргумент на користь оволодіння державною мовою: конкурс на встуті до університету не зменшився від того, що як майбутній хімік, так і філолог повинен скласти вступний іспит з української мови. Дійовою, на думку керівника вузу, є контрактна система для викладачів університету, адже одним із пунктів контракту їх зобов'язано викладати державною мовою, Не подобається комусь -- шукай роботу деінде, Проблеми очолюваної ним ділянки державного життя окреслив міністр культури України Дмитро Остапенко. авчальні заклади, що у віданні Мінкультури, мають ті ж проблеми з упровадженням державної мови, що й в Україні загалом. Петро Кононенко, директор Інституту українознавства, справедливо зазначив, що питання функціонування національної школи, як і утвердження української мови як державної в Україні, маємо розглядати у площині національ- - щс Кафедральний Собор яра га - Патрі | «апад на Свитійшого ами та це т озброєних залівНИЖУЛИЛОЄ і машину П освяменій ОБЛЯМЧИ Р закликав росііс Фактично до цього тної нені вечірньому телеефірі п щд Про спланованість а і загостренню міжконфесі 5 Патріарх 22 квітня ц. асан кої т Донецької областіє ная за | подей, їз лайками, нецетзу | си, дес Поруч стояло чотири ат оту. | попів УПЦ Московського атр порядку, але цього Ме СТИРСЄ Пізніше з'ясувалося, ЩО ро Ні сприянтя обласної та Жар Саятійшому тлєю дорог ухав автошля: Донеччину | | В ав на свою батьківщину; "'яського Патріартаті,, а тпакож втдвіда Ін Сг і амат Ки службу Божу в православних тР 95 літню матір т рідтио Однак ці добрі христи А 25 квітия сталася «команда" тікетувальникте | Філарета в Преображенськ У цена | КП, для відправи служби Бож | Як виявилося, основне, ників місцевої влади були ареною ; Патріархату Іларіон, заст у Я обласного управління у страв мо - У руках пікетувал Вони розлютовано й пен Гості нецензурними словами на р храму, а потім кортеж авт | Патріарха Філарета всюди, не лише їхню причетність д ке Нам стало відомо, що гоО/ міськ рак 610 голова Донецької міськради Рибак РО них. Окрім того, відомо, що вони зеє проханням не пускати Філарета янські прагненн подія, що Ме Є Вважаємо, що таке беззакотлся ви "ще т з ' Р - ад ті винних: Януковича Віктора - голову Донецької облдє ржадміністрації, до відпові ла о т упника голови облдержадмінастрації; Костенка І еннадія - челка «1єс - і Р - «Те й оре управління облдержадмптистраці, а також трацівчиків правооторонних начал органів, що дс | ар що в Україні переслідується Українська Церква. Іа» - і при осСсвяче!) цо 90 Просвіт гої області, тр "ННІ зе, гола товариству ! Буполі Донецьке владото та ростиською "о Всеукраїнському жу вд Мар це сплановане церкаєю, З ипі рани, небтє поботще, квітня о 9 ГОД я га арха Ки таського 1 глою, вирвал а 8 Марковський, якому було надано ча о Філарета з нашої загрожує ТР ча . ої боротьби, нари Київ--Донецьк На кораоні Днтротет екрито | ан б еалівого змастпу на адресу Філарета. у ПОМ ОЛШЛИНИ Серед пікетників було і яти Кількість мали було тер слами о була органазована Московською церка ! ч - іо така зустір! ди. Правоохоронці так 1 не дозволили онавчот ала я були по-блюзнірському зруйновані кладається в рамки здорового глузд церкву м. Донецьк ж бешкету з відома вищит п ш виконавцями цього " у її «оп Донецько- Мар ІупОольської спархії УПЦ Московсь кого олови облдержадмтастрації МЛ. Кириченко, начальнух ональностей, мграції та релігій Г. Костенко ів були кийки, образливого змісту плакати то поводилися, обкидали брудом автомашину, сиплячу Так його протримали 25 годин, не допускаючи до ашин із цим купленим натовпом супроводжував" обусів, м водячись так, що під сумнів можна поставити о християнства, православної віри, а й психічне здоров'я у а Донецької облдержадмінастрації Віктор Янукович | мовили Філаретові навить У візиті ввічливости до рталися до Адмітистрацтії Президента України зна Донеччину. Мпліція не реагує на дії гуліганів куди він їздив, по - кликає не лише гнав та обурення, а її вимагає ння орган - негайного втруча | | | правово МОН Р Ба а підрив авторитету державної влади вимагаємо притягнути За скоєні неподобства, з | Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Українська Всесвітня Координаційна Рада Тараса Шевченка стало відомо Ім і всієї Руси-України Група кун . омлі, тот ІЙ и хресті ІЗ ЛЕМ алися на що жорстоко побили його | вірую землі!", 4807) - ї - - - омадському СПОКОЮ У ДЄРЖАВІ | "приятиме ть 1 такі факти натовтом агресивно налацш ції була достатньою для наведем, 0 (я проїзд з метою у Великодні дн в1Оправити,| у. Знай ома рха л |вул. Куйбишева, 105), що належить УПЦ редстад. 4 гасла ів правопорядку Центральне правління Спілка письменників України Конгрес української інтелігенції ної безпеки. Проблемою з проблем є керівні кадри освіти. Слід уже провести як належить переатестацію керівників усіх вищих навчальних закладів. «Не хочу займати позицію виправдовування, -- це слова з виступу заступника міністра освіти Олександри Савченко. -- Мета у нас одна: беззастережней нагальне запровадження державної мови в а системі освіти, не лише вищої Але засоби й можливості в Міністерства освіти й громадських органі- рібного не названо позитивних прикладів співпраці, зокрема й із «Просвітою». Згадати хоча б спільну акцію «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову!», «Рік української педагогіки» та інші. Бо зокрема.., | оп ників громадськості, рому, представретні пропозиції. Та особливе держави, до украї - ЯЗ є раїнської 1 е - и з З ПЕРОВА Га - сну денапоце ставленню ід ьо пукратнс зКИХ організацій го дверто анданского конгресса У ЗУ разка «Граж- Відзначено відчутний прогрес у процесі українізації освіти на Микола вщині в перші роки незалежності, про що вів мову заступник голови обласної «Просвіти» Василь Сліпець. Однак після інавгураційної президентської промови Леоніда Кучми про друту офіційну мовув Україні -- російську від 1994 року ці процеси почали згортатися. На закиди тих, хто виступав за, образно кажучи, недоцільність форсованої українізації освіти, переважно керівників міністерств та управлінських структур, аргументовано відреагував заступник голови Всеукраїнської «Просвіти» Олександр Пономарів. На його думку, якщо діяти так мляво, як ДІЯЛИ упродовж попередніх семи років незалежності, то впровадження української мови в державне життя розтягнеться до 3000 року. Виглядає па радоксально, що; наприклад, у країні басків в Іспанії, яка не має реальної автономії, повнокровно функціонує баскська мова, а ми, маючи власну державу, Конституцію України, позбавлені цього права | Розмова на «круглому столі», що три" вала понад чотири години, була цікавою и предметною, пролунало чимало кое; ретних зауваг і пропозицій, що знайшли своє концентроване відображення в ух залі заходу. (Ухвала Всеукраінськог «круглого столу» є Державна мова! вить школа в сучасній Україні» розіслати УСІ крайові організації «Просвіти» й СИМО їхнє керівництво розповсюдити Й і УСІХ учбових закладах.) Особливо ж Ло- ГІЧНОЮ була пропозиція провести аб ЧОГІіЧНІ «круглі столи» в усіх регіона? країни, в містах і селищах, щори пору" фена проблема набула справді все? ратнського розголосу че порятує українську мову, ві вищій школі зокрема, жодна потойбіч - сила, як це образно висловила ЯК РУ Дівання Одна з зиступаючих, ли Цілеспрямована п аця українців, оперт на Конституцію України і чинне зако давство держави. Х з тими, хто не ки працювати у цьому руслі й дотриму" ю Гися Оукпи закону, слід вести зроду ЩІ ЧИ | риміна. 1ьний кодекс України чи? бо Д ї : з Р чена 4 "Я всіх громадян У країни й Володимир ГЕРМА

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

б ч.л» ач ЕТ -- іо нач іноданру кідогв До а ДАО ЬС р ЗЛИЙ ць Мій ад вна м мер р РО ДН » оз -. ж ; ю б ке» «ку же зм М анціїййнь | -» че «5 че -г' Ти я | учоса наречена с звик почалеф ву хуй Зб Оп ВВ ЛЬ РАВА ч дет го яр чор у пр С з ав «ИЙ Анатолій ПОГРІБНИЙ ДЕРЖАВНА МОВА І ВИЩА ШКОЛА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ Нехай почала б цю розмову викладачка технікуму з донбасівського міста Дебальцеве Валентина Надєждина, яка у листі до Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Гр. Ващенка розповідає: «Коли я сказала студентам, що переходжу на читання українською, немало хто з них почав заперечувати -- мовляв, не зрозуміємо. Я почала переконувати, що все ви зрозумієте, а відповідати я буду дозволяти 1 українською, : російською, і навіть «українсько-росіЙйсЬКОЮ» мовами. І ось я почала читати. Боже мій! - - я навіть не передбачала такого ефекту! Виявляється, в юних душах, можливо, десь аж у підсвідомості, живе оцей космічний національний менталітет! У сільських хлопців спини випрямилися, очі засяяли. Обличчя міських студентів стали простішими й добрішими. Було помітно, що багато хто сприймає мову душею, як музику. І всі намагалися відповідати по-українськи. І було видно, що вони пишаються, що в них виходить ії що це їм подобається. Мене вразило, -- здавалося б, незвична українська мова мусила б сковувати студентів, а тут же відбулося зворотне: якесь душевне розкріпачення. Я на власні очі побачила велику силу національного менталітету й подумала: о, якби всі напп діти, звернувшися до рідної мови, твердо знали від нас, старших, від держави, що ця мова -- найпрестижниіша, то якими переконаними господарями вони зростали б на своїй Р ці землі! І порядок на ній навели 0, І Чиї1- мись рабами ніколи вже не стали б. - - Так що, -- підсумовує В. Надєждина, -- плід уже дозрів, 1 його треба знімати сьогодні, бо завтра він впаде сам, але вже в болото. І це є якраз той момент, коли влада, найперше київська, мусила б зібратися з духом 1 застосувати свою чітку волю». Такий ось лист, що до нього, але вже гад кутом зору відбиття в ньому украй розпачливих акцентів, я ще звернуся газніше. Поки ж що звернемо увагу: идеться тут про психологічну готовність нашої молоді в умовах найзросійщенішої частини України -- Донбасу до засвоєння знань українською мовою. Висновок авторки, перевірений власним досвідом, - - не пперболізувати труднопп, пов'язані з розв'язанням цієї проблеми. Як, може, й надто суб'єктивно стверджує вона, слухати лекції українською готові до 90 5; донбасівських студентів, а 70 З викладачів можуть їх читати («хоча, -- ще зацитую, -- будьте певні, вони, викладачі -- якби до них було поставлено вимогу -- підготувалися б 1 на 100 с, адже це -- їхня праця, втрачати яку вони не мають наміру»). Плід, отже, дозрів, але от питання: чи є бажання загалу викладачів, завідувачів кафедр, деканів, ректорів, ди- У Київській «Просвіті» УКРАЇНСЬКИМ СТУДЕНТАМ В основі статті -- доповідь на Всеукраїнському «кругломії столі» КУЇну, «Просвіти», Спілки письменників України та Все- українського педагогічного товариства їм. Гр. Ващенка у Київ- ському міському Будинку вчителя 21.ІУ.1999 р. й ректорів, міністрів, інших найвищепосадовців його зірвати? На це й належить відповісти. Що стосується офіційної статистики, то вона свідчить недвозначно: збирання врожаю якраз у повному розпалі, вже ген-ген видно і кінець роботи. У тому, як упевнено, ба навіть стрімко справа рухається, переконують уже ось такі цифри: у 1993/94 навчальному році частка академічних студентських груп, де викладання здійснювалося українською, становила у ВНЗ ПІ -- ГУ рівнів акредитації 37 95 (проти 23 5 1994/95 н.р.-- 97, 1 90 (у вна 1--П рівнів акредитації -- 50,5 90), В 1995/96 - - відповідно 51,2 9 та 55,3 95, в 1996/97 -- 49 82 9 (Щі ГУ рівні), а вже в 1997/98 н. р» як запевнює виданий у цьому, 1999 році статистичний збірник Міносвіти та Державного комітету статистики «Вищі навчальні заклади (1997--1998 рр.)», 1 загалом стався просто таки приголомшливий стрибок: порівняно з 1996 роком українськомовне навчання зросло у ВНЗ ПІ -- ГУ рівнів акредитації більш як на 16 відсотків і всього становить 66 За у ВНЗІ-- П рівнів акредитації становить і того більше -- цілих 72 Зо. Тобто офіційна статистика запевнює, що на сьогодні стан справ з українською мовою у вищих навчальних закладах є навіть кращий, ніж у школах, де українською вчилося у 1997/98 н. р. 62,8 З; учнів. Є, правда, й дещо скромніша статистика, що її Міносвіти надіслало на наш запит. Згідно з нею середня частка академічних груп з українською мовою викладання становила по Україні у 1997/98 н р. 56,97 9о,а частка викладачів, які викладають державною мовою, -- 60,38 5 Чи так це? І чому реч про стан з державною мовою у вищих навчальних закладах України ведемо ми у найбільпли тривозі та в найбільшому занепокоєнні? Усі добре знаємо, що, починаючи з 1994 року, у мовній сфері, взявши 11 назагал, заявили себе явища стагнації та гальмування. Тут же -- зростання, зростання, яке фактично чи й було? Було, напевне, хоча, я це доведу, виражати його треба в зовсім інших, незмірно скромніших цифрах. А от «відкатні», «відбійні» тенденції були точно. Не один ректор роз'яснив своїм викладачам ще в тому 1994 році, що питання впровадження української мови у навчальний процес на черзі дня вже гостро не стоїть, і тим більше не один професор чи доцент з 1 вересня 1994 року вернувся «на круги своя» -- УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО Так називатиметься новий громадський столичний фонд. Рішення про його утворення ухвалено на засіданні правління Київського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка. Члени правління, голови вузівських осередків «Просвіти» у своїх виступах вели мову про стан упровадження української мови в навчальний процес столичних вузів. Стан його доволі тривожний. Адже переважна більшість викладачів вузів поводяться так, наче немає незалежної України, статті 10 Конституції України і перед ними в аудиторіях сидить не українська молодь. Осторонь проблеми відродження української мови поставили себе більшість ректорів, насамперед недержавних вузів. Є українська держава, є чинне законодавство, а вузівські педагоги українською мовою викладати не хочуть. Громадський фонд «Українським студентам -- українське слово», просвітян, має заохочувати викладачів до дотримання ними мовного законодавства та сприяти виданню навчальної літератури. за задумом Правління Київської «Просвіти» також ухвалило рішення провести цього місяця зліт студентів київських вузів під тим самим гаслом: «Українським студентам -- українське слово!» (22 травня о 12 год. в актовій залі Київського державного лінгвістичного університету). Просвітяни сподіваються на підтримку своїх задумів та очікують конкретних пропозицій з боку громадськості. Тетяна ФЕДІЄНКО, відповідальний секретар Київської «Просвіти» о у 1991 р), в. тобто до читання лекцій російською мовою. Той же, хто й до цього читав російською, але мав зобов'язання оволоді- ти державною мовою, нараз з полегшею. зітхнув, тривко заспокоївся, тим більше, що якихось наказів чи вимогливих інструктивних листів Міносвіти, які підштовхували б навчальні заклади до зукраїнізування, як то було в 1992 -- 1994 роках, з другої половини 1994 року і аж до останнього часу просто не надходило. За ілюстрацію може послугувати бодай офіційна довідка відділу з питань освіти, культури та охорони здоров'я Кабінету Міністрів «Про стан виконання Державної програми розвитку української мови та інших національних мов на період до 2000 року в Харківській області», що в 1997 році була подана комісії Кабінету Міністрів з питань координації роботи і контролю за виконанням згаданої Державної програми. Ось, прошу, цитати з цього документа: «Не кращий стан із запровадженням державної мови у вищих навчальних закладах області, в яких кількість академічних груп, де здійснюється навчання цією мовою, в середньому становить 23 відсотки (в 1992 р. -7,7 95). Ще менше їх у Харківському державному університеті (7,65 9с), Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (7,8 9), Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки (11,2 9). У порівнянні з 1994 р. - далі цитую, -- намітилось зменшення вже досягненит результатів у Харківській інженерно-педагогічній академії (з 65,6 Зо до 23,6 9), Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (з 20,4 до 7,8 9), Українській юридичній академії (з 35,4 до 24,8 5. (.) Лише в Харківському державному педагогічному університеті ведеться належна робота для впровадження державної мови. (...) З 49 вищих закладів'ї - - П рівнів акредитації, які функціонують в області, повністю на українську мову перейшли лише Красноградський і Харківський педагогічні коледжі. Водночас про готовність студентів вузів навчатись українською мовою свідчать статистичні дані. Так, у 1996 році іспити до вузів державною мовою складало 94 відсотки абітурієнтів». Це -- теж офіційна статистика. Правдива. І відбиває вона стан, типовий для десятків і десятків ВНЗ на Сході, Півдні а та почасти й у Центрі України, хоча і нині є в нас десятки ВНЗ, державних й вд недержавних, дентських груп, що вчаться українсь 1 дорівнювала, й дорівнює кА Підкреслюю: нулеві (Східноукраїн університет у Лутанську, Харі політехнічний інститут, кер у яких кількість сту- кількість викладачів, які читають свій предмет українською мовою (на даній кафедрі, на даному факультеті, по ВНЗ в цілому). Здавалося б, в цьому останньому випадкові окозамилювань мало б бути менше. Одначе -- ну надто вже гарну школу щодо цього було пройдено ще у часі СРСР! Дуже прикро, що, готуючись до «круглого столу» «Державна мова і вища школа в сучасній Україні», ми так і не змогли домогтися, щоб Міносвіти, інип міністерства, які мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ, надали нам статистичні дані стосовно мови навчання по кожному ВНЗ зокрема У перпипй половині 90-х років це збиралося, аналізувалося; як мовиться, роботу кожного конкретного закладу у впровадженні українського викладання було видно. Поза сумнівами, цього роду статистика надходить до міністерств і сьогодні. Але якщо надходить, то з яких, власне, причин вона потрапила до сорту ніби засекреченої, закритої? Чому її не надано ані комісії КУїЇну, ані навіть департаменту з мовних питань Держкомнацу, який також офіційно й досить наполегливо звертався з цього приводу? Натомість найбільше, чим мусили ми вдовольнитися, це -- середній показник стосовно місця української мови у високошкільному навчанні по областях. Інакше кажучи, надавши лише цю статистику, нам тим самим запропонували, щоб за цим середнім показником ми не бачили діяльності конкретного ректора конкретного внз. Жаль, звичайно, незрозуміло, та що ж --хай буде і так. Як то відповів зас- Зб тупник міністра освіти на залит ві подібна звітність «стати о А " и аз Ре ль зей я реф уч гоже 1 чізайй 1 яд вна чі "А ія чи і У і ц ' і як лено виводити на кін ані того,сі успіхи в зукраїнізуванні свого наєг ного закладу, ані того, хто зайняв'єут роти української мови з затяту .обо У Красномовна, що й казати, позиція, 5 звичайно ж, лише поле гіцує нарої зно ти 1 нарощувати згад: ги процент. "З Одначе чи є підстави мадським організаці На жаль, громадські р ее кінні Р анньноі ТА за п Ригеребеєс в рем Р'ща'б о ж Я з б . ії чі - чі пні ри о и - - Ре | са Ї 1 Й - | явній ІЙ " - - Печі -и б - ль п "ни чі знійьн технологічний інститут, Донеї і і р жавна академія управ інших; офіційно деякий час т системі Міносвіти нарахов; таких навчальних закладів). Але у тому й полягає пара наведена на початку цього анал ліз тистика у неймовірно викр мо ний також є ніби правдивою. Так, вою, одначе якою ж вона є якою грандіозною три справді являє собою хоча б і що ним оперують - сі ціка і дк реа 49 можна приплюсовувати? | а зало РЕ | жі ломи посовували | Саме так. иплюсовут й приплюсовують, і вихо чу ь 4; з хай юю, як нам належить вірити, неабі яке зр зостання. Насправді ж, це пока: ой ий й дозволяє ректорам, директорам и гарно припудрювати дійсний ст "спр прав. Та жаль, не розкриває істин ілі отака навіть форма підр хунк й зет А цій й им | й А Рі ; М З й и - і "| и 7 ій чн, її . г Пми ї " із м й й й ' "РЕ

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

