Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №61 за 1999 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

цію ше ) зання ьо Й - АУРОЕ ітаде То РОЕ Дето, Ригспаве - ее - ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИС і сюди о о РР ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 1 (61), 1999 РІК о п--єе" ж-го - Бані -- рр с о 271 0 Рання ТВО «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА | | 4/4/ о КОРОМИСЛО й ( 4 у ПАЗИ МК | у ля Вскую смущаєши мя? промовляє їз повчання Володимира Мономаха не помічена критикою. Часто навколо його книжок нев усіх. поєта справжніми майстрами і прискіпливими поціносвідомістю: : т вувачами його таланту. Шлях поета у велику літера-через свідомість особистості. туру був непростим: від повного заперечення, видав- Найкраще про цю рису поета щі ничих перитпетіи тощо -- до визнання на державному сказав Їван Дзюба: «Це втаємни- С е5 рівні. чення у світотворення, у вічний р" цій | дається із суми поглядів і навіть із дуже оригінальних позбавлені 1 і мпркувань ученого мужа. Творити для поета Мовчана -- означає дошгукува- Й думати над таємницями буття, дошукуватися істини. володіє не (На жаль, дехто із нас уже забув про її існування.) Відчуття власного шляху, постійна надлюдська бентега, прагнення душі вирватися за межі існуючого -- не лише соціального часу, а Й часу, який належить людству, -- ось кілька тих ознак, які так притаманні духові Мовчанової поезії. МИ" ' ності зобра ч рішньої драматичності) не показної, швидше боротьба за людське в людині, а не демонстрація зруйнованої художника душі.- Це дух співучасника в людській потребі і житейському розумпнні, це і дружній потиск руки на 4 Б» М "ДП Декому може здатися дивним, якщо я скажу, що за неповторне лаштунками його поезій, поем-візій, віршів-феєрій тріпоче свічка вічно молодого Шевченка, який промов- ставили до світу різні митці в різні часи. Ідеться про взаємини людини з Богом, про гармонію людини зі світом (ЧИ можлива вона взагалі?), про самоусвідом- лення людини як вищої істоти, посланої на Землю, можливо, самим господом.. значенням, «Наповіщо?» -- скаже Мовчан. В ім'я чого живе Подібними питаннями рясніють полотна Мовчанових поезій. Вони виникають не від душевної бідності, а навпаки -- від надміру життєтворчої сили. Страхітливі глибини життя осягає поет своїм розу- | студеній криниці осінні листки, той розуміє, про що ПОРОЗІ ЖИТТЯ... Вскую печалуєши, душе моя? йдеться. Хто розуміє, як до нас поезію. Оречевлений космос його поезій настільки оречевлений у слові, що слово картинно світиться На сьогодні Павло Мовчан -- визначний, відомий в з всіма своїми гранями, світлом. Україні 1 далеко за її межами майстер, який займає вічності, світлом часу, мотивами прочальне місце в українській поезії, та й не тільки в тікання цього часу. Подібне світіння українській! Кожна його книжка, без перебільшення, цноти світу зустрічаємо тільки у стає подією в культурному житті і, звісно, - небуває фольклорних джерелах, щоправда, розгортаються гарячі дискусії, критика саме на поезії Часом образи поета мають особ- Мовчана вивіряє спроможність своїх етичних та естеливу чарівливість, яка межує із тичних можливостей. красою народної свідомості.. Але ця Багато посутнього 1 справедливого сказано про краса тільки сусідує із народною Але чи все сказано про його поезію? Чи на належ-клекіт матерії, у материнське страж-ному рівні прочитані тексти? Чи осягнуті ті джерела, дання плоті». глибини, над якими ширяла поетова дума?. Звичайно, У поезіях Мовчана мотив іноді що ні! Інакше не було б поезії. Справжнє - ідеальне, важить більше від змісту. Це не до нього ми наближаємось, осмислюємо, воно скла-значить, що вірші, про які йдеться, упркувань. Нехай пробачать мені пани професори, але щоб зобразити мотив, щоб добитися буває, що й слова рядового читача важать більше від природного місячного світіння, 0з3- добити вірші в шати вогню, дощу, | і | неба, -- треба часом нагромадити тися істини, творити -- звільнятися від досвіду, від образ на образ, мотив на мотив -- тягаря прожитих літ, від того, що тяжіє над психікою, відтінити, відняти, додати... А цього творити --- щоб знову, із чистим сумлінням, творити-- може добитися тільки майстер, який вання в традиційному розумінні цього слова, а людина настільки втаємничена в ремесло, що його |ім. ЧІ. ИЙевченка, народному депутату Чавлу Мовчаможна назвати тільки творчістю. - - Єїв поета речі яко алое НЯ виповнюється 60 років. З роси й води йомау бажають Дух його поезії -- це швидше дух тривоги (внутможуть змагатися із роботами японських майстрів, є вірші, що нагадують картини словниковому запасу поета. Заслутовує окремої роз- Але поезія Мовчана на українських теренах -- на. Тутварто говорити про слова, про шлях до тих слів, ай ро явище дуже і дуже оригінальне і самобутнє. Освоївши які іноді на перший погляд важко сприймати: вони рівні ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ. великий культурологічний досвід, він пропонує своє шарпають напп знання. Такі ми зніжені, таю унормо- складається поетова душа. Спраглий філософії знайде | слів і пильніше до них придивитися... Не погратися з | для свого розуму поживу у його поезії, спраглий Ними, а таки погодитися і схвалити це слово-знак, | бо «Один у другого питаєм: нащо нас мати привемалярства знайде для себе, спраглий побуту, міфонавіть узяти собі, як зернину.- Це не Шевченкове -) ооо | логії, історії, навіть містичних настроїв - - буде втіше- СЛОВО, не Кулішеве, а тільки його -- Мовчанове. Є в ій Не раз Мовчан торкається тих вічних питань, які | ний | ід обі шлях, а й Нарешті, можемо сказати, що Павло Мовчан збагаприживаються і стають надбан і тив українську поезію, дав їй нові крила, наповнив | Часом так, як антиквари лю порожній горіх без зерня. цей образ. Він настільки в нього вживається, що цей | паралелі -- Мок образ стає «хамелеоном», він - Крук, Ворон, Гавран. Аргезі.. Й з ен - - емблема. Це - - образ-знак, мимовільний свідок Існує думка, що | агатьо дій і і приц зр мом ї серцем. Кількома штрихами він уміє зобразити гатьох по В залежності від обставин, стає друге пришестя енергетичного навантаження на слово важко знайти У будь-кого із нині сущих поетів, Важко не позаздрити вічність, -- той розуміє бо вона «пропущена» змісту. Але для того, і лише технікою віршу- 15 липня 1999 року відомому українському посту, (голові Всеукраїнського товариства «Чросбіта» ження ї глибині змісту |бся родина, всі просвітяни, вся Соборна Мкраїна. Мунка.. логої розмови дивовижна мовна палітра Павла Мовчай бачення світу. Із дуже багатьох чинників вані. Згодом читачеві хочеться повернутися до тих нього і такі слова, які довго торують собі з з ею Р ще ре ОВ лай РТеіу|м» змістом. Вона перестала торохтіти, як кОШТОВНі речі, так поет любить слова. ко зола ік МІР | Чого ж Мовчан навчився у своїх учителів? У ||| Коли б мене цікаві | ера -- м на--б зкров- «Пощо сумуєш, душе моя?» -- запитував В - о внсапитали, хто був Мовчановим (Бодлера --зсміливасті укВержарни -- бупищам пиво ир Мономах «Чи золоди учителем, то я б відповів -- життя і пласти великої | НОЮ людиною, у сучасника шарумра Севака -- шануо Р НЕИТРОМЕНЕТВ КИИОРЕВІДТА ота Світової культури. Це була б до певної міри банальна | вати світло людських лів. Можливо, що я помиляюсь. || давно я викреслений з неї-» -- непокоївся давній відповідь але Й правильна. Але не все так пр все | Можливо, існує пення бордавн м зони я вірменський поет Г. Нарекаці; «Хто я такий, куди моя далеко складніше.. | зсторасе ут зжа поетназчи спаббовзно по оно ооо ади РИВрУ о я знайду -- ізгой?» -- тривожився Не перестаєш дивуватися. Ось подивіться, що, Свіжості і оголеності, в омитому дощам: - Табідзе; «Що там, за дверима буття..» -- доскіпувавскажімо роб Я | віться, , ВРКОСТЬ ПОгОЛенрец ить Мов | УДуаньяті нн ся напі сучасник. Р чан ІЗ відомим із поезії Едгара По молодого Бажана - земл Р РУ РЕ Я аі к ч- . и моги | «Круком». пецеренни, що Крук має свою генеалогію: | бачити вселюдські обрії. Цікаво було б дослідникам ||| | . він існує ії в Біблії, і в фольклорі полюбляли його | розумно зі 7 «Пс »г і поему | людина, для чого? -- «Чи для добра, чи то для зла?» зображувати і художники. Мона привласнює собі | Отара Чіла В. - - Ти ч- -і Ф- | З Р лю РЕР е «Шапка повна девів..». Мож. В ч і Сесар Вал зєхо, Мовчан і! " 5 г У ЯР, хни уч Ге - иналачі нвізн з ЙЕРо цційь зійди Р й ни -'е й Об оо чи і-й і й , , і - РН, паї че, ль "рю . - -ю Є - ВЕ . 4 ЯР й в - З) Ч Е рак ій | Р й ятьне поетовим знаряддям, оживає, як повнокровна істота. | зум цією ідеєю. Думаю, що Павло Мовчан всіє соціальне зло, застати його «на гарячому», уміє озна- | Такі метаморфози відбуваються і з багатьма Мовчано-свого таланту підносить нашу поезію до ті чити, назвати його з різучим болем. Багато вІрШІВ він вими образами, якими він населив Ковчег свого до пал Мо "і зуреЕ | п СЮ написав у години притлумленого людського сумління Дарма так довго критики товчуться навколо он Й ко и - тимуть 1 майбутні | понівеченої свободи особистості. Розмірковує поет | нібито Мовчанових -- простір і час.. зоба риться над рікою життя, над. році НАРОДУ ЖАЛЕМ ВВ дар арго мужів і Мовна фактура творів Павла Мовчана не звичайна, Як оліряті тербі чом алу людей, . ут поезій Павла Мовчана-- воназерниста, які саме зерно. Поліб раусових пер, на щиті -- три: і подібного твердження. Хто бачив, як зашерхають У НАЦИРУ АТ утесті, Рі

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

нн со зон Й 1 ІГрезид ст те України Л. Кучми про прийом вступних іспитів вик. тикало гнівний осуд національно свідомої інтелігенції: енників, артистів, композиторів, учителів. ик ред і ні іля ! ІНК; езидента на -ш" Р'Я лтоє ЛИЙ стей ї 1 "і ЖИТА ЗІС ГУ грібний, народні депутати Павло Мов- й б | уралися представничан та Михайло Павловський, письмен- кої організац і Всеукраїнсьники Сергій Плачинда та Олег Чорноиства «Просвіта», Конгресу гуз, українець із Канади Степан Іль- » і, Спілки пись- ницький, головний редактор «Вечірньо- щч | б ; Ж і я Ж РЕ б Яна от се пе о - й. - т. зе а - - т го Києва» Віталій Карпенко. На превеликий жаль, Президент України цього разу із повинною до відомих і славних киян не вийшов. Заяву від імені пікетувальників прийняв для передачі Л. Кучмі завідуючий сектором зв'язків із політичними партіями та громадськими організаціями В. Случинський. «Ми сподіваємося, що Леонід Данилович прийде до своє! рідної 1 справжньої духовної освіти наступного разу, - сказав у заключному слові Віталій Карпенко. -- А нині в таку спе- ади жіноцтва України, вепраці, викла; ачі та студенти українців із далекої Ка- Над колоною демонстрантів висо- акі гасла: «Українським дітям - - |мовну карту», «Ні -- повзучому зросій- "2 їТет вт гсуча "никами патріотичного Я і ж а - ' я . рмі тингу виступи ти із напутніми словаку -- у Кучми горить під ногами зем- Б и засто зоги відомі й поважні кияни: ля, ми сюди іще повернемося..» (ака; емік | уищої школи Анатолій По- Кор. «Вечірнього Києва» "о Ла ПРОВ організаторів та учасників пікетування цуії «Будинку Адміністрації Президента чя з 1999 року м. Київ Тон і 15 червня 1999 р. Президент України Л. Кучма дав доручення міністрові освіти /країни В. Зайчуку | забезпечити можливість складання вступних іспитів до ВНЗ сраїни російською мовою з терміном виконання цього завдання до 20 пипня ц. р. Хибно було б вважати, нібито йдеться про якийсь разовий та безневинний крок. г равді він стосується функціонування не тільки вищої, але й усіх інших ланок освіти | в Україні. Фактично виконання доручення означає відновлення діяльності російських рр ть ий. ЛЕМ і - Ей Р .і «й "о | Ї М - "й ; ї Р " і | "ро ї ж РР ьо жів - і - "ний. " й г "А Р Ві ік і й - ї | й і, ї | | і і - ота » "і к й " ні і гін м «об и і б 4 Ї ії й : ї Щ у 4 ш ей | , - к С - "я , Ак. ЧРУО 1. че . речей - а "оз я. о і ан их ен о п чернь и і | і - . б ч -- У" С вида тео - ще і . й ГУ ) | й - ї їі , 4 Ту Лот П- М - фот - -Ї 4 |. Ра кі Мч «ЛЯ ш й й | Р -Ї й - " і ". й ПЕ "и і й 1 кафедр у внз різних рівнів акредитації, відкриття нових викладацьких посад, а ро РУД ' відповідно витрат державних коштів на подальше зросійщення і без того хронічно чи ай ї й їх "РАД |зросійщеної вищої освіти в Україні. У шкільній освіті це означає також суттєве | зміцнення позицій російської мови на противагу мові державній - українській, яка і | РИДОТЕнОМ | 5; У й я па - Р МОРДА зга 18, Що ПА » - |навосьмому році державної незалежності України все ще не дістала свого належного С ямі: чвь» Ж Ї рі гУСТ, щ.ї. я згін!, ЕРА, тв - СН 1 Му. Р "У с б , з я - -б - | Водночас українській громадськості став відомий і проект Указу Президента оч ней їЇ зо "ьо ЙО; ЧЕР - ворот 04 ще --боое Укр їни «Про задоволення культурно-освітніх потреб громадян України російської ли -. - Гнаціональності», у якому увага до апетитів шовіністичних кіл найбільшої національної з меншини в Україні протиставлена запитам не тільки всіх інших національних меншин, й але й титульного, корінного етносу країни - українців, що в окремих регіонах держави перебувають у принизливому стані все тієї ж національної меншини. | Відома й заява Президента на одній з недавніх нарад у Харкові з того приводу, кій що не можна допускати «насильницької (?) українізації» (?) системи вищої освіти, ел дарма що кількість студентських груп, які вчаться українського мовою, дорівнює у переважній більшості ВНЗ цього міста, як і в багатьох інших, круглому нулеві. | Подібними діями Президент Л. Кучма по суті вступив у змагальність з шовіністично- Же ,. реваншистськими силами у Верховній Раді, що домагаються ів освіті, і в інших ланках сю і суспільного й державного життя повернення до мовних порядків брежнєвського б; ; й часу. Наслідки цих дій очевидні для кожного: під окупацією мови іншої держави і Ба горб перебуває в Україні інформаційний простір, одне за одним міста, райони, цілі області б | України проголошують російську мову офіційною на своїй території, фактично незрушеними залишаються есесерівські мовні порядки в армії і т. д. Далекий від Са ено виконання Закон «Про мови», десятиріччя від прийняття якого минуло цього року, в | багатьох моментах зірвано Державну програму розвитку української та інших мов на період до 2000 року, найгрубіше порушуються відповідні статті Конституції України, що їх у частинах, які стосуються мов національних меншин, україноненависники використовують для витіснення державної мови. Цинізм та розгнузданість шовіністичних сип доходять вже до того, що на недавньому з'їзді росіян в Україні віце-прем'єрові держави не дали говорити українською мовою. Потворність, хибність, загрозливість для національної безпеки України нинішньої офіційної мовної політики відбились у цьому факті, як у дзеркалі. Заявляємо: свідоме українство ніколи не примириться ані з утягуванням України до якогось нового Союзу, ані з будівництвом на її території ще одного варіанта російської держави з панівною російською мовою. Заявляємо: подальше насаджування в Україні російської мови - то загибель для віками омріяної незалежної держави, на олтар незалежності якої принесено життя кращих синів г дочок українського народу і за яку (адже ліміт українського терпіння не безмежний) ми також будемо боротися до останнього. Заявляємо: розігрування мовної карти на президентських виборах, до чого, крім інших претендентів, вдається згаданими діями і Президент Л. Кучма, то є недалекоглядна ібезперспективна річ, прикладів чому в історії нашої молодої держави вже достатньо. «Ні!» - дискримінації українців в Україні. «Ні!» - валові новітнього зросійщення. «Ні!» - всьому, що стоїть на перешкоді будівництву української України. Своїми протестами, братове і сестри-українці, висловіть солідарність з цією нашою заявою. Центральне правління ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Київська крайова «Просвіта» Київська оргамізація Спілки письменників України Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка С т- Київська організація КУ/ну о Ю «БУДИТИ Таке завдання поставили пе здни десять років тому організатори п польської «Просвіти». І це була н 4 слівна обіцянка. Ось лише кілька іс и кладів подвижницької діяльності стопольських просвітян: ореннония а и раїнської недільної школи, піадня ньо-жовтого прапора в 1990 році, санок на агітація мешканців міста пРуновіни, організація українських самодоленн хорів, які зчасом стали народними, Ул в: у міських виставках, безпосередня М 5 четність до створення У місті Україне» ких бібліотек, видання газети зедавІн Севастополя» (перше число вийшло У березні 1995 року), сприяння відкриттю українських класів та шкіл З українськомовним статусом, боротьба за викладання у більшості шкіл української мови як предмета, започаткування книговидання, українських радіопередач «Пролісок» та «Ластів'ятко». | У привітанні до ювілею «Просвіти» Військової Ради ВМС України 1 заступ" ника міністра оборони -- Командувача Військово-Морських Сил України пана Єжеля написано: «Велика вдячність усім членам Товариства «Просвіта» за підтримку та активні дії в перши роки відродження українського Військово- Морського флоту, за участь у вихованні особового складу ВМС на традиціях нашого народу». | Справи Севастопольської «Просвіти», яку очолює капітан 3-го рангу Микола Гук, спрямовані на формування національної свідомості, відродження іїсторичної пам'яті українського народу, на духовне зміцнення Української держави. Це підкреслювали промовці на урочистому вечорі з нагоди ювілею в Україінському культурно-інформаційному центрі, який гостинно прийняв майже триста просвітян і запрошених: гостей, доброчинців, усіх причетних до свята. душу В ТІЛІ УКРАЇНЦЯ» ження» Петро Бобик, директор Видавництва «Веселка"», лауреат Шевченків. ської премії Ярема Гоян, Голова ДСУ Роман Коваль, представники громадсь. ких організацій та парти. Роман Коваль, зокрема, сказав: «Роль севастопольських українців в утвердженні Української держави та соборності її земель нами до кінця не усвідомлена. А роль ця колосальна. Згуртовані | довкола «Просвіти» українські патріоти не тільки витримують шквал натиску неприхильного до нашо! держави середовища, але й здійснюють подвижницьку роботу, яку мали б виконувати державні інституци? Незабутнє враження справив на учасників ювілейного вечора Стас Тризубий, який виконав кілька пісень, які нечасто почуєш по радіо чи телебаченню. Виступи українського народного хору, солістки УКЦ Тетяни Нестеренко, ансамблів «Сиві соколоньки» під керівництвом Віктора Ковальчука, «Червона калина», «Веснянка», «Ніжна таїна», «Черемшина» навели на думку, що настав час «Просвіті» організувати ще й фестиваль української пісні в Севастополі. А якби до того всього ще и сприяння дер- жави! | Наступного дня гості з Києва та Гали- чини відвідали флагман українського флоту фрегат «Гетьман Сагайдачний» та корабель управління флоту «Славутич», на якому вітав гостей командир першої бригади надводних кораблів ВМС України, капітан І-го рангу Ігор Тенюх. Була проведена й екскурсія до музеюзаповідника Херсонес. Гості відвідали також Братське кладовище, де відреставровано понівечений місцевими варварами пам'ятник братам Ревуцьким -- Івану та Якову, на якому були висічені слова; «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». ок Отак українці Севастополя під керів- Відповідальний секретар ВУТ «Про- | ництвом Миколи Гука організували для світа» Микола Нестерчук вручив медалі | себе свято. Повірте, воно було необхідбудівничим України: голові Севастопольсь- | ним! Свято піднесло дух українства в кої «Просвіти» Миколі Гуку, одному із її | місті, яке обов'язково стане містом укзасновників Богдану Єналю і краєзнав- | раїнської слави! цю Вальку Кравченку. Активним просвітянам, зокрема і члену ДСУ Сергію Каніковському, були вручені грамоти. Щирими словами привітали просвітян президент видавничої фірми «Відрод- ТРИ ВЕЛИЧНІ ЮВІЛЕЇ спричинили проведення святкової прес-конференції пополудн 30 червня в осідку Конгресу Українських Націоналістів (вул. Ярославів вал, 9). Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ, член Ради Севастопольської «Просвіти» ризи У січні вшановано всенародно-врочисто дев'яності роковини від дня народження Провідника ОУН Степана Бандери та відзначено 70-річчя утворення Організації Українських Націоналістів, що упродовж невольницьких десятиліть чужоземної займанщини була головним ідейним і бойовим ядром визвольних змагань українського народу, вилонила зі своїх надр, дала поштовх народженню героїчної його Повстанчої Армії -- УПА. До визначних, доленосних подій вітчизняної історії цього ряду належить 1 проголошення 30 червня 1941 року у Львові, в примищенні просвітянської централ (Площа Ринок, 10), Акта Відновлення Української Самостійної Держави, що став прологом наступної визначної віхи -- проголошення уже в стінах українського парламенту Акта незалежності України 24 серпня 1991 року. ідбуводни ой а по рр цього дня, через 58 років, уже в стольному Києві, петевізійнИнь оз їд, що зібрав гід дахівкою КУНу чимало газетярів ! а у дей молодих і похилого віку, очевидців і учасників звитяжних вольних змагань. У почесній президії -- багатолітній ке родів, голова Проводу ОУН та Конгресу бОольшевицького Блок) - 1 з : ягіо ' кепУцат України Слава Стецько. країнських Націоналістів, народний д «гл належ отих слив - - - учасниками ро зобГаднююзьми -о відзначила ця мужня жінка, - - що ОУЛИ віднови державності мені тих величних подій. На час проголошення Акта пощастило бути в Україні. честь повторити той важливі мене усе свідоме життя Це в повстанчому відділі. Ми и Й , М ги документ. Ентузіазм. (що була найважливіша ПОДІЯ йшли на Бібрку і там мали 4, затиснутий між двома озброє" оо москов - ? укотре доводив світові, що має Краю ви большевизмом та німецьким нацизмом; змагався 1 через півстоліття таки п на власну землю і свою волю на ній- Нарой -Реміг, бо мав перед собою як дороговказ сдив" Святкові промови ЛЯ ву або Ззгинеші У 090 отьбОІ за неї! ордимио Сергійчук - СУЗРОДИ Богдан Павлів, Ігор Лосів, Валерій Сніжко»; Лід лише сподіватися плве У СТОЛИЦІ незалежної 5 наступних роковин такого доленосного рівня пом відникові ОУН, що став символ мраїни величний пам'ятник | леген дарному ПРО. Честь учасників визвольних З и ЗОюЮючої нації, Степанові Банде уЇ й монумент на подбає и про належний ан, а держава в особі чав керівників нарей" із учасниками й ветеранами Д ли захист своїх патріотів порі б ши їх У права? у них незаперечні, РУГОЇ світової Війни Бо за пут'торен Ба ьківщиною ь! Володимир ГЕРМАН ж ять лм тить) здо В Й Р, Р бно До Бк о раб еднісянайо Я 0 ої БР еаніїй ниці фоні знефіїцо и то 0 ЇЇ - а бен бані
- уро ет марно со о М Р її т Й Р - ь- - У і з " т. же Ь о! вої і чи аю у и» Мі» М й, у | ша іч ЗО ча - те іх 1 ПР Р ПР - - -- в зіінннюуунеяонни ХРОНОЛОГІЯ ЧЕРВНЯ: СУБ'ЄКТИВНИЙ ПОГЛЯД ча ПРИ РР ПРА ІРР УР У ПИ АР В р РР ані й РА РРО і УКРАЇНА БІДНИЙ, ЯК КАНДИДАТ У ПРЕЗИДЕНТИ Саме так хочеться трансформувати відоме прислів'я, ознайомившись із декпарованим рівнем прибутків претендентів на місце майбутнього Президента Українім До такого висновку приходиш, вивчаючи опубліковані в засобах масової інформації дані про задекларовані прибутки претендентів на керівництво країною 3а минупим рік. | хоча всі чудово усвідомлюють, що Ці цифри є доволі умовною величиною І служать передусім політичним цілям, все ж мусимо визнати, що справи нашої країни аж надто кепські, коли одні з найвпливовіших у країні пюдей, а саме такі б мали висуватися на пост Президента, дозволяють собі декларувати такі мізерні, як на їхній статус, суми. Аби читачеві легше було орієнтувати- ся, кілька цифр: Олександр РЖАВСЬКИЙ | 357 727,87 Юрій КОСТЕНКО 31 668 Леонід КУЧМА РЯД и Михайло ПАВЛОВСЬКИЙ І9 076 Геннадій УДОВЕНКО 18 122 Олександр ТКАЧЕНКО 12 221.6/ Олександр МОРОЗ 12 193 Євген МАРЧУК 10 865,61 Наталія ВІТРЕНКО 9 833,44 Петро СИМОНЕНКО 8 906,22 Не можна не згадати ще й активіста Слов'янської парті Олександра Базилюка, що свій річний сукупний дохід визна- пиці де-небудь у Швейцарії, а навіть про приватну закордонну поїздку. Політично ж цей список, мабуть, має засвідчити, що майже всі майбутні претенденти не надто відірвані від зубожілого народу і коли й перебувають вище межі бідності, то пишень трішечки. Непокоїть тільки одна думка. Якщо такі відомі люди нашої країни мають такі прибутки, на що сподіватися простому смертному, чий дохід мав би бути хоча 6 утри-п'ять разів менший! І коли, провівши всі необхідні арифметичні операції, ти приходиш до висновку, що й п'ять наступних років межа незабезпеченості буде на рівні 200--300 гривень на місяць, стає трохи сумно. Втішає тільки одне: 199/ року дохід Президента Росії Бориса Єльцина дорівнював лише 3 800 американських доларів, що навіть менше, аніж у нашого Прези- дента... У ЛАПАХ СПЕКИ Нестерпна спека. Мокрі, спітнілі тіла. Неослабна, задушлива спекота. Городина, що вигорає під розпеченою таріллю сонця. Та життя продовжується. Випускники складали іспити, торгівці так само поспішали до своїх лотків на базарах та ринках, намагаючись не помічати задухи. Жителі Києва вперто намагалися зберегти свій діловий ритм, змушуючи себе забути, що на сонці термометри зашкалюють далеко за 40 (мої приятелі з Оболоні стверджують, що на верхніх по- бочим днем. Звісно, закони фізіології не дозволяли підтримувати продуктивність навіть на рівні «нижче середнього», однак пюди працювали, неефективно використовуючи енергоресурси і зриваючи одне на одному роздратування та втому. Коли ж праця була надто терміновою, то, аби не зірвати графіки її виконання, однаково доводилося працювати ще й у вечірні та нічні години. Схоже, нікому навіть не спадало на думку, що можна було 6 перенести робочий день більшості закладів на ранній ранок 1 пізній вечір. Що ви, як же можна змінити «раз і назавжди» усталений розпорядок роботи, до якого так звикли. Звісно ж, героїчно стікаючи потом та похапливо п'ючи освіжаючу рідину, людина здатна витримати ще й не таке. А якщо, не дай, Боже, створити прецедент зміни графіка, чи не впаде в око, що залізобетонна усталеність нашого життя не така вже й необхідна. Проте в розпеченому асфальтовому мішку Києва гнучкості виявлено майже не було. Воно й не дивно, адже в такому гігантському, посіченому павутиною транспортного сполучення, мегаполісі, як Київ, без гнучкої роботи транспорту вплинути на усталений ритм неможливо. А саме цього і бракувало. Ніхто не здогадався змахнути чарівною паличкою диригента, аби уможливити потенційну можливість змін. І те, що люди нашого суспільства до цього часу потребують такої команди, робило спеку ще нестерпнішою. мислитися: що викликало до життя вепику групу людей, про яких ще два десятиліття тому ніхто не чув? Ще більш дивним видаватиметься цей факт, коли врахувати, що власне ніде не можна навчитися цього заняття. До того ж, аби зламати складну систему захисту за лічену кількість хвилин, однієї логіки (навіть вкупі з феноменальним умінням швидко рахувати) мало. Для того, аби з-поміж мільйонів варіантів вирахувати один правильний, необхідно мати «надлогічну» чуику, що дозволяє непомильно обирати лиш правильний шлях. іншими словами, треба володіти якимись новими, певною мірою навіть надприродними здатностями. Проте винятковість, що стає дуже поширеним явищем, -- це вже щось новеньке. З хакерами борються. Їх кидають за грати. Однак кількість комп'ютерних викрадачів в Інтернеті неухильно збільшується. Дехто навіть романтично називає їх сучасними Робін Гудами, що в новітніх умовах намагаються відстоювати справедливість. Звісно ж, це думка суперечлива, але приємно усвідомлювати, що будь-якій силі цього світу існує протидія. На початку літа хакери навіть спробували зламати захист засекречених файлів ФБР, добравшись до них через офіційну сторінку федерального бюро в Інтернеті. Спроба не вдалася, проте примусила владу закрити сайт і провести численні арешти. Мас-медіа навіть повідомили, що ФБР вдалося викрити цілу хакерську структуру: Однак уже наступного дня кожен, хто жк ос зро чор з рн з «дао ГРІ СД оц ірь - Чі чив сумою 1200 гривень. верхах домашні термометри добігали З ЧУЖИХ СТОРІН . | намагався відкрити офіційну сторінку Се- 5 | | хоча немає нічого гіршого, аніж раху- | навіть 49--50 градусів). ХАКЕРИ: КОМП'ЮТЕРНІ ЗЛОДІЇ? | натув Інтернеті, потрапляв у пастку ком- 5 ко, вати чужі гроші, думаю, перед тим, як На півдні, люди, аби бодай якось по- АВАНТЮРИСТИ? РОМАНТИЧНІ п'ютерних хакерів. На екранах моніторі з зай віддати за когось із кандидатів свій голос, | легшити своє становище, переносять пе- ГЕРОЇ НОВОГО СВІТУ? бажаючі поспілкуватися з аме иканськ зви треба'все ж зважити, хто з претендентів, | ріод трудової активності на ранкові та ми сенаторами читали: «То ЩО, кдазвтУ) 2 їх 3 ' 4 окрім Олександра Ржавського, з таким | вечірні години. В США, розуміючи, що за Звісно ж, кожен з вас сам може дати | сміється останнім?». ей доходом і нашими цінами здатен покрити вартість реальних витрат бодай на своє утримання. З такими прибутками нинішнім претендентам (за винятком нинішнього Президента Л. Кучми, що перебуває на утриманні держави, | О. Ржавського) навіть мріяти нічого не те що про «клаптик» зем- великої спеки на високий рівень працездатності годі й сподіватися, оголошують вихідний на виробництвах. | лише в нас, з навіть не усвідомлюваною вже впертістю, ніщо не може вплинути на усталений ритм життя. Як би не було спечно, а робочий день (для тих, хто має роботу) залишався ро- відповідь на це запитання. | я майже не сумніваюсь, що більшість звинувачуватиме автора в симпатіях до анархічних сил, до котрих в технократичних суспільствах звично відносять комп!- ютерних зломщиків та викрадачів. Однак факт з'яви і швидкого зростання чисельності хакерів у світі змушує за- Не маючи на меті давати будь-яку етичну оцінку цьому явищу, все ж зазначу, що, спостерігаючи за перемогою людської природи над довершеною логічністю машини, до біса приємно усвідомлювати досконалість нашої непослідовності, що перемагає ущербну логіку машини. Підготував Дмитро Стус ер інн ні орі за С є | СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ ЯК ЗНАЄМО ТА РОЗУМІЄМО, ТАК І ЗАСТОСОВУЄМО Спочатку нагадаємо читачам, що у жовтні 1989 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР». У якому статтю 13 «Мова технічної і проектної ментів (1999) в Україні на 31 березня 1999 року Держстандарт України затвердив 561 ДСТУ на терміни та визначення, зокрема: 23 стандарти в галузі «Метрологія та вимірювання. ч | Фізичні явища»; 23 -- «Машинобудування»; | 28 -- «Електротехніка»; 42 -- «Електроніка» та інші, що становить понад 50 тисяч терміной статей. Зауважимо, що переважну більшість термінологічних стандартів (471) було затверджено до ухвалення нової Конституції. Загалом це є найповніша база застандартованих науково-технічних термінів серед держав СНД. Тому, на нашу думку, найнеобхідніше -- забезпечення нормативною термінологією -- зроблено. До речі, деякі країни СНД, зокрема Республіка Білорусь, Вірменія, Російська Федерація та інші, використовують ДСТУ на терміни та визначення для створення національних стандартів своїх держав. і, Звичайно, добре було б мати викладені | українською мовою і правила оформлення | конструкторської документації (ЄСКД). Про- Вельмишановні панове! В числі 4 поточного року часотису «Слово Просвіти» опубліковано статтю п. В. Митюри «ЄСКД -- поза Конституцією?» та відкритий лист редакції до Голови Держстандарту України пані Т. Кисільової. Без сумніву, проблема важлива, хоча окремі тези цієї статті дискусійні щодо шляхів їт розв'язання. Надсилаємо інформацію щодо стану справ у цій сфері. Просимо опублікувати ці матперіали, і, можливо, відгукнуться підприємці, виробники промислової продукції, різні фонди, які профіна нсують актуалізацію та переклад стандартів ЄСКД, як і іншит станда ртив колишнього СРСР (в Україні чинні близько 18 тис. ГОСТІв). документації» викладено так: «Технічна і проектна документація в Українській РСР виготовляється українською або російською мовою». У постанові Верховної Ради УРСР « Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» зазначоно: «Протягом п'яти-десяти років з моменту надання Закону чинності вводиться в дію частина перша статті 13.» (частина перша стосується видання технічної документації українською мовою) У травні 1993 року набув чинності Декрет Я. ІОЗЬКІВ, заступник директора УкріЇДІССІ щоб конструкторську документацію оформ- риличної, латинської та грецької абетки тощо. Кабшету Мийпстрів України «Про стандартиляти українською мовою. Для цьог сть о треба: нн ви - | Р і і | бр | Ук Дан Аа Що стосується знання мови, то це не 7 те зазначимо, що програми державної стан- | зацію і сертифікацію», у статті 5 якого сказа- І) знати українську мову; справа державних стандартів, а щодо термідартизації форм Же опозиціями усіх | | | 5 - | ЕЕ і хг, 1 ормуют Б но: «Державні стандарти України. публіку- 2) знати українську термінологію (ту, що нології конструкторської документації, то є 3 з Р Й | 3 | зацікавлених органів державної влади, ра підприємств та установ, технічних комітетів є стандартизації та погоджують у Мінпромпо- Ро літики України у повному обсязі, а з іншими й центральними органами виконавчої влади -- у частинах, які належать до їхньої сфери і діяльності. Програму державної стандарти- | зації виконують у межах фактичного фінаніі ються україською мовою з автентичним текстом російською мовою» Додавши до цього статтю 10 ухваленої 28 червня 1996 року Конституції України -- "й "Державною мовою в Україні є українська 4 | мова, держава забезпечує всебічний роавиток З | функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території «Тосується самої конструкторської документації, і ту, що стосується об'єкта конструкторської документації); 3) знати правила оформлення технічної документації (як на кресленнях подавати розміри, допуски, написи тощо), встановлені ЄСКД (Єдина система конструкторської документації). затверджений ДСТУ 3321-96 «Система конструкторської документації», Терміни та визначення основних понять», який містить 254 терміностатті і не має аналога в Російській Федерації, бо його розроблено у зв'язку з мовною ситуацією в Україні. Крім того, є чинні ДСТУ 2391-94 «Система технологічної документації. Терміни та визначення», ДСТУ 3278- іксії 3 , Р - І ' - та і ї 11 й України. В Україні гарантується вільний роз- Щоб мати змогу оформляти конструкторсь- 95 «Система розроблення та поставлення просування хом ЄСКД укра око С ою, що п виток, використання 1 захист російської, шиих ку документацію українською мовою, очевиддукції на виробництво. Основні терміни о становить стандарти, реіінсієх ДІ, КОЛИ | я мов національних меншин України.», зваж-но, що насамперед треба подбати про перших визначення», ДСТУ 2974-95 «Технологічне 15 роботу буде рес зар держав- ЛРУ 4 мо, чи можна погодитися з закликом автора | два пункти, бо третій мало стосується мови, підготовлення виробництва, Основні терміни п дартизації о змов и 5 Ей З статті "-пОоЧчати переслідувати не лише за оскільки це -- правила використовування та визначення», ного фінансування. ЛОВ ч Законом, а й за Конституцією». графічних засобів, які адебільшого склада- Щодо термінології об'єктів технічної доку- Віктор ТЕТЕРА ге А тепер поміркуємо, що потрібно для того, ються зі спеціальних знаків, чисел літеркиментації Р ЧА в і і ції, то за Каталогом нормативних доку- Чир мачальник відділу УкріЧДІ/СС/ Мо ШРОСТУ З З ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК М З "А ато ЙО ру ально . бі,

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

те. ДР пи .зтеои Ц , -і б б ай Же ніареці| жо ТМ Йой перес. 11. ду та 2 ОО б Р т ; оч СУ пад ін пн онній м Бак цого: 5; збте-. дог . ЗК щіон їС іль и - Р ії Н із» зотри б о. - Р, "ЧЕ о и о . . ж / і ня ра А я обо ї | - та нео? м Ле-з і ів'рОЮ -- ї алу п нії Лани в Чл; 0 пеійшнь. Тек 1, - зелрільциаму зд е вона рреоннм постраждала за сів ; агатовікового поневолення. цається, ще трішки, і не вистачить у о, неї сил відстоювати своє законне право 13 с нбчнй Адже проти неї тепер вико тають разом із зовнішніми фактора- | ми також і внутрішні. А, як відомо, немає кращого способу щось знищити, як З здійснювати процес руйнування зсерер ---сдини. Доки не пізно, слід припинити це Є СОЮ надвипробування на мщність. І передусім рено над цим має замислитися саме українсь- БИ. - кийнарод, за волевиявленням якого Укпози раїна набула таку довгоочікувану са- ОС | -мостійність. но - Фактор єдності мови і незалежності . о дуже добре відомий євреям, які зі здо- - буттям своєї втраченої батьківщини по- , | чали духовне повернення з відроджен- . вядревньоєврейської мови, що понад дві - о тисячі років чекала на це. Слід зазначити, щоцей процес відбувався практично і природно, без втручань ззовні. | ОЗ еПроцес відродження української мови 2 ВИМИ відбувається набагато складніше. З са-. ї . мого початку його було перенесено зо мовної площини в суто політичну. Кон- . ституцією України офіційною мовою в Україні визнано українську, тобто мову корінного етносу, як і в більшості країн світу. Разом з тим, Конституцією України, українським законодавством узагалі, всебічно підтримується розвиток мов усіх етносів, які є складовими українського народу, створюються сприятливі умови цьому процесові. На теренах незалежної України, разом з реанімуванням української мови, культури, діють національні школи, інші навчальні заклади, в тому числі й вищі, відновлюються національні театри, діють бібліотеки, мовами національних меншин видаються книжки, друкуються періодичні видання. Аби не бути голослівними, наведемо лише кілька прикладів. Найширший спектр для задоволення своїх соціальних та культурних потреб надано найчисельнішій за кількісттю в Україні російській національній меншині. тиї с це біти на 1 січня 1996 року в Укня иїні нараховувалося 2973 російськомовях, ни шкіл, у яких навчалося 2 945 924 г учнів, 56, 2 о усіх студентів навчались у | вищих та середніх, середньо-спеціальо них навчальних закладах російською мовою, видавалося 1172 державні газежурнали російською мовою.. Ста- - ном на 1999 рік ці цифри значно зросли. Як позитивний, враховуючи складну економічну ситуацію в Україні, слід відзначити той факт, що в Автономній Республіці Крим на сьогодні вже діють 6 шкіл з кримськотатарською мовою навчання, 4 -- з поглибленим вивченням кримськотатарської мови, 5 шкіл з двома мовами навчання. До 2010 року двомовності. (Нещодавно подано рова Кабінету Міністрів, який, порівн щезгаданим, виглядає прогрес зради з огляду на вирішення мовної пр нн в Україні. Втім, це тема окремої р да про те, як нібито в Україні утискуються права російськомовного ой селення. Такі твердження мрукул, Пе икати лише в тих, хто наспра др 5 се бачити очевидне, або тих, ко отих чи інших причин неправильно це інформовано. Тільки-но В ДЕШРо б ровську було заарештовано лідера а ской общиньт», відомої своїми антисе сько-шовіністичними закидами, ее Трухова за несанкціоноване пікетув ЕКСПАНСІЯ І ОКУПАЦІЯ ПОЧИНАЮТЬСЯ ЗІ ЗНИЩЕННЯ МОВИ кількість шкіл з вивченням кримсько- татарської мови планується довести до 20-ти. На початок 1996--1997 навчаль- ного року в Україні діяло 16 денних єврейських шкіл, майже 100 недільних, 11 дитячих садків. З вересня 1993 року діє Соломонів університет, 2 педагогічні коледжі, відтворено спеціалізації з юдаїки у