савног іверситету, її зер демії харчових | ого універ-ме сладах, крім чістерським навчальи планс «Ділова українська ва | и в чада ї о ін курси, що сприя ра о мови) Підготовлено ряд ук' рузникав зарокр кл, спец- ом Га р з Й Гі І - '» 0 "ге ЗЕ Й | є С Ми смс гчу п е нонсенсні, абераційні ською зі нозі семестрі в Інституті соціалькурс «Українська та причому з ігноруванраїнської культури. На коржаениоя філоу ру: в даному Му. ь адах міста (всього їх То о 9). А у фінансовому конано викладається навіть дисципліна «Ділове українське мовлення». Якщо такою є ситуація стосовно цих предметів, то що вже й казати про те, якою мовою викладаються всі інші... В тому ж таки Інституті соціальних наук (ЇЇ курс) українською читається тільки дві дисципліни, на економіко-правовому та математичному факультетах (І курс) - три дисципліни. Російською є мова ділового спілкування адміністративно-викладацького складу перевірених закладів. Українські оголошення, іншу поточну інформацію вдалося виявити українською лише на філфаці ОДУ та в комерційному технікумі. З часу виходу Закону про мови (це -- з матеріалів засідання Ради з питань мовної політики при Президенті України) нічого не зроблено у морехідному училищі рибної промисловості, медичному училищі Мо 3, верстатобудівному, технікумах газової та нафтової промисловості та ін. А ось і одне з потверджень безчесних приписок, що ними ректори (директори) ВНЗ окозамилюють і Міністерство, ії всіх нас разом узятих. Станом на І вересня 1998 р. дев'ятьма закладами, про які йде мова (крім згаданих, це також Академія зв'язку, ГідрометеорологічНИЙ університет, Медичний їм. Мечникова), було заявлено про стовідсоткове навчання державною мовою студентів першого курсу. Насправді ж перевірка виявила: у всіх цих закладах до 100 відСОТКІВ україиськомовного навчання далеко й далеко. Навіть соціальні науки, іноземні мови, всесвітня історія, зарубіжна література тощо осягаються першокурсниками, яких видають вже за зукраїізованих, все тією ж російською В ім'я чого, запитується, ця фальші, в пеомо чого ці приписки, що їх радо возводять у ранг здобутків офіційні чиновники в Києві? Чи це той випадок, коли бажання видати брехню збігається з бажанням брехню сприйняти? Але ж ну хоча б знати якусь міру в ось цьому фальшуванні дійсного стану речей!. Тим більше, що опитування одеських студентів про іхню ПСИХОЛОГІЧНУ ГОТОВНІСТЬ Ре НН РР й р СЕ г ьо о а ооо ре Ь мето липа цій й нас я учитися державною мовою переконливо засвідчило: питання, якою мовою вчитися, не є для них принциповим. «Принцип» не допускати української і в Одесі, і в інших зросійщених краях України витримують, отже, аж ніяк не студенти. Ще приклад -- Дніпропетровська область, стосовно якої офіційна цифра українськомовного навчання становить -- знову частка академічних груп і знову давайте повіримо ректорам -- 45,62 г. Справді, є тут заклади, які афішуються "як такі, що перебувають попереду інших у справі українськомовного навчання (статистика вирізняє такі, наприклад, ВНЗ, як Медична академія, Технічний університет залізничного транспорту, Економічний і інститут в Кривому Розі та ін), Однак навіть у деяких з них який дійсний стан справ? Ось такий шанований заклад, як Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, у якій кілька студентських груп оголошено групами, що мають українськомовний статус. Статус мають, та, як і раніше, більшість предметів і в цих групах читається російською. Тоді для чого ж маска? Хіба для того, повідомляє один з викладачів цієї академії, щоб подавати для Міністерства справну цифру... Ав той же час У Дніпропетровській гірничій академії українською викладає - - офіційні дані -- 6,2 Чо викладачів, у Металургійній академії -- 22,1 95, Інституті фізкультури і спорту -- 7 92. Я розумію, звичайно, що досягутий певний відсоток українськомовного навчання в умовах зросійщених Сходу та Півдня України має незмірно більшу вагу, аніж в умовах Черкас, Вінниці чи тим більше Галичини. Так саме далекий я від ствердження, що у ВНЗ Дніпропетровська, й Харкова, й Одеси, й інших міст Сходу та Півдня України, де ситуація, запевнюю, є аналогічною або й ще гіршою, як-от на Донеччині . (частково українська мова є тут тільки в держуніверситеті та кількох педагогічних закладах І-- П рівнів акредитації) стан справ з державною мовою однаковісінький. Ні, є немало випадків, коли навчальний заклад від навчального закладу щодо цього різниться і найперше тому різниться, що різною є позиція того або іншого ректора в цьому питанні. Наполегливо діє ректор, -- справи з українським викладанням йдуть (як-от у більшості ВНЗ Міністерства внутрішніх справ). Легковажить, нехтує, ігнорує -- або не маємо нічого, або приписки до того незначного, що наявне. Морська академія ї Морський університет -- обидва ці заклади в Одесі, однак у першому з них реальні здобутки в українськомовному навчанні були наявні ще кілька років тому, в другому ж -- лише на них заповідається. Так само розміщені в одному місті -- у Кіровограді Державна льотна академія та Університет сільськогосподарського машинобудування, одначе українські льотчики як училися, так і вчаться російською. Університет же сільськогосподарського машинобудування перейшов на державну мову викладання фактично повністю. Значні успіхи має Чернігівський державний університет, але протилежна картина в Чернігівському технологічному інституті. Цілеспрямовано утверджують українськомовне навчання Академія та коледж митної служби в Дніпропетровську (причому з маси технічних дисциплін, як-от електроніка, імпульсна техніка, програмування, автоматичне управління тощо) -- і тут же, в цьому ж місті, цілий ряд технікумів, де українськомовне викладання на нулі. Показник 30,6 З, дає Криворізький технічний університет, однак, власне, нічим не відрізняються мовні порядки від уральських чи кривбасівських у Запорізькій інженерній академії, Донецькому гірничо-металургійному інституті, Донецькій машинобудівній академії і т. д. Ось вам | вага суб'єктивного фактора, ось вам і знаменито точне «кадри (керівні, зрозуміло) вирішують все». Були б належні вимоги до керівних кадрів ВНЗ, була б державницька почиція цих кадрів справи таки рухалися б не в окозамилювальний спосіб Не можу не згадати ії ВНЗ Києва. Годі Зріла о вн З АВНА МОВА І ВИЩА ШКОЛА В СУЧА ний сумніватися, що порівняно 5 РР М ми містами стан справ ТУТ" зкоунаіи втипливіший -- 70,24 9 відсотка їв, тистикою. Є у столиці немало заклад у яких інші ВНЗ держави могли 6 дор ло чого повчитися. Наприклад, стоеч зобов'язання викладати державною зані вою, що міститься у контракті особи, чи працює в Національному університеті Щ Т. Шевченка, стосовно цілеспрямованго і наполегливого обстоювання україн" ськомовного викладання в Академії! харчових технологій, стосовно розробки запровадження принципів з рбулаання студентської молоді у Фінансово-тортх вельному університеті тощо. Та водно" час -- як не звернути увагу: за тими м контрактами викладають українською всі стовідсотково; на практиці ж - УМО" ви контрактів незрідка порушують, ба навіть повністю українськомовних пра" цівників приймалень керівники не можуть підібрати (зателефонуйте -- Прошу). Або як не звернути уваги. той чи інший ВНЗ дає для Міністерства досить добру цифру. Та як же контрастують з нею факти, одержані членами комісії в результаті опитування студентів. Такі, наприклад, факти: студент 5 курсу Академії легкої промисловості засвідчує, що за п'ять років навчання на економічному факультеті українською було прочитано лише дві дисципліни -- політекономію та ділову українську мову. Або засвідчує випускник 1998 року університету «Київська політехніка»: за 2 років навчання на факультеті прикладної математики державною мовою викладалися тільки три предмети -- вступ до спеціальності, та ж українська мова 1 -- як приємно не вразитися! -- військова справа .. Або в Національному аграрному університеті: послідовно перейшов на державну мову агрономічний факультет, але економічний, рослинництва, ветеринарний російської мови викладання здебільшого тримаються, хоча до завершення передбаченого Міністерством агропромислового комплексу терміну остаточного переходу ВНЗ цієї! галузі на державну мову (2000-й рік) часу майже не лишається. Гадаю, типову для багатьох ВНЗ м. Києва мовну картину може увиразнити ситуація в Київському міжнародному університеті цивільної авіації - - закладі, де пару років тому дійшло навіть до спроби звільнення одного з патріотичних професорів -- І. Науменка -- з праці, як тільки він перейшов на державну мову викладання. Цей трохи нашумілий конфлікт з приходом нового ректора вже залагоджено; за довідКОЮ ж громадської комісії, яка там працю» вала, ситуація у КМУЦА така: на механічному факультеті, факультеті радіоелектронного обладнання, авіаційного обладнання, автоматики 1 обчислювальної техніки українською викладає по 4 особи, на факультеті наземної авіаційної техніки -- б осіб, на військовому факультеті -- 15 осіб (половина). На факультеті ж економіки й управління чі 113 викладачів українською не викладає жоден, на факультеті літальної експлуатації -- жоден. На час перевірки закладу ще не була виконана постанопа вченої ради КМУЦА про створення загальноуніверситетської кафедри української мови, як не було й названо для комісії жодного випадку реалізації постанови вченої ради про те, що при підписанні контрактів і проведенні атестації викладачів належить вимагати знання державної мови та викладання цією мовою. Не було виявлено й жодного прикладу заохочення викладачів, які сумлінно виконують свої громадянські обов'язки щодо 10-і статті Конституції У країни. Нема, нема, отже, благополуччя на ділянці ів бно дн й Києві, а от «при- тут також є,і то неспрос- та каські Студенти готують Мині акську мову», Дуже о Там українсна, державниць- Кого призначення акція, яка зароним надію, цім що те, супроти чого тримає рону не один адмініс Ттратор, те ме надає державного зи: часом вирішене с му обом ЛлОму Він Ічення, буде з симим Студенст ном, якогишається хіба що побажати г міли СНІЙ УКРАЇНІ непоступливості в цьому плані ості Те - Окрім лукавства офіційно! статистики, існує Й ще одна хи і она 7 допомо- гою ЯКОЇ | раїни щодо впровадженн,, масштабах к вищий ШКОЛІ державної мови Стоо ься ця хитринмі серє дньостатистичники як У цілому по Зипти ного показ школі, так і За профільними групами ВНЗ. Тут слід за аначити, що є в У країні і справді регіом, у ВНЗ якого викладан- ня повністю здійснюється державною мовою. Це --- наш західні області. які. подолавши зросійщеність вищої школи, намагаються триматися загальноприйнятих європейських | світових орієнтирів, що Є добре відомі, а саме: державна ланка ОСВІТИ ! функціонує державною мовою (в тому числі! в навчанні пноаемці», яких ми масово вчимо чомусь мовою сусідньої держави) у «Франції -- французькою, Польщі -- ПОЛЬСЬКОЮ, Словаччині - - СЛОВацькОЮ, "омеччині -- німМОецькою, Р умуни сзеоо румунською, Італії - - італійською, Литві - - литовсьд. Тож суть ще однієї згаданої що виведений КОЮ 1 7. хитринки полягає в тому, середній показник по Україні (як-от | за профільними групами ВНЗ) цілковито маскує той факт, що її, цю середню цифру, витягують переважно ВНЗ Заходу 1! Центру України, тоді частка студентських груп, що вчаться держаювною мовою, становить (анову даю офіційну статистику) у Луганській області -- 6,46, Донецькій 10,1, Запорількій -- 36,3 (у 1995 р. було 11,6 Зо), Ми- ДТ колаївській -- 52, 83 (у 1995 р 53,05), Дніпропетровській -- 425,6 (у 1995 р 36.09), Одеській -- 49,05 (у 1995 р. - 39.32), Херсонській -- 40,56 "о. Непоодипокі випадки, коли дещо шОом обнадійливий показник по тій чи шити групі ВНЗ витягують лише один або два заклади. Так, цілковито український Дрого»- бицький нафтово-технологічним ПО - кум дав підстави мійстерському чиноге никові веселити нас певними зрушеиннями у гірничій групі ВНЗ І ЦП рівнів акредитації, де всього нарахмовуєтьсяи 14 закладів. Мопляв, середній показник тут щодо українських груп (таким ній Оув кілька років ром гпадкреслтюовалося, «насекреченийм у) АрІІЧЬ 15 нині ж, б 95. Хоча насправді що це означає" Ніщо ішие, як те, що в Дрогобичі українською вчиться 100 95, а по усіх інших українського навчання або до якихось 10 96, або и круглий нуль. Або й по групі технікумів хімічного профілю. Всього їх в Україні 7, а середній відсоток українських груп І0 6 95 дарувай статистики (знову кілька гому) лише Калуський хіміко-технологічний технікум. У нуль "е можна не самовільно, ленні до державної сьогодні ий мережа закладів иедержавної форми плисноОєсті Винятки, як-от Університеті ки та права в Києниі, ються. У цілому ж, як мовиться, колишні бастіони аросійщення ся десятками і десятк: хто та коли і від них ' для ДОМИ ВСІХ ІНШІ ИХ 1нову ж'еттики підкреслити, наскільки виклично-цинічно у стайвмопи функціону вищих навчальних (І(ІМГНІСТИ- зничамнио, грапли» мІЦНИЛИ: Гільки ОСНИІТИ МІЙ ної х КИ СТОСсСОпНноО М оОопи патчання " А шоемаи М ком у ШИП ОМ У це рі бити, ик тому ж таки Міністерсят ву освіти, Воно бо видає лщцензи (має, отже, симе и пришо відТбрати), ни нього покладена функція (це Записано а положеннй про Минстері гло) координувати, | примовува ги сю) Осії 10) єпрану Ю длержинті РИМ ТОГО, якого «ЛУПЄНОГО гпадпорядку ванними той чи шмлпоежно від той нинвчальний МОЛІ дД Висновок. до якого нариси веду, ! амом очевидний держанному органмомі махи ЖИТЬ Ззиочно помпи пикористовувати державну владу. Надто ж після того, яв десь у 1905 році позитивно було вир! Шшене питання 7 ів. подвІЙНОГО ПІДУ" ридкування (органів Освіти та навчаєт них заклади на ми цих) Нічого ж спрем ме має спільного з державною мим їм МетТЮ ТОЙ, скижімоО «рак Го ІО ходах Мінси ЗІиГи на виконання Лі ужанно! ЖОя ПЛексно ! прогр ги У кі й ча з "а? Оу. 10 передбачи но провеч іянкитуУуВАННЯ у Студентських колективи х М Фі ТерА ЗРО ТАТО є РУТ | | | | 2

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

й рр ВР й їй 7 я є і 9 ій Ї я | і Р ) Га їй й ай! т Рі 7 Р, | Р/ пештов Ть єчольки зкозих аю збело підручником, аби лишень звев мови і Пробле ма підручників, у справі, яку наразі обговорюємо, є дуже важлива, «йти, викзадачу ем свій курс ж чою мовою, й 11 , стУуденте, вчи і за англійським, ' т.д ь , лу Я еютув Тасхільсми ж пих аєнхетувань СОуло | 0: | зезалежчост! Іі вже тоді Оули одержані За цаьк) яжі засвідчували, що насправді 92-1-, во -- ВИКЛЮЧНО, ПОБТОвчальних з З ою, в позитію ректора, директора, ча- | ТУР У наголошу. не виришальна. Ї Торкнуся й ситуації у вміцих на-закладах мистецтва та кульсього їх у нас 60 (11 ТІ рівні ак- бе тини в) завлачлв 10 шю СЬОГОДНІ редитац 1) та 10 Іі ГУ рівні) За нада- пи ЧЕР яь п нь шиї Шо - межо дотримання, мовляв, ва хковОгГО Я тт, га бь у воль ч - -- рр нн М "ее - - - - -и скан - -ч - -о є т--і -ея т по чи чи - фани - Рос Рене -о об -- р ик чи ож - ких 0 Р -- РР - -. . - - и - ренні чь інь РР сс М с! - нь в РЧР - - ї Р б ізо Заз - - я ен жна 0 но оз Р 1 - БЖ ті л- Р ьйни чно « - о «'єРр- По З сСОрВІНСЬкІ - ПО «МАСІ. « 4 с- - РР с зб з ог АВ чне МО у роман чн | АР Чи й Чь. Ат, ЕР ЕР рення но 0 ни ожикі Зеноцціїй "ть - і-й РАНА у РАДІЮ НИ У ГР а - їча -йй Р - й с - "| о -- РАНО ЕЕ зн аронро сни жо т рн оч Р го бів -і ж! Й - РА ЧУ, ьо йнийййнилійй знак заодно не 04 РР и - - - з Чі РИ - - - - - - М - ьо ку ев сориртьгсентю"тьо птвуазстеюьгкмк2ої іш Ра -айю РР ЧР - "чо в ин в ж Р С т Р Р Р Чи 0 РУ - - чо. і тич. с чу -ьзлов шої вк-Їрьо зе чий Лео - че ТЯ - - ч - - г о осінній На ен Пе с ВО ншь 0зайшо зо - - со Одно - - - - я т чьо ПЕ -- - т зак зкбонннийх шо 0840жогуннея МІУ ье нь - - ий - ся -тся джен: | ченищь (сь СН сао од, Ж с- Ро чи шо р сть -- о -- - ж ДАЕ пе ін і п а. лийо0 нен, - Й ній - -і Ре Р жи а ож 0 до | Р а ця Пн Пі птн 0900 ли Б і б. УЮ - - ше 1 - Ї Ж Як и б- Мр 1 нн ьо РР А чж ПРЕ Р іх. 0 пароннеаннивннкь. зожечнійю, па ні -- ні и - ер т, Зк Ю ч йо ї, -ьри, 2 Рона 7 В Й ч- ЛЕ - - мч-ь ЖЕ 7 «Лю чи ото но Ж. -м а тої - - - снко 0 нд, ЗВ - ее о - П сть же нні й рочн зжо "б Р у и ба зр! і апусеннв УБОНІНМНСЬКО МОЗИ - - г 'чт х ся об ПЛ Й о Й поточ 090 ч- Б - о Р -- ПР - 09 ажииюко 090 пато 0 - -ерр с-о Р и ни он ПР Й ьо Ру юю б БР я ий з - ЕР - шасииютьо 0 МЕРИ РР р - Р о РЕД ЕЕ ні - -- ї ч- - би і і Ї - Уж тн Пан 090 но 10 Лани РР А. Б Ж чр ол о - і ньо і оіьни іо іній и шив! ньо -г з зи - по - РРЖЬьььь ян | -'ю- Ра ПН г ні -- о - ма 0 б. ТЕ Р Шо зукищни 0 кто снние. 04 жен б б рн бб. -- и М і" т - 1 17 - сс ру А - Р р чь ча о ччо же оо ж осран ай Р, - а- РР о Й нн ПВ - І-ї . ж - М м, не - - п І о --й | рем РИ РА» - -- - - - ой 0 нн Йо й аж РР ьо он - б - юю Кі Го ико СПЕННННИХ кон: 940 не тчч- ч- -овьо- - -т - нт-чеч чер ря їз в 0 - й Та а 1 но Й Ж р - речі БР, | РН РН і. Я й» сь ж Р Пи і ній ЗОНИ (ПН Ко о нні Рій Конні - Ко Я ж - - тю 0 нина ційні - Щі вні ренні РР РР а і - тм 0 он 0 ото нні НН и - Р. - жито яко - з чкуч ДИ тео нео рнннен яо - жна 0 но - юю бю по 0 а ії - Й ні тп-- - М - РР Ра А Й о реч а 0 наочний СЩаюо090 о 90 с я же - с--,є- 0 РУ ч-х 0 - ПРЕ Р А нн пі і "що с-г с- - Лю . - 5 М з к Уа ь! ріс ці іч-й на ін ні ве інно б-ос--о0 ню чів -ь и" я Їй п а вно рН - ПРА -ть ж-тю - нини 090 0 - ччайн Кі - Жннні ч--є- Кн - чик Щ пн р я Б ні чл й ЧНО - я ен роя Рі оо і ьо я б - - - яю Ч - -- щи в Р стжо - п о ро о - - - - --б - зо о РР НИЖ ан Й р -ь р сіьні ін Й БИ і ся «п'ю - - й. а - г - 1 і б чи ційно - я -ю ожини 0 - - но 0 0зно 09094 и -ю - а - ни пн 09090 сьо зе «дних «націон 0 ни - і нт б Р й ж-о 0 009 З ее - і " - і і - и иа жи 0ін зай -еи ій ЗДЕЛИНЬ- С - чт о тонни 094 нні а і Панч яю---о нні єюююшьоо 0 Б Й со ЛЬНОЇ жи г й Й баці іі ДИ й - - - оо іно - о кій - дн 0 жим тю --о ше и слини 040 - - ж - - Б ЕН - оно злими: зо З. ци РИ. - рас Пп те 0 о ниць 094фтнне ру чи т - --- чи й рн РР - т! - РИиФ-.Ь - - - ни чня АЖ - чаш 000 ож -- - юю ан - РЕ ЕН ли 0 -о ні ко сто 0907 сти - й -о Й чок б - г - ї - | Р Ж ї ий зані ТО | ай с-г жи: о т--т р п и - ч-- но о л- І ЕР НЕМУЕ - - - чо - в лож -оол і ПАР а и-ь пшб ь" -- сли 0 --о с-ще ис 090 ч - РЕ - -ь і -"к'о "М " рані Бе 0 сно 04 пи 0 Ро с- -- БА юи-є-, Чак: п РН ення й - йно и - б - с о сан ее -- Но Р Ин брн - М ст- - і - ч-г чь- -'чо п - і - - Р Р - р нні аю те с Р, МР ЕВ 4 ЕР -ооо 0 сл -, я - - чи РИ но -- РИ сот с - ч- - ж с-г ь "о ни Й - й м тай чав как сійнийтьсях бо 0 і С, -- ДАЕ: Ин лшень т реа Кн РААРАР РР о о знахо ти Р р нні - й ст- Кей о Рс-г - Я й - й чі че іно с пт з. з чи Р л-о 0 тю - Ж з ин 0 чи 090 - ЕРИ ню 1 ой - - - РР нії о-лиш оо - РА РР А 1; - сжб - же 00 сю -о зяжио, жижши со 0 - - чию - - п - че -- і | нії - - ой о 00 Па - - р ню - и РН шо ло анна зацийньной РА жо - -ї- - Кі -- юю псо сно ин - -Т з - ж - - ож - пч- --- - -- о 090 во 94 - Пе - - -- рен -- - а зж- -- - - - з са с-г - зо 00 000 -. аж аю л-с-г ій - Кі ЛЬ ч- Р Пі - ни - сч- - і-ї мою слю-щ- - - - б. ч- | Ко ї - г б - бій -- - ьо 0 ДРУ - шо ий" - т ії - ні Й - - і ній ні о 0 аннних НО нн заккне т Р Р Ин ч-г м-бо нь РА. СЕ Пон РАН нн нні шж-'ою'я-щ'ою: Р Р і з но ой НВ РУ В б чі й й 0904 ши. ' ни о ьо уні шиз українських. звертеютюс» 7 прукчника лолатковю з. сзоююють ше й тетуютеоликію росіюськУ. 92 гоболаас зезжливо зе Обстевиє коле росоиськовю РАЗИ - ішть Ранні и Рі Р Пе пає Б ви шоу ь Го і у щі -! де оон. ЗД РЕ ран анжннисо знос бони нний и -- ай - б - Р как чи оо тою Ж пни - -ЖЮ урезогнннямиях зо т -- ит РЕ ШО Зоні пра і; род іт.» й знебо с ананас ійлоїо Вена и ни жить с ч- С дної ії дніййноі -- с Е б й ій то пен зсвує й безліч соєкулисий, зи пн-ижни зо ТЕС ТЕМИ ЗПРИНОЮ игт- 5 7 ЗБНТА. ві дк рай Б ЯВІЇ за зоб рев ід І. жиаеюо (жкюмнеио 1д-ЕДО -пгог-еет о ПАТ Й м ьо ра - - ж ч - о є і шетьиче нілю литие залтегеу ж Рем ЗО: рерккБ НЕ ПОРНО: МІС ІЛІСІНІЧ. змо У ц-й нс лю- - - си -о ДЖ РТВ - ие г тако ШмИЖжУуВЕАНЬВ ЖЕ-НС-- -- рев .3 "и й підходу? Але що ж тоді У цьому разі воградської, : кою нам офипйною довідкою, в усіх об- ластях за винятком Лутанської, Каіро- Запорізької, Одеської, Херсанської та Криму, перехід на держаг- ну мову викладання вже завершено. "Може й так. Тільки чому ж в інформації Міюстерства культури визБається, по з причини відсутності гадручників та нелостатньої кількості спеціальної і 1хч48 4 за літератури українською мовою існують л-й Четнігівсьмиго, Сіверськодонецького Ж'-- Т'онь Фоьо з титца культури та їм? А шю, питається, ьо ших трудноцив нема в зехпих областях? 1 чому з тих областей, які, за ОФИПИНИми даними вже перейшли, раз-п0-рез продовжуємо чути серии, які то наспраєл зе повсюдно перейшли? Немало про- блем стосоваО пра є в Київській хулозжеій поролі ім Т. Шевченка, де ро- сізською мовою читається більшость фа- хових прелметів, ав Київському ХКУ- позжньоо0мис овОМУ технікумі що БУЛ слі Чо о Кіквідзе. де переважає у виклалантні осійська мова. доходить 1 дО зовсІМ куриозних окозамилювальних речей: зжуєм текст Бонституі та падручник сотрології українською мовою, учні, ва золу залпювілним викладачам, переєкласхут» пе для відпові на російську. Леєкі ж викладача (їхні праззища ми маємо у матетлалах зоомасті) вдаються пае ; до таких фОРрм вимог до учнів. Мовляв, стольсо посмейте сказать, что я читаю по-русски Юсли будут спрашивать, говорите, что я преподаю ва украмиском». Відбуваються, як бачимо. 