Львівському та Донецькому університетах. Станом на 1999 рік ці цифри відчутно зросли. На думку мимоволі спадає аналогія із бурхливим мовним та культурним відродженням, яке відбувалося в Україні в 20-х роках нашого століття, коли разом із відродженням української мови відроджувалися мови інших етносів, що проживали на території України. Пригадуються також сумні наслідки припинення того етапу українізації: одночасно було закрито інші національні школи, припинилося національне видавництво. Мовне питання в Україні можна використовувати як диригентську паличку, - - «музика», тобто підгрунтя, завжди знайдеться. Останнім часом все потужніше звучить заклик до запровадження в Україні двомовності. Причому идеться не про запровадження в державі українсько-татарської, або украінсько-польської, чи іншої двомовності. Своїми закликами нас запрошують у недалеке минуле, коли в Україні достатньо було знати лише одну мову -- російську. Іншими словами, узаконити і так фактично існуючу українсько-російську двомовність. Депутатам Верховної Ради вже давно роздано три законопроекти «Про мови України», усі вони чекають свого часу на розгляд. Ці законопроекти схожі між собою, як рідні брати. Основна їх мета полягає в Офіційному визнанні в Україні ня його організацією міськвиконкому, 7 - Держдуму Росії, Лужкова, російські ЗМІ одразу ж було повідомлено, що в Днитропетровську «переслідують» росіян. І це в місті, де переважна частина населення російськомовна! Напередодні візиту до України у травні 1997 року на той час російський прем'єр Віктор Черномирдін, даючи інтерв'ю інформаційній агенції Інтерфакс- Україна, поскаржився на те, що в Україні утискуються права та інтереси російськомовного населення. «В нас викликає занепокоєння лінія на обмеження, а фактично на витіснення з державного та інтелектуального життя громадськості російської мови і культури, що все чіткіше простежується, -- сказав він. -- Нас турбує у зв'язку з цим проект закону про мови, який обговорюється в комітетах ВР. Нашп співвітчизники виказують скарги на формалізм і свавілля органів влади при реалізації їх законних інтересів.» Звідки такі дані і така інформація? Чому, перш ніж обурюватися, не звернутися до офіційних джерел, наприклад до Державного Комітету України у справах національностей та міграції?. За двомовність і надання російській мові статусу офіційної, а українській -- статусу державної виступає відомий своєю бурхливою та «детонаторною» діяльністтю Володимир Малинкович і партія ПРПУ, яку він перед нещодавніми виборами до Парламенту так часто представляв у пресі. Причому завжди з однією метою -- домогтися двомовності в Україні. У Малинковича є прихильники в лавах СПУ, принаймні таким можна ввао Володимира Кізіму, заступника керівника Теоретичної ради СПУ, за сло- вами якого, СПУ не бачить кращого для України, аніж введення двомовності («Товариш», Мо 50 за грудень 1998 року) Чи задумувалися обидва Володимири, до чого призведе двомовність в Україні. фактично поховано, а межа між українцями, що мешкають на заході та сході України, перетвориться на прірву? Подібна позиція українських політиків | політологів звучить в унісон з імперськими амбіціями, що лунають з вуст північного сусіда. Одним Із орієнтирів російської полі- тики ще в 1994 році було (Нацбезпека: Росія в 1994 році // Спостерігач. -- М- вид. РАУ-корпорації, 1993): 1. Введення державної двомовності у всіх новодержавних утвореннях (передусім в Україні, Казахстані, Білорусі, Молдові, Латвії, Естонії)... 6. Проведення жорсткого курсу аж до застосування економічних санкцій по відношенню до тих пострадянських дер- жав, де порушуються права громадян. 10. Розробка коротко-, середньо-та довготермінової програми вирішення «російської проблеми» на всьому пострадянському геополітичному просторі. Чому в більшості випадків усяка експансія, завоювання, окупація мають за мету знищення рідної мови місцевого населення? Тому, що в такому випадку місцеве населення не пручатиметься. Вимога від України ввести дво- мовність тотожна вимозі подібного від Росії на тій самій підставі, що українська діаспора там найчисельніша (за офіційними даними перепису населення 1989 року -- 4 362 872, за неофіційними даними різних українських організацій Росії, українців в РФ набагато більше -- близько 10 млн) в порівнянні з представниками інших національних меншин, з яких складається російський народ. Як завжди, коли йдеться про інші держави, Росія закидає їм у провину той факт що вони будують свою державність з урахуваням національних інтересів. Однак, коли мова заходить про Росію, необхідність російської національної ідеї, як потужного фактора для відновлення свого народного достоїнства, гаідтримання ідеї державності є незаперечним фактом, умовою: «Державна стратегія російської держави повинна опиратися на псторичний і духовний спадок свого народу. Бо ж ніколи не відродиться Росія, якщо не буде відтворено притаманні напіому народові світосприйняття 1 національну самосвідомість» (там само). Виконуючи заповіт Шевченка: «І чужого навчайтеся, 1 свого не цурайтеся: переробимо останню фразу з наведеної цитати стосовно російського відродження: «Бо ж ніколи не відродиться "У краї- на, якщо не буде відтворено притаманні нашому народові світосприйняття і національну свідомість»! Якщо ми себе не любитимемо, хто ж нас полюбить Ольга БОДНАР, Ілона БІЛАН, Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) З ЧНОТЯТОК «Фабрика стала до ладу діючих» -- що б це мало означати: «стала до ладу «увійшла до числа діючих»? Або оце: «він зробив чимало роботи» Та «чимало зробив» -- і квит. Або: «один чоловік дістав поранення». Чи не про- «Одного чоловіка поранено»? така чудасія: «суд відмовив у збудженні (замість «у порутпенні») спра- а, в ви» - з ласки несумлінних мовців дістала 1 юристів еротика! у мовну практику правників увійшов неоковирний вираз: «ці дії собою ЗМІННА потягнуть за відПОВІДаЛьЬНІСТЬ». А все від не-користуватися довідковою літературюю У пріснопам ятн часи колиаж вуха боліти від закликів до зближення мов 1 народів, у російсько-українських словниках науковці часто були змушені на перше місце ставити кальку з ро- СаанськОої, а вже лалі пугтоме українське пої ПОЛЯХ ник до російського «привлечь» у розумінні «потащить», а в нашому контексті ( «вьІЗВать чТтОо-л. как последствиєе») має бути «спричинити (що)», «спричинитися (призвести) до чого». Тобто наведена напочатку Фраза мала б звучати так: «ці дії призведуть до відповідальності» | доста ою відпоВІДальніСтЬ »). Так само плутають значення російських «Обтвлекать» | є лакивать» передають одним відповідником «відволікати». Тим часом перше слово означає «відвертати» (скажімо, «увагу»), а друге таки «відволікати»: мішка. невода тощо 3 ласки репортерів вечори, вистави, конференції, концерти, з'їзди у настільки «ходять», що теж є калькою з російської. «Вечір пройшов з успіхом» -- ще сяк-так З уж "ться але замість «сьогоЛлні пройшов то чи не краще: «сьогодні відбувся вечір» (концерт, з їзд) Неточності, лінь думки . І нема цьому почину, і краю немає . зе -е За рівнем грамотності й ту дещицю українськомовних видань, котрі шце шаються в океані чужомовної Стихії, зпереваж варто б називати суржикомовною. Суржик -- останній б бастіон українства? «Дожились, як дурні дочита- лись», -- каже прислів'я. Отаке й читали. Лли- Ідеал рідного телебачення -- ДОВГОНОСИкІВ». Принаймні з ек оголошують національною го так, шановні, то Україну ча меновувати на Дурланд дж -г міс Ук «Шоу рана йог рдістю. Кали суже пе рей-цю, де «Верка крери зам б і- ІСТ ше в макулат гуру Шевченка "ще Ук та еграчія (б ського. а ро Р Р . Р Ж ї --3 УЖ ж - еьГХ Я і тів --і Й кі тив одно КОВСЬ І д І 2 й Які йо в Чан іч і ст- ці Петро ФЕДОТЮК | СЛІД ДІЯТИ РІШУЧЕ! У кожному місті пом радах чи адмгєстра- | ціях Президента слід створити комісії, яю б стежили за ТидА Як виконується Закон про пОанни бути створені рашенням Пое зидечії д шлях духовного відродження 2 очовленоія, "9 ко ЦиВіЛІЗОваних відносин. Дотепер 8 У панську м інших містах Східної України ще ме | про "Є, ЩО там відаєрто ди зль» ожутг чт"? |тег Донна ж украгчської Далі так тривати не може, бо може ПРИ" о ПРА че Р ч- - і а раз цього хочу ь вороги України : Роса. Ое- 9 ме потрібно. Живеш в Украї -- поважаі" "| ГРЧОЄТМСЬКУ мову. Українські зобі "Є Ді ГО - мат, з це 7 МИСУ ть -оукгабч : пе атеьсуе "та-се-" Миханло ПУХТЕ, Р и? м. КОЛОМТ | они й | | )
СР з цій т товсте Й "рі о й жна сан зр пр іч синий Я ори ПР а рн СО ані ьо чн зажити 0 Вирішили ми з дружиною замінити старі червоні «молоткасто-серпасті паспорти не нові синенькі -- з зоплотавим знаком Тру- почути добротне же -- держава обмін не підписа українське слово. Отв нас є. Але ж карточок нав -- немає інструкції: «От -- каже, -- хоч ЯКУусь довідку чи сутності буття, що як священний символ якби, у відомий в Україні з часів княжої доби. правописне правило-.: щоб було на що | Сфотографувалися, заплатили, як годить-послатися»: «То, може, З Інституту мовокЯ ся, в касу Ощадбанку належну суму за знавства?» - - Питаю: «Годиться!» - Каже. обмін та й рушили до своє! ЖЕКи. Звідси | я збуджений | радісний поспішив на зве все й почалося. Виявилося, що Паспорти заповняються двоме мовами: державною таросійською. А тому на карточці паспор- тистка попросила нас записати свої прізвища, імена та по батькові ще й російською шого сумніву; ють якісь перепони: Адже, гадалося, тут усі вболівають за державну мову. хкдовити «сво що паспорти заповняютьросійською, мовою. В тому, ся, окрім державної, ще У ють, що це особисто я нічого поганого не вбачаю. Навпаки, гадаю, що слід ще й третьою, англійською, заповняти, ! то не буде зле. Справа дещо в іншому: Коли ми записали свої ідентифікаційні дані російською мого паспортистка тут же зауважиле писи зроблено неправильно: ь полягала в ТОМУ, ЩО МИ їх ськими літе- вою, нам, що за Неправильніст не переклали, а записали рос рамиїхнє українське звучання: Тобто транс- ної мови, Грушевського, 4 до інституту української клови НАН України: Навіть не мав наймен- що саме тут на мене чека- Так би ї». І тому як ніде зрозуміпитання престижу як держав-так і держави в цілому: Та, нажаль, усе вийшло з точністю до Навіть вислухати доконечно не навпаки. історично знайшлося кому: Так, мовляв, склалося, що всіма мовами світу власні назви, імена та прізвища не перекладаються, а транслітеруються: А от на російську тільки перекладаються ! КВИТ- Як я не старався переконати, як Не вмовляв -- даремно. Молодший науковий співробітник |. В. Єфіменко, зкотрою я розмовляв, в'ян: усі українські імена мають російські відповідники та навтаки. Водночас на мовному грунти кожного 31 східнослов'янських народів ці їмена набули специфічного звукового оформлення, обросли різноманатними варіантами. Тому називати ім'я «Микола» -- українським, а їм'я «Николай» -- росиїським можна лише умовно, за формою, а не за походженням. Традиційно всі сучасні особові імена людей, які поширені в Україні 1 в Росії, перекладаються державною мово тієї країни, де проживає носій їмені. Вашингтон? Як мовив Тарас, «німець скаже...». Увечері того ж дня я зателефонував п. Німчуку В. В. додому, все ще сподіваючись на зрозуміння ним порушеної проблеми. Скажу відверто -- давно знаю ! шаную його як поважного науковця та невтомного трудівника на ниві давньої української мови | літератури. Але тут мого позиція... не знаю що й сказати. Невже ж-то посада так впливає на людину"! «Хіба ж ти думаєш, -- каже мені, -- я менший патріот від тебе? Але ж так традиційно склалося... | це не так просто... Хай воно поки що так і буде, як було...». Та допоки До появи нової інструкції в офіційнит документах треба дотримувати- ж воно так має бути? Допоки ж нам ся традиційної форми передачі особовит імен згідно з нормами українського та російського правотиств: укр. Микола -- рос. Николай, укр. Надія -- рос. Надежда. Доки нову інструкцію не вироблено 7 не затверджено, ми не маємо трава рекомендувати Вам транслітерувати українські імена російською мово. Мол. наук. співр. | тідтис «Слово о полку Ігоревім» ірешту київських джерел княжої доби читатимуть на московський штиб?! Невже ж і в незалежній Україні не можна бути українцем за походженням, ане за формою -- умовної! А таки є сьогодні в Україні люди, що мислять по-державному- Є люди, які, слава Богу, розуміють, що така ситуація з перекладом власних назв та імен працює лише на користь московському мовному пітерували: Микола -- МЛькола, Надія -- Надия. Переконали свою паспортистку, в що власні імена та назви з будь-якої мови рекладаються, оскільки вони на іншу не пе індентифікують (вирізняють з проміж інших) особу чи об'єкт назви. | вона взяла наші документи для обміну. Але вже через юлька днів повернула їх, сказавши, що лена та по батькові треба пере- Інакше -- пас- прізвища, класти на російську мову: не обміняють. От тобі й є! Нащо ж порти нам міняти свої імена"?! | подалися ми на прийом до завідувача паспортного відділу Печерського району м. Києва. Той прийняв нас чемно. Навіть у неприймальний час. Приємно було чути нам одну почнуть 1! відбитися від росіян, що не хочуть писати в паспотри українських імен. -- Та ж у росія девони мають усі права. Ану спробує нехай українець ім'ям. Та мявилася непохитною: Варто, -- каже, -- довідку дати, як до нас лавиною ти люди. Он і так не можемо н, - намагаюся пояснити, -- є Росія, записатися в Росії українським з ним і говорити ніхто не стане! Зрозумівши, що розмови мої з п. Єфіменко марні, янаписав заяву на ім'я директораїінституту п. Німчука В.В. зпроханням видати таку довідку. А оскільки його на місці не було, то заяву залишив у секретеря. Надвечір знову завітав до Інституту. З І. В. Єфіменко» Скажу по щирості, що, прочитавши цю довідку, зніяковів. Адже це не 1933-й, 1948-й і не 1979 роки, а 1999-й" Не вдаватимусь до детального коментаря довідки. Нехай це краще зробить читач. Бо ж тут, що не речення, то -- «відкриття». Зупинюся лише на двох моментах. Перше: що означає «християнського походження»! Це виходить, що поряд з «общим старославянським язьїком» з'явився ще й «общий христианский», який об'єднує в собі на російський штиб латинську, грецьку, єврейську, грузинську й інші мови?! І друге: «називати ім'я «Микола» -- українським... можна лише умовно, за фор- центризму; розуміють, що за таких обставин, унаслідок більшої поширеності російської мови в світі, на всіх міжнародних форумах, змаганнях, фестивалях і т. ін. громадян України зазначають у різномар раю нітних титрах з російськими варіантами і и є прізвищ, імен та по батькові. Тим самим І ке надалі стверджуючи стан України як підне- Р запою вільний Москві. Тож хоч як довго мені довелося ходити по різних інстанціях та кабінетах, але нам-таки обміняли паспорти й у них наші прізвибі ща, імена та по батькові не перекладені на кю російську мову, атранслітеровані ї звучать природно -- по-українськи: Микопа т Ск Мькола, Надія -- Надия. 7 о дого легке володіння державною мовою. | ми спробували переконати його у правильності нашої позиції. Питаємо: «Хіба ви поляка Анджея, чи француза Жана, або німця Вільгельма запишете: Андреєм, Іваном, Олегомі». А він нам: «Так то ж поляки!..» «А ми, - - кажемо, -- хіба не народ! Хіба мова наша неповноцінна?!» СР Погодився, що вимоги наші справедпиві. «Але ж, -- каже, -- Права не маю. Інструкції у мене такої нема»- | відпровадив нас до завідувача паспортного відділу м. Києва. Мовляв, якщо той дасть дозвіл, тоді ії я поставлю свій підпис на обмін | паспортів. Поїхав я до завідувача паспорт" з ного відділу м. Києванавул. Тургенєвську - Пояснив йому ситуацію. | той також погодився у правоті наших домагань. | то, якна мене, було щиро. Приємно було й тут резолюцією п. Німчука заява моя лежала на столі у тої ж таки п. Єфіменко: Остання сказала, що потрібної мені довідки вонане видасть. А може видати лише з тим, що ім'я на російську слід перекладати: Так їй дозволило начальство. «Таку, то давайте й таку», -- вирішив. Тоді п. Єфіменко дістала зі столу «шпаргалку», з чого я зрозумів - я тут не перший відвідувач і прохач довідки, і, зазначивши зверху моє прізви- ще, передрукувала 1! зміст: «Шановний Ткач М. М. для мене. Ось Сучасний іменник (основу цого складають імена християнського походження), який побутує в українського, російського та білоруського народів, формувався протягом багатьох століть і є спільним для всіх східних сло- далеко дохристиянських часів України- ЛИСТ ЧИТАЧА -- ДО ДРУКУ! НЯ ЛО нн СКАРГА-ЗАЯВА суду, де я свідчив у справі Ткаченка В. (вселення-виселення). сусідньої держави?"». вами, яким поглядом зміряла суддя раптом пригадала, що | государственньтм и делопроизводство ДН Суддя Клімова (м. Куп'янськ) образила мою гідність громадянина України, виявивши зневагу до нашої держави і 11 громадян-українців, державної мови при виконанні своїх суддівських обов'язків. А трапилося це під час Отож: «Суд идет.- Свидетель Радченко.» Я кажу судді: «Чому Ви говорите мовою Не можу передати сломене суддя. І до відповідача: «Ткаченко, вь почему не обеспечили переводчика? Ваш свидетель не владеєт русским язьком. Судебное заседание прерві"- ваєтся, покуда не будет переводчика». Все це говорила від злості і згарячу, а коли Ткаченки, Даниленко, Радченко та інші -- етнічні українці і їй може бути непереливки, заборонила нам покидати зал суду. А мені особисто заявила: «Вь не можете уйти и обязаньт отвечать. Вь в суде находитесь!», Ще й пригрозила судовою відповідальністю. І додала: «Русский язьгк являєт- дется на русском язьке». І не дала більше говорити на тему мови і моїх прав. Відповідач Ткаченко хотів, аби суд відбувся, і говорить: сусідською мовою.. Г. ве- Пушик, але близько до літературної (як бітник-ливарник у минулому)... Суд отой відбувався б травня «Я буду перекладати». І просить, аби я попробував зрозуміти, що буде говорити суддя Вибирати я не міг: пенсію не отримував з вересня 1998 року. Видають раз на три місяці, змушують робити заліки різні за рахунок боргу по пенсіях, квартплату наперед або через крамницю для пенсіонерів, де все дорожче, ніж на базарі, а грошима іне думають повертати борги по пенсіях. Жінці зробили операцію. Гроші і гроші. Присудить мені суддя за своїм кодексом заплатити штраф «за неповагу до суду» і доведи потім, що ти -- «не сірий». А не відбудеться суд -- Ткаченко не відвезе мене додому, а оплатити проїзд в автобусі не можу. Іди пішки 15 км уабіччям дороги. Є час подумати: хресний хід московської церкви. Ордени від Сабодана і московської церкви Людмилі Кучмі, міністру Кравченку та інше, «Золота фортуна» Дьо- | міна, голови Харківської обласної держадміністрації. Суддя Клімова.. Вся рать -- проти юридичних (етнічних) українців. І я капітулював-- суддя російською, я - українською. В кінці розмови суддя сказала: «Вьт говорите не на украинском язье, а владеете суржи- ком. Й мьї прекрасно поняли один другого». | Це була ще одна образа від судді. Я розмовляю рідною мені мовою не як поет Степан | н 1999 року. А | Одна пев б біб ре конверти і говорить: дя Клімова витирала об нас ноги Напиши в газету і на радіо». 27 травня. Іде дощ, ті поколінь, яким тяжким раїнців. | пенсіонера, в минулому - | пенсіювмайб -чо іо нічого не оплатиш, навіть нашу ро- | Особливо в нинішні часи, коли в обороті вели-ям 5 Р в РИ кепунрам ов а А чезні «капус" он о КОПІТ: ли, кинуті н | пвирор РА рун (4 мою...». Значить, ії мова наша, що формувалась упродовж багатьох століть і ПОходить від спільних індоєвропейських чи індоарійських коренів, є лише умовно уко раїнською. А отже, і-- умовно державною. Та й узагалі всі ми лише умовно українці. А «в общем-то» -- «все Рус" ские». То що вже казати про те, що теза про утворення існуючих варіантів власних імен українців лише на основі християнського календаря, м'яко кажучи, на сьогодні давно застаріла. Адже той же Микула, іван (Івасик-Телесик), Шура чи Марічка або Юрій за часом походження сягають си. Ну аспіткнулася довідка, як бачимо, знову на «інструкції». То хто ж ї розробить для нас. Може, Москва? А може, Берлін чи Нині заініціативою та клопотанням Всеук- ||| ямі раїнського товариства «Просвіта» ім. Та- (ЗЛНВ раса Шевченка Кабінет Міністрів України доручив НАН України та Міністерству юстиції розробити правила і норми написання власних назв, імен та прізвищ. Тобто - - оту «злощасну» інструкцію. От тільки невідомо -- якце питання буде вирішено за умов такого ставлення до нього Інституту української мови: з позицій московських веж, а чи -- з київських круч? Чи станемо ми нарешті українцями за походженням, ЧИ й далі -- умовно, за формою!! Та, зреш- тою, це залежить і від кожного з нас, свідомих громадян України. Стукайте у власні двері -- і вони відчиняться- Микола ТКАЧ, м. Київ після 20 травня зустрів мене свідомий украї- | нець Зубарь Володимир Микитович, дає два «Мені розповіли, як суду нас дома. тільки й записати для був 1999 рік для Ук- - Іван РАДЧЕНКО, с. Ківшарівка (м. Куп'янськ) Коментар редактора. Власне, коментувати тут нічого, бо лист пана Івана Радченка, ПИ о й - чт пан й Б они пр матом, закупами голосів «електорату», який ніяк не діждеться нового врожаю справжньої капусти та картоплі. І, якне дивно, - - ні, таки не дивно! -- мовна карта в грі пікових і червових королів ходить не останньою. Виявляється це по-різному: скажімо, одні обіцяють «двоязичіє» (Симоненко, Вітренко, Ткаченко). іє» вже обіцяли, показують УЗД За об -. овідав. - і ет ре - зве М, | ника до неї! Та не про те мова. Мова про інше: | 3. проту безкарну пиху й зневагу, 7 кою налива- | ? , у. б чарпочочюо я , - о Ч | "А 4 Ж і ' О | 1 || "НІГ ь Гц! 1 - У РОЇ ро а цем й РІ 1Ппь ро ЧР: АТ ВІ. ---г і Яке, і-й - і б, 1 й Р й Ан "ри Ужа 5 З. г Ро Р о НО ДІ Ж. аці омпро-