1 такі ось речі Окремо вналезоить говорити про уБвраїнозназстао та комплекс українознав- «пи паасттинілаи ху витой єтеолі Гі кто му заєзь зро Україну й укреївстао. Ек саме з рамках ібтетразаної дистіниени, злесне. не озснує? На жать, нелиююоенозання цього союстерігається 1 з боку Мивосхттм, незоаки -- є наліть спроба вигасамти теоміє «українозвназстао» з о Йо ці речи, рень реч | Р Р типовому нині акації в 1983 -ат--пелише 38595 Куди йлено" Воглю зопнести пе зепитення до риторичнихотим боть:зе 7110 зв тефитиаатрою, нку сіє писюримоічатія серезнознаючах лиг- - ріг ек Фран три пиовесик ос ться. лерожаьший скзанетю З закис уктовонської засви таснки уст і з курсу асторіб українсь: єс. За зеруїиєно б юхльтори ЗХ вити 233 піупова українська мова зегталою че- тьбтьсСє ФЕКУЛЬТЕТИННО разнизкої загин --- до "й Ранні Р шкільних знань Ой, чи зайве, ой, чи лосить? Члени комісії, які готували «крутлий стіл», ознайомилися з рівнем грамотності студентів молодших курсів нефілологічних факультетів. Неграмотність. що ії вони виявили. прямо скажемо. жахлива, незрідка просто дика. Не забуваймо: пішов студент, якому за обставин усе ше згутдуваних хмар зросійшення до рідного українського слова доводиться буквально прориватися -. 7 Ми ж для нього 1 курс мови урізаємо (протилежну тенденцію маємо у військових чавчальних закладах, де, як повідомив нам начальник Головного управління військової освіти п М. Нещадим, починаючи з 1998/99 я р. бюджет часу на вивчення української мови на встх рівнях підготовки військових фахівців збільшено втричі), й 1нато українознавча дисциоліни скорочуємо, і навіть щось пілковито весусвітнє чинимо з напювнальним вихованням, яке - вже на термінологічному рівні - пройтоло за роки незалежності незбагненні стадії: від власне національного витовамня У Державній Бапіональній програза «Освіта Україна ХХІ ст» (1992) до «концепції виховання у національній систємі ОСВІТІМ » (1995) (запримічуєте нюанс, що, власне, розмиває національні орієнтири"), а згодом --У 1998 р. (див. відповідне ришевня колегії Міносвіти) - - ж «смОціОНОЛЬно-громабянського» чи и просто «громадянського» виховання, як то звучить у тексті цього ришення. Отже, вихковавня поза українською иолрианив нини» мо, що литпе 31,1 Чо опитаних б року студентів підтвердили бажання бути громадянином України за умови вільного р лержавницьких переконань молоді. Зовсім не маю наміру заперечувати: помітні кроки на пілеяху утвердження жержанний зання у зво пок дазво паилеонито зросійщеній никця Таж суть мого критичного пафосу -- аж зяк не зв Огульнихк звинуваченнняхк з теппОМмМУу -- з тому, 100 гозорити ро остаточний, везворотний злам явно тче зарано Ми все пе маємо ситуатию, за викй будо ож оно р Ор Р са -- З нідчаєнаючним ринку чальному заклалі, і при встуто до астирантури. 1 при нашисанна дипломних та лисертагтий, не кажучи зже про безлач сфер профестієної діяльності, про служкбу в арзаї, тортталю, виру. Коко тя пре ва Ї хіба ве слушною є думка, «що нередовсім вита освіта. до якої олтегу- "и 48 ТИ ПР і й , М - територій, де зберігається цілковито протилежне -- майже тотальне зросійшення. Його хмари покривають Донеччину, Луганщину,. Запоріжчину, Днитропетровацину. Херсонщину, Одещину, Харкавіцину- А що являють собою лише ші території? З загальної по Україні кількості ВНЗ 1-- П ревнів акредитації -- 653 -- у цих семи (лише семи") областях (додамо сюди також Крим) Функіоонує сьогодні 276 закладів , або повад 42 5, а з 298 ВНЗ ПІ--ТУ рівнів акредитації на пю менш як третину областей України випадає 143 заклади, або 38 55 Додиймо до драко зуисіннр нтниюуву Полтави, Чернігова ( 1о0пя, власне, варост ковістьь українськомовної витцої освіти на згаданих перен держави кволою литпається 1 мережа українськомовних ПТУ. За офипйною статистикою з загальної кількості 991 російською мовою продовжує функцюнувати 438 ПГУ. Призерну увагу й до того факту. юю зросійшщюена вица освіта силкується не дати випростатися 1 пижільній Ось, ска- | рячно, а Мінекономоки пенне 3 снальгру» РР 27 Р ,
МАЙБУТНЄ УКРАЇНСТВА В ГАРМОНІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ І ВСЕСВІТУ, А НЕ ВРУЙНАЦІЇ 22-23 квітня в Києві відбулася науково-практична конференція «Україна на межі тисячоліть: держава, нація, культура» під головуванням академіка НАН України О. Костюка. У ній взяли участь їі виступили 14 провідних учених НАН (академіків, докторів наук), б кандидатів наук, працівники науки (етнографи, філологи та ін.) Практично кожний виступ мав дві частини: пер-па -- констатація фактів цілковитого розвалу 1 занепаду кожного сектора життя держави, галузі науки, культури і т. ін. як результат кризи; друга -- узагальнення та висновки 1 шляхи виходу із кризового стану. Узагальнивши зміст усіх виступів, можна висловити наступне. Негативні кризові явища, що характеризують стан нашої держави, суспільства, досить глибоко проявились у науці, культурі, економіці, суспільному житті. Причини, що привели державу до такого стану, -- неоднозначні. Це результати попередніх історичних подій та етнічний склад населення; результати політики етнокультурної асиміляції з російським етносом або перетворення у безлику масу «ГОМО-СОВЄТІКУС», позбавлену культури, мови 1 традицій рідного народу; це незнання історії своєї країни, що протягом багатьох років перекручувалась; це наслідки виховання пасивної споглядацької позиції кожного члена суспільства, коли він -- простий гвинтик механізму, яким керують «ВОЖДдІ»; це результати перебування антидержавників на керівних позиціях в Україні, і тепер вони ведуть активну антиукраїнську, антидержавну політику, внаслідок чого і продовжується руйнація усіх сфер державного життя; це 1 активна політика ворожих антидержавних сил, внутрішніх 1 зовнішніх, спрямована на регіоналізацію, розкол держави на окремі ворогуючі між собою частини, розпалювання конфліктів, знищення держави, її основи: мови, культури, духовності, територіальної ціліс- НОСТІ. Навіть простий перелік цих проблем свідчить про те, що державності України сьогодні серйозно загрожують: а) державна політика зросійщення та мовної асиміляції, захоплення ЗМІ, газет, журналів, неконтрольованість інформаційного простору; 6) зросійщення вузів, шкіл, культурно-мистецьких закладів, телебачення, кіно, радіомовлення, сфери науки, економіки, книгодрукування, поширення аморальних фільмів та літератури; в) політика російської православної Деркви, спрямована на розкол української Деркви на окремі конфесії, оппр створенню Єдиної Української Помісної Православної Церкви з патріаршим управлінням; г) загроза територіальній цілісності України. Це насамперед російські тери- торіальні претензії на Крим та деякі бе області. а також Румуні!, Молда Кількість претендентів не РОрИСОВУР України ростиме при послабленні державності. і Учасники конференції стурбованість громадськості нега емАнио впливом кризових явищ на Ве! сф ри життєдіяльності держави Особливо турбує руйнація економіки, засобів існування населення, розмивання етнокультуР" них особливостей традицій українців Все це створює реальну загрозу сну" ванню корінного українського етносу засвідчили держави. | Означені процеси, як наслідок кри" термінового вищо зових явищ, потребують конання ряду державних програм, їх повинні розробити спеціальн! державні структурні підрозділи Було запропоновано створити структурні підрозділи (громадські ради) при Президенті України: а) громадську раду контролю за станом етносу 1 національних меншин; б) контролю за станом охо» рони здоров'я населення, в) коні ролю за станом економіки та виконання економічних програм. Конференція виришила розробити суспільно-економічну доктрину держави, звернутися до уряду, щоб отримати дозвіл на продукування доктрин, оперативного впливу на поди 5. МИТЮРА Ї ськими озерні У крани (найпишим керійним орган партії ми ж - камли атом . Прези ІЄНОИ . «рен Гозо ву партії Юрія Костенка. Рух при жить переговори з правими й центрист- 19 квітня 19986 роко ВАВ ВИСУНУТИ КАНДИДАТОМ У ПРЕЗИЛЕНТИ УКРАЇНИ ЮРІЯ КОСТЕНКА Центральним Провід Народного Ру ХХ змапропонммтав зтзалами ) ЗИСУНм ти партіями ЩОДО ПІДТРИМКИ реваншистам так як ЛІіПпИМ цинишній виконавчій плалі Юрію Костенку 4/7 років. Член Рух 3 19«9 1спутат Зерхопної Ради нипиоШшньоОГгоО двох поперелниях скликань у 1992 --199Х роках член Кабінет Міністрів Украпи: В лютому 1999 рок Орій у абанн обои обраний | Н азолного Руху України та головою фракції р ху у Верховній Раді рок і» ТОПпОЮ БІЛЬШІСТЬ ЧЛЕНІВ РУХУ ЗРОБИЛА ВИБІР НА КОРИСТЬ ДЕМОКРАТИ 15 квітня прихильники народного депутата України Геннадія У довенка ого-сили про закінчення «переатестації членіп РУХУ» НШсзважаючи на підтримку виконавчої влади та рипення Мини терства юстиції про право прихильників У лопенка називатися Народним РУХом «персатестацію» пронймшли тільки о ТИсяч із 45 тисяч членів парти || д ДУМКУ «УДОВСНКІВЦІВ? ни 9 хів «поставили себе поза партією». Бодно- час обласні та районні організаці, в капах яких об'єднано 2.5 тисячі члснів РА ху, заявили про пи птримку керіІвниц га парі | НА ЧОЛІ З М ури МІ Ко ІСИкКоОмМ З І|Всупереч тиску влади в лавах РУХУ, яким ВІДО ЖЖУуаЄ свої ІСМмМОкреАТИЧИ трафици,. залишилася не ТІЛЬКИ Ої:льгость рядових членів, але м 9/3 депутатів рухівців у Верховній Раді та понад 50 ВІДСОТКІВ ДСПУТОТІМ МИХ цЦених ред Листи читача до друки! - - т Шановний "Іавле Михайловичу! -- У Миністерстві юстиції України розглянуто пропозиції Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка щодо внесення до інструкції паспортної служби про транслітерацію українських власних імен, прізвищ та назв міст і сіл України при написанні їх іншими мовами світу і повідомляється. Указом Президента України від 31 жовтня 1998 року Ме 1201 «Про службу громадянства та реєстрації фізичних осіб» передбачено створення в системі органів Миністерства юстиції України служби громадянства та реєстрації фізичних осіб і передачі їй функцій паспортної служби органів внутрішніх справ, але на цей час зазначена служба знаходиться у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ України. У разі остаточного вирішення зазначеного питання та при розробці інструкції для працівників служби громадянства та реєстрації фізичних осіб Ваші пропозиції будуть опрацьовані. М, І. Хандурін, заступник Міністра я - а Шановний Гавле Михайловичу! Висловлюючи думку членів нашого осередку, звертаюся до Вас із проханням періодично направляти в осередки «Просвіти» якісь загальні інструктивні документи, заякими б ми здійснювали спільні акції. Враховуючи те, що одним з основних завдань «Просвіти» є утвердження української мови як державної, а це багато в чому залежить від перших осіб в області, місті, районі, які в більшості випадків, на жаль, ігнорують українську мову, було б доцільно провести спільні заходи з вимогами до таких посадових осіб виконувати статтю 10 Конституції України. Назви вулиць нашого міста, пам'ятники, які стоять на центральних майданах, негативно впливають на свідомість громадян. | тут потрібні були б спільні акції. Закінчується навчальний рік. Почнеться набір учнів до перших класів. Керівники багатьох шкіл вишукують різні причини, щоб українські класи не відкривати, а керівники місцевих органів влади нерідко намагаються цього не помічати. Тут були б доцільні звернення, вимоги до таких керівників місцевих органів влади, навчальних закладів, Міністерства освіти з боку і са рей б, ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК центрального проводу «Просвіти», й осередків на місцях не допускати самопливу, а тим більше дискримінації прав українців. Необхідні протести проти засилля російських книжок, проти спохаблення української мови на телебаченні, особливо нині на УТ-2, проти тих релігійних громад і парафій, діяльність яких є антмукраїнською. Всі ці проблеми дуже хвилюють членів нашого товариства і діяльність на їх розв'язання повинна скеровуватись із центру. Тому, незважаючи на всі труднощі, просимо подібні плани не тільки складати, але й надсилати нам. Були 6 вдячні за врахування у вашій роботі згаданих вище пропозицій. За дорученням Новокаховського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка В. СЕМБРАТОВИЧ, голова осередку Повітряний транспорт України нині чи не найбільше зросійщений. Його мовний масив «засмічений» авіаційним жаргоном, а лінгвістична база розвинута дуже слабко. Цей вид сполучень наймолодший, тому природно, що українських термінів та відповідників його техніко-технологічного забезпечення обмаль. Є, правда, Київський міжнародний університет цивільної авіації, але він, м'яко кажучи, не «встигає» розворушитись, щоб розробити вичерпні термінологічні стандарти та добитися їх введення. Нормування и культура мовлення в цивільній авіації України мають велике значення. Адже це обличчя нашої країни, бо маршрути наших літаків пролягають в зарубіжжя. На наш погляд, потрібно піднімати цілий пласт «авіаційної термінології». Без участі в цій роботі науковців, фахових мовників, практиків виробити мовні правила та українські словники сипами одних «технократів» неможливо. А порушую цю тему не заради повчання, а тому, що працюю в цій галузі. І як просвітянин бажаю їй іти в ногу з часом. Руслан БАРАН, камчдидат економічних наук, м. Львів ? ее» Шановна редакціє газети «Слово Просвіти». Просимо вас опублікувати наші щирі співчуття родині, друзям івсім, хто сумує з приводу трагічної загибелі В'ячеслава Максимовича Чорновола. Ми, члени Ківшарівського (м. Куп'янськ Харківської області) осередку «Просвіта», глибоко сумуємо з приводу передчасної! смерті вірного сина і патріота України, попум'яного борця за ії волю Іі незалежність. У цій боротьбі він і загинув як воїн-захисник. Иого трагічна загибель нагадала, як був прибраний з дороги за радянської влади керівник Білорусії Машеров. Великі мирні автомобілі і прості сільські чоловіки вмявилися винуватцями цих трагедій. Дивно. Ми, громадяни України, просимо всі державні демократичні сили об'єднатися в цем тяжкий час навколо української державницької ідеї. Просимо демократичне крило у Верховній Раді: не давайте радості симоненкам, вітренкам, моісеєнкам, чародєєвим і т. п. аплодувати з приводу вашого роз'єднання і сварок. Особливо просимо Рух -- рятуйте Україну, хлопці, благаємо вас і сподіваємося, що ви об'єднаєтеся | порозумієтеся не лише між собою, але Із Іншими патріотично налаштованими державницькими силами України, підтримаєте на виборах Президента ОДНОГО кандидата -- центриста, який зможе об'єднати Україну, зберегти її незалежність, ви- вести народ із жебрацтва. Ви ж краще нас розумієте, що коли не об'єднатися заради цієї перемоги, то всіх незабаром об'єднає Биківня, Бабин (чи інший) яр. Просимо вас, шукайте зпагоди, допоможіть і нам не розпорошувати свої сили, об'єднайтеся, а ще бережіть один одного і себе. Зовсім зле нам стало, коли довідалися, що слідом за автомобілем, у якому загинув В'ячеслав Чорновіл, іхав у автомобілі ще й Геннадій Удовенко. Знають великі вантажівки з причепами, коли розворот на дорозі робити, Все давно відпрацьовано. Методів тьма. А без вас Україні не вижити, Ви дуже потрібні і гро- мадянам України, і Українській державі. Трагічно обірване життя В'ячеслава Чорновола 1 після відходу за життєвий обрій є КОМУ ЦЕ ВИГІДНО? великим уроком українським патріотам на сьогодення і на майбутнє. Вічна пам'ять і вічна слава великому | М ) сину, полум яному патріоту і борцеві за незалежність України В'ячеславу Чорно- волу. В/ра ЗУБА Р, Марія ТАРГОНІЙ, Володимир ЗУБАР, Ганна РАЗІНЬК ОВА, Євгем ДЗ/ОБА НОВ, члеми Ківшарівського осередку «Просвіта» ет танним часом мені доємоь часто доцодит ем пубвати щ Мет п За но коли є нільним час у чеканні на поїад чи слектричку, шумає ши газет нин кіОСсСкХк, до МмО»мМНАЯ пом трати спі ПМ М МУ-от о що дизно: серед Ддеситми газаст | муУрНАМИ розк чкалдсних не Приї«явкал 11 посачиш: уУкрмім ськоОЮГО ниЛланни пльки ростиськомомі Ак становище і по реамоні зам НнИчЧНОГО ПОКУЗАЛУ, 1 ОЙ ІОУДдЬь-ЯКОМУ КУТОЧКУ МІСТА иєю | де мені ЛдОбО дилося бупаати | тоерто кажучи, я мом пи Ло такоті ситУЧМИ, га пос одЛлНО | марною алею Щоразу запитую У кіуминською мопою є Газ ги?» 11; порід, як пребонило, однотипна 1; получає м А 75 осрсаня трапицся пипаломк, ким цІС Оілмие МІЄ НН ЧА МАУ Р БМ | П пюипмаючисєь схілинми ) до північної платформи тд приміського покзаі чу, під шкнами «Ма шМО-СІТІ побрачию пересувни ТА ЗСТННИ ЛОТОМ За чпичкоюю спитап, «чи « гАзаСти укрених ЗМО» МАО НО У халіте, начеГгОо лля пос ні г! У кадліт ч іначего не продаю ля пас ніІЧЕГО НІ г| й кримча ча, аж слиною пирекама пе немолода гм Подарка чоти | СПОЧАТКУ 1 розуми що Ота «ла гирала мене стосується (0) ширнумся поридо НІКОГО | Отже, мені треба еухадіть Хле чому чим, М провини а? «Запитай про це проданци у СІщоО буду там по яликах разобірм ох М |У хадіт , ЛИ боїв ПІ ім д глаламт'ї Ащ | Ар жайтє мени! М Тена наче хто снігу ча шию насипаю: Жжінма і зийшла | |нпнопаги лише тому, ЩО м украв кої мОпОМ» ЗзотТИТог п про наняиність укроїнських газет. Тис п с ри У країської держати, по сте МИ ми "і! ()й, як лалеко ми пішли 5 ппромал Ук 1 ДРОВ ТТ и 1 КАТЮ ро 114 МЕН Закону і ро мо прикро, ПЛ прапди никуди не лінстйся халежності, якщо судити по газстцих міоскал (певною мірою ше пітрина лержаюи), стамовищі! пнабрагето | «руккцонупанням української моми погритилсох ц, ніж було пд часі |" а тири КОМОЮ 0 їОо "У І олі "і міанкиах «і ОТО ЛУМУ можна ААТА придбати ПУ ДІ» "ТКУ іо пила м тиертати НО ДО ким ра рідною мопою Мож липо, я помиляюсь, але поменс «мл лається праження, що пспії смли мітучноО СТУ Ї ДРТОМОТ тамоминиє. фі» українок ча якого ко киімках БІД! Мериодичні ДАРИ Р В А ОО про книги. Адже у Києпі апнлаються десятки Гааст | вурнаміт українською момоююо, ал ча мусь у продажу їх нема РУТ зм м ск, Р пому числі п широкому а ортимент чаисм КОРОК! пиданни І, ПОРО РОМ ПАРИ ОМАНУ: АРГОН МА силам ' "о грома русифікація населення, | помио поуУЄПИАМ Ми РІЧІЛ М ОТТИТТЕО ВІ а Мід сні ЦОМААСу ТИ мМ хірном » СсуАЄ «Т7) б) 1) моторошно Грмгорім рАС ПІВЕЦІ» я РН і:

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

снтуниен бе щ т сю тро я льоди ШЛЯХ ДОВГИЙ, І ТЕРНИСТИЙ, І ПРЕКРА Якось, будучи ще сімнадцятирічним юнаком, Анатолій Носенко приїхав до Києва. Це було у 1961 році. Залагодивши свої справи, купив букетик квітів і пішов до пам'ятника Тарасові Шевченку, щоб покласти ті квіти їі цим самим віддати шану Кобзареві в день його народження. Шанобливо вклонився, а коли оглянувся, то біля хлопця вже стояло двоє людей у цивільному. Виявилось, що покладати квіти до пам'ятника Шевченку суворо заборонено. У відділку міліції відбулася неприємна розмова, попередження і наказ протягом восьми годин залишити Київ. Коли виходив з відділку, знов затримали, вкинули в машину разом з кількома чоловіками. Вивезли за місто. «Катали» довго, зупиняючись через 2--3 кілометри. Під час кожної зупиники викидали з машини по одній людині. Таким чином «винні» були розкидані на великій території далеко один від одного... 1987 рік. Анатолій їде до Ленінграда, щоб за допомогою архівних даних відшукати сліди свого роду, який, до речі, було весь винищено. У Петродворці знайомий академік показав Анатолієві цікаву 1 ; й із паній о Й ін Й со чен о річці ою аварійні ай ж т аналі онук поранення кг ; "- МЕП Р РР ом і до створення карисняй української | мітинг, організований моїми друзями (це РРО перхадї зі де иво чн мови імені Тараса Шевченка у вищому стосувалось екології). па Бо кр тище. Сі ор оро від бу: невеликому місті. У міському Палаці культури ніде яб- | ша Всеу іа ська усі уча кс онф 19 грудня минулого року виповнило- | луку впасти. На цей захід прибули деки То рі ся 10 років Товариству «Просвіта» імені легації з сла но мокречная, Херс | ера са : ше Тараса Шевченка. А нещодавно я зустарк | етровська, Києва, До- «бра ли рілася з Анатолієм Носенком. У лише | 1980р -- Анатолію Павловичу, коли міська чт цер броня 54 й з'чуео РУ" боб у" ви -- повернуло свою історичну ма | З у ке а до ому т ра ву? с НОЇ, ФОАВБЕОУИКО РОЛИ -- Не так давно. Спочатку це плану- | ра валось як Товариство рідної мози, потім | ВІДЬ Товариство української мови мені Та- | п раса Шевченка, після цього повернули - первісну назву, внісши слово «Просвіта», | ся про нищення української мови, наци, | якій на той час виповнилося 120 років. жаонити ; кон нкретні факти геноциду. | - Який рік можна назвати почат- | | ла перша в Україні установча конком закладання підвалин організації? || -- Початок 1988 року. Якось у обласній газеті «Прапор юності» з'я яви. почав трацювати: над створення ї С те ї Зі я туту. Багато разів переробляв його, атаки написав. Там я виклав вича | засади, цілі діяльності Товариства. що а | с водночас жахливу річ. То була медаль «За обрусение края». Нею нагороджували інородців, які впроваджували «русское наречіє». До революції такою медаллю нагородили понад 7 тисяч українців, які насаджували мову, культуру пануючої імперії. Українська мова перебувала у складному становищі, які мови усіх союзних республік СРСР; російська мова була єдиною офіційною мовою, котрою велися телета радіопередачі, друкувалися книжки, газети, журнали, велося викладання у школах, вищих та середніх навчальних закладах тощо. Ще тоді Анатолій Павлович почав запитувати себе: «Чому ж українська мова не звучить? Чому?». Йому, допитливому, енергійному, до безтями закоханому в Україну, п традиції, фольклор, історію, хотілось узяти участь у великій справі відродження нашої мови, культури, традицій. Ціною неймовірних зусиль, безсонних ночей, завдяки дивовижному умінню починати першим, Анатолій Носенко все-таки домігся сво- го. І почався складний, тернистий шлях да, він написаний був у дусі перебудоо броозвоб ОУН лю за. - ви. Інакше не можна було. Хоч у ни спосіб, а мову треба було рятувати, треба було звернути увагу на проблеми української нації, Яким чином? Через комсомол, партійну організацію. -- Як же створилась у нашому масті первинна організація? -- Я поїхав у Дніпропетровськ до редакції газети «Прапор юності», звернувся до Сергія Довгаля. Ми переглянули Статут, їі Сергій сказав, що в Дніпропетровську теж є задум створити Товариство. Радилися, ділились думками. Повернувшись до Орджонікідзе, я розпочав створення оргкомітету проведення установчої конференції. Тоді я працював на заводі «Кварцит» електромеханіком електронно-обчислювального центру. Мені вдалося зібрати підписи активістів, які згодом увійшли до складу оргкомітету. Багато роботи було з документацією установчої конференції. Т ось довгождане 13 листопада 1988 року. Цей день ще знаменний тим, що у столиці паралельно відбувся перший ма а Ук п "б ГІ. . вчи телі. п ж й б б бони З п ЧО | Ю ли тання про створе ня народи о) Коли я бував МИ Києв і, то 0! и а А з й ні Гі Він дав вказівку видав з адси- | техніку американе! лати літературу українською мовою до | ходження з Нью-нашого міста. Крім того, він особисто дав літературні підбірки для майбутньої | нко почав читальні, і я завжди привозив купи кни- | займатися благодійною діяльністю. Всі СЗРИНМ жок для неї. Місце під народну читаль- | школи в місті, області, краї о отрижали від Ч ню виділили в будинку міськвиконкому | нього підбірки літератури для (створен- ІЗ у приміщенні колишньої компартійної | ня українознавчих кабінетів 1 бібліотек. бібліотеки. Важко перерахувати все, що зробила і Наша організація здійснювала гро- | робить ця людина задля того, щоб не мадський контроль за використанням | гинула мова, відроджувалася культура, української мови у суспільному житті, | щоб ми поступово змогли зрозуміти, хто в дошкільних дитячих закладах, шко- | ми, і почали врешті поважати себе, лікулах, на виробництві, в управлінському | вати свої зубожілі душі. м апараті. Працюємо й нині. Робота йде дуже повільно, але ж ми рухаємось уперед разом з нашою незалежною державою. Назад вороття немає. Любов ЧОРНОКУРЕНКО Центральне правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Тараса Шевченка та редакція газети «Слово Просвіти» висловлюють щиру тподяку українцям Рочестера та Детроицта за кошти, зібрані на розвиток просвітянської діяльности. Вклоняємося всім, чит імена зазначені в цих списках. Рочестер, 20 квітня 1999 р. Організації: Українська Федеральна Кредитова Спілка в Рочестері -- 1 000 ам. дол. Український Вест Сайд Клюб-- 1 000 ам. дол. Товариство «Самопоміч» -- 300 ам. дол. Індивідуальні особи: Христина Ковч -- 300 ам. дол. По 100 ам. дол. Мирослав Федик Володимир і Ірма Пилишенко Мирон і Уляна Бабюк Роман Куціль др. Наталка Шульга Марія Крижанівська Іван Целюх -- 70 ам. дол. Володимир і Дора Сторожинські -- 50 ам. дол. Ліда Джус -- 20 ам. дол. Петро Лещишин -- 30 ам. дол. По 20 ам. дол.: Іван Масний Мирон Тицький Ніна Просяник Зеновій Боднарчук Богдан Захарчишин о " СПАСИБІ ЗА | Микола Петруша Ярослав і Тамара Сливка Д-р Михайло ії Мирослава Цап Олег Цєплий Д-р Богдан і Мирослава Крук -- 40 ам. Ольга Ганушевська По 10 ам. дол. о. Володимир Пісо Ірина Твердохліб Віктор Петрушин Мирослава Лаба Детройт, 23 квітня 1999 р. Організації: Українсько- Американська Координаційна Рада (Мічиган) -- 250 ам. дол. Український Конгресовий Комітет (Мипчитан) -- 250 ам. дол. Комітет Допомоги Україні ПМУОчиган) -- 250 ам. дол. Гадивідуальні особи: Ніна Пархоменко -- 1 000 ам. дол. Др. Павло і Ірина Джуль -- 250 ам. дол. Степан і Анна Феденко -- 150 ам. дол. Пилип і Олександр Місьонг -- 150 ам. дол. Борис Потапенко -- 250 ам. дол. По 100 ам. дол.: Д-р Любомир | Наталія Баран Арнольд і Наталка Бірко Зенон і Марта Василькевич Любомир і Наталка Гевко Володимир 1 Лідія Кізима -- 25 ам. Володимир і Рома Дигдало т Василь і Ліда Колодчин Микола Татарин -- 25 ам. дол. Ярослав Конопада Оксана Бабич -- 15 ам. дол. Богдан Неганів Василь і Оксана Огар Ростислав і Оксана Омецінський Олександер Палаташ «я з Висловлюємо особливу подяку панові Григорію Малиновському, грома- Євген і Люба Репета дянину США, українцеві за походжен- Д-р Юрій і Таїса Розгін ням, чий вклад у просвітянську роботу Степан і Орися Стасик у пам'ять ДУже значний: його стараннями при- Ярослава Стасика дбано для редакції нашої газети і сек- Федір Федоренко ретаріату «Просвіти» різограф СВ 3750, Богдан ії Оксана Федорович а також 12 різографів, які будуть роз- Дмитро і Люба Федорко поділені між обласними об'єднаннями. По 50 ам. дол:: Завдяки допомозі добродія Григорія Ярослав 7 Марія Базюк (Джорджа) Малиновського ми зможемо Володимир і Оксана Баран ширити українське слово, просвітянсь- Роман ї Мирослава Бараник ку думку, за що висловлюємо щиру Мирон і Анна Воронович вдячність від усіх просвітян. Евстахій Гаврилко Віктор і Віра Гаркуша Борис і Люба Жура Дарія Конюх Ярослав і Віра Кривий Микола ії Надя Лаврін Грина Лончина Ярослав і Ольга Марущак їван Петруша Дай Боже, всім, хто пожертвував на просвітянську роботу в1д своїг мож- ливостей ії щедрот, міцного здоров'я ї довгиг літ життя. З повагою, Павло МОВЧАН, голова Товариства, мародмий депутат України дуг ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК 7) -.
«КЛАНЯЄМОСЯ ВАМ ЗА" ВБНВАШУ ТУ РБОТУ. , Такого амісту листи надходять, на адресу Ліги українських меценатів із міст та сіл нашої країни, і листів цих дуже багато. Крім основної СВОЄЇ приймаємо, а декого виключили; Кор. А за що виключили: М. С.: За порушення кодексу етики мецената, який було прийнято на установчих зборах Ліги. Згідно з ним ліодина не повинна надмірно величатися своїм благодійництвом. Дехто це робив. Урешті вийшло так, що їм спершу зауважили, а далі - - й попрощалися з ними, Життя -- як життя. Люди -- як люди. Вони -- різні. Кращі з них уміють гуртуватися довкола доброї справи. го Кор. Що до сьогодні зробила Ліга: М. С. Тут не вистачить місця, аби перелічити всі добрі справи кожного з членів нашого клубу. Скажімо, колектив нафтомагістралей «Дружба», очолюваний великим патріотом Любомиром Буняком, відбудував понад три десятки храмів, профінансував видання ЦІЛОЇ бібліотеки українських книг. Також цілу бібліотеку видав власним коштом Мар - ян Коць зі США. Він же фінансує щорічний музичний фестиваль в Україні й виплачує премії його лауреатам. Гуртом програми -- конкурсу на кращий підручник аз історії України для всіх класів середньої шибли, Ліга меценатів чимало допомогає шкільним 1 навіть вузівським бібліотекам у комплектуванні їх навчальною літературою. Такі бібліотечки одержали вже школи, гімназії та бібліотеки Києва та Київщини (СП М» 9 ме 143. Мо 171, Мо 2311 м. Києва, Гребухівська середня школа, шкільні бібліотеки м. Таращі), Сумщини (Центральна раионна бібліотека для дітей та дорослих м. Кролевця), Черкас та Черкащини, Львова та Львівщини, Харкова, Донецька... ввійдуть усі ті, хто хоче творити добро?..» Кор.: Отже, «спочатку було слово»? М. С.: Так. Ї воно стало ділом. Улітку 1995 року в Києві зібралася група лю- | . | дей, Що й стали засновниками цього в «ор бом своєрідного клубу, який одержав назву т «Ліга українських меценатів». Петро Яцик, Галина Підопригора, Андрій Тавпаш, Іван Кікта, Василь Дума, Ераст Гуцуляк... -- їх небагато, але це був, можна сказати, по-своєму епізод істо- натом. Не можна ним стати, говорячи: у мене, мовляв, є гроші, прийміть мене до Ліги, і я буду жертвувати кошти на важливі справи. Ми запрошуємо до себе тільки «ГОТОВИХ» | Пишуть листи зі словами вдячності и українці далекого та близького за рубіжожя -- Словаччини, Хорватії, Чехії, і же наші члени фінансують конкурс на Болгарії, Білорусі.. справді веде велику благодійницьку роп Од -- чно я | рії, "1. оту. Р ЕІ зАРУННИКИ улеторм Україн» СУ Ось лише уривки деяких із них | и середньої піколи. | | | | Кор. А членство в Лізі колективне чи Кор.: Чому присвячуються наступні «Педагогічний колектив середньої | індивідуальне? збори Ліги й коли вони відбудуться? М. С.: Наприкінці травня в Києві ми зберемося для того, щоб розглянути заяви, 3 якими звернулися до Ліги ті, хто просить підтримки, а головне, щоб прийняти нові програми. Наші пріоритети -- Освіта й освіта. Допомагатимемо створенню якнайкращих підручників для сучасної школи, Кор: Якщо старактеризувати кількома словами образ мецената, то що передовсім треба у ньому виділити? М.С. Меценати -- люди особливого таланту дуптп. Колись великий Паскаль сказав: «Понад усі людські чесноти, навіть і понад талант та розум я ставлю М. С. І колективне, й індивідуальне, Може бути окрема людина, й може бути | трудовий колектив, що його представ- 7 Ж ов ляє керівник. Такі, наприклад, знамени- Я писав тоді в тий львівський «Світоч» на чолі з його який генеральним директором Андрієм Тав-розповідається про винят- пашем чи фармацевтична фірма «Дар-ого часу -- Петра Чия», очолювана Володимиром Загорієм. підприємця і вели- : колективи регулярно виступають Ми щоденно спілкували-- спонсорами чи не всіх важливих куль- -Яциком удома й у його турних заходів в Україні. З «Індивідуоворили про видатних меалів» можна назвати Ераста Гуцуляка з кого народу -- Сагай- Торонто, який вісім років тому купив в Мазепу, алагана, Чи- Оттаві будинок і пода рував його Україні , Симиренків Говорили про те, гад амбасаду, чи Галину Підопригору з глярні філантропійні клуби на Харкова, що відбудувала дві церкви й школи с. Шевченкове |колишня Кирилавка) сердечно дякує Лізі меценатів за ту велику благодійну допомогу, я ку ви надаєте нам ось уже т ривалий час | Дякуємо за уком плекютацію шкільної | | Осббліотеки такою пот рібною на сьот реа - ї - ї ЕР іідьиьні б й По о оч Ме 5 зо годні навчальною літературою. - У ІГС - Н - » є Р ' я г ГЕ |. - «Щиро вдіячти Вам 1а шотримку М допомогу, за участь у масовит зато- дат бібліотеки, за бе КО птовму пере» | Л з дачу КНЦжок.,, зе! Публічна бібліотека імені Лосі Ук- рн пн й милосердя..». Меценати -- люди, для ратнки, м. Київ» ПОРАРЕДАНР УКР АОО о зустрічається утримує дитячий бу динок. яких дуже важливий імператив мило- | . | ЗУквально на кожному кроці. Ї якось Кор: Ви тільки прицмаєте до Ліги сердя. ій н ци: сказ ав: «А чому б не створити чиц виключаєте? -якоВді запо рой р ; пеізацію в Україні, Українок Інтерв'ю взяла «Київськит в1тадітл Союзу куди М. С. Все є, як ї буває у житті: Христина ТРИГУБ |висловлює щиру тоєвм передачу української! Ч | / УК тури для шкал Донецька посяку за безкощі- ЛРЕТТІ 10 СІ «Висловл ОАмо щиру тодяк у «Ппзтукі ратнськит меценатпиє за Пє зкотштпоОовну переда чу книг дФдлящшкільни г о1блібтек українського мецената з Канади м. Дрогобича: ких студій Альбертського університету, | «Союз русинів та українців ХУ. - меценат українських наукових інституцій вати вислпалььо одяку Лізі шк-| МЬ - при Торонтському й Лондонському уні- ОР Су зу РРО верситетах.... -- усі ці сторінки з прекрасретиськц меценатів за безкоштовне НОЇ книги життя Петра Яцика читаєш і | передані книги для тамтешніз захоплюєшся всім звершеним цією людиратнців» ною. Ї мимоволі охоплює гордість: адже ця людина -- Українець. Син нашого наро- | «Висловлюємо шщи ру й гака ду, яким все робить для того, аби цей ре вдячністі з з кро б | , 7 ані З | б "ород замняв своє авторитетне місце у КРАЇН! п ор меценат ; ележурналістів, очо- | світовій сім народів. (НІГ | езкоштовну укомплектац | 5 лювана режисером Едуардом Занюком, Й Кілька років тому Яцик заснував Освітню фФундацію свого імені, яка нині опікується виданням англійською мовою втомою літературою каб мастики при кафедті пкт г.-тор РІ.Й "бі "фа чі РА зі Чан РІЇ 3 ії і і. -1 - о - - грав п Ниївського віиськового гуманітар г) | брав 4 трабураю «сторі України-Руси» Михайла груЩеаду- - - г г. | Інституту соте чамкращим варіант, льки книжкого. Це особливо виразні кадри фільму: | й шанують його, і додають нові штрихи до прстененється і помпозиційною стрункі- | Петро Яцик бережно бере до рук пре- "арактеру великого мецената. Про Петра «Відділення славість» 6 «занннрцирамни пномомністю подачі | красно виданий першим том Грушевсько- | Яцика говорять перший і другий президені ооо - юграфіччого матерчалу. ДПивно ТіІЛЬКи, го. Том том, якими уже став на ПОЛИЦІ ти України Леонід Кравчук і Леонід Куч тет у їм. Масарика (м Р 1 що, часто змтуючи текст М. Спабоштицьбібліотек найвідоміших університетів світу, професори Гарвардського нівльс дя кує Лізі українську? мец 2 РЗПРО и Фільму жодного разу на парламентів | дипломатичних представ- Ігор Шевченко й Франк Сисин. занунінаій закупівлю книжок для кафедра, автора сне посилаються. ництв. «Світ повинен знати, Щоми-о нація редактор «Урядового кур'єра» Михай | раїмсь КОЇ мот; то РРРУТ Я | Отже, «Візів Петра Яцика» - Так назва-з такою глибокою ксторією. Що ми маємо Сорока наконаньк є вьоно» по і ро Дь Ма. ера г | пи журналісти з львівської НТА свім фільм. (всі юридичні й моральні права на СВОЮ | ських меценатів Ми кайло таж Де котрій о | | Фільм «правді перемнятий баченням Яцика державу», -- сказав Петро Яцик, комен- Автори інформують глядача ОО ВД качифоргоців ню Д. | У РІЇ "торчок життя української тТуючи появу першого англомовного тому фільму: вони збираються зняти б «діа ча | сижби Ук РОїни щиро дяку; | ЄСміраць на ризни: р сторични х етапах а сторі. і заг чіжай- Ро Ззпраниіо де Раїмсь кит мецечм атів за т "КОЖ І міркуваннями про сьогоднішню Чжаво спостерігати Петра Яцика в рідно-буде своєрідна портретна гале зом о шиз проблем і прагнення І | еКОНО ага у Ситуацію в У країні. Герой му Селі, у Карпатах при НІЧНО м у багатті. датніших синів нашого чарод а сей хо) А зародиут 4,, Фільми у аб кнст "є Тільки назмвати речі що освітлює мого гарне вольове обличче | у різмик країнах. Раціно у. ЩО живуть РУСИ РУРННАТь . ДБ і, - - пасли ідеалам, а й їти до істими мовби ті характерні для мислячих людем очі, які ретом Петра Яцика гало лен КР соя зано У Р "пероринивю. емказуюють напружену роботу дуцни. Якби та, мислителя 2 дуже слані 2, меценає ОПа вирешига так, що сим селянина із | ме знати, що Яцик -- бізнесмен, то, слука- (незважаючи ма свід " СРОнОДаго о Темамяєм вам ; села Верхнє Симьовидне ма Львівщині по- ючийого. можна було б сприйняти його за повіка. Її п уничай)чо- || а ебайду жіст | | урапить єїсна Пььосоо і | пою люди збагачують сустил , ; реліють пислв Друтої світової війни ДО Кана-політика чи сторика. Маютія почесного високими етичнимам деалпа ; кон іь ій До «24017; іРмь Де» нОРОРИ Там Тим Петром Яцяком якого доктора права Альбертського унверсите- Незабаром цей фін б чай и тя Р ; пмі! ДОСЯГ чникуть у вСіх країнах посетемхк Ту, численні! є жанрово сценимь в когі чеукоче українськомау телеб са РЗрряной особ і | Чо україниць - Україн ядже віч -- чамбутьво! его РІЗ на я умиверсютетів ці бтльше | ліяреучн за буде -чЄ кою я ТО зОцемаТ ніг - учасмості. Фо здатоюгр іно таєтьсть укРОаїнськимх сту Сім пре Гарвардумвеноситє т чаницедртшіи мерт- СькОгме з» одавець мн ГІСУГНЬ рай укрРраршчо Змдьстьа засновночю 4чентр у Досліджень сторі Ук - і-й тьчіІ ваг україшчсь- здлає-'ьсє посилюють зе враженьср. Звичайно, і справи, і слова героя Фільм у карактеризують його. | вже мічого додати до ти пере- момливої характеристики. АЛЕ ОСЬ У Фільм з явгеюмтьсо пОЮди, які зчають Петра Яцика ї сина Петра
«НЕ ТАК ДАВНО ВСЕ ТЕ Б кажуть внучки двоюрідних братив Т. Г. Шевченка - бо пам'ятають розповіді своїх дідусів 1 бабусь про живого Тараса. життя. Та залишився після діда дарунок, який подарував йому Тарас Григорович. 1 8 зво 291 «Так. мій дід Омелян Остапович Шев- - це двоюрідний брат Тараса Григоровича» - Каже НИНІ! 74А-літня жителька села Софіївка, що на Черкащині, На-галка Трохимівна Шевченко (Гребенюк). л А мій прадід Остап Іванович - рідний брат Григорія Івановича, батька поста. Оселився Остап Іванович у селі Софіївка після ТОГО, ЯК Пе реїхала сюди з Кирилівки його сестра Олександра, бо вийшла заміж за Олексія Олійника. На той час «аСсикоО нувся і сказав: малесенькі!». Отакий він був, Тарас, - дуже душевний, добрий до бідних людей. Поговорив з кріпаками, запитав, чи чита" «Ох ви ж мої кріпачки всі похнюпились.. и його вірші, Попрощався з ними та й поїхали далі. А ось розповідь моєї бабусі Наталки Семенівни Моламуж (Бондаренко), матері мого батька (1883-1971). Жила вона в Софіївці все своє життя, вона -- Не рідня Шевченкам. Чоловік же її, Володи- Цей дарунок передала мені моя мати Домаха Несторівна Шевченко (Кравець) разом з усім моїм посагом, коли я виходила заміж. Це -- чоловічий пояс з україяського національного одягу, широкий, довгий, червоного кольору з тонкої тканої вовни -- ним підперезувалися чоловіки, обкручуючи декілька разів округ пояса, називається «кушак». На ньому напис: . землі ці належали шляхтичці Браніцькій, маєток якої був у Мошнах - це 5 км від Софіївки. З краю села був широкий вигін, весь у пеньках та яругах -- ОТОЖ ; дозВОлила вона всім бажаючим брати там ділянки для поселення. Почула про це Олек- сповістила своїх братів у Ки- сандра, -і МІЙ рилівці - Остапа, Йосипа, Івана прадід Остап, разом з Йосиповими дорослими синами Нестором та Ільком прибули до Софіївки. Взяли три ділянки, викорчували пні, розрівняли яри під го- роди. Остап почав будувати хату, а Ней стор з Ільком вирили землянки та оселилися в них -- тоді ще деякі ЛЮДИ жили в землянках - ті, що бідні були, Невдовзі Остап забрав із Кирилівки дружину Соломію З дітьми. Мій дід Омелян народився у них у 1847 році. Було йому 12 років, коли в 1989-му з Петербурга на Україну приїхав т Го Шевченко, - з того року й запам'ятав його. Тарас хотів оселитися на Україні, збудувати хату, одружитися -- Таке встиг здійснити своїх намірів, як його арештували. Прийшло розпорядження з Києва - випровадити Тараса Шевченка з Черкащини під конвоєм - спочатку до Києва, а потім - у Петербург. Боялися його пани, бо він усюди казав людям: «Не треба ні царів, ні панів, ні попів -- без них жити краще буде». Отож арештували його в Мошнах, наділи наручники та й привезли в Софіївку-- передали жандармам, щоб ті конвоювали його далі до Степанців. А в Софіївці ж бо жило багато його родичів: тітка Олександра з сім'єю, дядько Остап з дружиною і дітьми, двоюрідні брати Нестор і Ілько -- сини дядька Йосипа. Домовилися з поліцією, щоб ночував у родичів, а вранці відвезуть його підводою до Степанців. Ті погодились, бо Тарас не тікав, не буянив, не сперечався, а головне, що на вигляд був пан-паном: у білій шалі на шиї, вруках - плисове манто, на ногах -- модельні черевики - не якийсь там бідний кріпак, жандарми навіть кланялися йому, як пану. Зняли з нього наручники і відпустили до родичів, але поліцай про всяк випадок походжав біля двору. Вечеряти зібралася вся рідня - в хаті дядька Остапа. Вранці проводжали його всім селом, давали йому на дорогу -- не любив носити пакунків. Повезли його на підводі дядько Остап з Омеляном і охоронець з ними. За селом уже працювали люди на полі - панщину відбували. Зупинилися. Тарас Підійшов до селян, привітався весело, побачив, що в рядняній тринозі сплять під копичкою двоє немовлят-близнючків, мати взяла їх з собою на поле. Підняв він покривальце, нахилився до них, усміх- іІжу -- тавінне взяв, 9 книгат). Ціна комплекту 95 гривень (5 вартості пересилки). Замовлення надсилайте м ресу редакції, | | з Редакція газети « Слово Просвіти» приймає попередні замовлення на товні комплекти «Творів» Василя Стуса | ди томів ву "Я | "ий Ї Ні - і мир Бондаренко, з того роду, казала, що і Данило Бондаренко, дружок Тараса по дитинству. Я жила в цієї бабусі, коли мої батьки