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

і-й - «"Р|РрРЛРІ 1 111 ; - и пр чн фо нн РУ і здо з Ж голова? ї р з "АР лю к - ЧЛ не ето мо | '"4 - : й от - РА Е п ей рда цем ого о ре рат ї | з ч- . 2 Па : м кг» п Р 5 т - - ар обо ою - Р'к відправили додому: «Покупець» не приїхав. Правда, через декілька днів Сашка забрали, а Миколу ше двічі завертали додому. Третього разу сказали, що аж диву дається: як же отак можна, не по-хазяйськи, ставитися до солдат? Мати тихенько плаче, -- боїться, аби не втрапив Микола в яку лиху історію від безробіття. А сам новобранець поволі втрачає ентузіазм і охоту до служби, бо вражений, м'яко кажучи, такими безпорядками там, де все має бути чітко і злагоджено. Вислухала я цю історію і стала пильніше оглядатися навколо себе. А 5 липня на Центральному залізничому вокзалі стала свідком такої картини: парапети і тротуари вулиці Комінтерну, що веде до «серця столиці», обліпили спечені на сонці новобранці. Хто парився у вантажівках, критих брезентом, хто всівся просто на хіднику, хто напівлежав, приклеївшись до паркану. Сумні рекрутські очі стежили за перехожими, які ба идуже, ба, навіть насторожено обминали зграйки юнаків із вибритими лобами. Нікому не було до них діла. Поїзд, який я зустрічала, запізнювався на кілька годин. Тож мимоволі стала наглядати за хлопцями. Перебрані, захарчовані обличчя -- соціальний клас і статус визначаєш одразу, без анкети. «Синочків», годованих з урахуванням корисності «Мультитабсу» і англійської мови серед них не спостерігалося. Музика, бодай «Прощання слов'янки», якщо вже не ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК хлопчачих очах читалася як покарання за гріхи, не ними скоєні: юнаків принижували на очах вокзального люду звично і байдуже. Аж ось і зграйку «щасливчиків» провели -- вже й у форму перевдягли та у «кирзаки» взули. Останній у строю налягав на ніженьку, наче Довбуш, хоч на знаменитого гуцула мало чим скидався. Намуляна нога у важких чоботах в сорокаградусну спеку бойовитості не додавала Давно позбувшись сентиментальності. раптом відчула, що плачу. Оплакую і новобранців, і себе, і військо українське, яке так похмуро й знущально поповнює свої ряди. А ще від тої приреченості, яка повисла над всіма нами, а ми не помічаємо п: яке майбутнє у тої країни, що так послідовно, десятиріччями принижує своїх чоловіків? Ось сидять вони на хідниках, -- генофонд нації, як сказав би соціолог, і одвічне, чоловіче - - захистити! -- поволі переплавлюється на липневому сонці в агресію, у страх, у безвір'я, у-хто його знає в що, і як все досить нам в українській крові братовбивчого зла громадянської війни і утробного страху 33 - - 37 рр. і суспільної юшки казанів часів «великих строек».. Коли ж вона прийде, ота радість -- послужити громаді, «любов к Отчизні де героїть», коли, коли, коли, державо, ти зрозумієш, що ти - - незалежна?! «Перегрілася на сонці дамочка», -- подумає вистачить тактики і стратегії, аби пояснити, чому Миколу завернули з липневої черги новобранців і чому не передбачили «покупці» чіткого відправлення свого товару 5 липня 1999 року. Поспівчувають мені лише матері новобранців та ще, хіба, двірничка з Миколиного двору: роботи їй додалося, бо Микола ї його друзяки допізна лузають насіння під тополями, рвучи гітарні струни серед ночі, -- ні на роботу, ні в армію їм не йти. Місця закінчилися . П. ПАН-НЕ-ПРОПАВ -- щасливий володар білої хусточки. Його ім'я настільки відоме, що навіть називати не хочеться. Тим більше, що всі його писання починаються з «я». «Я, їм'ярек, зустрічався з Горбачовим». І прочая, і прочая- «Иньжх уж нет, а те далече», як сказав класик От і пригримпв, як гроза на голі дерева, на київські бульвари, аби пригадати тих, хто, в щирості душевній, вважав його своїм колегою, однодумцем, а то й другом. І полилися спогади сивого, або точніше, лисого чоловіка брудним потоком. Хотілося йому дістати за живе навіть мертвих, хоч про них, як відомо, говорять або добре, або нічого.. Громадськість, а точніше, письменники українські, на випади «спритного пера» відповіли, як і належить, -- ігноруванням, бо художні прийомчики «возвращенца» характеризуються на рівні мерзенних випадів дріб'язкового в своїй суті ненависника. ПАН-НЕ-ПРОПАВ зайшов з іншого боку: став вправлятися у вигадуванні або підборі деталей, які б викликали огиду і зневагу до змальовуваних ним людей. Скажімо так: десятиріччями зберігав у своїй душі пам'ять про те, хто як сякається, як користується носовою хустиночкою.. Спогади тим більш пікантні, якщо взяти до уваги, про кого йдеться: нині -- відомих поетів, депутатів. І все ко -Ф якось про тих, чия українськаст» забав родна відомість давно набули уста б Цим поетам заради іміджу характеру в яких далях доведеться нагадувати, горні, вони побували, з ким пиво-меди пи- За них говорять вірші. Ось чому заздрієт?»: звичайна захалявна заздрість зирить У вузькі щілини улесливо усміхнених очей - ПАН-НЕ-ПРОПАВ не втомлюється підкреслювати своє благородство в по" ходженні, вихованні, світорозумінні, свою широту поглядів, що, буцімто, ставлять його в ряд «громадянів світу». 1, звичайно, ж, не пропускає нагоди копнути ногою то українську книжку, то 11 авхора, то видання, яке турбується долею України. І всеце -- показово-гидливо відкопилюючи вузенькі губки, не втома" ючись нагадувати, що від нього дооре пахне, а в кишені -- завжди напоготові біленька батистова хустинка.. І пригадалася мені давня, студентських ще часів, історія, яка й подосі викликає відразу. | В одному студентському товаристві виокремилася групка ось таких, яким, либонь, був ПАН-НЕ-ПРОПАВ за часів своєї молодості, молодиків. Гарненькі, чистенькі, грамотненькі, вони, звичайно, виділялися на тлі тихих 1 сором язливих, скромно зодягнених учорашніх селюків. Розважалися чистюлі теж своєрідно: увечері вони вирушали на центральний проспект міста, що йменувався на слензі компанії «Бродом» і підпгукували собі жертву. Неважко здогадатися, що жертвами ставали якраз такі вчорашні селюки. Компанія розпочинала «сафарі» -- рухалася за нещасним, по черзі плюючи в спину, на благеньке пальтечко чи піджак Робилося це, звичайно, непомітно - - «веселуни» боялися отримати «по фейсу», але водночас їм подобалося псувати комусь життя. Чимось подібним займається і ПАН-НЕ-ПРОПАВ, а їдучої слини у нього більше, ніж доста. От лише хочеться запитати: хто ж та групка, якій це все подобається, хто весело ірже і гигоче, втішаючись плювками «визнаного і вигнаного»?. Здогадатися неважко -- вони й самі являють нам свої випещені мармизи на сторінках тих же видань. І такі всі «широкомислячі». і такі інтернаціональні, і так їх посвітах шанують. От тільки в Україні вони малошановані і маловідомі. Українці їх не знають, не хотять знати чи запам'ятовувати їхніх імен та тхорячих облич. Так ; лишаються на узбіччі скандальні володарі білих батистових хусточок. А що хусточка? Використав та й кинув. Та й ніде правди діти -- у кожного свої балади буднів.. ПІ. Гиля, діди, на пенсію! -- Господи! -- говорить більше до себе, ніж до Бога моя старенька приятелька, -- Коли вже в Україні буде спокій?! Відповіді, принаймні швидкої. вона вже давно не жде, Але все ще наївно чекає доброї, розважливої поради то з радіо, то з телеефіру, то з повних страхітливих сенсацій газет. Нарешті, повністю зневірившись у самій можливості будь-якої об'єктивної інформації, тається у вищі сфери, Богові Теж не до вподоби давній украіІнський безлад, він Дивиться на географічні широти, де теж не кривавими пухирями Косово, замис звердо Пана Отця. і Іниті краще -- виброджується 3, З: Люють нові теракти курди, все чіткіше забарвлюються червоним нафтопроводи, спека, цунамі дощі по мінялися місцями | ; Мені чомусь же все частіше спадає на думку давно колись почута коломийка А півсвіту втина виб є, А півсвіту буде... А що мені з того світу, Як мене не буде"! Здається, патріархальні діди й бабусі українські, що мали за звичай думати про майбутнє своїх ануків 1 правнуків, назавжди відійшли на небесні долини прихопивши з собою 1 цю властивість, а нинішні старі, доведені до відчаю, з усіх немічних сил тримаються свого минуло. го, та ще й намагаються нав язати його онукам. Минуле з пенсією і доступним хлібом та вистояним у чергах молоком, з товарами на спеціальних ветеранських поличках нині їм здається справжнім комунізмом.. То й поспішають висуванці комуністичні, навряд чи знаючи мою коломийку, наспівувати оте «А що мені з того світу» - Їхнє мислення не простягається далі життєвої межі пенсійного електорату, бо й самі вони пенсіонери. Гляньмо, всі висуванці далеко не юнаки: і Кучма, 1 Мороз, 1 Ткаченко, і Марчук давно вже мають онуків, не раз зізнавались у любові до них. От тільки часу на дідівські турботи не вистачає політичні клопоти відволікають. А новоспечений рухівець, пан Удовенко, либонь, уже й правнучків має -- вік давно дозволяє- І спадає мені на думку крамольна, але цілком житейська думка: -- Гиля, діди, на пенсію! Бавте онуків, виховуйте їх хто в командно-адміністративному, хто в партійному, хто в демократичному дусі. Забезпечте собі душевний спокій, а державі - - розвинене розматття політичного спектру. Колись, ще за СРСР(у), Брежнєва, Андропова, Черненка народ інакше як «кремлівськими руїнами» не називав. І Єльцин, як бачимо, не кращий. То що, вперед за Росією?! Заведемо ще й київські руїни? Ні, не хочеться. Досить аналогій з «Великою Руїною»! Час будувати, а не фарбувати старі фасади передвиборчими білилами. Та й молодому якось зручніше рухатися вгору хиткими риштуваннями, якими в наппий Україні обнесені і економіка, 1 культура, і побут наш, тричі оплаканий. Чи й зовсім ми занепали в пенсійний морок, що не розуміємо: більше ладу дає молодий, на силі чоловік. Який би й на президентській посаді не забував: мине часовий термін його керування державою 1 не персональна пенсія та персональна дача його чекають, а робота, яку ще потрібно буде знайти; що молодий, досвідчений розум гнучкіший, не вражений маразмом чи склерозом; що старий віл стоїть, а молодий -- тягне, що лише не ветхий роками знайде спільну мову з молодими. Ї коли є серед багатьох кандидатів, мічені їхста рою системою і ста рими зви: ками, молодий. завзятий, розумний, освічений і. нівроку, -- гарний чоловік (не сором 1 світові показати!) - - то чому бі не повірити йому? Та й чи не пора довіряти владу людям нового, українсь" кого гарту -- які говорять, думають. мріють українською мовою. для українців ' про українців?! 1 -- суто для жінок -- чи не чає обирати нам чоловіка, повного бажань ! поривань, а не лише спогадів. Залиши" мо спогади, п ро славне і не дуже славне минуле дідам, а владу віддаймо му чин, -проможному подбати про ма?" бутнє не лише для себе, а й для інши Для всіх. Для України Любов ГОЛОТА Еі і "ТИ ВООЗ рення с оон аб аж ень || ті СІ т Со І я б р а бен з Сіотучо оо її го Гі Р. Я іуєв УР
ЗА СКІФСЬКОЮ ЗАВІСОЮ щоб трупи розіп'ятих подвоювали жах підко- 1 («ОО ТІЛЬКИ Но накру мено довкола понятти джерела доводять одне, а МИ Щи, наче ж не о кІфФІя осі обгрунтовуються визначення суперечливі, діаметрально протилежні Одним ніяк не виборсатися а тенет хибних теорийї. Другі п аапалі рвуть кайдани, якими ще ачора сковувався розум, зосліпу переходять мл одних крайнощів до інших Наукові інтелектуальні сили не готові схХи- "итися до думки, що від первоз яви людини на обширах, які відомі як етнічні українські землі, мусить снуватися родовід одного з найбільших тепер м Сврогпі шародіщ, котрим справіку на споїій батькійщині, ні від КОГО не вІДНЯТІИ, НЄ агарбани, а Ууспадкованій одвічно від попередніх поколінь нах тупними Якщо смислом чи НІ сього життя в науці було освячення оложень про формування україшської нац української мовив ХТІУ-- ХУ століттях нової ери, то кою ж живлющою водою окроплю- вати очі, щоб прозріти? Коли ж у силоміць нав'язувану фальш ніколи не було віри, то це ще не привід для того, щоб перевертати усі попередні наукові здобутки догори дном Спробуймо простежити за золотою ниттю родово- ЛУ українського народу в тих глибинах проминулого, де її зблиск таки ж примітний Не напружуватимемо зір, щоб проникнути крізь «кімМерійськийм морок: Окиньмо поглялом ближчі відстані. Пригадавши повідане батьком історії» Геродотом, чи ж не маємо права зробити висновок скіфи, Скіфія м Велика й Мала -- це не самоназви. А найменування, що були вліплені, як висловився б чаш великий земляк М. Гоголь, давніми грека- Всюдисущими еллінами, котрі за найдавззших часів не тільки оглядали світ, а и зали-пили неоціненні писемні свідчення про близькій далекі краї та содіюване в їхніх межах. У Північне Причорномор 'я, до якого греки виявляли неабиякий інтерес, вторглися кочівники зі Сходу, розгромили кіммерійців, підкорили тих ітих слабших на немалому обширі, запанували, як головна сила, в тій частині світу, на яку й греки посятали, припливаючи сюди на кораблях та засновуючи свої колоні не тільки на узбережжі, ай у пониззі Дніпра. Нове утворення, сказати б, царство, пад зверх- Ми ності - - СЮфами В «Історії» Геродота Скіфія неміряна. сказати, бників, чужі ім. охрещено скіфами рез те, никами воні начає: ті, що живуть По той і вітру. насолоджуються сонячним світлом. Ще за сиводав мор за обітницею для пол уславляли шановних честь лікійцем Оленом пімнами. хненними римами земної кулі. За частияі не зайди-скіфи, ністю ми ніякі павіть рених»".. ністю кочових супостатів греки нареюти Скіфією, а вавилонське стовпотворіння люд- п кордони чітко не окреслено. Вказано ті й Ті краї, мовлено, хоч 1 Надто скупо, про різні племена, народи, чи, може, точніше було б народності. З-поміж них, очевидно, названі й такі, до яких не добралися завойовники, вивергнуті з бездонного черева Ази. Алей ті, за розсудом давньогрецьких мудреців, а головне, за розчерком Геродотового пера, віднесені до Скіфії та й прозвані скіфами. Як шапкою-невидимкою, накрито назвою скіфи незліченні корінні племена, відмінні від загар- Не переконуватиму, що було занурено з великого розуму еллінів У купіль Скіфії й автохтонів, котрі -- невід'ємні ланки в неперервній родовій лІнИи українського народу: Не доводитиму, що, хоча 6 і паигрше, ніж інши, описані Геродотом гіпербореї - - не ХТОСЬ інший, як прямі напп попередники, найменовані саме так від греків чешо вклонялися Сонцю. Сонцепоклонє себе виказували того давнього історичного періоду: Грецьке Н уретотетот о0збік північного нини, перед У століттям дон е. ппербореї линули помислами за синє е. знайшли братів по духу, віруваннях на острові Делос, виправляли до них посланводі чоловіків, очевидно, егшення пологів. Делосці гостей складеними на їх Освічений російський поет Олександр Блок формально не погрішив супроти істини, нат- «так, скіфи людства- Нерозуміння, чи то зумисне суперечливого, й менш обізнані, - - протилежне. А загалом на те виходить, що спільними зусиллями істина затуманюється, а не з'ясовується. З давніх-давен мудріші спостерігали й зауважутвали: час перемішує держави й народи, Мабуть же, чутливе, як притаманно Жінці, серце музи історії Кліо мусило обливатися кров'ю в період так званого Великого переселення народів -- ТУ-- МП століть нової ери. Тоді на Європу нещадним дев'ятим валом накотилося чергове кочове нашестя з! Сходу, усе з тієї ж Азії, назване уже не зід греків, а від ромеїв, від мудреців Візантійської імперії гунським. Курява потьмарювала сонце й небо Земля стогнала Й угиналася під копитами тьми тьмущої коней. Людський голос глушило ревище худоби, скрипіння двоколісних возів, простонародна назва яких -- бідарка чи ж не тоді з'явилася в мові автохтонів 1 перейшла в українську. Неозорий -- євро-азіатського розмаху -- вир захопив численні племена, народи Великої Скіфії, савроматів, аварів, германців, пригасив експансивні посягання східної Візангійської імперії і західної Римської, загарбницькі легіони якої намагалися переправитися і через Дунай, але забракло потути. Бо ж водночас мусили приборкувати 1 франків в осередді ковтиненту, 1 гордих бриттів на островах далекого Альбіону-- По-сучасному кажучи, перекроювалася карта Європи. І ось тоді, з крутовир'я етнічних перемін, зринають етноніми, з якими виходять на світову арену ті, що, всупереч найстрашнішим лихоліттям, утверджуються в колі народів світу як слов'яни. оби вирізнити їх у земній юдолі, достатньо навіть писемних джерел, не кажучи вже про археологію. Але нинішнім вправним перам вдається і явне, очевидне вималювати неймовірним. Дотепер таке ж, як зі скіфами, крутійство, чи, м'яко кажучи, непорозуміння з гунами. Затуманюється розум неутаємничених та й квит. Звернімося хоча б до твору остготського історика Іордана «Про походження і діяння гетів». Оповідь доведено до 551 року. В полі зору -- і просторінь, яка нині в межах Украї- ни: «У Скіфії першим від заходу проживає плем'я гепідів, оточене великими й славними річками; на півночі й південному заході протікає Тізія (Тиса - Ред.), з півдня ж цей край відсікає Данубій (Дунай - - Ред.),а відсходу- - флютавзій (Олт. -- Ред.); стрімкий і з чорториями повсюдно, він, Оушуючи, котить хвилі у води Істру. Поміж цими ріками простятається Дакія, яку, немовби короною, огороджують скелясті Альпи. Пд їхнім твим схилом, що знижується в бік півночі, починаючи від місця зародження річки Вістули (Вісли. - Ред.), на неосяжних просторах розселилося багатолюдне плем'я венетів. Хоча їхні найменування тепер змінюються відповідно до різних родів та місцевостей, все ж вони переважно називаються склавенами й антами. Склавени проживають від міста Новиєтуна (вірогідно, Нове Місто на річці Саві. -- Ред.) і озера, яке називається Мурсіанським, до Данастра (Дністра. -- Ред.), ана північ-- до Вісли -- у них не міста, а болота й ліси. Анти ж -- найсильніше з обох племен - розселяються від Данастру до Данапру (Дніпра. -- Ред.), там, де Понтійське море робить вигин.