виїхали в Київську область, ходила в Софіївці до школи. Моя бабуся була дуже охочою співрозмовницею, було кожного зачепить - і старого, і малого, щоб поговорити. Дуже добре знала мого пра" діда по матері, Нестора Йосиповича Шевченка, бо жили неподалік. Отож і розповів їй Нестор Йосипович про ту літню ніч 1859 року, коли Тарас Шевченко приїздив на Україну ї ночував у Софіївці. «Нестору було тоді 23 роки. Тарас як побачив його у дядька Остапа в хаті -- то відразу з ним і розговорився, гості залишились за столом, а вони удвох вийшли з хати та й пішли собі городами до Нестерової землянки. Нестор умів грати на такій малесенькій бандурочці - | співали вони удвох з Тарасом біля тієї землянки цілісіньку ніч, аж до самого ранку! Чого тільки не переспівали -- 1 народні, сумні пісні, і бунтарські, що на той час не дозволялися. От тільки що Тарас любив співати поволі, розтягувати мелодію, а Нестор все спішив - був дуже прудкий ло патурі. Як починали пісню -- то спочатку збивались, а потім уже добирали ладу і дуже добре в них виходило, на весь ревівський куток було чутно. А ревівський куток називається так тому, що там жили всі родичі Шевченків - «реви», їх так називали. Були вони всі дуже душевні, співчутливі, а надто, їде з корчми випивши, то завжди плаче, реве. ( Моя мати до цих пір така, ледве що -- відразу сльози на очах.) Отак співали вони до ранку, а вранці віддав Тарас Несторові майже всі свої гроші -- 250 рублів! На той час за них можна було купити ї хату, і худобу. Та Нестор вчинив з тими грішми інакше: через декілька днів він зник із села з тими грішми -- поїхав за Тарасом! Гостював у нього в Петербурзі, повернувся через декілька місяців, звісно, без грошей. Почав було хату будувати, та забрали його в солдати. Раніше в армії служили по 25 років, хто зумів втекти чи відкупитися, поверталися раніше. Нестор прийшов із армії вже немолодим. Одружився з Меланкою (малесенькою такою, а прожила більше 100 років). І коли в них пішли діти, то він був уже як дід. Свого першого сина назвав Тарасом. Потім були в них Домаха, Денис, Варка, Андрій. І то ж треба -- таке вдалося -- Тарас Нестерович Шевченко був із самого народження і до глибокої старості дуже схожий на Тараса Гриторовича Шевченка -- «як дві краплі води!» -- казали на селі. А надто як постарів, то ходив у «немодному» вже на той час одязі - кожух та папаха, якраз у такому, як так і казали: «Жива копія Шевченка». | А ось, що розповідає моя мати, Марія Миронівна Кравець (Бон ез вича Шевченка, со і брата Тара- | са, а її прадід Йосип батька поста; «Я спого | Тарас Григорович на портреті -- то всі аренко), що проживає нині в селищі Буча кто оре і ли б п ілками ор уушиті області. Вона - внучка Нестора Йосипо- | б зврвеюк - "рідний брат спілкувалася вм Нестора пе хої я - сес бачила, бо народилася в 1923. році, адід Ої сен иті : помер від тифу в 1990 році вавуемий р гості, С Не спіши мій любий брате Поспівати - 1 за грати На память Нестору 1859 Т. Шевченко Лежав цей кушак у нас у скрині довго, ми про нього навіть забули. А в 1995 році, коли помер мій чоловік, діставала Я ІЗ скрині сорочку вишиту чоловічу, в котрій він зі мною одружувався, щоб одягти ту сорочку на нього в останню путь, та й той кушак ненароком витягла. Діти його поцупили, гратися почали, а він, той кушак, вже «на ладан дихав». Мені тоді не до того було -- похорони... Добре, що дочка Людмила звернула на нього увагу, забрала в дітей, зберегла, а то б пропав... А той напис на ньому - це ж, мабуть, про ту ніч, яку Нестор і Тарас проспівали до ранку! Мені свекруха розповідала те, що почула від Нестора, бо вона його знала, - довго жили по-сусідству. В селі Софіївка живе мій брат Кравець Федір Миронович. І він, і я з дитинства знали, що приходимося ріднею Шевченкам, що моя мати - двоюрідна племінниця Тараса. В 1938 році Музей-заповідник Т. І. Шевченка в Каневі святкував 125-річчя з дня народження поета, організували зустріч всієї рідні Шевченка, прислали запрошення і в наше село, зокрема, моїй матері. Та не змогла вона поїхати на ту зустріч, бо була дуже хвора. Казала, що хотіла подарувати музею той пояс з написом Шевченка, та, як бачите, не вийшло. Аж тепер збираємося передати його в Музей в м. Канів. У цьому році тому напису буде 140 років» -- начебто й великий проміжок часу, аз другого боку, - не так давно все те було...» і Розповідь моєї тітки Горпини Володи- мирівни Бондаренко (Олійник) почи- нається не з минулого, а з теперішнього часу: «У червні 1998 року Канізевнй ій кій зей-заповідник Т. Г. Шевченка онов рідну сестру мого чоловіка Ганну Оксек тіївну Олійник. Мій чоловік О рана Ганна -- правнуки Олександри | н Шевченко (Олійник) --сс пн: поста. Ганна все своє я щі Софіївці, нікуди не виї мала і померла в. сані аті. го не залишилось там, З я; у | б т садиба бур'яном... Ен. Бо у! - Музей поламав й пам'ятці. Адж в ту раком за ( Ол йника - заміж | 1 7 Тванівна Шевче ико Ро і аа щі т Ой б б мо. ли, хі ще я т "я й 1 ' р Ії | Ті | У и а ша лаДрех РУТА андро і. Ж я бу Р 1 і і рови пенні - дав, 4 ді 1 ОО КССі тіїї Р г б, -е С мув. Поховали їі на Софі ському) тарі, де: зсі предки О. лійник ів, Шевчеї Бонда ренків. та К ї - за ців лежать так: ощо на цвиі ї тар ле ушт вини бала б нога не пуск кі пе ре лом. пийки т зорушу ) с Леді аї ї ме п І аче т АГ У Мі я еко и БАР Му ць ому у році. м І ВИПпОВви Яр ою її ї ) ПУ занов Х у не; -- ча уло» ма враження від спілкування з Тарасом Шевченком. Була вона 7-річною дівчин- кою, коли Тарас приїздив з Кирилівки в Софіївку, щоб провідати свого двоюрід- | ного брата Івана. Одного разу він заночу- вав у них і запропонував розповісти дітям казку. Почав з того, що зняв зі столу свічу : поставив на лавку -- ніби для того, щоб світло в очі не било. Він дуже любив дітей, любив їх потішати і казки не просто розказував - він їх показував, на стелі Й на стінах тінями плавали гуси-лебеді, стрибали зайці з довжелезними вухами, гавкали злії пси. Діти просили його пока- зати ще й ще те «чудо». І запам'яталось те «чудо» на все життя. З Тарасом завжди було весело, він часто казав: «Хочете, я вам фокус покажу», - і видумляв щось таке, що вже ніколи не забувалося. Од- ного разу Тарас з Іваном їхали возом 1 наздогнали жандарма, що їхав верхи на коні, а за конем, прив'язана довгою молк тузкою, ледве встигаючи перебирати но-ей гами, бігла жінка, котру посіпака «взяв» за подушне. Тарас аж зблід від такого знущання над бідною жінкою - він зіскочив з воза, здер з коня того жандарма і побив його добре, а жінку відв'язав і вона побігла назад додому. Поїхали Іван і Тарас далі, по дорозі зайшли в кордно та зай випили по чарці, щоб трохи заспоко іі 57 ся. Тільки в'їхали в село, а їх тя визи- ||| вають... У березні 86 року з Петербу шла телеграма в село, що пи ан Шевченко... Дід Іван запріг во ЛІ Ж о сіна на воза, посадив свою бабу Ус воза і поїхали «хоронить Тара бург». Доїхали до Маслівки, ріли друзів Тараса, вони вже зе він помер, -- ті Й розтлумачил: "ау ям де і. Івану, що на волах до етервурнІ с доїдеш. Дід Іван повернув воли н: уча сій - сказав дружині: «Ну що ж, будемо дво РН ляти панахиду по Тарасу вдома...». Рбесгіз Дід Іван довго зберігав записки Та| ар: асаї жк тої залита подо вроди приїздив до Олійників, аїхн 91 час вдома -- бо стран В них він писав: : Рак. у бо сло с У зіга она о! ішее Тарас». Ці залиски : Е беріг стяній коробці, дід ван г думав приїде і забере я со Ж слу пера - и зп їх дл й "ЕІ зі - сн й -і ДТ и ) - і рн -- Ли ва ними так ік ПОЦіК: савився. ми пар по пр п до їх чна цигарі уки, бо з папері - злої РИ р такі р озпої ІДД про і. Ви р
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Я. чдся - аа тато Є ЕкЛяно Б со чи газо Р ри - і у ї м - і о Р чу ю: «Обережно «українознавство» в З від 17 березня цього року. Її автори відомі і ажні учені -- Віктор Скопенко, ака- ті «Освіта України» за Мо 11 4 ч- У ї Пон | ): Т - "У ї 1 .1б р й п ДЛ Рано йо з Київського Національного універ- 7 - ьо М ПР " й і ьь "дю ме: іт ЗУ г Ее. чні хі сю За чна у корі пу Ї ть і Щ й оч ПИ з б У ща ї М - І я - Тече і ке мік - України, Михайло Наєнко, ресор, Василь Яременко, професор. Г. Г. Шевченка, Як на мене, воподібний зміст проглявжня суть, а саме - - запеїн знавства не як «нової од я - методології навчання і г патріотом і, насамкі- ь, до щирою людиною, з якою | втор цих рядків має честь особисто Посуті опублікованої в «Освіті Ук- ЯКРАЗЧОЗХ РУ Тата 4519, й ту 2 Об - наамнінинанвннннно о о ранануватраррчаннивои кодюсТиит чату оо - оо епрерооів о - сли а, т У, оно ча а ЗА у о» - б; У. син ДИН 0 а а - я лоо ЖНО: ПРОВОКА гро: взятися за перо спо- на-переходом до ної людини, На ідеологічні але невпинно і жаві, підносять (що не викликало донедавна будь-яких заперечень) сучасними потребами школи, гуманізацією та гуманітаризацією, інтегративності знань, цілісного сприйняття особистості кожшляху трансформацій - ної гуманітарної освіти в Україні підлягають переоцінці не ТІЛЬКИ ПОЛІТИЧНІ, догми та стереотипи, а ство, що відтворює демократичні та гуманістичні зрушення, які, хайі ПОВІЛЬНО, все ж, сподіваємося, невідворотно, відбуваються в наший дер-авторитет людини та людяності, творчого самовияву особистості, її високої моралі та духовності як провідних факторів суспільного прогресу. Звертаючись до провідних цінностей української нації, які накопичувалися протягом тисячоліть, сучасна школа може і повинна черпати звідти жит- тєдайність, щоб утверджувати в дитя- ЦІЯ! за всіх особливостей, щоб у Луганську, Львові, Миколаєві, Чернігові, Севастополі, Луцьку виховувалися громадяни З крайніми поглядами, ідеями у ставлені до Української держави, її народу, зн нулого, сучасного ї майбутнього. Усвідомлення всепланетарного «ми» відбувається через національне «я», Порівніо- и | ючисебе з японцями чи американцями, забуваємо про те; що японська система має такі результати не лише за рахунок економіки, цивілізованого ставлення до освіти з боку держави, а й тому, що освіта опирається на національні традиції, національну систему виховання, кодекс честі, повагу до батьків, предків і т. п. Але пам'ятаймо, що за кілька століть до того, як Японія відкрила себе для світу, Україна мала вже високу освіту. У Києво-Могилянській Академії здобували «ази науки» посланці чи не з усієї Європи. На основі діяльності укратнських братських шкіл чехом Яном Коменським була написана найвизначніша книга з педагогіки «Велика дидак- п аїни» статті слід сказати наступне. 1 оцес перебудови міцних підвалин й Україк ської державності неможливий рез. виховання національно СВІДОМОЇ, ет ово - Р | діб - г ТУ яьг щ-ій М | м | 74 ле ЯРУ - ' ром. ар у! й мо | ш Оу оо Е - око со Я сі ь і Де, чих душах розум, моральні чесноти, благородні вчинки, громадянську і хрисТиянську культуру. Учені-педагоги | вчителі-практики звертаються сьогодні до джерел родинності українства, яке повинно стати (у цьому ми переконані власним досвідом) Основою національ- НОГО виховання, основою буття української національної школи. Освіта, звичайно, не має бути французькою чи російською, єврейською чи вірменською, а українською за своїм державницьким духом і стандартом. Ї) завдан- тика». І нині, у вкрай несприятливих, чи не сказати, жалюгідних умовах, ми маємо вчених, учителів, якими пишалася б найсучасніша і наймодерніша Англія чи Німеччина, Америка чи Японія. Хіба наші діти, студенти не продовжують дивувати світ на міжнародних олімтпадах, конкурсах, виборюючи призові місця? Так що будьмо гідними своїх предків, поціновуймо те, що маємо. Учителю-наставнику, педагогу-практику допомагає у цьому українознавство. краси і добра». Введення українознавства в систему навчання і виховання обумовлюється представником своєї ня і традиції -- ті складові, нішньої людські ня формувати незалежно від національ- НОЇ належності українського громадянина. Отже, кожен учитель, учень, студент повинен усвідомлювати себе полі- ТИЧНО -- українцем, етнічно -- гідним національності. Тому українознавство і за гальнолюдські Цінності, національно-к ультурні надбанна основі яких і може формуватися ідеологія ниосвіти, що враховуватиме і державні інтереси, етнічну строкатість України, Це унеможливить, Знання про рідний народ, його вікова культура і мудрість -- це насамперед пізнання себе, коріння свого роду, історії, культури, традицій, звичатв, релігійних поглядів. Справжній педагог -- майстер прагне не лише збагатити учнів знаннями про закони природи 1 суспільства, але й показати всю різноманітність, неповторність та цілісність світу, взаємозалежність людей | взаємозумовленість їх долі. Український педагог-філософ і мандрівний поет ХУТІЇІ століття Г. С, Сковорода мудро радив: «Пізнай свій народ і г ньому» і в цьому вбачав змії ті зна зк навчання та виховання дити- Р ВАв це зричін на матеріалі | 1 ироди, мови, грольклору, ІСТ». зуонард пізно мим Хе г язку З цим "я Концепція націо- й б жнароно освіти: школа -- родивиря зозроблено в Інсти УТІ україже нас Національного універси гету кан Т. Шевченка, під керівництвом конрафнній Петра Петровича Кононенка і яка активно впроваджується багатьма школами України, в тому числі педагогічними колективами Микола ївщини. серед яких 1 наш МУЗИЦИНАДЬНИЙ колегум, допомагає нам зорієнтуватись у складних освітянських Прооболемах сьогодення. Одним 1із визначальних прин- ципів зазначеної Концепції є система родинного виховання Саме родина -- сім'я, родина -- клас, родина -- школа. родина -- Україна виступають визна- чальними чинниками, що грунтуються на підвалинах культури минулих по- колінь І! сучасності, на принципах співжиття, добротворчості і тих добрих начал, що допомагають розкрити в кожній дитині неповторну індинідуальність. Школа родина за таких умов виступає не просто новим типом школи,йа закладом, де реалізується но- вий тип мислення 1 новий підхід до освіти, до навчання і виховання. коли створюються позитипні умови для самореалізаци як учнів, так і вчителів. батьків, УСІХ, ХТО причетний до навчлння 1 виховання. Врешті-решт, кожен за нас повинен піклуватися про завтрашній день спосі держави, про 11 майбутнє, "яке твориться СЬОГОДНІ, їі творцями України багатої | Заможеної висят упасмо усі ми Якими б Не були поОмчини, шо сСспонокали авторів до написання с Гатті «()0)ережно уКкраштознавстпо ЦцеПВИКЛлиИкАє! че може не викликати обл рення І: алої речення. А на пам'ять приходять слова зеликого українця Івана Франка пора для України жить! Леонід РЖЕПЕЦЬКИЙ учитель-методист, кращий осбрітяминм України 1998 року, завідуючий кафедрою україмознавства Миколаївського муніципального колегіуму, заступник организації Т овариства Там «Просвіта» тері нашої: ожило усе навкруги, забуяло, зацвіло. Земля у барви вби рається, наче й сподівання -- на відродження Душі, на світле воскресіння. Щоб писати-творити це диво рукотворне, треба бути самому людиною доброю, світлою, гарною. А це дається передусім від народження, а відтак розвивається в дітях за посередництвом батьків, учителів, педагогів -- ненав'язливим, умілим прилученням до світу прекрасного. Саме цим шляхом пішли в ліцеї «Голосіївський» Мо 24 І, що у Московському районі столиці України. П'ять років тому в цьому навчальному закладі запроваджено курс писанкарства, спочатку у старших класах, а З цього навчального року ним охоплено найменших -- учнів перших-- третіх класів. Свої майстерність, уміння, всю свою душу вкладає в заняття з учнями високоталановитий педагог Зінаїда Сергіївна Сєрова, слідуючи принципу: краса порятує світ, зле лише тоді, коли нею ПОдДІЛИШСЯ з ближнім. Захопившись |і оволодівши цим непростим, але захоплюючим, справді народним ремеслом, Зінаїда Сергіївна зуміла й школярів зацікавити. Під її опікою діти вивчають символіку писанок, старовинні обряди, пов'язані з мистецтвом писанкарства, вчаться читати знаки-симвопи, закодовані в малюнках, знають, у якій послідовності наносяться барви... Діти вміють розписувати одно- | багатокольорові писанки, додаючи ЩОСЬ і від себе, фантазуючи, експериментуючи.., з ен? А / квітня, у день Благовіщення Пресвятої Богородиці, відбувся перший загальношкільний конкурс юних Писанкарів, у якому взяли участь 96 учнів перших --одинадцятих класів. Визначено й переможців -- творців найоригінальніших писанок. Оцінювати дітей -- річ суб'єктивна. Бо у ЗиСЛІДІ перемогло мистецтво: високе, не- повторне... До речі нагадати, «Голосіївсь- Кий» ось уже два роки беруть участь у міськом 7 конкурсі з писанкарства. Захопившись високим мистецтвом творення писанок, шкопярі, гадається, пронесуть мого крізь усе своє життя, навчаючи ЗГОДОМ І дітей СВОЇХ, А разі... А учні ліцею на- на- разі діти навчають ЦЬОГО своїх б були зІДЛучені від цього чудового У Часи не такі й далекі. Що ж, доброму, розумном не пізно. Бо в житься. 4ТЇЬКІВЙ.| ЯКІ ДІМСТВАа мавчатися У, ВІЧНО М У "" НІКОЛИ ІД ЦЬОГО тільки добро й мно- Волод имир ГЕРМАН голови обласної У,
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Чи варто анатомаізувати твір, якщо він тобі до вподоби? Чи не є це гріхом"? Певною мірою, звичайно, гришно заглиблюватися в живий організм тексту Однак, хочеш чи ні, а щоб з ясувати при- чинневі та мотиваційні зв'язки, джерела спонукання зрештою, суть, - - мусиш виконувати роль прискіпливого дослідника зування простих речень, алітерацію, пильно стежить за звукописом і ритмічно-аритмічними лексичними виверженнями з метою дослідження понять і явищ, предметів і абстрактних уявлень для осягнення злагоди 1 непорозумінь у світі. Василь Рябий не існує без зорових образів, які знаходять собі паралелі в абстракції мислення («скляне -- У темнім передмісті - - твоє обличчя промайне. І жаль, що чуєш мої мислі, але не чуєш вже мене»). Алогізм -- ЙОГО чарівна паличка, за допомогою якої оживають картини психічних станів («не видирай з горла птаха квітку», «безглуздя врятує світ», «сповідаюся глухонімий безголосий своїм вухам»). Ї головне -- інтрига, без якої не мислиться жоден вірш («місто виростає з води», «рай і раб. Заквітчаний Едем», «вигуло в моїм оці дерево зелене», «ми попада- ли в сни луни»). Не скажеш, що поета не цікавлять Така думка в мене виникла, коли роз- горнув першу й друту і дев'яту книжки поета з Коломиї Василя Рябого, який уже трохи відомий всеу країнському загалу, та не настільки, щоб бути пізнаним 1 поставленим на відповІДНИЙ ЩАабель імен на драбині поезії, яка аж тріщить від перенаселення Отож, вважаю за щастя, що ім "яцьо- го автора залишається маловідомим. Він ще не встиг набриднути, він ще має право видозмінюватися, якщо забагнеться, і зростати, не боячись стереотипу сприйняття його «я» Перегорнув сторінку за сторінкою дев'ять збірок і відчув: це один обсягом до чотириста сторінок важезний том Книжки «Грань» («Молодь», 1990), «Ворожіння на цвяхах», : Елепя для білого диму», «Шукання двійника» (Коломия, 1992), «Постріл горіха» (Всеукраїнське говариство «Просвіта» їмені Т. Шевченка, 1994) «Жасминовий камінь» («Світовид», 1995), «Зіниця на крилі метели- (видавничий центр «Просвіта», «Літературний Львів», 1997), «Портрети З протягу «Світлофор 1 мухомор Куля з з Ліверпу ля. Омелюх і капелюх» (Коломия, «Вік», 1998) являють собою, як на мене, цикли, що покликані до об'єднання змістоформи. Це своєрідна ознака віршотворчості Василя Рябого, його поетичний біоритм. Вникаючи в мовностилістичні особливості поетики, не можна не помітити, що автор уникає дієслівного способу вираження. Наказовий спосіб дієслова для нього чужий, Він захоплений еліпсом, періодом найчастіше. Поліюбляє нани- соціальні теми. Здається, він, як прийнято визначати, «починався з болю». Однак тут використовується не прямий комплекс художніх засобів, щоб не уподібнитися ролі ідейних виразників народу, - - саме в деструктивній побудові крику душі вбачає автор потребу мовлення, аби його почули. Деструктивна метафора яскраво проступає в «Елегиї для пробудженого хліба», коли «Ходить золотистий жах і плодить божевільний страх і сниться людям крах у хлібних прожилках-дірках», бо «немає хліба -- тільки хліб а хліб несамовитий схлип а схлип -- голодний плескіт риб який прилип до жаху страху краху 1 не звик до траурних музик». Василь Рябий свідомо не хоче засуджувати у відверто революційний прийом негативізми життя. Він постійно вишукує пропорції між подачею художньої інформаціїї ії мовби вичікує, щоб читач самостійно дійшов висновків, звідки йдуть проблеми, хто є генератором нещасть, бездуховності, байдужості, голого практицизму. Поетові не прагнеться бути трибуном, кликати до оновлення світу. Він бажає співрозмовника з вдумливим обличчям 1 мудрими очима, щоб поділитися потаємними чуттями. Василь Рябий часто віддає перевагу такій фігурі, як парадокс. Він поселився у вільних віршах, чудово себе почуває в астрофізмі («гуляю під небом з торбиною--Ї мене стільки в мене мов повітря у жмені», «камінь на камені на камені камінь.. хто виколише кам'яних душ?», «вистава земних облуд: за при- (Творчий доробок поета: грані пізнання слова) родою хитрості змушує вічний бруд білий сніг випасти», «І скапують медом цілунків розірвані діри» «безовий кущ не муч безове щастя зривають вуста- МИ»... Маємо і галерею портретів -- Черешні, яка «родила бджоли», Марії, яка веде монолог: «ми цілувалися з Вогнем як рідні», «бабиної бисажки, Богдана Кавуна, Веньгрів, Духа, мати Анни, Шупинєчки, проданої хати. Портретописанням наповнена поема «Сємиївання» -- Іван Час, Іван Гіпноз, Іван Тваринник, Іван Скрипкацимбали, Іван Краватказсороків, Іван Босиймихайло, Іван Мама. Психологізмом вражають герої Микола Духовик, Місько Філософоригінал, Павло Дорога, Федір Стратілатнагрозибагат, Ганна Рушник, Ман Манускрипт, Хтось Чорнимпобіломувила- Особливо тонко виписаний портрет Чар-яничара з однойменної поеми, побудованої за формою речитативу. Наспівність мовних інтонацій, варіювання підвищенням і пониженням голосу дає ефект рельєфної драми, прояв здорового скепсису через бурлеск. Персонаж Ворон, новітній яничар, мудрагелить: Ранти ці яничари були свині. Всіх би під ніж їх ниті. Тварини! Всіх би під ніж їх нині. Живи собі тетер, пий, їж й не згадуй, як пив і жер ворон з головою гада... Таким чином, ми пересвідчилися, що Василь Рябий не ухиляється від гострих соціальних проблем. Для нього, отже, не існує повсякчасного стандарту мистецтва для мистецтва. Він намагається дотримуватися формули міри речей, сповідувати закон постійних величин, якщо навіть триває «переливання вогню»: «Любляться вогонь з водою -- То він цілує її, то вона його пестить рукою», «Синіх дзвіночків приніс -- так роздзвенілися, що оглухли», «купаються горобці у поросі купаються у калюжі горобці дурні горобці мудрі ці горобці осоружні». Цей же ключ працює 1 в поемі «Падіння насіння» з комбінаціями прозовіршів, поетичних ремарок, хитросплетінням сюжету в тринадцятьох розділах. Практикує поет писання віршів без розділових знаків. Але не грішить цим привілеєм, що тепер можна часто спостерігати. У своїх рефлексіях пробує залишатися все ж таки доступним, позбавляючи тексти так званих темних місць. Не назвеш його пейзажистом, хоча без пейзажу не обходиться («зриваю в Слободі ромашки великозорі», «Ї розцвів сумно-світлий дух сажі квітами живого вогню чорно- -синіх слив», «пливу травою а наді мною країни розцвіли якісь птахи крилами лопотять мурашки гігантські»). Відсутні панегіричні мотиви, зате є фігуральна красивість вислову («прозорий хрестиклітачок тече в ріці - - не чути», «бухкають і бухкають кульбаби під вікном 1 моя радість аж заплющує вічі від вибухів», «і відчуваєш тонкий смак ласки сонячних згустків на гілках»). Підкуповує відкритість автора; інтимізація його «я», щоправда, не позбувається загадковості і таємничості, вона наближається до ядра сокровенності, зберігаючи етичні норми («Я лика не в'язав в'язала сльоза лико крику без'язике я лика не в'язав я сльозі сказав: ти дика і крикнув я без'язикий і нетрі вербового лика притулила до себе сльоза я сльозі сказав: я лика не в'язав не бійся моя дика я лихо заколисав»). За ефектом словогри фактично написана книжка для дітей (1 дорослих також) «Світлофор і мухомор. Куля з Ліверпуля. Омелюх і капелюх». У підзаголовку читаємо: «Три альбомчики Ромчика Бомчика». Через психологію цього героя поет помітно розвиває досягнення в жанрах скоромовки та небилиці, гумористичної мініатюри з відтінками іронії та лірики в системі художнього пошуку алогізму. | Одне слово, поезія Василя Рябого полісемічна, з багатогранними зблисками оригінальних текстів, що несуть інформацію про взаємозв'язок людини і природи. І безперечно, в цьому мегалополісі образів є речі різної вартості, якщо зважати на принцип відбору, радикальну критику смаків. Та, не комплексуючи перед модерном віршотворення, віддаймо належне, що перед нами представник нової художньої свідомості в межах ноосфери з самобутністю авторського стилю і вільним вибором морально-етичної основи. Він прийшов нез безвісті, а з хвилі вісімдесятих років -- цілісним, але не поміченим у часі за відомих причин. Зрозуміло, це була лише спроба. анатомізації слова. І нехай нам Бог простить такий гріх. Але тепер читач матиме повніше і конкретніше уявлення про поетику Василя Рябого в природному хаосі. й Василь КЛІЧАК, директор видавничого центру «Просвіта», член Спілки письменників України «ЛЕГЕНДА ПРО ГЕ Знаний щівано-франківський краєзнавець |ван Скрипник, автор і упорядник актуального видання «Легенда про Гетьмана» З Підзаголовком «Їван Виговський: від Конотопа до Скиту Манявського», ще в ра- ДЯНСЬкІ часи започаткував вивчення державотворчої діяльності одного З тих, ХТО перебував біля керма Української держави після смерті Богдана Хмельницького: Іван Виговський очолював як дипломатичну, так і збройну боротьбу проти інтриг Москви, начебто союзника України, кот- Рим вів подвійну гру стосовно України, ділячи її поміж собою та Річчю Посполитою. -Ї Виговський прийшов до влади після відмови від гетьманату Юрія Хмельницького у серпні 1657 року. Найбільше усла- вився історичною перемогою над стотисячним військом 28--29 червня 1659 року під Конотопом. У цій битві, як стверджує історик Наталія Полонська-Василенко у своїй двотомній «Історії України» (К: Либідь, 1993.-- С.39), «загинув цвіт московського боярства». Іван Скрипник -- виходець із села Маняви на Івано-Франківщині. Упродовж тривалого часу вивчає історичну таємницю поховання Івана Виговського, похованого, за його версією, у скиті Манявському. Поштовхом до пошуку істини стало прочитане після повернення із сибірської де- портації в «Українській загальній енциклопедії» (УЗЕ) про Івана Виговського: «Об- винувачений за участь у козацькому повстанні був розстріляний поляками 19 ЬМАНА» березня 1664 під Корсунем: похоронений у Галичині, мабуть, у Скиті Манівськім». Перечитуючи кожний нарис Івана Скрипника, зокрема, «Іван Виговський. До дня нашої перемоги над Москвою», «Штрихи до біографії Івана Виговського», «Круті Руїни», «Книжка про перемогу під Конотопом», «Дорога до храму», «На брата брат», «Нова повість про гетьмана Виговського», особливо «Скит Манявський», я переконався, скільки автор і упорядник книжки уклав душі і праці у свої дослідження. Так само із неослабним і інтересом прочитуються дослідження інших авторів, уміщені у книжці, серед яких «Дух руїни» Олени Апанович, «Перемога, що кинула жах на Москву» Богдана Кравцева, пре- а рай Уомді, Олега Ольжича, «Гетьман І. Виговський» | | 8/4 цікаві розвідки Юрія Мицика, Валерія Шевчука «Битва під Конотопом у російській пісні «Под городом под Конотопом». Цілком резонно авторі упорядник у раз «Поезії» оприлюднив поетичні т зори Яр: Славутича, Івана Павліха, | Опе си. Лупів. Безсумнівно, книжка Івана Скі ит пла генда про Гетьмана» неза У гу: я а повчальна для наших днів, необхідно прозора - прин загрози й клан так і проти ві відьом». б РА Я ке очній 2 ї муром ен | Аз й пли? г ї З ч'ЯЗО , бно Йой щі . - - В ач гай збо ча г п ній і Р Й В В ЦЮ пор о фот
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
1 "Ера ікоьйій акбий З»ВІрРек воьдфоь РА. з фвіші 2. ці - й . 4 -ь "б -: "ок вих ак ї Новий дідич, одержуючи владу над містеч- пачобіл- -фз Рай » ж чи мебнеінніцій і; фасойЕ РА МО дів РН Пн - о --Г. Лі тет 29 т. р ФР иа» || СТАНИ НО РИ л- їй -«- і т «В. Ра Я ( Продовження. Початок уч. 7-11 за 1998 рік; ч. 1-3 ц. р Минуле Сатоново -- мальовничого селища над Збручем -- характерно для старожитньої Укроїни історія шляхетського містечка. Як і іншим колишнім прикордонним поселенням краю -- Сальниці, Дуноївцям, Вербовцю, Михалполю, -- Сатанову судилося побачити і напади кримських татор, ! переможний марш козаків Богдоно Хмельницького, почути гамір велелюдних ярморків і бойові кличі народних повстанців у ХУ!Ї! столітті... Першою згадкою про містечко вважається грамота короля Володислава Ягайло 1404 року. Кілька десятиліть тому, у другій половині ХІМ століття, Подільський край перейшов до володінь Королівство Польського. Його колишнім володарям, литовсько-укроїнським князям Коріятовичом, вигнаним з засновоних ними ж самими городищ, довелося шукати вільного й мирного життя в інших краях, зокрема й но Закарпатті... Тепер польська влада по-своєму розпоряджалося упільськими містами. Оті в грамоті 1404 ро- у чн - в он. че РР ку йшлося про те, що король дарує Сотанівську волость у «дідичне володіння» сон- - домирському воєводі Петрові Шафранцю. мав потурбуватися про такі речі: б йно жити самому або мати наміснико в Знову розгорнемо безсмертну «Повість врем'яних літ». Ось князь Володимир Мономах у своєму «Повчонні дітям» розповідає про свої давні битви з половецьким хоном ітларем: «| пішли ми но військо їх, половців, за город Римів, і Бог нам поміг наші побили їх, а других захопили. | знову Шлоревих людей наші перебили, |і вежі їхні ми взяли, пішовши но них, за городом Голтавом». Спогад Мономаха про похід на «город Голтав» -- єдина літописно згадка про Говтву, сучасне село в Козельщинському районі Полтавщини. Стався цей похід навесні 1096 року. Судячи з усього, Голтов, як і інші городищо в південних землях Переяславського князівство | -- Лтаво (Полтаво), Желні (Жовнин), Римів (Велика Бурімко), горошин, -- був у ХІ--ХІЇ століттях укріпленим форпостом-но межі Переясловщини з половецькими степами. Так само, як | інші з цих городищ, Голтаву, очевидно, довелося зазнати зруйнування під чос монголо-татарської наволи. Лише у ХУІЇ столітті знову з'являються згадки про колишнє княже місто -- Тепер уже містечко Говтву (Голтву) на місці злиття анннануиннчинаноанннаннаннвиничннониннитииоо ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК століття докладні відомості збереглися 8 БУ, вою, хоч і дещо жорстокою подробицею є торийських, згодом 7- князів Любомирських, різним кромом, дерев'яним | череп'яним те, що мечі, якими виконувалися ці вироки, князів Санєушків то графів Потоцьких Тако ( тепаї зберігалися в Сотанові як місцево реліквія чосто зміна власників, 30 твердженнями і ще новіть у ХІХ столітті польських ІСТОрикіІв, пояснюволоася тим, що цій маєтності; під час воєнних походів поси- У ХМІЇ--ХМІІЇ століттях Сєнявські побудува- Сотонів звичайно переходив від власнико долати з містечка 12 стрільців, а під час шли в містечку, що стояло недолеко від сласника у сподок ПО жіночій лінії (як посаг) ЛІ оборонних дій брати участь у них «з усіма | ТОТОрСЬКОГО «Чорного шляху», міцний обо- На 1780 рік у містечку налічувалося 52/ своєми людьми»; передавати маєтність іншій ронний замок, споруди якого збереглися до будинків Крім католицького костьолу, ДІЯЛИ особі лише зо королівським дозволом; сте- НОШИХДНІВ. Ці заходи не були безпідставни- - також церкви й правословне бротство У лист жити за виконанням | міщаноми всіх - ми: перший відомий нині похід кримських Відомі фокти неоднорозовия нородних гоманова повинностей, встановлених іще Коріятови- (| ТОТОр на Сатанів відбувся ще 1531 року. заворушень» у Сатонові ХМІЇЇ століття. АК- Українка чами. Саме про оборонне значення цього зомку гивність цих заворушень помітно зростало в «Та от Власністю Шафранців Сатанів залишав- НОгадував, очевидно, й тогочаОсний герб роки поширення в західноукроїнських земне знаєтеся недовго. Уже 1431 року за дозволом 0 містечка, в щиті якого було зображено лях опришківського руху, окремі ватажки дичних 1 короля містечко перейшло до визначного Фленя -- творину, що «пахощами СВОЇМИ ЯКОГО, ЯК відомо, приходили и но Західне німецькій польського магнатського роду Одровонжів.| Прогоняє змій і через те служить емблемою Поділля. пЕРИТРА 00 П'ятьма роками пізніше, 23 листопада 1436 ровоїна, від якого тікає ворог», за СслЛовоми Розподіли Речі Посполитої, внослідок ай | аких Сатанів перейшлов до володінь Російсьазетя а з 1797 року -- Проскурівського повіту Леся Укі Подільської губернії, мало що змінили 8 «Рігведі побуті містечко. Власникоми деякий час іще француз залишалися грофи ШПотоцьк! (пізніше Сонею. У 1 | танів було зораховоно де козенних спорідне ке право, В Сотанові було запроваджено «орні печатка з цим гербом, дотовоно сотанівських міщан дещо пожвавився. Число єправми пон окневї тори. Почали | С 0 роком, збереглася в актовій книзі річних ярмарків зросло до дев'яти. З'явилиня б з'являтися цехи: УСЛАрЧИТИУХ опайто кам атонівського магістрату | 128--1/32 років. | ся цегельний тічерепичний заводи, броварня, сив спр | Уродженцем Сатанова був відомий уко 19 дві гарбарні, с наприкінці століття, у 1894 аріїв, тво ЗНя протягом ХУ--ХУЇ століть був гончарсь- -раїнський освітній діяч ХМІЇ ст. Арсеній Ко- / році, - цукроварня. Станомно середину ХХ ян, «стр кий цех. | рецький-Сатановський. Закінчивши Києвостоліття в Сотанові було вже близько 700 ності 13: Ярмарки в Сатанові збирали купецтво з | Могилянську академію, він постригся вченці 1 дворів та понод 2700 мешканців. Довідники рює Лес багатьох міст Західної України, зокрема 3і укиївському Братському монастирі, а з 1649роцієї доби зозначоли, що в Проскурівському и Львово, Теребовлі, Галичо: Сатанівські ку працював у СКЛаДІ української «вченої ПОВІТІ Сатанів зо рівнем розвитку промисл!в п зи ярмарки и торги навіть деякий чос конкуру: дружини» у Москві, де переклав з латини гїторгівл! посідав друге місце після ПОВІТОВОтредме" вали з львівськими і, За словоми М.С Гру- 4 філософську працю «Повчання Мефрета», с / го місто лених.. шевського;вїкЗнОЧеНЯ далеко переходило такожчастину уславленої «Космографії» Блеу Нинішній Сатанів -- Селище міського рухаєті ролю містемкового торгу». Особливі при- підназвою «Позорище всього Всесвіту, або типу Городоцького району Хмельниччини 7- одухоті віЛеЦ НОВИХ модедАе Я 0 бен грецькі та 4| Атлас новий». мало чим нагадує колишню фортецю нод - З твого в вірменські КУПЦІ, колонії яких були ТОДІ ДО- Цікавою сторінкою в історії містечка є Збручем. Навіть ЗОМОК, споруджений У Небо, : сить доширециви по Західній Україні. доба Хмельниччини. Так, 165) року услов- ХМІИ--ХМІІЇ століттях, потребує негайної ресмають Після Одровонжів власниками Сатанова лений у народних піснях ідумах брацлавський таоврації, про що ще на почотку 1990-х років ДОМІСТЕ стали Тарновські, пізніше -- Костки та полковник Данило Нечай зумів із СВОЇМ повідомляв журнол «Пам'ятки Укроїни». То, СВОГО ї Сєнявські. | Протягом ХУІ--ХМІЇ століть військом узяти цю укріплену оселю завибити | може, варто нам усе-таки частіше прислуяка ко. Сєнявські були одними з найбагатших мого звідти польські загони «Гіечая треба призшхатися до ГОЛОСІВ минулого, щоб Уміти ДЕН натів Поділля: їм належали такі містечко, як знати, мабуть, найбільш популярною історичпо-справжньому любити й шанувати рідну аа Меджибіж, Стара Синяво, Гранів, Товсте. 30 | ною постаттю в уснім репертуорі», -- - старовину, щоб остаточно не втратити не р березня 1641 року Сєнявські домоглися від наголошував з цього приводу М. Грушевсьлише Сатанівський замок, ай усі ті Фортеці, порух короля Володиславоа ЇУ підтвердження маг-кий, оналізуючи пісні про славнозвісного храми, кам'яниці по всіх українських землях, сскісь дебурзького права для Сатанова. Поряд із козацького полковнико, які побутували й на | що сомовіддаНО, ков зачаровані козков! І на цим містечко одержало прово на проведен- Поділлі. вартові, бережуть для нос дух цієї сторови- Ст ня нових ярмарків, а також «право меча», Протягом ХУЇЇЇ століття Сатоніввід Сєнявсь- | ни? рниша тобто дозвіл виносити смертні вироки. Цікаких перейшов до володінь КНЯЗІВ Чарсонаж р нів міні іні Л у Аяцй посудом, СІЛЛЮ, рибою, дьогтем, КІНЬМИ Й Я дум худобою, атакож горілкою бочками, відро- М: з Німог ми й квартоми, пивом ! медом, різною садовиною й хлібом» Та Герб містечка, вживоний на печотках го. ся місцевої сотенної канцелярії, нагодував про 3 ди». 1 | . у РУ КАМ ТЛІ » ; річок Говтви і Псла. Так, на карті Гійома- | тогочасних географічних описах Лівобея еціниоейи Я СР чо а! - кор Левассера де Боплана 1639 року її покозано режжя. Місто мало п'ятечастин -- Нагірну, істрями догори». Імператорським елен ев як «давнє місто», ТОДІ ЯК СУСІДНІ Остап'є, Прмліпку, Поділ, Замостя та Загреблю. «Но-о А червня 1782 року цей боб було нува: Багачку, Решетилівку, Старі Санжари -- о звані ж ті урочища здовна сторожилаоми: У дно з де зо у куль! лише як «нові міста». 9 травня 1638 року в перше - через ту властивість, що ся частина З я ВА а о щенн околицях Говтви відбувся бій між польським | населена житло" на найбільш гористому ісля ліквідації полковогсотенного у засві у | о рою Говтву було підвищено до Стотусу доли військом | козаками повстоннями ва право місці другахаічорез Тех 0.38 ДЕН ЧОСІВ, | повітового міста в Київському намісництв! вам їдом гетьмана Яково Остряниці, що закінчився | али на о частина не ПРИЛЯ" | по Говтвянського повіту належали токож да блискучою перемогою козоцте". с9лЯ дотиєтФне кали превакася п ДО НЬОГО, істечка Остап'є, білоцерківко, Богочка, «РігЕ 3 початком Хмельниччини Говтва стає то й було названо Приліпкою; третя -- через | аськи, Шишоки та болоклія. Населення гора: центром козацької сотні. Ця сотня згадується низьке положення, що прилягає до гористої хна ТО б нано ДЕ 741 зсіб Одиз уже в широковідомому реєтрі 1649 року у ї частини міста; четверта -- через поселення МА ВА Р | чени | р | - о зяких найбільше -- 2/ 878 - припадало но А складі Чигиринського полку. Но чолі її стояв мешканців з того боку мосту, що побудово" , озацький Ал 1797 Говтв Ріг тоді сотник Дмитро Андрушенко. ний через річку Псьол по дорозі, яко веде Є цьким стан. о вже року у 146) ЗНСОк уло понижено до містечкового статусу й Після розколу Гетьманщини но Право- - з фортеці; пято -- також Черезіпеселенця м знос, Х Кханподої що бережну й Лівобережну 0 Говтво, золи" мешканців з того боку, за греблею, влошпек зр одоловкого дну й Ба стуг шоючися сотенним центром, переходить до тованою нижче того мосту, на ТІЙ самій річці а ку ) злсцанку зри й его складу Миргородського полку. Серед ії сот- | Пслі», -- зазначолося в згоданих описах. |. м повіту ОЛХОВСЬКОЇ; ГУ ба і суті ників протягом ХУ/Ї--ХМІЇ ст. особливу славу Прикметами містечко були тоді земляно ишній козацький сотенний осередок пе вича мали вихідці зроду Острогродських -- Матвій фортеця й чотири церкви -- Богородиці, ретворився на казенне містечко, де словом дує Іванович (1688--1/15 роки сотникування), Богоявлення Господнього, Преоброження «козак» позночовся вже не степовий лицар, зі Федір Мотвійович (1715--1735), Василь Господнього та Архангела Кл ча ПО ЗАМеЖНИМ хлібороб-хуторянин. Рів Федорович (1738--1761) та Володимир іва- | влаштованими біля них школами й притулко- «Де Остряницина стоїть хоч би убогоя лам нович (1770--1781). Як бачимо, е Говтві, як ми. Усі церкви були споруджені з дерева могила?» зо З сумом аапитувов Торас Шевдер і в численних інших містечках Гетьманщини, Протягом ХМІЇЇ століття «сторовинним манеченко. «Ой, де ж нашо сила, що шаблею, коп сотенна посада найчостіше передавалосьу ром». Саме ж населення у другій половині МОВ КОСОЮ, понство покосила?» -- чути було мат спадщину. Щодо самого ролу Остроградсь- (Століття становило 2642 чоловіківта 2588-- СЛОВО Пантелеймоно Кулішо. | справа! дет р ких, то його засновником вважається козак Жінок. хочеться запитати. Чи лише в знаку перехре" зе Їван Острогродський, що жив У ХМІЇ столітті Жвавим було й промислове життя містечщених шаблі и стріли на довньому говтвянсь- Ве; (очевидно, щойно згаданий СОТНИК Матвій ка. Процювали ремісники-кусторі -- теслярі, кому гербі? Чи, може, в душох нашо! молоді, ре Острогродський був його сином). Варто, кравці, шевці і ткочі. Відбуволися чотири де, попри всю нашу нинішню духовну СКРУТУ" пок нарешті, додати, що відомий учений-мате- ЩОРІЧНІ ярморки -- но свято Водохрещо, все ж таки зростають нові пицарські! сер?" | мотик Михайло Васильович Острогродсь- Петра й Павла, Спаса та Архангела Михоїсерця нащадків соратників Остряниці й ог на кий (1801-1861) був нащодком саме цього | ЛО (як бачимо, три ярмарки припадали но | 2989 Хмельницького? б козацького роду і народився в полтавському храмові свято), куди з їжджалися купці 3 - селі Пашенівці - колишньому хуторі По- Полтави, Кременчука, Городища, Хороло - во м шенному Говтвянської сотні. та Опішні. «Торгують на цих ярморкоах, - Бокси олодимир ПАНЧ фіз: мрія Про сотенне містечко Говтву | ХМІЇ| / підкреслюволося в описох ХМІИІ століття, -- рам кафедрм архівозма Київського маціомальног? чні університету імені Т. Шевчемк?