- Після того, як зазнали поразки герули, направив |Германаріх| військо супроти венетів, котрі, хоча й заслуговують на презирство через слабкість їхньої зброї, були, однак, могутніми завдяки своїй чисельності й пробу- вали спочатку супротивитися. Та нічого не варте велике число не придатних до війнНИ, особливо тоді, коли сам Бог попускає та ще й незліченно озброєних наступає. Це венети.- походять від одного кореня й нині відомі під трьома найменуваннями: венетів, антів, склавенів. Хоча тепер, за гріхи наші, вони лютують повсюдно, але тоді всі вони підкорялися владарюванню Германаріха- Після смерті короля Германаріха остроготи, відірвані од везеготів і підпорядковані владі гунів, залишилися в тій же країні, при у зоб загалом -- Бе Ті», За визначенням цьому Амал Вінітарій удержав усі знаки свого ів, скіфи, що заявилися з неосяжної А зії, панування- Наслідуючи доблесть діда свого гррчучи страх навіть на синів Еллади аж ген Вультульфа, він, хоча був нижчим од Гермакегувюн Коріння наріха за щастям і удачами, з гіркотою пере- Якби українському народові не випала лиха доля віками нидіти в накинутому чужоземни"- ми загарбниками ярмі, то в духовному небі над ним, поза всяким сумнівом, сяяло б імя мученика Божа, було 6 прилучено страдника до лику святих, ушанувався б він як один З найперших державців, проводирів свого на- роду. Щоправда, вдаватися в історії до умовного способу -- річ невдячна. Можливо, ближчого майбутнього зміцніють національні інтелектуальні сили й зуміють утвердити ім'я Божа як достойне всенародної пошани. Хоч у скандинавів, котрі почувалися безпечніше на північному краю Європи, й змигує назва українського становиська Аттіли як Гунагарду (гунського міста. -- Ред.), з цією кочовою навалою не утворилося чогось на взірець Скіфії, не вписано в історію якоїсь Гунії. Після смерті Аттіли завойоване ним швидко набувало природніших форм. Спадкоємцям його влади, синам, що знесилювалися вроздорах, готський король Велемир «завдав таких ударів, що од ворогів залишилася якась дещиця; примушені втікати, вони взяли напрям у ті краї Скіфії, якими плинуть води річки Данапру; своєю мовою гуни називають її Варом..»? Іорданові описи останніх років перекриваються оповідями знаменитого візантійського історика Прокопія Кесарійського, доведеними до 565 року. Йому не до гунів. Їхні часи спливли. Тепер на тих же обширах перед очима Візантійської імперії -- інша головна сила: «Ці племена, слов'яни й анти, не управляються однією людиною, але звіддавен живуть у народоправстві (демократії), і тому щастя й нещастя в них вважається спільною справою. Та й у всьому іншому в обох цих варварських племен життя й закони однакові. Вони вважають, що один тільки бог, творець блискавок, Є владарем над усіма, і йому приносять у жертву биків та справляють інші священні обряди. Судьби вони не знають і загалом не визнають, що вона стосовно до людей має якунебудь силу, й коли ім вже зовсім загрожує смерть, як пристане хвороба, чи на війні опиняються в небезпечному становищі, то вони дають обіцянку одразу ж принести богу пожертву за свою душу, якщо уникнуть смерті; урятувавшись, вони приносять у пожертву те, що обіцяли, і гадають, що спасіння ними куплене ціною цієї пожертви. Вони пошановують річки, німф і всілякі інші божества, приносять пожертви усім їм іза допомогою цих же пожертв учиняють гадання. Живуть вони в убогих хатинах, на великій відстані одні від других, й усі вони часто змінюють місця проживання. Вступаючи в битву, більшість із них іде на ворогів з щитами й дротиками в руках, в панцири ж вони ніколи не вбираються. Іниі не вдягають ні сорочок (хітонів), ні накидок, а одні тільки штани, стягнуті широким поясом на стегнах, і в такому вигляді йдуть на бій з ворогами. У тих і тих одна й та ж мова, доволі варварська. І зовні вони не відрізняються одні від других Вони дуже високого зросту й великої сили. Колір шкіри й волосся в них дуже білий або золотистий і незовсім темний, але всі вони темно-червоні. Спосіб життя у них, як у масагетів (предки аланів, що з прикаспійських степів прикочували в Північне Причорномор'я - - Ред.) грубий, без будь-яких зручностей, завше вони вкриті брудом, та, по суті, вони непогані Й зовсім не злостиві, але в усій чистоті бережуть гунські звичаї. В давнину називали ці племена спорами («розсіяними»), гадаю, тому, що вони жили, займаючи країну «спораден», «розсіяно», окремими поселеннями. Тому й землі їм потрібно багато. Вони живуть, займаючи більшу частину Істру (Дунаю. -- Ред.), по той бік річки»". Звичайно ж, упередженість до тих, кого позбавляла Прокопія Кесарійського об'єктивності. Критерії, за якими народи поділялися йди непевні. Чи ж не доказ тому хоча 6 і писемне зауваження сирійського автора Лоан- на Ефеського від 581 року про те, що «нар: РіЖ ї , ото котсай т Ж - Р - 2. У Р ня: У пий Деякі наші історики полюбляють педалювати на тому, що на землю, яка нині Україна, хто тільки не заявлявся: прохідний двір та й годі, на якому аборигенам і місця немає Та хай там що, головне, визначальне в історії нашої землі ніяким словоблуддям не прикрити. Попри всі напасті зусебічних завойовників, воістину в юдолі невпинної борні виживали ті, що склали український народ. А вороги щезали, як роса на сонці Наприкінці УЇТ століття Візантією правив імператор Маврикій (582--602). Залишив нащадкам повчання під претензійною назвою -- «Стратегікон». Поділився власним досвідом і міркуваннями: яку політику вести і як воювати з «варварами». І хто ж протистоїть імперським замірам на Північному Причорномор'ї та вище" «Племена слов'ян і антів схожі за тим, як живуть, за своїми звичаями, за своєю любов юдо волі; їх ніяким способом неможливо присилувати до рабства або до покори в їхній країні. Їх багато, вони витривалі, легко зносять спеку, холод, дощ, голизну, нестачу їжі. До чужинців, які до них прибувають, вони ставляться ласкаво та, виказуючи їм знаки уваги, при переходах з одного місця на друте охороняють їх, коли це необхідно, тож коли б виявилося, що через недбалість того, хто приймає у себе іноземця, останній потерпів од якоїсь шкоди, проти винуватця починає війну ) той, хто перед цим приймав у себе чужоземця. Тих, кого взяли в полон, вони не тримають у рабстві, як інші племена, скільки завгодно, а, обмежуючи строк перебування в рабстві, надають можливість вибору: за бажанням -- виплатити викуп і повернутися додому або залишитися там, де вони перебувають, на правах вільних і друзів. У них дуже багато ем різноманітної худоби та плодів земних, те ЗОРЮ лежить купами, особливо ж просо й пшениця. Скромність їхніх жінок перевищує саму природу; як наслідок, більшість із них сприй- | мають смерть свого чоловіка як свою власну й У: самохіть задушують себе, вважаючи; що: |, діння у вдівстві не є життям. ' " 7! Вони оселяються в лісах, побіля незручних річок і озер, влаштовують у своїх житлах по | кілька виходів, остерігаються небезпек, які на М. них чигають, що цілком природно. Усе необка хідне для себе вони закопують у потаємних схованках, а відкрито нічим зайвим не володіють і ведуть життя бродяче. Вступаючи в бій зі своїми ворогами, вони полюбляють битися у місцях, що заросли густим лісом, у тіснинах, на обривах; з вигодою для себе влаштовують засідки, атакують несподівано, хитро, і вдень і вночі, зигадуючи багато різних способів. Досвідчені вони також і в переправах через річки, переважаючи в цьому всіх людей. Мужньо витримують вони перебування у воді Отож часто деякі з тих, котрі залишаються вдома, а тут на них зненацька нападають, занурюються в пучиву вод. При цьому вони держать у роті заздалегідь виготовлені великі, продовбані всередині очеретини, які стирчать над поверхнею води, авони самі, лежачи навзнак на дні річки, дихають в такий спосіб. | цеможуть витерпіти протягом багатьох годин, через що ніяк не можна здогадатися, що вони тут є. А коли й трапляється, що очеретини видно зверху. то недосвідчені люди приймають їх за такі, що ростуть з води, а вже хто знає про ту хитрість, той здогадується про очеретину по тому, що і ли или а

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

р и о - - Жечта: оо В ; а-л "об -- лк То 1 Чою і. Радо роде ска Дб о. п 1зна 18 НІ я пей; З зву вно - оо зано хр Р т жо го увівів са ие За дії в саморуху природи», як пс ет. 7 реко й по отре п ванн : була простою: - оре реє в - б «Ї гі и рої . і пастор. Тягла л лінія ню вдих мене, двоюрідну пців-ОдноОкЛласни ків. му: у-шістнадцятому роках життя, вже крона нав: ВІ и жорстко-нескитну скелястість світобудови, г рідний степ у вимірах не настроєвих, а ол зезкомпром сних, - - Стас і в обличчях відкри- - Р ва (ває дяка внутрішніх пошуків та змагань. Одного | дня він узяв аркуш цупкого рудого паперу і попрохав мене «посидіти так» (я саме писала щось за тим-таки столом, оспіваним моїм художником у «кристалічному» натюрморті). Портрет було виконано дуже швидко, їі я у захваті зазначила, що це є початком «нового Стаса». Він відповів таким знайомим мені поглядом, сповненим задоволення і завзяття! Невдовзі у тій самій техніц фувуєтем на рудому пакувальному папері) Стас з ще два моїх портрети: один -- з рукою, у отному правому повороті, другий -- проти вікна, я ва другому плані (тут він послугувався ще й | ро "хоча кожний портрет є самодостатнім, а - образ, кає конструктивної умовності, впізнаваним, тадаю, що головним у роботі над цією графічною трійцею було не так дослідження моделі, як чуттєве прилучення до самої суті портретування. Просто обличчя найближчої людини першим відкрило Стасові канал нової, вищої виразності. Адже саме через промінь духовного зв'язку портрет та його модель мовби разом входять у зону особливої щільності. Тут немає потреби у мовленні слів, бо саме середовище передає сигнал реакції, передчуває яву потаємного. Джерела світла тут є живими суб'єктами спілкування, перебіг тіней знакує перелоги думок. Отже, три портрети являють різні стани у пульсації енергочутливого простору. Перший портрет (ледь опущена голова у майже профільному повороті), попри звичайність композиції, озивається небуденними прозріннями автора. Смути бентежних штрихів, плями разючих затемнень проймають довкілля, торкаються обличчя і-- набувають нової якості, збираються у гармонійні сполуки, близькі до надійно-усталених декоративних акордів. Так матеріально відчутною постає концепція наснаги у єстві людини ЗОСЕ- РЕДЖЕНОЇ. | Другий портрет, з рукою, відтворює ПОГЛЯД як вислід роздумів, як звагу на вчинок. Рука (нарисована дещо непевно, бо уроки з пластичної анатомії ще попереду, але вже «заряджена» ритмами тогочасних «кристалічних» поштуків), ця рука, ніби свідчить про попередню позу і попередній стан, подібний до стану у першому портреті, коли повіки було опущено, риси ваддано лише порухам думки. Аж ось -- ПОГЛЯД, як вибір. Тут зір людини -- героїні портрета -- не фіксує наявну картинку, не відбиває зовнішнє, а висвітлює внутрішнє. Форми змодельовано доволі жорстко. Тепер пластичні карби тривот щільно опосідають поличчя. Противагою їм -- перегуки ясних кіл, світло доарілої волі. Третій портрет, з вікном -- м'якший і загадковіший водночас. Активність середовища виявляється тут не у буремних викидах, а у благосному розпросторенні темних пасмут. Зрештою, головним героєм портрета є, може, і не людина, а вікно -- і не через саму лише специфіку контражурного ефекту. Хрещате «надбрів'я -- перенісся» вікна мовби віддзеркалюється у контурах проділю та рівних пасом обабіч над чолом жанки і далі римується з обрисами брів-носа на обличчі. «Погляд» вікна наснажує простір, його снага ж ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК З здо щей пофудоїй «Лю ой -з інь оійнй Рита РР а о перетікає композиційно позначеним шляхом і сповнює героїню супокоєм задуми. У цих трьох портретах, гранично узагальнених 1 позбавлених аксесуарів, модель, проте, незбагненно являє свою НАЦІОНАЛЬНУ душу, яка прагне дати собі раду поміж урочим драматизмом візій та подихом горішньої тиші. Водночас у цих портретах мовби тривають пейзажні переживання Стаса тієї пори. Героїчна гіперболізація степової пластики озвалась у явленні людської голови як монументального природного утворення, своєрідної персоніфікованої «гори», де рельєф напруги і ризику вінчається досконалою «верховиною» -- дугою кіс зі стежиною ясного проділю. Втім, у подальших портретах цього періоду «верховини» змінюють свої обриси залежно від вдачі моделі. Вони мовби здіймаються хмарами над зібраним обличчям піаністки Наталі, утворюють м'які струмені над чолом дитинної Дани. Особливо виразно синтез портретного та пейзажного бачення не як розсування жанрових рамок, а як обіймання думкою всеєдиності світу -- унаочнено у портретах прабабусі Ганни. Риси старої мудрої людини втілюють ламані ритми сходження, різкі блискавиці прагнень, розломи розчарувань. Драматичною є сама тектоніка облич у цих ранніх Стасових портретах. Дещо пізніше він відкриє для себе експресивність на основі натурного вивчення міміки, загадкової відповідності поміж механічним рухом м'язів та духовним посвітом людського єства. Але відлуння степу -- його рельєфу, його фактури, його поривань -- не раз-не другий озветься до Стаса, коли він писатиме, надто ж -- рисуватиме голову людини. Великоформатні графічні портрети періоду третього -- п'ятого курсів училища -- то мовби натхненні зображення планет, що їхня поверхня зазнала 1 двигтіння вулканічних мас, і упокорення під погожим поглядом високості. Уже по тому, як Стас самотужки інтуїтивно віднайшов цей пароль єднання поміж живою та неживою природою, йому потрапили до рук аматорські фоторепродукції творів Хуго Хогарта, речника новітньої пластичної виразності на основі довершеного аналізування анатомічної будови. І хоча з його книгою, виданою лише за кордоном, зрештою Стасові так і не випало ознайомитися, мій митець зрозумів, що його власні пошуки мають уже серйозно опрацьоване підгрунтя. Пластичну анатомію Стас вивчав наполегливо, якось ніжно-шанобливо, переймаючися найменшими подробицями. Дорогим спогадом його ранніх літ було те, як дідусь Віктор Опанасович, мій батько, талановитий хірург з покоління воїстину народних лікарів, «малював людям їхні хвороби» і робив це, як добрячий художник, зображуючи тіло і все, що всередині, -- здорове та хворе. Свого саморобного альбома з мальованими анатомічними студіями Стас любив показувати сестрі Дані -- майбутньому медикові. Гадаю, що це навчання давало Стасові стільки насолоди саме через те, що, уже втаємничений у «пластичну анатомію степу», він сприймав цю науку не як допоміжну, а як фундаментальну, науку про єдність живого у світі. Приблизно від 1993 року (Стасові виповнилося тоді пистнадцять) син творив портрети та автопортрети з думкою про композиції майбутніх картин: у дядькові Олександрові він бачив січового стрільця. Його риси, аскетичні й водночас відкриті до романтичного пориву, озвалися Стасові думкою про жертовність української душі. Мене він малював здебільшого у старожитній намітці, навчаючи, як зобразити на обличчі переляк Оскільки ж іще багато років тому ми з сином домовилися навіть за найгірших життєвих обста - вин не втрачати оптимізму, у тих мізансценах я почувалася дещо неорганічно. Тож назагал сеанси закімчувалися сміхом. Однак чудовий сангінний портрет, ПР ЕЕ ОР ОО нний и С. Гречаний. Тягнуть якір (Лоцмани Дніпрових порогів). 1994 р. виконаний Стасом до дипломної картини, являє справді трагічний образ, наче співпереживання з минулим раптом обпекло нас обох видінням близького лиха.. Десятки разів Стас малював батька, також художника. Той позував, коли Стас працював над картинами з життя козаків та лоцманів Дніпрових порогів. Батькова постать була матеріалом для численних композиційних варіацій, підпорядкована щоразу новим обставинам. Воднораз і батькові портрети, творені Стасом як самодостатні, зрештою тяжіють до імперсональності, ніби під час сеансу індивідуальну вдачу моделі враз заступали певні іміджі, маски 1ї уявного буття. Часом батько постає чи не у Кобзаревій подобі, часом перетворюється на чужинця, завсідника східних базарів, а то -- на старого несамовитого характерника. Гадаю, приховане Стасове прагнення збагнути справжню життєву роль усіх своїх картин набуло психологічного виходу у безнастанному «випробуванні» батькового образу межовими ситуаціями історичних драм, у є примітрянні: иого рис до інших, відомих світові і доконечно характеристичних. Уже дещо мовлено про Стасові автопортрети. Тут від завдань загальнофахового вишколу він дуже рано переходить до, сказати б, унаочненого самопізнання -- то через дещо іронічне самовикриття, то через пильний пошук «національної» душі у власних рисах. Дванадцятирічним мій хлопчик занотував у «сповідальному блокноті», що відносить себе до категорії людей слабких | добрих, зазначивши, що сильних ! добрих водночас у світі надто мало Проте, певно, КО" жен, хто знав Стаса, запам'ятав саме СИЛУ позитив: ного впливу, яка походила від усієї його постави Гадаю, творення автопортретів було для Стаса своєрід" ною акцією дійового долання власних вад, зауважу" ваних пильним оком психолога та оприлюднюваних рукою митця. Поміж численних автопортретів не має жодного романтизованого чи героізованого Водночачмімічну експресію як гаку, вираз обличчя у стан! афектів Стас зивчав також здебільшого У процес автопортретуван ня, не ба жаючи обтяжувати ІНШИХ В автопортретах останніх років тчеться єдина НИ?" ча складних композиційних задумів. Власне, За всі беус горюнва НОСТІ рис унвного чені 4 усе 14 - обличчя. пихоп. Дуреного ар ляканого чи

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

шу А ач |. Ря уьябм невев теск зах та злом мІЙ сміхОВИННОГСТІ (на початку цієї розповіді я Згадувала зу Отже, в українському кіно від засіву Ю. Іляєнка та І. Миколайчука він чекав нового струменя парадоксальних трапкомедти, шкодував, що «підпільні Кандрати» байдужий до тутешньої «моди на Далі» так само, як ло всього вторинного, далекого від конструктивної шного надією тлуму Це обличчя а лункого сер гог едовища пашої істОри, де немає жодної хпильки, не перейнятої палким подихом ЧАСУ. 19906 року, пже на першому курсі академії Стас написав сатиричний «ПОРТРЕТ «ПАТРІОТА ». За чолель СЛуУГУуУВав собі, звича йно, сам автор, бо, як Стас гут-там" ПІАЛЖНЯ КОЛИ, не хотілОоси ображати будь-кого з друзів га добропорядних натурників. Моєму худождикові дуже боліло зрадництво тих «свідомих українція», чиї поривання було упокорено вигодами та привілеями Ось він - г антигерой наших ватяно-оксамитових революцій Пиха, душевна порожнеча |і -- органічне повернення до статусу персонажа з бреж- ких «ДОШОК пошани» Можливо, задум цього гроовонаденного портрета доарівав у аурі Стасопої вопленост творами Оноре Дом'є та Георгія Нарбу- 8 усякому разі, зброєю у мистецькій боротьбі зі майстер паважав саме засоби сатиричної 3 зворушливо миролюбне походження Стасового «Червоних рут» розгубилися на півдорозі. гоконечності, Стас, утім, раптом відкриває в засібні сюрреалізму ще не бачені досі зерна майбутніх «Енеїд». Сюрреалізм же в кінематогра фі, у граційно-тіронічних фільмах пізнього Бунюєеля завжди викликав у мого сина велике естетичне задоволення 1 припливи снаги. Тож незадовго до трагічного літа Стас повідомив, що саме вдався до сюр-експерименту в портреті: мовляв, можливо, то буде смішно і дивно, ще й годинничок «потік» на руці (друзі пам'ятають, як незмінно пестливо великий ї дужий Стас називав малі незрадливі речі: «годинничок», «кухлик», «пензлик»). Трапилося так що той твір став останнім автопортретом у доробку мого сина. Портрети здатні незбагненно і незалежно від авторової волі віщувати майбутнє. Годинник потік, бо життя спинилося. Враз урвалось: у мимовільному тайнописі портрета вісьова лінія -- від (очей через перенісся та руку із застережним знаком перста -- утворила залом, такий урочистий, несподіваний у бурлескній стихії задуму.- Шлях живописця, майстра картини малювався Стасові як єдиний і неуникний. Саме так син міг осмислити і виправдати своє існування у вервечці родународу: перепустивши історичний досвід через власне єство, явити його сучасникам у новому світлі. Стас офнював свою особу вельми скромно, тноді надто кри- ТИЧНО, але водночас не мав сумніву стосовно того, що дарований йому хист має дієво прислужитися людям. Це відчуття «підключеності» до єдиного ланцюга, до Спільної, тяглої в часі долі простежується у самих композиціях найперших Стасових картин. Першокурсником училища він виконав малярську композицію «НА МОСТУ», суворо зібрану в колори", Філософічну, наснажену динамікою думки. Міст постає тут як образна модель-архетип: це «калиновий Міст» наших гасень, де молоді літа зустрічаються ІЗ "Рілими, це і вистраждана, вимощена надіями пере-трава пори новітніх змагань; зрештою, міст - - це ТОЙ чорятунок від свавільної течії, який підносить люди" ЧУ понад стихією спонтанного руху. Отже, міст у Ста- сових роздумах втілює ще й думку про усвідомлений вибір. І хоча середовище картини «дихає», міниться, струменить, мовби заперечуючи саму наявність тверді та певного шляху, пафос твору є далеким від імпресіоністичної меланхолійності. Мерехтлива «матерія» простору тут віддає порух думки, налаштовує глядача на «очуднене» сприйняття картини. Групи умовних постатей позначають вузли ситуацій: нелегкий діалог; трійця чуттєвого розквіту; біль самоти; дитя і благословенна опіка. Усе це є життя: драми, що мають вихід, плин, що має напрям. «Рамця» його, бильця обабіч мосту жорстко графічно карбують дороговкази. Цей пластичний образ сполучає в собі оберегово-декоративну регулярність ритмів з гостропарадоксальними синкопами авангарду. Зрештою, конструкції поруччя на передньому плані ліворуч і подалі у перспективі більше нагадують смути похилених драбин. Можливо, це мимовільна алюзія до творів Д. Бурлюка, водночас -- відлуння того метафоричного образу, який мав неабияку владу у світі Стасової уяви: щаблі заповіданого долання; щаблі до поступу чи до згуби; щаблі, що виплекують у людині «образ Божий», 1 ті, що ведуть до страти самої душі: за чотири роки цей образ постане у центрі програмового твору мого митця -- дипломної картини про трагедію «наївної» нації. Поки що ж композиція «на мосту» мовбито й не апелювала до національних почуттів (деякою мірою тут озвалася реакція на тогочасний бум ейфоричної «української тематики»). Але у виразно вольовому імпульсові, у будівничо-позитивних роздумах про спільність мосту та спільність долі уже впізнаємо автора подальших історичних картин. Шістнадцяти років Стас захопився історією лоцманства на Дніпрових порогах. Легендарне і водночас офіційно визнане товариство лоцманів існувало від козацької доби аж до радянських новацій, коли Дніпрогес упокорила «ревучого», а влада заходилася викорінювати пам'ять про волю. Лоцманська громада Надпоріжжя мала свої землі, зокрема у межах ниніінього Дніпропетровська (ця його частина і нині називається Лоцманською Кам'янкою або Лоцманкою). Стас студіював твори Д. Яворницького, вивчав експонати історичного музею, познайомився з останнім лоцманом порогів Григорієм Микитовичем Омельченком, який організував «музей у хаті» 1 розповідав там про побут лоцманського товариства. Стас мав велику втіху від знайомства з Григорієм Микитовичем, мудрим чоловіком, учителем, який зазнав переслідувань у лихі роки. Спеціально для нього Стас написав портрет молодого Дмитра Яворницького у козацькому воранні. То був подарунок на 85-річчя лоцмана. Портрет надзвичайно сподобався Григорію Микитовичу, пов ДВ ювілянта прийшов фотокореспондент з місцевої газети, наш героїчний дідусь волів був постати перед фотокамерою саме на тлі нового портрета, поруч з Яворницьким - - «наче живим». М згодом, уже напередодні вступу до академіі, Стас придбав книгу учня Д.І Яворницького археолога Павла Козаря, перевидану дніпропетровськими ентузіастами-просвітянами через 67 років заборон. Книга являла грунтовний історичний нарис «Лоцмани Дніпрових порогів», 1 Стас вважав, що йому пощастило. Отже, ще на третьому курсі училища Стас розробляє перші «лоцманські» композиції, де двоє головних героїв - - юний хлоп- - С. Гречаний. Епізод Уманської різанини. 1994 р. -ег ПО і б ЧІ А -н оч СПІЛЬНОГО ЧОВНА тепер набирає символічного звучання. Стаса захоплює не смак ризику, не мальовниче кипіння хвиль (син взагалі не любив писати воду), а надійність та злагодженість гурту, який опинився на одному човні чи плоту. Коли товариство і цілий народ усвідомить це як перевагу над бурхливою стихією, анархічною емоційністю, -- шлях буде перейдено без втрат. Потреба обійняти думкою, спонукати до висновків зумовили своєрідний ракурс -- погляд згори, що, втім, не впускає «до кадру» широкі панорами, а концентрується на виразних обрисах лоцманського човна. Він то летить на бистрині, подібний до великої риби з плавцями -- очеретяними «балансирами», то причалює до берега з відпущеними веслами. Саме цей сюжет -- «ТЯГНУТЬ ЯКІР» Стас особливо вподобав, що також не є випалковим. Можливо, найменш романтичну операцію автор являє достеменно переконливо, воднораз підносячися над звичайною оповідністю. Твір цей є концептуальним і вельми важливим у Стасовому становленні. Він утілює думку: «не пора» ширяти на крилах і веслах чайок-спогадів, час приставати до певного берега, час «тягти якоря», братися за спільного гужа, долати спротив гуртом, єдиним потужним зусиллям. Дві барвні домінанти у колориті картини -- червоно-вохристе та синьо-зелене - - нагадують про розписи придніитровських скринь, а поміж тим -- асоціюються з гартуванням криш у вогні. Єдина вервечка людей у човні мовби перебуває у вогнистому горнилі. Чи то є відлунням іншого образу мандорли, сяючого ореола, яким він постає на народних іконах? Ппце визначеніше мотив єдиної линви, ідею спального човна (ковчега) явлено в ескізі до композишці «Гягнуть якір», виконаному Стасом на вступному іспиті до академії мистецтв. Примітно те, що, досконало визчивши конструкцію лоцманських човнів та плотів, мій митець обрав для композиції не оспівані «дуби» -- довбанки із суцільних колод, а плоскодонні човни з дощатими днищами: смуги дощок підсилюють стрункість ритму, як завжди у Стасових картинах, творять вузли поміж лінійною регулярністю неживого та неспогадною органікою людських постатей Коли я дивлюся на композицію «Тягнуть якір» з цим дивовижним жовтогарячим човном, завжди згадую мовний образ, подарований мені ще малим Стасом -- «світюча картина». Мотив СПІЛЬНОЇ ЛИНБВИЙ, тієї символічної «нитки», яка забезпечує неперервність життя, але вимагає свідомих зусиль та глибокої відповідальності, -- ця ідея водила Стасовою рукою, коли ще друтому курсі училища працював над ескізом картини «АТА- позаду, у западині шанців. РОСС робити ескіз вітражної композ ції 1 зе ву не уявити «проростання» лица ої слави ві
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
БРА ЗО нок. Крутий поворот долі кож надала поштовху Стасовій дутами ко» позу ційного силоводумці, коли він іще навчався у ень бринить в енергії пластич- | школі. код ої ром античної розслабле- Малярській композиції «ЕПІзолото колосся» має жорстко ЗОД УМАНСЬКОЇ РІЗАНИ- | ою своєю не так розчулює, як | НИ» передували кілька ріаних гумка про те, як зрештою хвиля ескізів. «Ножі освятили» -- то при я ці Р. б чав, Я. "Ж І ння че рез доті ік до клейнодів, героїка народного здвиту, заг- ух пастонарив переймається | рава небуденних намірів. Але пу, дістає імпуль : творення, що поза тим? Стаса не задоволь- | не шука є собі у Стасовому няло відтворення самої лише м льовничос і. Натомість бачимо миті мальовничого масового новків, ясну поз итивність зусиль. афекту. Відтак постали уманські ті розпі су «Коз: дькі клейноди», У пецеркви. Наче з пташиного лету, позиційної г обудови нагадує лад Ста-видно було заюрмлений майдан: д в тог » степу , дебуло ним вироблена краса архітектурних пнських драм і стежку форм -- і тривога понизового ср й руху. Але й такий епічно-об'єк- У РАР тивізований погляд на події, м зрештою, не був властивим мосму художникові... І тоді ракурс змінено. З низької точки бачи- нодів чав. Стас,який мо спорожнілий майдан, сліди щи ее хав себе пог таттю ( уденною, не мав протей гад- бойовиська 1 доволі страшну по- Соіїж - УДК ЧЕ |. У це фроноі із -ті 1 | б зу м ; . - і поетів чотири вірш, що незбагненно покладає стать жінки із рогачем. Від цього ей оч Ж ті" ре» і" ж а «Я й - - "о беЕРЕУВ,|РУВОРІВ Ре РИ, 1 РР ЧО Ли. р-і і - хо шин ти пт Й з Р о Гн зі лій нь то маля| рську мову : емперних пейзажів та «сто- | ескізу Стас також відмовився -- лю о ли РУп и а ьо МТТОЗИОІТІ! м нізніннаміннть іній ци мого митця, -- той вірш провадить гадаю, через виплеканий глибольно, аж до остані ко у душі пієтет до жіночого оборчості розпочинається період разу як такого. ршою з ні Аж ось остаточний варіант, ТІТОРОЖЦЯМ БОГДАНОВІ ХМЕЛЬ-утілений на полотні. ГУ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ ЙОГО НА Уб'єм брата! Спалим хату! -- я горішній знак «пришестя гніву Божо- Сказали, і сталось... ом й козако-руському народам» Стас Поверховий поцінювач (а та- у «У ітописі» Самійла Величка. Лиховісна | ких було чималенько) закидав тає напередодні визвольної війни, яка | Стасові надмірну ілюстра- й с Ля раси - ек. нд | ч 2 - й г ж о Чі С. Гречаний. Страта Кочубея та Іскри. 1996 р. ч ві Йа | ме засмиичиться перемогами, але ті перемоги тивність. Проникливий же погляд читав задум у самій | те, що ми мали б і досі долати я зосз онзроі М ідадуться гіркими вже по кількох роках після Пекомпозиції картини. Авторові залежало на тому, аби НЕДОмислення, НЕДОзваження, і р а одній зеяслава. || ||| | показати відцентровий рух, «розбігання» вусібіч, роз-яке проросло й у ав 4 дузу усреннюстю д б Р сон ьно ця робота є вельми важливою у пад структури, руйнування родини. Обличчя «Ярекої ходи, послабленістю родового імунітету до лу доробку мого художника, який, вивчаючи історію та аналізуючи сучасні події, незмінно підкреслював: «Ми сем - й 1 Рада ів. От і шого ми-Галайди» Стас намагався написати як автопортвих ідей та потворних образів. УА ДРАЧА да; рет, але видобути лють із власної душі йому геть не пробного ескізу, де на помості ешафота, сацімц» ЧО я - ан і нні "ТГ О . 1 1| ». Легковірність, сти- | вдалося, тож довелося багато додавати з уяви та з сцені історії, вистрибували 9 Р а они Р ЛУ А кіЇіс гоРУІі» 3 я ч щ з я я - ПРИРО Р «4144 Ї - і и а люд невиразно юрмився віддалік, а по до широкого корлу науки про відтворення мімічної експресії. Але, попр д р -- я - -. і | ч у и ТМ», де сом як НІСТЬ) все, саме щирі спроби перевтілювання, «наміряння» жується розробляти іншу композицію «Стра іс і з зсполит- до істини, до самореобставин на себе завжди надавали Стасовим історична передньому плані мав бути саме люд, пос - ца У і во . правді». Гарний 1 дужий народ, що ним картинам тієї живої «часопроникності», яка бен- ство, а у центрі уваги -- його реакція на подію -- 7 блу кає у нескінченній смузі ПЕРЕДумов, У сивій хмарі тежить їмптульсом впізнавання себе у подаленілому яскраво щира, але суто емотивна. «Ми не робимо вис-каві | ПЕР "Дчуттів та віщувань, -- ось герой Стасового заміфологізованому «колись». новків з очевидного», -- і зараз чую понос он 3 - о о думу, який уперше втілився у «Яві комети. .», а зго- «Епізод Уманської різанини» -- це не образок з дожника. Чи вважав він цю рису, це наше | -- зо дом у «Страті Кочубея та Іскри», востаннє -- у ком- костюмної епопеї, -- це наче дотик до того кревно-фатальним етнодіагнозом, невигойним родовим гандволь - . - - о. Р и - 4 - . т т ча а я позиці про кінець Запорізької Січі. Кожна із цих кар-невпинного струму, який може бути сполучно-життє- жем українця? Ні, він так пишався У країною і так тин являє події, що відбуваються неначе в умовному дайним, а може вбивати у разі надмірної поляризації. плекав у собі ту любов «во время люте» всупереч по-просторі, «очудненому» напругою інтелектуального Звір озвався в людині, і вже годі спинити ланцюгову верховому офіціозу, імпозантному песимізму богеми є оно поля. Втім, у першому варіанті «Яви комети.» (Стас реакцію страт: «Галайда» прохромлює списом «брата естетизованому у мистецтві скепсису... Принагідно . о подарував його ліцеїстам міста Орджонікідзе на та-ворога», але і сам він -- немовби живий мрець. спадає на думку висновок Оксани Забужко: буттєвий и вакуум, а відтак і світоглядний песимізм з'являю гься надактивної постаті молодого гайдамаки на тлі церкяк наслідок «НЕДОНАЦІОНАЛЬНОСТІ». тобто недови ніби через антитезу асоціюється з мотивом зачавизначеності покликання. сли Дніпропетровщині) матеріальність пагорка, загадаа ковість сутінок, меланхолійний погляд козака, який стояв ліворуч, -- усе це разом немов накидало романтичний серпанок на те, що «було колись в Ук- Водночас це «розбігання всесвіту» від центральної 2 рованого кола довкруж спудея у Гоголівському «Вії», Усі тут згадані «недо...» були неприйнятні для Стааа раїні». В остаточному ж варіанті оте пісенне «колись» Коло розірвано. Рішучими пластичними вигинами, са, який прагнув цілісності. довершеності, достеменод достоту зникає. За всієї конкретності атрибутів акбарвними акцентами Стас визначає цей відцентровий ності у кожній справі. І саме крізь цю домінанту Стас ПЕ Б центовано не певну мить у добі козацтва, а ТИ-рух, як ВИБУХ. І саме цей образ Є наріжним у науусвідомлював себе українцем: М: ПОВІСТЬ реакцій, ПОСТІЙНІСТЬ наслідків. Світло адже такими були ми кових працях першого з найавторитетніших дослід- зроду-віку у звичаях, піснях, у мові, праці та побуті тепер набуває цілковитої небуденності: людей освітників Коліївщини Д. Антоновича. Чому ж на крутих порогах історії нам зраджує той лює не комета, не місяць, а нібито НАШ ПОГЛЯД, Отаке-то було лито життєдайний максималізм, натомість драглисте вогнисто вияснений потутою думки. Тяглість лінійних По всій Україні! «недо...» знекровлює во смут на далекому плані, де все лине, іде, летить рівно Були десятки ескізі 1 неухильно, бо там -- степ, доля, історія, -- та верисунки постатей лична 1 шляхетна тяглість контрастує з вугластою лавою постатей, де дрібно мерехтять і ворушаться грезети й шовки, де хистко звиваються крайки і врізнобіч вигойдуються шаблі, де гетьман не бачить, не відає, що ліворуч нього -- непевність, а право- РУЧ -- зрада- Водночас «Ява комети. » -- це красива лю на межі змін? Далекий від пацифізму, Стас, однак, дуже вболі- вав за те, аби визвольний рух не перетворювався на «епізоди різанини», ВИБУХОВІ акції самознищення. Для дипломної роботи Стас обрав тему воістину складну. Справді-бо, досі ще в образотворчому мис-для ємна вази. тецтві не було осмислено вчинок генерального судді ло те, як саме зобразити драбину на ешафот. Зреш- Кочубея та полковника Іскри, які донесли на Івана , | ; ТОЮ, всю конструкцію ешафота Стас не так малював, Мазепу, засвідчивши власну лояльність до московсьяк креслив, ретельно вимірюючи розміри кожного картина, це ефектна, дещо театральна сцена, кошких зверхників, та, зрештою, від них же | прийняли шабля У перспективному скороче | екв товний зливок ясних барв, обжитий, зігрітий щирим смерть улітку 1708 року. чи цей об'єкт акцентов синівським уболіванням куточок -- хай там що -- Страту Кочубея та Іскри можна було потрактува- | і РІДНОГО часо-простору. ти в картині по-різному: скажімо, як апофеоз про- Ї так само, як Богдан мусив пильно «читати» доро- відника Мазепи, котрий подужав ворогів силою дипговкази на небі, у хвилях степу та в очах поплічників, ломатичного хисту. Водночас ситуація надавалась і так і ми, теперішні люди, надто ж митці, покликані до для того, аби перенести творчий аналіз у сферу мо- УЯВНЕННЯ ІСТИНИ, -- маємо пізнавати її карби на ральних абсолютів: кара за зраду є неуникною, Ще й скривавлених та заквітчаних верствах історії. Це пе- | іншим шляхом міг би піти український історичний т реконання провадило Стаса повсякчас! Виконуючи живописець, владою традиції «приречений» до романдруту чуттєво-звичайні учнівські вправи, він удавався до найскладтичної піднесеності: адже відступників страчували Кіджворку. з. , диву, доцільну, ніших, «найнепідйомніших» тем, переймався звитяжнапередодні вікопомних подій -- уже рушав на Пет-запитання - | є ЛО освітлення? но-пекельним духом козацької минувшини. ра Карл ХП, уже відкривався Україні ша нс на кидаєтіні? Коліївщина вперше ввійшла до поля синових роз- з . - і. з ТО див -г й звільнення. Нарешті, в такій картині міг озватися - ували думів разом із Шевченковими «Гайдамаками». Яск- в «Страти». Численні підготовчі уже жили тим станом | тим часом озрахунками Стас щоразу вивіряв удову, керуючися законом золотого перетину. Я бачила, наскільки багато ННІ, В ЧілЛому подаюано умовно. поза нюансами повітряного середовища, чим виклада чав. Але ж по поятьох ня Стас уже не У являв дипломування, як таку соб)! УчЧнівСську де | монстрацію набутих умінь - , "Гановки в а калемічному плані, він те докори: -- Де ж "ПОЧИ: зо Чому ешафот н , ТО ображали мого хи завжди живий х лірницьких плачів: безта; й, чисСтецький чналіз подій 1 ьо: ечаічее Ді ду . ланний існує вже в іншій шкалі чи 4 явищ світ рава вистава Михайла Мельника за Кобзаревою по-народ, безневинна Вкраїна. реалізм пере ее пр Оцінок. Стасів ОЧУЛНЕНИЙ емою у Дніпропетровському монотеатрі «Крик» та- Стасів же погляд на минувшину актуалізував у ній тно істинне ме такі С"ередовиш іманен- 9. ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК Ф ев РН Й пз
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