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
РРО - - -- гчі - -г рані а - ь й Р ій -. ай ри от . льсфю айстр т. оуиивьй! Рем -- , г РР - ії Рози заніттю Ф Б - . оч--йютто б і - ель -- п нот "я дим є . -ч чан реаме Мить о ген нин т рідральнійй - щі - й і - - - ти із - Рой - М а ' ПЕ - Р ї гоманов 1 Українка пише з Луцька не знаєте, дичних . | дімецькій мові, може, б я його собі купил гімни ! «Історії» Менара». Є азс РРО ТЗН ГИ Ь ПРДА ЗИ СУ РОЛ і Р ДИ зть)в ьо - Степан Налибайко ЛЕСЯ, ВОЛИНЬ І «РІГВЕДА» У листі до свого дядька Михайла Драа від б грудня 1890 року Леся «Та от ще напишить меш, прошу, чи може, який є переклад вегімнів на французькій або а. бо страшно мені сподобалися тії по уривках, які я знайшла в іі Як дослідив відомий санскритолог а діаспори Володимир Шаян (1908--1974), Леся Українка для своїх перекладів із «Рігведи» користувалася книжкою французького автора Менара - - 1 ТіЛЬКИ нею. У ній стверджується виняткова спорідненість слов'янських мов 1з санскритом. І це, на думку В. Шаяна, мало справити на поетесу особливе враження. Але не менше враження на не! мусив справити й світогляд ведійських аріїв, творців «Рігведи». Як зазначає В. Шаян, «стрінемо тут подиву гідні рівнобіжності 13 тим світоглядом, що його відтворює Леся в поетичній формі у її «Лісовій ПІСНІ». Менар, зокрема, пише: «Для модерної людини природа є тільки збором предметів, а саме предметів непродуховлених. Але для молодих рас все те, що рухається, є живе та все і ВСЮДИ Мисль одухотворює матерію. Нема нічого мертвого в світі, немає теж тіла без дуппі. Небо, земля, вітри, ріки, зорі, хмари мають так, як ми, розум, волю 1 свідомість їх життя. Людина не відріжнює свого існування від існування природи, яка колише чоловіка у своїх раменах 1 живить своїм молоком. У рухливому 1 змінливому видовищі з'явищ первісний чоловік вбачає таємні сили, він їх бачить і чує, він віддихає ними. Кожний порух, кожне враження напоює його божественним життям» І на це Володимир Шаян зауважує: «Стрічаємо 1 дивуємося. Це ж найвірніша характеристика світогляду персонажів Лест Українки із «Лісової пісні»: Лукаш А я й не знав, що в них така розмова. Я думав, дерево німе, та й годі. Мавка: Німого в лісі в нас нема начого... (Шаян, 663-- 701). Та й сам образ Мавки, судячи з усьо- зам відігравало помітну роль 1 при весі- ЛЬНИХ обрядах. Рослини шануються в «Рігведі» поряд із водами, струмками, рак скелями, небесами й землею. ДИН ГІМН у цій пам'ятці навіть присвячений ЦІЛЮЩИМ рослинам. и Один із найпоетичніших гімнів о звернений до лісової феї (Х, . Бона уявляється в подобі дівчини, що ховається в лісових нетрях, нечутно ач лісовими стежинами і тільки ледвимі шерехи виказують її при- Рана П звати Араньяні, тобто Лісо- «пуща Меннако аранья-- «ліс», ан ак ). Вона живе серед лісового без-якщо она завдає нікому ніякої шкоди, | ьки ніхто не кривдить 11, живе паураютно, харчуючись лісовими пло- 77 й травами, відпочиває у затінку дерев, дослухаючися до голосів усіля- КоОгс - ? птаства. Араньяні-Лісовичка --. мат і и лісових звірів, лісова богиня, пер- СОНІфікований образ обожненого лісу. У о зро вона згадується лише один раз - Кілька разів в «Атхарваведі» -- и инань замовлянь, До неї звер- пов'яза подорожні, заблукані в лісі, вона зана з культом дерев. Гімн цей свідчить про тонке сприй- )) | ХУ; г Й: те Ім | ді ко 3 б « чайним перегуком їз поетичними переказами й легендами, на як) щедра волинська земля. «Лісова пісня» навіює ще одну асоціацію, яка стосується образів Лукаша й Мавки. Як для індійця улюбленим є образ юного Крішни з сопілкою, на чарівний поклик якої звідусіль збігаються такі ж юні пастушки-гопі й починають довкола нього радісні хороводи, так 1 для українця традиційно улюблений образ малого пастушка з сопілкою, що пасе корів. Хоча образ Крішни любий індійцеві у будь-якому вияві -- Чи то дитини-воїна, чи то мудрого політика, чи то божества. Крішна виріс серед пастухів, інше його ім'я -- Гопал, Гопала, що якраз і означає «Пастух» (досл. «Захисник /Охоронець корів, худоби»). І як Радгу (пор. українське жіноче м'я Рад а), юну пастушку, закохану в Крішну й улюбленицю його, чарують мелодії вічно юного сопілкаря, точнісінько так само й Мавку чарують мелодії Лукашевої сопілки. Та й саме ім'я Лукапі напрочуд перегукується із сучасним індійським чоловічим іменем Локеш, яке постало з давнього терміну на означен- родителька світу/землі»). Одним із епітетів Крішниє Дваракеша деДварак-- столиця Крішни, звідусіль оточена водою. Все їм'я має значення «Володар/Владика Двараки». Ця столиця опустилася під воду після смерті Крішни, яку індійська традиційна хронологія датує 18 лютого 3102 року до н. е. (після цього відразу почався Залізний вік, так звана Каліюга, в якій ми нині їі живемо). Що перегукується з волинськими легендами про затонуле місто на дні Світязя. Цікаво, що не так далеко від Волині, вже біля іншого Світязя, в Туровській землі, маємо назву Дв о - рець АназвиДварак і Дворець - - тотожні. Ще один Світязь є на півдні Литви. Таке сусідування трьох Світязів, особливо волинського й туровського, якраз в ареалі замешкання ятвягів і -туровців, видається не випадковим і ще раз нагадує про споріднені рігведійські племена яду й турвашу, про Яду й Тур-вашу, родоначальників ядавів-ятвятів і турвашу-туровців. А Яду й Турвашу, як засвідчує давньоїндійський міф -- рідні брати. Тобто 1 їхні племена -- братні. (Див. про це попередню статтю в «Слові Просвіти»), Братма. Вішну й Лакшмі на змієві Шеші. Середньовічний малюнок. прізвищах- -ГупалГупалоГупаловГупалюкГупаленкотощо, має свій південноїндійський (дравідійський) варіант--Гопалан А ГопалантаАполлон-- лише два різновиди одного й того самого імені, яке сходить до спільного джерела. Грецькі автори називають Аполлона -- Юний Бог, Крішна-Гопала теж божество і теж вічно юний. Ім'яжіван,Иван у складному імені на означення слов'янського божества--Йван Купала, споріднене із санскр. юван-- «юний», «молодий» (СРС, 532). З епітетом Крішни Гопа ла, який має різновиди Гопа,Гопака,Гопалак а, (сучасне звучання Гопак та Гопалак), споріднена й назва нашого знаменитого гопака, яка означає «пастушок». Цей танок, певно, був колись пастушницьким і воїінським танком, ще мав магічне значення. Недарма він так полюбився запорозьким козакам, теж, по суті, професійним воїнам. Кріишна якраз і був пастушницьким та воінським божеством, тоді як його старший брат Балавіра (Балвір, Бальвір, Балбир на українському грунті) -- землеробським, що куле. На слов'янському грунті, судячи з усього, індійській Лакшмі й прибалтійській Лайме відповідає Лада, дружина бога Ладо, тотожного індійському Вішну. Польський історик Стрийковський свідчить, що свято богові Ладо відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно було тотожне святові Йвана Купали. У латишів і литовців Лайме -- богиня щастя й долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, веде молодих до вінця, а в латиських народних піснях пов'язується з Сонцем. Нагадаємо принагідно, що досліджував ці пісні Криц'ян Барон, ім'я якого і є дещо видозміненим варіантом імені К р і ш н а. У наших весільних піснях слово ла д о вживається щодо молодого чи молодої, а у веснянках -- як приспів. Густинський літопис (ХУП! ст.) пише, що Ладо -- бог одруження і всілякого благополуччя, що мому приносять пожертву ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя. Чеська пам'ятка, датована 1202 роком, ототожнює Ладу з Венерою. А Вішну й Лакшмі -- батьки бога кохання Ками (Іамадеви), озброєного луком із тятивою з бджіл і квітковими стрілами, Лакшмі донькою легендарного мудрецябрахмана Бгрігу, який доводився прадідом Яду й Турвашу по матері. Як утіленням Вішну є Крішна й Рама, так утіленням Лакшмі є Сіта, дружина Рами, героя «Рамаяни», й Рукміні (пор. литовське прізвище Рукмане), дружина Крішни й донька царя Бгішмаки (ім'я тотожне українському прізвищу Б у шм ака). У війні, описаній в «Махабгараті», яку індійська традиція відносить до 3138 року до н. е. Крішна виступає на боці пандавів. Тоді як його плем'я, ядави, тотожні літописним ятвягам, 1 старший брат Баладева виступали на боці кауравів, двоюрідних братів пандавів. А військо кауравів очолював могутній воїн Бгишма, ім'я якого знову-таки перегукується з українським прізвищем Бу ш м а. Обидва імені, Бушма й Бу ш ма ка, означають «Грізний» і сходять до санскритської дієслівної основи б га я- «боятися», «відчувати острах» (СРС, 475). Тобто ці імена мають типове для воїна значення -- «той, хто наганяє на ворогів страху», «той, кого бояться вороги». Лакшмі має ще одне ім'я- Падма; яке означає «Лотос», а лотос -- найраніша й найпоширеніша емблема Сонця, символ незаплямованої чистоти й духовної досконалості, довершеності творіння. Вішну в одній із своїх чотирьох рук тримає лотос (в інших трьох -- булавуданду, диск-чакру та мушлю). Лакшмі, дружина Вішну, під час творення світу плавала на пелюстках лотоса, що розпустився. На лотосі, який виростає з пупка Вішну, спочиває творець світу Брахма, а Вішну й Брахма разом із Шівою складають індійську трійцю, так звану трімурті, й уособлюють тризуб. Із лотосом на індійському грунті пов'язана величезна кількість божественних і міфічних персонажів, царів і мудреців, рослин, сузір'їв та важливих термінів. Боги й царі сидять на лотосових тронах, лотос -- один із провідних образів в образотворчому мистецтві, архітектурі, іконографії, поезії. Епітети зі значенням «Лотосоокий» найчастіше вживаються Шо саме щодо Вішну та двох його найпопу- лярніших аватар-перевтілень -- Рами я - 13 ми "в й Крішни, а «Лотосоока» -- щодо їхніх. дружин. Червоний лотос -- символ су- | часної Індії. Неабияку роль в уявленнях давніх індійців відіграє синій або блакитний лотос. В епосі, наприклад, часте порівняння очей Кршїни саме з синім лотосом, а такі лотоси, як стверджують ботаніки, росли колись в Україні, зокрема, й на Дніпрі. Вкрай цікаве й те, що го, сягає сивої давнини ще часів «Рігве- | ня божества -- «Владика світу», «Прай Засвідчує його атрибут -- плуг. в епосі очі Крішни порівнюються навіть ег о. Для давніх індійців, як і для слов'- витель/Цар». Де л о к- «місце», «зем- Крішна -- земне втілення Вішну, за- 13 квітками льону, а льон, як відомо, в є ЯН, важливу роль у віруваннях посідав ля, «світ», а -і ш (іноді -е ш) означає ХИСНика світу, Всевишнього, а мого дру- Індії не росте, зате ка історичній Волині культ дерев, річок, гір тощо, відбиття «бог», «небесний владика» (СРС, 111, жина Рукміні -- Лакшмі, дружини ВІН -- СПОКОНВІЧНИЙМ. чого й бачимо в «Рігведі». Особливо ша- 557). Компонент Лок-входить в імена й Вішну. Лакшмі -- богиня щастя, багат- На означення синього або блакитного нувалася в Індії ще з часів Хараппської епітети Вішну (Локна т х -- «Цар СсТВайСІМейноі злагоди, ім'я її та функції м лОоТОоОСа санскрит знає близько десятка культури, сучасниці Трипільської, свя- світу/землі», Локпат і-- «Батько/ Тотожні латиській та литовській Лайме, Слів - - утпала, індівара, пушкара, радщенна смоква, а пі в а т т х а, як це Захисник світу/землі») та його дружи- Теж богині, ім'я якої і сьогодні популяр- Жіва, канвала тощо. Деякі з цих СЛІВ засвідчують зображення на печатках із з ни Лакшмі (Лок мат рі-- «Мати нев прибалтійських народів -- його має, СЬОГОДНІ Популярні чоловічі й жіночі імедолини Інду. Поклоніння великим дере- світу/землі», Локджанані «На-наприклад, відома співачка Лайма Вайна. Імя Рад жів, наприклад, мав син Індтри Ганді, свого часу, як і його мати, прем'єр-міністр Індії. Саме ім'яї ндір а -- одне з імен Лакшкмі, і недарма українська композиторка Леся Дичко свою ораторію, присвячену Індірі Ганді, назвала «Індія-Лакшмі». Слово ін діІралай, також вживане на означення синього лотоса, дослівно означає «Оселя Індіри», тобто Лакшюмі. Принагідно зазначимо, що Індіра Ганді -- почесний доктор Київського університету імені Тараса Шевченка і їй, під час перебування в Києві, незабутній Олесь Гончар вручив томик поезій Рабіндраната Тагора українською мовою, що їх переклав відомий український дипломат, чудовий знавець бенгальської мови й творчості Великого Бенгальця Віктор Батюк, кот- рий не так давно передчасно пішов із життя. До слова сказати, у самого Рабі- ндраната Тагора очі теж були сині. У назві на означення синього лотоса-- раджів-- наявний компонент радж-- «цар», «раджа». У зв'язку з чим привертає увагу цікава й значуща подробиця: на волинському Світязі водяну лілію, цей український лотос, називають цар-зіллям. Що підтверджує високий статус цієї чарівної квітки в хо природи безвісними творцями Своїми функціями 1 своїм іменем Го-якими він вражає серця і зароджує в уявленнях українців. ь Ди», а сам образ Араньяні напропа ла Крішна тотожний грецькому них кохання. | і й Ман перегукується з образом Лесиної Аполлонові й слов'янському Купалі. Ім'я | За легендами, прекрасна Лакшмі, як "Шаян - Шаян В. Віра предків на-сні Цілком можливо, що й цей гімн Го п а л,Г опала-- однез найпошиі Афродіта, постала з піни морської, коли | шШо. -- Том І. -- Гамальтом, 1987 зуп прочитала у французькому пере- реніших імен Кришни, яке на українсьчи ладі Менара 1 твір вразив її надзви- кому грунті відбилося в численних на початку світу боги сколочували пер- вісний океан. Інші легенди називають СРС -- Санскритско-русскиї варь. -- М., 1978. - МАР й раїни 1 у і й 7/.// ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 Рік р. ' ТУ "її
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
| давніх аутодафе. А що вже казати про спустошення та - чаться і стогнуть. Гвиютяться купогпи, виюривльюються кар- Все це бачить, та не все всотує Левицький, не все повезе він у пам'яті і в серці на батьківщиму. Бе раз згадує він слова одного мудрого земляка: «Єслі в краї бишцького монаст асуються над смітіє оджидаємо, а зерно беремо...» Дніпром серед буно" її й ї і Пі "їй ОББИНАЗ - з ПО. І. ; і Пезмкжа, Інших -г фламандців. Похмурому, С , | му - з його жупьтом мучеництва українські кудожени- До таких кудожників належав і Григорім Певищьийй. рабгье же Жир, то не мир ме, як меру НАС. Хода сьогодиі, в гриб завтре впадаєші... ГидБезов до підвжонмя, перебирає відбитки. Гіа балькноюсті з них льодей розгвенаюость, стинають ша ГОПОВИ, і стеапеоюєть живизем. Таке малює й Левищцькмм, особливо Пхогре згалцує дитюьество, вимутшює»гу втечу - сядного мастечса він 1 што вояюв щаре Петра, що мстився мешканцям тарвчки іза їк»во падтримоу шведів ! мазетьоиц ув. ГБЕд настрам ії поснє чнипи обличчя Петра Могити приходять жургиєя, як оця, на слова ваме Орновського- Хто малював шого? Манера не грецька, скорчооє кмівдже ри цем с гапеним до грезної з пу ська. па ФРС ме їк сизобіюсьсиє Гінк . 2 ЖУЕЄ обильєччсо. (ШЕ Не за пера берється в тривалому бо. густим, квилястим ВОЛОССЯМ -- ЧОГО - записмюнами. | Оую . Бо як грюзно стапеєвим меч свисче зухваутни, пова гордо відюммута назад. розумові, напрочуд доб по Правом скаже запизнім м, шоб стру? ла ССО Очі пРДЬ СУ МОВИТО вапнагпестьсСся у б». «ПОЩО впреавнномо ре русою Бинмагпьовеан Дт босяв. мадоно СТеСМУГ уста Це обльсоч в маєслюте ге. П'єтро Фогюипае передубм «о г просвітителем. В ютортос вам твиишов як видат ДОР Фучдатор пере? - ужрайніськ Оз культури ічасамглперед Як упо з Ледаацький не єдува гравер. який мапгнвав обличчя сжорібєтеє. мюжєть еаавьнисмо «-яКжтанбоє . бан наспод у вев - ча РУС вищої шлкопги, Сславетнох Кобво-/Опгиг весько ЖОпкупегжтувинов 1 Ссучасноюгов, для творчості якмі характерне пегії (названої таж ча мого зесть; - акор. СУ ТРЕеЕ"СІ - ь. У прожм, жогіє Лючжевіцьномиє жов У ми навчатимуться видетеі в-є-я Деб'жвої 2) У пот - навеєсься за кордоном, Європа рясна вмтворему» пив земним -- Феофан Прокопович, Стефа» всурСьномм й жого і трагедюеюго барожо. Пмтрай Ростовський, Самеом 110 поь. Григоріє Сло- 2 Стиль барожо зародився в чесм пЕЗНЬОГО Зщропженворода, Ммкаанто Ломоносов же жо щує пучка заюклоюм гуманостівостевуєте радисть 8 Академії викладали | ТОЧНІ нагуж», 2 Гу меаватоарті. «ОР - єуттр!' Зьегьчуєте пюодське щастя" стін. знагюоваюіяв. Учнвся в нам. Як м» БЖе задтьа" . рез Як 5 майстри Видродженна, дежотра кудожуеюм баро- Григорія Лювицьков ко використовувати принадно-светкову гаму кОПЬОРІВ, і зобузанувал» грец вдягнмиХ, ВЕСЄЛИХ дам 1 кавалерів. ШЕЛЕВРИ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО її із те бугпа ще одна причечаутвердженні в бютльешрості гоан Серогю збсогиотизм у. Худомоеюч, СХ у гг Ор», уже в гер п чазерот АУЇР СТОГІТІЄ бутожнож, В ЯКОМУ в: пигутє ДОГОДИТИ САДКА аристожраті. шаастипася Ажадемів, потроку став рузєуватося. ПЮрегметоі Ь е «азва" барожо стибім раджюно-святкоОвимх аж ТОме у маг дич 0 зо ВС езбуть мчоров спі оч Гогогем шибаютогив -- бурсаюю р
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