чанеує жорстко-графічне, майже монохромне зо браження сшафота МААРАДВИОО У центрі картини як про- а вібруючий, насиченти кольоровими спалахами «гихії ЛЮ (ської органіки. Тут ешафот -- це наче АНТИ-Хреч г, вся сцена з уже безживним тілом Іскз це АНТИ-пієта Дегероїзація страти є викликом давній га й новіший мистецьким традиціям («Может ли ВИД зшафотов пугать"!»). Тут ешафот лякає у пластичною активністю: механічна регу- зання своєм пярність перемате порухи невиробленої людської волі. Наче дві мерех гливі ЛлИШТВИ ОРДІЧ ХІДНИКІВ -- юрмисьа та посполитства: хто бідкається, хто лука- «же ко козак! 50 мудрує; пориванні, але все то є, зрештою, виявами хто вболіває, а хто здіймає п'ястука у не- НАЇВНОСТІ» в уже описаному Стасовому тракту-ого поняття, В авторовому погляді на людей роблять висновків», є 1 гротеск, | гризота, і «як! Не токір, водночас є співчуття до «дітей нерозумних», є гепло, віддане дивовижному, самовитому єству тка- нин у ХВИЛЯХ зітхань-Хвилювань, у зламах німої розлуки, у загадкових перебіганнях барвних рефлексів. Ось постає трійця АНТИ-героїв: Іскра -- безкритим птахом, кавалком знеможеної плоті, ще, втім, опроміненої останнім спогадом болю. Ледь вище -- гой, хто тягне засудженого, «ЛЮДИНА-СПИНА», наш понуро-УпокОрений краянин, один з безіменних, беззільних виконавців, сліпа доля в чоловічій подобі, А проте ще «згадує» щира синява його жупана: то був живий чоловік; ще тужить за иого душею наснажли- ва течія брюзових брижів.. У найвищому куті цього -- петровський солдат. Тут «мовчить» трикутника гканина-душа: крій камзолу -- чітко конструктивний, обличчя -- наче лялька з вертепу, гострі краї шалки-кораблика довершують несамовитий силуєт. Отже. що вище до помосту ешафота, то гострішими стають форми, бездушнішими -- рухи, схематичніпою -- пластика. Там, нагорі -- гострі багнети, вутласті заломи рук: там діють не люди - - заведені ав- томати. Кочубеєві відітнуть голову, але тримає його УЖЕ БЕЗГОЛОВИЙ крук «з гнізда Петрового». Усе вершиться воднораз: хапають, читають вирок і заміряються мечем. Це механічно вивірена операція... Тож перед нами конструкція -- МАШИНА: щаблі конвейєра ведуть до місця страт. Безжальною механічністю видимих ритмів машина затягує, всмоктує живе, коли воно втрачає вольову стромкість. Конвейєр задіяно на безперервний рух, на безнастанні страти. І годі збити з ритму цей біг хідників тим, хто біля підніжжя лише шамотається у сум'ятті ЧУТТІВ: Наступними жертвами будуть вони - -1 ці полохливі добрі жінки, і мудрагелі, озброєні невиразним «так-таки так!» і запальні до нестями дядьки-промовці. Доки ж будемо лише м'яко-догідним матеріалом, соковитою начинкою, мальовничим начинням? З чого народиться та потужна відпорна сила свідомості, яка спинить машину недолі, конвейєр страху та зради" Ось запитання, з якими йде до сучасників автор картини. Багряна хмара оповиває місце страти. Наче та уроча комета, що у картині про Богдана за раїнців, пролітаючи над степом (бо ж вільний степ і був час на роздуми) - нач посмага вогню, зрештою, опинилась пустці-пастці і криваво зависла, зуживши сили- Переконана, що інші -- ОБ'ЄКТИВНІ Й проникли Стасом у «Страті Кочубея та Іскри», довіряв мені «читання» своїх творів без до стерігала ук- БУВ іще той е та гостра У безповітряній ві ї ; ч - - 1 глядачі вікриватимуть ще нові й нові ДУМКИ, втілен даткових РА АР - ошо Зо софао Зідь То б 0 Де вважа дра сира дбали З пояснень, знаючи, що ми мислимо і відчуваємо на одній хвилі. Під час захисту дипломів найближчі наставники, директор художнього училища О. Годенко-Наконечча тадтримали Стаса; глибоко проаналізував картину рецензент -- мистецтвознавець В. Старченко; професор Української академії мистецтв В. Виродова-Готьє особливо відзначила потяг автора до створення психологічних портретів. Усі співкурсники Стаса виглядали на захисті вельми гідно, явивши в виставковому залі Спілки художників роботи продумані, виплекані, своєрідні. Але на мій -- хай не безсторонній -- погляд, у картині про страту Кочубея та Іскри, як у жодній іншій, палахкотіла громадянська думка, кревний біль та гірко-«світюча» любов... Нарешті -- академія, мистецький Київ, що кілька років тому був відкрився Стасові світанком визвольних рушень, а тепер постав ніби іншим, зачаєним у сумнівах, поглинутим то елітарними іграми, а то демонстративним «припаданням до джерел». А водночас десь тут -- істинний цвіт нації - - Ніна Матвієнко, Леопольд Ященко, Віктор Іконник, кобзарі, художники, режисери, дослідники мистецтва, рокери гурту «Кому вниз». Називаю постаті, які мали владу над Стасовою уявою. Пам'ятаю, хтось запропонував моєму синові протекцію -- познайомити його з видатними киянами. Стас відповів, що радо на те пристане, коли сам уже являтиме інтерес для тих людей: скажімо, знайомство могло б відбутися на виставці, де б експонувалися його твори, гідні уваги. Про своє буття поміж студентів Стас розповідав з неповторно ніжним гумором, що його сповнені мальовані портрети хлопців та дівчат у майстерні. Шанував наставників. Особливо заприязнився з чудовою людиною, професором Юлієм Миколайовичем Ятченком. На різних рівнях віку, досвіду, майстерності учитель та учень мали спільні погляди щодо могутнього потенціалу реалістичного мистецтва. І хоча взаємини Стасові з близьким оточенням складалися нібито якнайліпше, малярські його роботи цієї доби перейнято полемічною пристрасністю. Козак-вартовий перепуджено задкує перед хитрішим нападником. Січове товариство п'є собі, гуляє, «а тим часом стародавню Січ розруйнували».- Стас чимдалі палкіше закликає позбутися уявлення про історію як про наспівний декор, м'яке ложе, де спочиває сумління нащадків. Для Стаса історія - - це те, що було зНАМИ. А те, що є чи буде, може мати в основі ту саму модель, коли «не робити висновків». Остання Стасова композиція озивається Тарасовим словом: «А ПРАВДА НАША П'ЯНА СПИТЬ». Так, його картини надто далекі від карамельних ритуалів: «Без верби й калини нема України». На жаль, «нема України» 1 без дечого іншого, що існує поза серпан- ком поетичної символіки. Щоденна побутова безвідпо- відальність зрештою породжує привид національної руїни. Отже, сакрально-недоторкану сторінку минувшини -- знищення Запорізької Січі - - мій художник заходжується деміфологізувати з якоюсь відчайдуш- ною звагою, на правах рідної крові І знов -- умовний «очуднений» простір, подібний до середовища «Страти Кочубея та Іскри» з тією драбиною «машини-конвейєра». Натомість у новій картині за атрибути-символи 77 діжки з вином чи пором -- промовисті речі, вирізнені автором з-поміж ачиння коша. Вином чи кров'ю зрошено майдан? То все єдино в ек- 173305600659Ї зистенційній ситуації: М 3 бути чи не бути? Шану- хо р-| ХМелю, забутися «сном | розуму»? Там, де ВИНО ші і КРОВ є не високими | символами причастя, а 4 причиною та наслідком ЧІ безтям'я, - - не Син Божий, а чортеня чатує на М кінець видовиська, і так чо З іі само, яку «Страті.» ре- , й ї В. 0 | мічна організованість і а кА «конвейєра» зрештою Р. || пластично ( фактично) СУМИ перемагала мальовничу « | стихійність реакцій, так в останній картині хи- мерно-барвиста дуга руху-розвитку впирається у залізний частокіл москальської лави. дадічу, очні, з, Бо. кодах РВС М о « бЄтер Я Втім, є поміж веселими козачками та лавою Текелія ще доволі щільна група наших хлопців. І мають вони широкі рамена, гарне вбрання, але то вже -- наче посутеніле-подаленіле, а двійко центральних постатей углибині незбагненно складають червоно-синявий квадрат, хрестато поділений на антизони, наче за формулою шахівниці чи гральної карти. І тут згадаймо давню Стасову композицію «Шахи». Мотив гри-вибоє ру вперше оприявнив там посутню альтернативу, непомітну в буденній течії життя: поки ми, такі щирі й хороші, лірично-розслаблено споглядаємо перебіг днів, ГРА ТРИВАЄ і виграє ХТОСЬ ІНШИЙ -- жорстокіший, свідоміший своєї мети. Так, гра триває. І чи сумірним є це поняття ще й з грою напівпритомного ба ндуриста? Деко бандурки -- рідкісна у цій картині золотаво-сонячна пляма. Але пальці музики немов угрузли в гримучі піски, вони - - мов далекі постаті мандрівців у пустелі. Ні поля бою, ні легенди кари, Лиш кров гнила зродила ржаву цвіль. На суходолі проклятим отари Виспівують нудний бандурний біль. У Євгена Маланюка все аж дуже суворо. Чи достоту так на картині Стасовій? (Можливо, порівнювання творів видатного поета та студента-першокуреника когось і не задовольнить, але ж ідеться про той лік знань, який відкривається митцеві в останній його картині, про ту міру висновкової добірності, що Пп було даровано моєму синові за вік, спресований до двадцяти років). І в цій пекучо-гіркій роботі Стасові не зраджує почуття гумору: козаки на передньому плані Є дещо кумедними у своїй здитинілості. Ї хоча ці троє постали з натурних зарисовок, вбачаю тут непрямі перегуки з Рєпінськими «Запорожцями» (напередодні вступу до академії Стас виконав чудову копію з репродукції того полотна), а ще -- алюзії до народної картини «Запорожці розважаються» (син любив споглядати її в експозиції Дніпропетровського художнього музею). Та й образ самого сатани, який з-поза спин «править бал» у коші, озивається не стільки Біблійним Апокаліпсисом, скільки «Енеїдою» Котляревського (з-поміж Стасових книжок то була одна з «зачитаних» ним ще змалку). лом Найлиховіснішою постаттю в композиції видається пулу - ж поцрают ча ОЙ чно и раеецеч ЧР -й -«-"ЧГ Ж рі Зб зно ін чи сте ни 0 ій хо в б «ЛЮДИНА-СПИНА» в малиновому жупані. ід її ми завважили у ка тині «С тка ко "ж - вають | ооо ія Р 1 Іскри». Людина без обличчя, зігнута для ярма та за; ; ля поклону, коли ще й здатна до руху, то лише в системі «конвейєра-ешафота». У картині ж про зниз щення Січі, про злочини чужинців за нашої власної лег Ві «зрадоньки-провиноньки» Людина-спина моруто сто-ж вбичить на постаменті-діжці. Правицю випростано майже так само, як у «Страті.», але там -- із зусиллям ча приневоленого тягла, тут же - - як ниций жест припрошування: друта чи ворога -- байдуже, коли вже «правда наша п'яна спить». Порівняно зі «Стратою-» змінився колорит картини. Барви стали холоднішими: червоножупанні козаки не помічають, як свинцево-сіра, воістину петербурзька імла спадає на майдан. Що далі від переднього гурту запорожців, то урочіше жевріють острівці червонястого: малиновий жупан «людини-спини» на тлі присмеркової лави «останніх» - - наче шмаття роз- терзаної плоті... -" - Достоту вичерпно і безкомпромісно мій Стас явив у творах наслідки того явища, яке назвав багатозначним словом «НАЇВНІСТЬ». Гадаю, уже цим зробив він власний внесок в українське мистецтво нашої до- би -- доби великих зрушень і - - небезпечної ної ейфо урії, Зроореє че краяла Стасові серце. В жона ЗМО ЛОО б че ч- - - - . ВІВ - - . "я РИ го «Не пора, не пора, не пора-». млодня яз | - - -- м - я а пр З ВЖЕ "СУ ад т я гай МИР - к Др Ду ії мі ва алі і ія - . г те, вирушав у путь чи браве: із книжкою суворого романтик: Гетсиманський». Хай же а буття доробок юнака, чиєю рук: ликої напрути. М аз зіяА пр 1 Ж. і го, що б не робив: п чи ню и полотно -- лише за перевір ючи фарби. - --пиціркурнм ми акцій спосіб. || аль РО - фен в Ро ПОРЬЕК "б ре -- б ; ЧЕ » фазі Гу Ж і ат? і
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

й о цій і ЛиМ Рг. б кі а ; | ма ї оті ь да о ям історико» | Л | Топ м д дщини, хорвати а коч Че. З Її омії -; Ж - в; у давнії і РИ дн М - ж точ Ж й зе З темкіт они Но на - Ра но. по нижейн МИРУ орід, | ср бохо ш ко жорвати, | - Є о ее о аю б Че тю 1 и чиї, тип ї: с бр 11 в- ОВ РОТьЬєк ьо т абор зу. Кай ог ав. ша но уч ' цій 4 "іт м'ятають т з ту фа - рай чу рій о зве то носі "Гої до МФ он У ТІ Л оп Ге), ні - й М ом с) - йі а 2 Убий пучк н РА | М хи стіни і і ко От теди зт г винне ТЬСЯ лавно ле яра ою ТТ Чи жене дв Ме т рем раї жи сво, гора | і -о З золю мови , щ б ак нагадує ук- або ж пісень ч 11 о мелодійності, а зору у оре тивО о, й спіль пе В зажає патріотизм » себе затятими ої ідеї і завжди на захист своєї Вітчизни не Доречі, говорять тут виключною мовою - хорватською, а иреа и анахронізм «сербо-хорватсь- . камо о » сприймають як образу національної я- РДА те Й «сок шануючи здобуття державної хорвати з пієтетом ставляться атії її цього року (30. травня) Посольство | Рес сзубаки ри я в Україні - особі. і «нема» (м. Нін) в особі її президента || професора Шіме Любічека вирішили влаштуолій вати мистецьку виставку в контексті етноїсто- Ж ричної спільності українського й хорватського зро народів. Відтак постала потреба презенту- - вання конкретизованого місця витоків хорва- | тів - Карпат. Шесля поїздки по Україні та ознайомлення з творчістю українських художників-«карпатистів» вибір було зроблено на користь киянки Галини Олександрівни Зубченко. Ця мисткиня, більш знана як талановита художницямонументалістка, має прекрасні живописні твори, серед яких особливо емоційним і щирим виявився невідомий птирокому загалу цикл «Українські Карпати». Окремою виставкою пі роботи вперше було представлено Музеєм Ївана Гончара у квітні-травні цього року: підготавлено до експонування після тривалого «ув'язнення» в майстерні картини, упорядковано й видано повний каталог робіт циклу, опубліковано ряд критичних статей. Відтак, як спільна українсько-хорватська акція, ця вистазка Із залів музею вирушила до давньої столиці Хорватського князівства - міста Нін що на Адріатичному узбережжі Для експонування організаторами відібрано станкові таори (полотно, олія) у товариства: віл місцевої влади, депутатів мистців, наужоваів, зотворчого миєтеттва, значної історико-культурної ваги. У вітальному слові презилент професор Любічек наголосив, піо вис української художниці не випалхово диться саме тепер, коли Хорватія відзна ряд важливих юторичних подій А саме - 1120-річчя від дня першого визнавня незалежності Хораатської держави - 7 череня 279 року Римський сапа Іван УПІ надієлаз послання хорватському князю Браніміру, в жкому визваз його легітимним монархом незалежної Хорватії 930 розів тому король Петар Кретемір ГУ у місті Нін проголосив Адріатичне море «таге позігити» «нагтим морем», 210 стало важливим актом утвердження хорватської держазності 430 років тому у світ вийшов перстий - щу іч тобто - -- ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК МО коди завдати. | хорватський роман «Ріапіпе» нінського письменника Петара Зоранича, основоположника хорватської літературної мови. Його поетикопатріотичні твори, казки, переспіви пронизані любов'ю до рідного краю, що в ті часи о потерпав від турецької навали. Оспівані -Зораничем легендарні гори Велебіт, що на південному узбережжі Хорватії, які міфопоетична свідомість народу густо заселила - різноманітними духами, лісовиками, феями, і - сьогодні вражають своєю величною таємнио чістю і неприступністю. Примітно, що на велебітівських дубах зведено Венецію: ще з | ХУ століття цінну деревину по-варварському вивозили до Італії, і лише з Наполеонівською кампанією скінчився цей вандалізм. то Наступний ювілей - минуло два десятиліття, відколи Римський папа Іван Павло П на честь річниці незалежності Хорватії започаткував відправу Служби Божої хорватською мовою в Римі. За католицьким протоколом це вважається важливою подією, адже цим актом церква підтримала національну ідею хорватського народу. На завершення професор Любічек наголосив, що експонування «Українських Карпат» є значною подією в культурно-мистецькому житті незалежної Хорватії, та висловив надію, що хорватськоукраїнські відносини матимуть своє гідне продовження й далі. У своєму вітальному слові губернатор Задарсько-Кнінського краю пан Шіме Пртеняча, зокрема, наголосив, що дата відкриття цієї виставки з нагоди Дня незалежності Хорватії є символічною, адже в цей час і Київ відзначає свій День міста. Від Міністерства зовнішніх справ Хорватії виступив пан посол Джуро Відмарович, один із ініціаторів проведення виставки, У своїй палкій промові він торкнувся питань історико-культурних паралелей у розвитку хорватського та українського народів, політичних умов та мистецьких особливостей малярства Галини Зубченко. Зокрема він акцентував увагу присутніх на тому, що творчість мисткині, як і багатьох інших мистиів-шістдесятників, слід розглядати як протидію тогочасному більшовицькому режиму. Слід зазначити, що постать пана Відмаровича - відомого хорватського поета і громадського діяча - стала непересічною в культурному житті українців за час його перебування на посаді Надзвичайного і повноважного посла Хорватії в Україні. Оволодівши за рік українською мовою, пан посол 1 досі не може збагнути, як можна жити в Україні (не кажучи вже - бути українцем) і не говорити державною мовою. За його словами, це є незбагненним для цивілізованого світу. За час своєї дипломатичної місії пан Відмарович заприятелював з багатьма українськими політиками, діячами культури та мистецтва, науковцями, об'їздив Україну, добре розумівся на українських питаннях і особисто доклав чимало зусиль для розвитку хорватськоукраїнського співробітництва. На культурно-мистецькій ниві за Його сприяння було здійснено чимало важливих акцій. Зокрема, влаштовано ряд художніх вернісажів у галереях Загреба, Дубровника, Залара, Ніна та інших історико-культурних осередків орватіи. Варто зазначити, що 1998 реку синий зперше ознайомилася з сучасним українським малярством на виставці «Український Авангард». Цього року має відбутися 11 продовження. За сприяння посольства Хорватії в Україні влаштовувалися виставки хорватських художників, адже сучасне хореатське мистецтво для укра ІНСЬкОЇ аудиторні, за словами пана Відмаровича, - (арціа газа. Сам пан посол є добрим знавцем і палким шанувальником української культури, байдужим до проблем національното відродження З української сторони київському 5 директора Музєю Івана Гончара не- слово було надано ві, заступнику Тетяні мистеттвогнав я овоч Пошивайло, котра упорядкувала каталог циклу «Українські Карпа ти» Й опублікувала ряд критичних статей 5 атщрай Вона про гегирчість г 2. Ем пе родуєна привітала гоєтіютостинну зустріч украї ські деженниії иа хорватській землі Досовнивтци критичний «а Я, Ф аналіз творчості Г. Зубченко, видрукуваний хорватською мовою у каталозі робіт мисткині, пані Т. Пошивайло, зокрема, наголосила, що довгі роки художниця не мала змоги вистапляти свої картини, оскільки тоталітарний режим цензурував усе національне. До того ж, чиновники від культури втручались у творчий процес мистців, нав'язуючи їм соцреалістичну стилістику. Відтак створений у 60-ті роки Клуб творчої молоді, секретарем якого була пані Галина, виступив своєрідною протидією тодішнім реаліям у суспільно-культурному житті України. А в представлених на виставці роботах виявлені кращі художні традиції класиків української малярської школи, Пані Тетяна наголосила на тій ролі, яку відіграв Їван Макарович Гончар та його хатній музей для виховання національної свідомості українців та пробуждення любові до рідної культури. Примітно, що завдяки цьому мистцю-сподвижнику Г. Зубченко віднайшла себе як суто національна художниця. Саме до «Гончарівні» Галина приводила своїх друзів, де можна було утамувати спрагу за рідним і відчути себе українцями. На завершення мистецтвознавець наголосила: «Ї хоч кажуть у народі, що гора з горою не сходиться, сьогодні ми переконалися, що українські Карпати - правітчизна хорватського народу - завітали до прекрасних гір Хорватії як вияв взаємної пошани та побратимства». Відкриття виставки «Українські Карпати» широко висвітлювалося хорватським національним телебаченням і пресою. Мистецька критика виявилася прихильною до малярських робіт української «слісарниці» (художниці по-хорватськи), відзначаючи динамізм її полотен, своєрідність синтезу реалістичного й декоративного письма, щирість й автентичність зображуваного, Місцем проведення виставки не випадково було обрано місто Нін - стародавню столицю Хорватії, куди в МІЇ ст. прибули перші переселенці з Карпат. Саме тут зведено найменший у світі кафедральний собор - церкву Св. Крижа (Хреста) ГХ- ХІ ст. Кажуть, що у Хорватії немає жодного художника, який би не малював цю національну святиню. Ній, окрім свого історико-культурното значення, відомий також і як курортний центр - адже сюди на відпочинок залюбки приїздять туристи з усієї Європи. До речі, на хорватських курортах нині оздоровлюється чимало дітей з Чорнобильської зони. З нінського узбережжя видно хребти островів найбільшого середземноморського архіпелагу - національного заповідника Корнаті. Це природне диво, аналогів якому в світі немає, залишає відвідувачам незабутні враження. Вузенькими протоками між островами снують туристичні катери та шляхетні яхти під прапорами різних європейських держав, на деяких островах видно залишки складених з каменю стін-загорож - сліди колишнього заселення. На більшості островів стоять будинки під че рвоною - «УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ» черепицею, що так гармонійно поєднуються а блакиттю дивокола та аєленню хиойних гиїй Перше знайомство з півдейним Узбережжям Хорватії переконує, що Бог не обділив цей затишний закуток Європи споєю любов'ю, до того ж - передав Його у дбайливі руки й до люблячих сердець хорватського народу. Й відразу думки линуть в Україну, багатшу своїми природними ресурсими, але біднішу на правдивий патріотизм, любов до рідного краю, загальномаціональне прагиємия жити на своїй, а не иа чужій аємлі Краса цього середзємиоморського краю, оспівана ще класиками світової літератури У. Шекспіром, Б, Шоу, К. Гольдом, Ди Лондоном, Є. Іонеско та іншими, зачарувала і Галину Зубченко, котра кожної вільної миті замальовувала казкові пейлажі, культурні пам'ятки Хорватії проведения цієї виставки художииця, Історичні ги Сам факт котра не зазнала належного пошанування в Украї, сприйняла як щедрий дар до Іі 70- ювІЛЮ, ЛІТНЬОГО Насамкінець зауважимо, що завдяки спіль НІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Посольства Рестубліки Хорватія в Україні глядацькому нові грані Зубченко Музею Іваня Гончара Та загалу двох країн розкрилися мистецького таланту Галини Влаштуванйня їі персомальних виставок, укладання першото повисто каталогу творів цьото циклу, ряд критичийх публікашій українською, хорватською та англійською) мовами сприяли НОВОМУ осмИиСсЛлению тпорчіото доробку мисткині. Відтак своїм малярським циклом «Українські Карпати» Галина Зубченко здобула довтоЮючІікуванйе визнання як Живописець. й мирі шанувальники іі талан зр добру нагоду долучитися до метліниму скарбів рідиої культури Ігор ПОШИВАЙНЛО, єтмолог, камдидат Історичних наук