вБУуричок з ЛлєВИММ МЕР - | аа ау лоб ні то а 4, тік, я : г У б 1 Р ща їй; зрУсуч м - 1 й 2 п - участю Г. Левицького. Брама. ібоповського. Середина ХУПІ ст. | Новопризначений київський митрополит Рафаїл Заборовський над усе любив будувати. Иого коштом видатний архітектор Шедель перебудовує приміщення Академії, надбудовує над ним другий, парадний поверх з великою конгрегаційною залою. (Вона існує і нині.) Заборовський вирішує надбудувати і оздобити скульптур- ними прикрасами дзвіницю Софії; за його задумом зво- Ж 1 - М чи ше ши рі Нр роз "ль з т» чі ьо чи ній 6 Р с | е диться «Шеделеве диво» -- Лаврська дзвіниця та шедевр українського бароко -- брама Заборовського -- парадний в'їзд до резиденції митрополита на території Софії. Цій брамі присвятив поетичні рядки М. Бажан: ..Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м'яз, Обняв краї спокійної безодні. Підніс, як пожаданий келих, Широку браму в вишину, Широку браму, грішну / земну, Мов круглий перстень на руках дебелих, І творчий хист, що не втомивсь, не вистиг, Сноли принадних зел на камені поклав... брама перенасичена тріумфальними формами, па Ральдикою, різними емблемами. Прикрашають її й випоградні грона, і елементи давньогрецького декору -- машкара античних богів та листя аканта. Брама ця, як писав М. Бажан: - поєднала здаля 8 чраїнських брам рясне гілля . біЛьГОТними акантами Корінта. Вінчає браму герб з короною -- митрою та зображенням «ПОЛУ меніючого серця». Ж » скульптурні оздоби брами Заборовського 1 Софімської АЗВіниці, чаруючи нас своєю красою, збуджують і нашу ціКавість: будував Шедель, а хто автор рельєфів? Не- ВІДОМИЙ нам скульптор? У ті часи скульптурні прикраси "асто-густо копіювали з малюнка чи гравюри. | мабуть, не буде помилкою пов'язати ці скульптурні прикраси з М'ям відомого тодішнього київського гравера Григорія | Левицького, оскільки вони так подібні до численних де- "алей багатьох його гравюр. -. «ТЕЗА ЗАБОРОВСЬКОГО» | | й 7 липня 1739 року. Біля Києво-Могилянської Академії | щ Рався наповп. Чого-чого, а людей на Подолі завжди | овно-повнісінько, тим паче сьогодні -- на відкритті пе- Ребудован ого приміщення Академії. | Одна. за одною під'їздять карети. З них виходять ! | остують до храму науки пани. Серед них ! представ- | ки вищого духовенства з важкими золотими хрестами у "а грудях, | о ликому конгрегаційному залі все готове до філо- 3 ракойо диспуту -- змагання студентів перед очима ; Не жмовладного | велемудрого Рафаїла Заборовського. | се Заром Академію почнуть називати Могилянсько- - | Заборовською тк. Здходить найурочистіша хвилина свята: Заборовсь- | | в у вручають дарунок -- великий аркуш із гравюрою, | трі якої портрет самого митрополита -- так звана "Теза Заборовського». Назва походить від того, що на "Равюрі, за тодішнім звичаєм, вміщені, поряд із числені малюнками, і тези виступів учасників диспуту. | аЕ "часи часто відбувалися філософські диспути, а У ням уміти чітко висловлювати свої думки, студенти вива Риторику, брали участь у театралізованих виставах. зприклад, одягнений сіячем студент декламував Ппемський текст, сповнений алегорій та трохи осучас- нений дидактичними додатками, що підкреслювали | звепичували майбутню дільність вихованців Академії як сіячів добра і знань, У першій половині ХМІЇЇ століття в українському мистецтві співіснували різні напрями. Парадні портрети гетьманів, високих духовних осіб, козацької старшини. Поруч -- численні лубочні картинки «Козак-Мамай» -- безіменний козак із списом і баским конем. Був іще один, інтелектуальний, так би мовити, науковий напрямок: художники намагалися втілити схоластичні, не завжди зрозумілі образи. Серед інтелектуальних творів того часу справжнім шедевром є вищезгадані «Тези Заборовського» -- чи не найвідоміша гравюра Григорія Левицького. Гравюра дуже складна за формою | змістом. Вихованець Академії Левицький вільно оперує такими поняттями, як теза та антитеза, абстрактні символи та реалістичні зображення. Коли ми сьогодні дивимося на цей твір, то й не здогадуємось, що майстерно намальовані альтанка, корабель у морі або звичайний дощ -- то певні символи, що не мають нічого спільного з реальною альтанкою, кораблем або зливою. Нам важко «читати» цю символіку, а от сучасники Левицького добре знали її. На гравюрі тонко, чітко проступає кожна рисочка, її без перебільшень можна назвати ювелірним твором. Особливо майстерно зображені чотири тендітні античні богині, що підтримують рамки вміщеного у центрі гравюри портрета самого Рафаїла. Вони уособлюють мудрість митрополита, його далекоглядність, духовну силу т моральну чистоту. Одна з богинь тримає в руках «полуменіюче серце». Під портретом -- герб, увінчаний князівською короною. Ми вже бачили їх. Де? Серед скульптурних прикрас, що увінчують браму Заборовського. Та повернімося до гравюри. На ній зображено ще Те ШО» Г че а , че отит» З о т . і Сіргтузс СК! 1 з пучків и : ХО я п В | уки шо кі - 3 - щ їх Ф с у за А і, Г. Левицький. Теза на честь Р. Заборовського. Гравюра. 1739 р. чотири античні богині, які тримають «дошку» з тезами майбутнього диспуту. Вони символізують математичні науки, що їх викладали в Академії. Малюнки, які художник щедро порозкидав по полю гравюри навкруг портрета Заборовського, -- то самостійні завершені мініатюри. На берегах гравюри дві вертикальні низки зображень, схожі на сучасні кінокадри. Зовні реалістичне зображення сіяча -- це відома алегорична постать із Біблії. Він засіває поле зернами віри, добра, розуму. Та на гравюрі не лише алегорії і символи. Є туті Лаврська дзвіниця, лаврські покої митрополита. Ліворуч автор зобразив будинок Академії, а симетрично до нього, праворуч, бачимо трьох студентів -- у народі їх називали «вченими спудеями». У них дещо незвичайний вигляд: пострижені під кружало, на плечах киреї з відкидними Математична четвериця. | || / у ЗИ Фрагмент «Тези Заборовського я » "а тини | Лю Р-б Лобас ЗАЕС ти ' - зва ьо В п'яшь - НЕ ? й і, С лм а! Ч Га в | у; І Я Ми , 1-1. ММ її Тл ПЕС і. «- Бурсаки-студенти Києво-Могилянської Академії. Фрагмент, «Тези Заборовського» рукавами -- козацька вдяганка! Але киреї задовгі, ніби чернецькі ряси. Дивлячись на ці постаті, мимоволі пригадуються Остап і Андрій, одяг яких узяв на глум Тарас Бульба. КИЇВСЬКИЙ ГРАВЕР Якою ж цікавою виявилася для Левицького його роко бота в Лаврській друкарні! Погляньмо й ми на його ілюзоря страції. Неважко встановити, як позначився вплив навчання ру Вроцлаві, наприклад, на гравюрі «Розп'яття», яку ху-аз дожник малював для виданого в Лаврі «Євангелія». Тра- | гедійність центрального образу нагадує мідьорити часів його перебування у Вроцлаві. Але Левицький уже відійшов від похмурості європейських зразків. Окремі символічні малюнки довкруг центральної постаті в пишному обрамленні буйного зела -- це вже суто Левицький, життєстверджуючий, оптимістичний. Цікаві гравюри митця й для театральних афіш. Вони також веселі, святкові. Тут часто зустрічаються витончені завитки -- справжнісінькі равлики. До речі, термін рококо походить від французького слова госаїййег, що 48484 означає раковина. уУм3 Со ВЕЛИКОСВІТСЬКІ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ж- Вони зовсім не схожі на мучениць. Їхні грайливі, майже порцелянові личка далекі від скорботи. Святі не завмерли у велично-трагедійній позі, а навпаки, мало не ж танцюють. Варвара і Катерина елегантні, наче зібралися ой на бал. Міниться муаром бірюзовий атлас, мерехтить сви лискуче хутро, яскряться барви темно-зеленого оксамиту, коралового шовку, виблискують на шиях золоті, схожі на сучасні, ланцюжки. Витонченість, аристокраоту тизм, ба навіть легковажність. Та що це? Під ногами у о Катерини колесо тортур, випещені жіночі руки тримао ють гостролезі мечі, котрі годилось би бачити в суворих ДИ ВОЇНІВ. | ор Тут ми вступаємо в царину релігійної символіки. Мечі -- ознака воїнства Христового, вічнозелене гілля пальми -- символ безсмертя, золотарський келих -- чаша страждань, хрести -- знак мучеництва. На хрестах розоон пинали злочинців у давньому Римі. Римські власті мали і Вза злочинниць і цих жінок -- Катерину та Варвару. Ще б Ж пак! Вони не вірили у всевладного Юпітера, а молилися стражденному Ісусові. Автори їхніх житій розповідають, 2 що римські язичники люто ненавиділи християн. Якісь вони | райні чужі, вигід не шукають, кар'єри не прагнуть, танок «оси» | | ||4048 (тодішній стриптиз) у цирках дивитися відмовляються. ха зу Вбити таких мало! | Зі ПРА І вбивали. Варвару різали ножами (один із них на й оні забій під її ногами). Катерину колесували, заганяючи в тіло | | ||48 гострі штирі. Навіть батьки дівчат -- заможні п атриці со доз дочок своїх не боронили. До християн жалю не зуло. код Й Кажуть, і під тортурами Катерина обстоювала сі ою ві ий я | цитувала (була ж бо освіченою) тексти грецького філо- ||| - і) Р - софа Платона, чимось близькі до Христових пропові Щ .) Тим-то філософи та інтелектуали християнської Європи визнали Катерину за свого патрона. Художники Відродження (Рафаель, Кранах) шанобливо зображали її. І цю традицію успадкували українські майстри ХМІЇ ст. Н час філософів на Україні не бракувало. Не як гоголівські Хома Брут і Тіберій Горо! відомий Григорій Сковорода аж н стать. "75 г Неролача ПОВИ . Сучасника Сковороди худо: -, | го вважають автором «Вели - Улюблениці української ін ; Гак чі | простолюду. В. | нії . ти зай вімв а РУ -і мч 4 - уч ча - задні ко ілиє Ра ло "Її | і ри ційній - лі Й і - - й Гн М т -ч З 2 1 , і ч . -ї .| й 14 р - - з - 4 Жи. і те б - і г Ї . Й ;
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
-і - це, - 5 че - 7 - - б - го и б ж оз сти С о Таро вч рію зано о090 ант ані - і з ї і і; .й й конверт - почи марки до пе чи ж задутої РОМ за поштовий ки що ви цікавитеся більшість з нас відзначає зміну раження к по ру чи номіналу мар- | пчно, майже не вниках змін. Авони ж можуть о цікавого. | З бі ат свідчить про існуи як такої. Вона належить Б аної промислової графіки. ту й після грошей державний ся ви) папір, що має певну | грошову варт сть і є знаком оплати С прі а Зелаза и: х послуг. Власне, виникла мар- | вна ЛІ Івутавини в оплаті пошто- р б подач т при відправці конвертів та , проте одразу ж утвердилася ч конче необхідна і 1 набула великої рності як у державному розвит- ася перша Зно на поштових чака» адолети зображувати найкращі уутки держави, її досягнення, портонархів, твори живопису тощо. "країні | перша марка з'явилася 8 року за часів Української Народ- ної 'еспубліки. Ескізи українських марок розробляли найвідоміші художни- ки і графіки, серед яких був і Георгій Нарбут. Проте творцем першої української марки вважається Антін Хомич Середа (він створив марки номіналом 10 та 20 шагів). Зображували вони відповідно тризуб на фоні стилізованого Сонця і селянина з косою 1 зображенням тризуба. Георгію Нарбуту належать марки номіналом 30, 40 шагів, на яких змальовані відповідно дівоча голівка У вінку, тризуб з рослинним орнаментом; марка, номіналом «50 шагів» обрамована рослинним орнаментом у вигляді вінка. Марку з найбільшим номіналом -- 20 гривень -- створив художник Л. О. Обозненко. - Їдея ж створення української марки належала В. Кричевському -- видатному художнику, мистецтвознавцою, сценографу та архітектору, який був виконавцем першого державного герба УНР. Він і згуртував довкола себе кращих митців того часу: вже згадуваних Нарбута та Середу, М. і Т. Бойчуків, І. Падалку, В. Седляра та інших. Наслідувачем цих митців став художник М. Івасюк, який розробив на замовлення уряду УНР серію з 14 марок, що були надруковані 1920 року. Друкувалися вони у Відні, і частину з них допрацювали самі австрійці. Проте в обіг ці марки, на жаль, не потрапили у зв'язку з політичними змінами в керівництві. Підчас панування радянської імперії Україна майже не випускала власних поштових знаків. Було зроблено лише поштово-добродійний випуск марок «Допомога голодуючим», до якого ввійшли 5 марок (мал. О. Маренкова та Б. Порай-Кошиця). Після розпаду Радянського Союзу, коли Україна була проголошена незалежною державою, постала нагальна потреба створення нової української марки. Така марка з'явилася 1992 року. Зроблена вона художником-графіком В. Дворником за малюнком Г. Нарбута узУмноному. дизайні -- алего рртя «Молода ж. С »- - я 1 УКРАЇНИ УКРАЇНИ і Україна». На перших порах цей витвір задовольнив поштовий обіг, хоча марка й не була оригінальною. Щоб не було плутанини у датах випуску, слід вказати на те, що марки поділяються на три групи: стандартні (ті, що ми звикли бачити на конвертах), комеморативні (ті, що присвячені якійсь події) та художні (з будь-яким приємним людині зображенням). В. Дворников уперше розробляв саме марки стандартні. Водночас 1992 року вийшли ще й комеморативні марки «500 років українського козацтва», «100-річчя першопоселення українців у Канаді», до 150-річчя М. Лисенка та 175-річчя М. Костомарова у виконанні О. Івахненка, Б. Ілюхіна та Л. Кореня. Враховуючи потреби молодої держави у поштових знаках нової формації, сучасні філателісти запропонували художнику й письменнику Ю. Логвину намалювати марки, які б репрезентували Україну як державу зі своєю історію і водночас не були чужими щодо традицій української марки. Ю. Логвин виріс у сім'ї, дешанували мистецтво (батько художника Г. Логвин -- український мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства, автор багатьох праць з історії української архітектури й образотворчого мистецтва). Його творчість розвивалася на благодчіній ниві Г. Нарбута, А. Середи, М. Івасюка, Б. Порай-Кошиця тощо. Задумом Ю. Логвина було поставити марки на сторожі нашої державності в усіх її куточках, причому теми творів мали бути характерними для регіонів. Тут і косарі в Північній Буковині (крайній південний захід), і слобожанські чумаки (Східна Україна), чабан з отарою овець (Таврія-- південь), гончар (Суми -- північ 1 Полтавщина). У центрі України жниці (Черкащина, Київ), пасічники (середня Наддніпрянщина), рибалка в човні-довбанці (середнє 1 нижнє Подніпров'я). Відому серію «Гетьмани України» (із зображенням Петра Конашевича-Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи) художник створив спочатку як серію стандартних марок, тобто одноколірних. За задумом автора, це надавало їм вигляду старовинних гравюр середи- ни ХІХ століття. Проте художня рада не схвалила цього ескізу й митцю довелося переробити марку у кольорі (вийшли вони 1995 року), і, на думку самого Ю. Логвина, серія від того тільки втратила. Художник створив цікаві ескізи проектів марок до дня народження П. Могили, М. Міклухо-Маклая, а також серію «Карпатський заповідник», але доля цих марок ще не вирішена. Зате побачили світ дві марки Юрія Григоровича у серії «Червона книга України» «Сапсан» 1 «Сірий журавель» (початок серії -- «Рослини» -- у виконанні С. Беляєва). Серія Ю. Логвина «Церкви України», на яких зображені Софійський собор у Києві, Іллінська церква в Суботові, собор гетьмана Калнишевського в Новомосковську, церква св. Юра, що в Дро- У гобичі, була створена ще 1995 року, але чекала свого виходу півтора року. В 1997 році вийшли марки Ю. Логвина з портретами Байди Вишневецького, Пилипа Орлика, а в листопаді 1998 року -- «Гетьман Дорошенко». Цікавою є серія «Герби України» у виконанні В. Кузьменка (початок серп), серія «Світова Україніка» до ПІ Національної філателістичної виставки, та блок «ХУП зимові Олімпійські ігри», створені В. Дворником. Для філателістів 1 просто бажаючих познайомитися з марками нової України та їх творцями українське об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» випустило у 1997 році ілюстрований «Каталог поштових марок України», де можна прочитати про історію створення українських марок, знайти їх короткий опис тощо. Юлія ЩЕГЕЛЬСЬКА Про предмети, які є найбільшою святинею людського духу, треба або мовчати, або ж говорити з повною повагою. Господь дарував кожній людині безцінний дар Слово, щоб ним вона висловлювала найпотаємніші думки, почуття і поривання власної душі. Через Слово Святого Писання людина пізнає Бога і Його премудрість. Через мову у вигляді мовних етикетних формул передається тисячолітня християнська мораль, де Слово Боже несе в собі внутрішню енергію щодо творення добра 1 краси як у людині, такі довкола неї. Українцям, що пізнали таїну віровчення Ісуса Христа від великого князя Київського Володимира Святителя, з давніх-давен притаманне шанобливе ставлення до незнайомих людей, до кожного співрозмовника. На це звертали увагу чужоземці, які відвідували Україну. Особливо характерними були словесні вітання, де віра в Бога посилює світлу надію на його милість: -- Добрий день! З святим днем будьте здорові. угод дра АВ .ціЗ Дб з "дж «Слово Просвіти» | полі РЕ ; Засновник - о - Всеукраїнське | Ле 5 У товариство «Просвіта» ре р чії й РУ рі імені Тараса Шевченка. | б яр 7 рано Реєстраційне свідоцтво З Су. | ша о ія Ло 1007 від. 16.03.1993 р. | У, пов ло націо оду з СЛОВО ЛЮДСЬКЕ АБО ДЕЩО ПРО -- Слава Богу Ісусу Христу! -- Дай, Боже, час добрий! -- Моє вам шануваннячко, спаси вас, Боже! Щоденне життя українців минало в праці - - колективній чи одноосібній, яка була покликанням, способом життя. Супутником у праці завжди був Бог. Зі слова побажання легкої роботи починалися обжинки, сінокіс, оранка, закладання будинку та й будь-яка інша праця. Словом Божим і звертанням до Господа нашого Ісуса Христа люди благословляли успіх: -- Нетай сей день святиться. -- Разом з Божим розказом! -- Дай, Боже, час і пору добру! -- Боже, поможи. -- Здорови, Боже, поможи! -- Дай, Боже, щоб робилось, а ме лінилось. 23 3. Шефередакі зт и рем АН | 4, Журав о Є СЛОВО БОЖЕ, СПІЛКУВАННЯ -- Дай, Боже, на прожиток! -- Господи, помагай з ночвами на Дунай! -- Боже, поможи, отутіи 1 поможи! При успішному виконанні будь-яких робіт чи праці звичайно мовилось: «Слава Богу», а коли людину чекав неуспіх слід було сказати: «На все воля Божа». Згідно з християнською мораллю 1 православним віровченням не годилося довго тримати гнів на «ближнього свого», тому «вороги» намагалися помиритися з нагоди Великодня, оскільки одна з християнських настанов стверджувала: «Зо своїм супротивником швидко мирися, допоки з ним ще на дорозі ти». Вибачення просили узвичаєними словесними формулами на зразок: -- Вибачайте на сім слові. -- Прошу, простіть на слові! -- Простіть за слово, що сказав! -- Не у гнів будь сказано! -- Простить, шануючи дліб та честь вашу! -- Прости мені! На ці слова годилося відповісти -- Хай Бог простить, я прощаю. -- Бог з вами! -- Хай вам Бог звидить! -- Накаживас, Боже, хлібом та сіллю! -- Бог з вами, на тім світі віддасте пиріжками! Проти фальшивої побожності спрямована заповідь: «Не приймай імені Бога твого всує» і напучування, що в багатослів' про Бога нема спасіння. Саме засобами пареміографії православні українці висловлювали щиру любов до Господа нашого Ісуса Христа 1 глибоку повагу до кожної людини як творіння Божого. Леонід РЖЕПЕЦЬКИЙ, учитель-методист, кращий освітямим України 1998 року, заступник голови Миколаївської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імемі Т. Г. Шевченка лова ПІ освіти»: 252001, Київ-1, с. и у АР й лий ь- завулок М, зей ті 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» | імені Т праса а теж МОГИ Ж Я їв : А ук ї- . 7 о Зам Мо озз1205
Емблема «Просвіта»Просвітянин