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
РА з " чо - і і. і онов, Йкано Й - й їй й Р ній п асої догма ее чт, вира ьо НОТ ВО ОН РТ Тл з "ВТОМУ жо У. -- - б - -- зоре -- «сім'я», «родина», «рід», «плем'я» |СРС, 167) І таким чином, наведено їмена означають: Кульбгушан ее «Окраса роду», Кульвант. -- «Родовитий», «Знатний», Кульвір -- «Герой / Богатир роду», Кульдгар -- «Опора роду», «Рододержець», Кульдев -- «Бо- ся мати не одну дружину, а кілька. Очевидно, в самому слові кула та його скіфському відповіднику кола криється пояснення того, чому наймогутишту й найшанованішу частину скіфського суспільства називали «царськими» скіфами. Саме таке значення міг, певно, прикмета кожної давньої людської спільноти. В цьому терміні, ареал якого охоплює величезні простори Євразії, збереглося першорядне поняття соціального характеру -- назва родового об'єднання, перенесена " окрЗ45мих групах на сімейне або територіальне об'єднан- ранзі о Аа ле «Світильник нести й сам етнонім сколоти. Це знаня. Тож і не дивно, що цей термін, породу». -- «Радість/Втіха чення, поза сумнівом, було набагато своєму видозмінений в різних мовах, вхо нькьній Фо відчутніше й вагоміше в скіфські часи. увійшов у важливі для первісного сус- " у географічні ака кула та хінді куль У сучасних індійських мовах, зокрепільства терміни й поняття, пов язані зак уво зчарнх ур важливі соціальні ма, в хінді, деякі давні закінчення відпародиною, родом, родоводом, родовитістю, родом леЧЕНИЯ , пов язані зродиною, ли, тому іменники втратили здатність походженням, знатністю. А також в імезро РеечаА анна тощо: куль-виражати множину. Цю втрату компенна, назви, теоніми й етноніми, одним із понілоонно сани пул гарма -- ро- сували суфікси, які розвинулися від саяких і є сколоти. Відбився цей термін 1 «отр рве ії або традиції; куль- мостійних слів із значенням «багато», в імені першого скіфського царя -- Ко- | ровинні родинні або ро- «всі», «все». Таким суфіксом у мові хінді ї лаксаий. Ім'я це означає «Цар племені» й ДОВикнИгИ; кулачар'я -- домашній, роз й стало слово куль, похідне від санскпервісно постало з терміна на означендинний жрець, знавець сімейного родо- ритського кула. Воно виступає у складня племінного ватажка, а з часом переводу й традицій; кульдевта -- родинне них словах другим компонентом 1їозна- творилося на повнокровне чоловіче їм'я. чи родове божество (є ще термін грамачає «гурт», «череда», «табун», «зграя», Що ж до етноніма сколоти, то в ньодевта -- «божество села», деграма, яке «рій»: гокуль -- «череда корів» (інший му виразні три компоненти: с-коло-тий, Геродот У У ст. дон. е. серед кількох в санскриті означає «село», споріднене де -- ти (у Геродота -- той) грецьке версій про походження скіфів подаєї ту, з укр.громада, а саме терміном громада закінчення множини, а коло -- «рід», яка за словами історика, належить са- означалася колись українська сільська «плем'я». Початкове св етнонімі -- мим скіфам. На пустельній доти землі община); кульвідья -- родові/родинні префікс сукупності, збірності, спільності, від Зевса й ДОЧКИ ріки Борисфен (давня з знання, де відья означає «знання», він, до речі, якраз і наявний у трьох назва Дніпра) народилася перша люди- «відання» і споріднене з нашим відаостанніх словах як су-, зта с-. Підтверча -- Тарпітай. Троє його синів -- Ар- ти-- «знати». Слово відья також входжує таку думку й санскрит, подаючи, поксай, Ліпоксай 1 Колаксай -- стали дить в індійські чоловічі імена -- ім'я з - зокрема, термін сакулья -- «родич» (у родоначальниками скіфських племен, цим компонентом має, зокрема, нинішній У 3 5--6 поколінні по чоловічій ліні): йому Ж точно відповідає рос. «сородич». Санскритське сатут і російське соцілковито тотожні. Отже, етнонім сколоти означає «роди», «племена», а коли точніше, то «співроди», «співплемена». Він є терміном на означення усієї сукупності скіфських племен. Що цілком узгоджується з Геродотом: за його часів скіфи жили окремими племенами, а на чолі посол Індії в Україні Відьябгушан Соні. Саме ж ім'я Відьябгушан означає «Окраса знань», тобто «Мудрий», де бгушан -- «окраса», «оздоба» (моя перекладацька діяльність почалася з віршів відомого індійського поета Бгаратбгушана Аграваля, де ім'я Бгаратбгушан означає «Окраса Індії», а Бгарат -- спо- ?» сна ( . пра ЧОЇ ЖУР 0 10е конвічна назва Індії). Симптоматично, що б. З ДЛ Р, але першим царем і засновником династі скіфських царів став наймолодший з братів, Колаксай. Бо тільки йому далися до рук магічні дари, які впали з неба. -- золоті чаша, сокира, плут 1 ярмо. Як пише Геродот, усі разом скіфи називаються сколоти, за іменем їхнього царя Колаксая. Скіфами ж їх назвали греки |Геродот, 181) Отже, виходить, що сколоти -- Сарезиденція індійського посла в Києві роз- Й ТИ І і моназва скіфів і суто скіфське слово. мищена не вулиці Ярославів Вал, біля їх стояли племінні ватажки, яких істо- ; Крім того, легенда ця має кілька цікапам'ятника великому київському кня"- рик називає царями, Слушність 1 еро-.. - Й дотових слів підтверджують тмена Я скіфських родоначальників -- Арпоксай, Ліпоксай та Колаксаї, у яких ком- | понент - ксай якраз і означає «цар»; утворене -ксай від індоїранської основи кшатр/тхшатр -- «сила», «влада». Від цієї ж основи походить і наше цар, широко відбите в українських прізвищах Цар, Царко, Царук, Царик, Царе- У вич, Царенко, Цариченко тощо, а вони, в свою чергу, відбивають приналежність певної частини давньоукраїнської спільноти до воїнського, кшатрійського стану. Кула в «Рігведі» має 1 значення, згодом призабуті: «оселя», «поселення», «селище», «село». Тюркське єль/тль вих моментів. | тут, як і в літописній легенді про полянських князів Кия, ека й Хорива, як і в вірменській легенді про князів Куара, Мелтея і Хореана з області Палунь, фігурують троє братів. Ї тут, які в міфі про трьох синів царя Яяті від дружини-кшатрійки Шарміштхи (див. попередню статтю за березень), престол дістається наймолодшому з братів. Показово й те, що магічні дари, впалі з неба, характеризують чотиристановий поділ скіфського суспільства, властивий і давньоіндійському суспільству. Більше того, символіка небесних дарів легко витлумачується на Індійському грунті: чаша символізує стан ще посла, яке - на -- «золото». Саме Ярослав Мудрий звів Святу Софію, яка символізує божественну мудрість, біля місця, де був похований київський князь Дір, ім'я якого має індійський відповідник. І сьогодні в індійців побутує чоловіче ім'я Дгтр, «Мудрий»; до речі, перший посол Індії в Україні, Судпір Девре, мавім я Судгтр, яке містить компонент дгір і яке означає «Премудрий»: Принагідно зазначимо, що наставник самих богів в ІНДІЙСЬКІЙ міфології, Брихаспатт, мав епітет Дар -- термін на означення череди корів -- готра, споріднене з укр. отара), алікуль -- «рій бджіл», девкуль -- «храм» (досл. «сімейство богів») тощо. На іранському грунті санскритському кула, скіфському кола та хінді куль відповідають хіль/тель -- «сім'я», «рід», «підрозділ племені», «клан», «плем'я», які також входять у племінні та гео- а ражманів, сокира его воїнів- МОРЕ надзвичайно давній термін, графічні назви, у терміни, пов'язані З відбилося в словах аул, аїл -- «село». ; трив, плуг - хліборобів-вайш 1В, 17 іще В «Рігведі» на означення родиною, родом, родоводом. З неіндоєв- Угро-фінські киа/ ку/а сьогодні вжирмо --шудрів, залежних від трьох виуживани? 1 ; г сім'ї, яку очоропейських мов сюди долучається тюрваються в значенні «село». Це спонукає | кське ель/їль, які виступають з подібнигадати, що й наше село споріднене з цими ми функціями і які, зокрема, наявні в | термінами, особливо з іранськими желе іменах: Ельдар -- «Опора роду/Рододертіль, які на слов'янському завоьго ч станів. І якщо судити з того, що всі отири індійські терміни на означення ЧИХ станів рясно відбиті в українських ник/батько роду /родиви»: В - по- ВІДІ реїче і -, штрактаті про мистецтво - 203. ко КРИКИ о У о РИН р кей предки сучасних українців. зай ітуду значень: «сім'я», «обам у я; р), знеавог діжа сн Осо З зові іранські й ін, ОО. вкрай важливі | ення ан- ШИ амі ; я» тощо. Ронеці ду», Х | я РОДУ ар ві повідомл д», «плем тощо. Слід зазначити, що більшість цих | Сі ТИЧНОГО автора слід розуміти так, що і нням спорідс озрайо ЛИН етнонім слова із значеє ет тюркських імен переважно тїранського сколоти й їм ксай -- і ; ення итості й знат- «Поріднені й схо зая сі. одні коре- Р нет уознали ПОХОДРНЯМЯ: - ба айс ка тран о я под ро ий ності. Причому впадає , що Існує подібне слово і в угро-фінських іншого давнього сравді, в обох словах наявн ни | езубуін ЗАЛ СПІЛЬНИЙ ком сі на- | ЙДЕТЬСЯ б ан оке, благороднє, моважуудвето а са о б кр понент кол. Проте в дмінно висок», - ж самі значення, що й у його індійських, Ж шві чі Ай ць дк Й азвддюногоєютні - в - Й зирецся нн М , - | визначити, що ж саме означає ТЕР скриті одним Із З . ча зараз Ко ни грешті-реш я у ІЙ не- ЧенНЬ слова ку Є начає «царського БИ ВВ ТО вич зСелО йом; З ЗЛ овок, що етної З ТШНОГО ви Р "ДОСЛІДНИЖИ ДЕОЗИИ ьдеякими суфіксами ра о царської сім ї» фінській, естонській та карельській мо- етнонімові скол гену канву: що засобами рати оду»: «приналежний ера рі, ку лавадгу, вах відповідає Їси!а, надзвичайно давнє, | кою між ним ких пл пфів відносять до тїран СРС 167--168) ГУ зяка /дівчищо вказувало на територіальне розсе- Кихь | емен) значну частину «варварсь- | / | ( ш«ввисокородна оаануа / лення людей, які розмовляли «ОДА: нією | нем хо їмен і назв з Північного Причорнокулони тра -- «ШЛЯХ НИЙ ЮНАК моваю. йо ЯВ 0 Зо й, серед них ети онім сколоти й ім'я на? ул куліна означаються Ас" Знають терміни споріднені і з санс Ж , и У онснити аа ОДН с найшанованіші ЄРто один бенгальсь" ризоАни АН Й кіяді куахуе срвму ким | ким і -менш одностайні Д ї 11. Колись "фен йав- КОЛА АР ПРОВЕ "у зоУжо, те Мені -- якийсь украй важливий кий цар ол! бражмансь про ман ка: «Одно -- що вона пані ве ІИКОГО КО- | кут не й б " У давніх насельників Північного торите х терміном кулі ні з збе- Ліна», тобто аа роду »); поколін- |. ою. ці скіб орномор'я ж нач 1». дини ня; колінник (у І. резневськ У «0 роя к Зате світло на пей термін пролива7 кородитя». високий стату себе й ж «співплемінник», «одноплемінник сер- лоти,сть їн лу 1С гермин р ігали сві межах. Якщ я ЖЕ Ноу ЙСькі факти. Насамперед при" б ся в СВОЇХ ю іншого бохорватське коленови? -77 зЗоРонни й стають Увагу с часи чоловічі імена, одружувати увався - дені" на ОДНе шляхетного походження». || - містять ком вили '-»- (санскр: хтось одру гра в свій стату" ося до Отже, скіфське кола, індійське кула/ Ула), и: "омпонент кул» у» з стану, ТО Рій і Це спричинил ль, іранське тель/тіль та інші іномовні -- ла в ім анфоЖи у наступне мішання серед енгальсь" аідповідники - надзвичайно важливий Геро; уля ені Колаксай: Кульбгушате, забиякого 38 віддане" ний термін на означени кавнн ван | неаби всі пр суспільний тер означення сукуп- | УЛьдіт жтр, Кульдгар, "ку б їнів. 19 пості людей. Віл справді найістотнийи: а , Кульнандам ТОшО. | якщо ами юфеького Кола-невідоме, то Зн27 с | 6 "некритеського кула пілиюєм про
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ооо ел ідей я жо 7 РИ ЬИ з і ; - "ж ч- Ф плн ре РИ й | - воРеЗ . "ВОК Б 0 че - і 3 ль бі |і ж -- "ч- в «АЛ 4 Ж ЧЬ. зв-з аж зо Боб. ДО 0 У ній не тільки ченці, ай юнаки з Києва та навколишніх міст і селищ. Їх називали «молодиками». Оновилась давня обитель, коли задзвеніли в ній молоді голоси. СОРОЧИНСЬКЕ ДИВО 9 країни Данила Апостола, вирувало життя. За кілька - верств від міста біліли хатки села Великі Сорочинці. СоСРого0 ЗРО ; -- Тутагодом народився Микола Гоголь. І хреститимуть його пі д іконами м: сцевої церкви. 1732 року її було | ведено на високому березі Псла Храм мав бути лету чай «бо аю аа оо й р т г ння грандіозного Сорочинського уздюВлення усипальниці продовжували за , миргородського полковника Павла - 5 іже Під час створення іконостасу Миргород стає осередком художнього життя України. Сюди приїздять митці з Києво-Печерської лаври. Виникає місцева артіль художників. Серед них династія Боровиків. Хто уперше побачив іконостас, зупиняється перед ним, приголомшений цим дивом. Вкрите золотом пишне деревяне різьблення об'єднує їкони, наче райське буйноцвіття. Здається, сяйнисте, прозоре мереживо з виногрон і троянд неможливо було зробити з важкого дерева. Воно -- наче з найкоштовнішого металу. - Алімтий Галик (пом. 1769). Ікона «Богородиця» з церкви у Великих Сорочинцях. 1740-і рр. , Паола УТЕВСЬКА Алімтій Галик. Їкона «Св. Уляна» з церкви Іконостас струменить сонцем - - художники сміливо клали прозорі й напівпрозорі олійні фарби поверх золота. Це данина традиції. Але в тому, як зображено святих, рясніють новації. Апостоли не стоять, як годилось, спокійно, нерухомо, величаво. Їхнє вбрання не спадає рівними, застиглими фалдами. Бурхливо зібгані складки одягу надають постатям динамічності. На обличчях сум'яття, виразна міміка. У багатьох великі руки трударів. На сотні ікон сорочинських -- калейдоскоп облич: сміливих і боязких, некрасивих і янгольськи гарних (мученики й каліки, красені і красуні, янголи й херувими, пророки й апостоли). Фарби сорочинських ікон на диво подібні до гоголівських: «Тихо разлился прозрачно-голубой свет, волнь бледно-желтого переливались, ньгряли, словно в голубом море, тонкий розовьгй свет становился все ярче, и что-то белое веяло, как будто облако, только из чего же оно, из воздуха, что ли вьгткано. Белое, прозрачное утреннее небо льет едва приметнь(кй альгі свет зари». А несамовита рухливість об'ємів людського тіла на їконі «Мучениці», певно, надихнула жартівника Гоголя на такий образ: «Прошла дама. Все ее части бьши приведеньг в необьгчайное волнениєе». Гетьманшу, дружину Апостола, звали Уляна. На її честь одна з ікон -- образ великомучениці Уляни. Як на коштовній мініатюрі тонко виписані риси її обличчя. Губи -- наче червоні пелюстки. І троянди поруч - - білі (цнота), червоні (страждання). На шиї в мучениці золотий ланцюжок найтоншої ювелірної роботи, як у красунь з полотен Тінторетто. Навіть хрест свята тримає, мов парасольку. На Уляні розкішний одяг. Великомучениця була патриціянкою давнього Риму. На ній хітон і гіматій, які скидаються на французький роброн, а полтавський ніжний орнамент подібний до перської мініатюри. Над іконою -- вірш, сумний панегрик: Христова єсть невіста красна Уляна. За него ж вся кровію била обілляна Подаждь ї нам зде благо -- крест Христов тертіти І в серцу нашім страсті Господні носити. Творці іконостасу здебільшого були вихованцями Києво-Могилянської Академії, куди з закордону надходила література, гравюри та копії картин великих європейських майстрів живопису. А дехто з художників і сам подорожував Європою. Отже, не дивно, що фантастично виблискуючі оксамитом сині та зелені кольори одягу святих -- вплив палітри іспанця Ель- Греко. Сріблясто-перлисті, попелясто-грозові хмари є творчим переспівом кольорової гами ,італійця Тінторетто. Преображенська церква -- уситальня Данила Апостола у Великит Сорочинцях. 1732 р. Експресивні лінії, темпераментні, інколи відверто некрасиві обличчя, віддзеркалені в них пристрасті, які золотаве різьблення іконостасу, були проявом пануючого тоді стилю бароко. А ніжна краса жіночих облич -- це перший в Україні подих галантного рококо Смаки французької аристократії торкнулися вже на початку Х У Ш століття мазепинського оточення, серед якого не бракувало витончених шанувальників нового мистецтва. До цього оточення належав і Данило Апостол Деякі мініатюрні їкони просто вражають своєю куртуазністю, пієтетом перед жіноцтвом. Такою є «Благовіщення» з її витонченою жовтаво-пурпуровою гамою. Архангел Гавриїл з букетом лілей і троянд мало не вклоняється перед царственною Дівою Марією. Духом французького рококо просякнуто ту євангельську сцену. Щоправда, солодкий стиль у сорочинських іконах не означає безтурботності, а символізує раювання праведників після земних мук Українці застерігали проти безтурботності, яку оспівував у Франції художник Буше. «Повідають, же радість вслід за смутком ходить, аз утіхи, з веселя фрасунок ся родить», -- писав тоді нап поет. Деталі одягу на багатьох іконах осучаснені Він. Алімтій Галик. Їкона « Благовіщення» з ка церкви у Великих Сорочинцях. 1740-1 рр. апостола Петра застібнуто сучасною орошкою, а голландський комір на сорочці Павла та запонка в Луки мали довести, що творці іконостасу не чужі сучасності Навіть патрона гетьмана Апостола. пророка Данила, який жив у стародавньому Вавилоні, художники одягнули в жупан-.і делію «гетьмана обох сторін Дніпра». До нього, патрона Данила Апостола, зве рнено воиовничо-благального вірша, що його можна прочитати над іконою: Нас львт свиртпії Тщаться поглотити Помозі нам пащежи Оним сокрушити. Кого просив у п Шведсь чророка сокрушити Апостол? М кого короля Карла ХП. у битві з яким під Вар-апостол утратив око? Петра І, який безпідставно А може, супер-еміграції Пилипа Орлика, тов Гуреччині | засипав Апостола листами де з -е недипломатичною Дані зе стосу
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

м ер ч ї і Р «ьо » - Р ПРЕ пегасва ФУКУУ вела нреайниранийні іаібіднійномів Кі - рю радами о; "і | - сій Р 5 ГЕТЕ ла в веб зі о БОРИ НА Скороп: р Троїцької церкви, фінансував реконструкцію ма а аррю ро до наших часів випадково. Їх наприкінці ХІХ с рез «надмірну» європейськість ще наказали пове толіття. Річ у тім, що російськ цар! церкви себто ЩО М «в первобьггное состояние» київські рондо За Зара , ити їх у православно-візантійському рози наказом устигли знищити барокові "Гвобцької фії, в Успенській церкві Лаври. До грекокето очах ПОД грянув Жовтневий переворот і За ние церков припинилися. . рон імена авторів Троїцьких розписів 77 реак авловський 1 Алімпій Галик. Як 1 в б У нцях, крім драматичного бароко, проглядає У роїцькій церкві витончене рококо. На нашу думку, художником цього стилю був Алімпій Галик. Поєднання в одному ансамблі бароко 1 рококо, експресії і ніжності - - прикмета української культури ХУПІ століття. Подібний синтез подибуємо, наприклад, у поезії Григорія Сковороди: Хто грусть во утробі носить завсігоа, Той лежить во гробі, не жил нікогда. О утіта 1 радість! О сердечная сладость! Прямая ти жизнь! АЛІМІШИ ГАЛИК Упродовж ХМПі ХУПІ сторіч галицька інтелігенція емігрувала до Києва, рятуючись від покатоличення. | Водночас вона несла сюди західноєв ропейські культурні Р новини. Художники-еміагранти приставали, як правило, Гоа до Печерської лаври. Так, свого часу брати Тарасевичі зе | прислужилися як ілюстратори Лаврської друкарні: у є , 2 зав їм у Лаврській художній школі запанував солі , | і ароковий стиль. Прихильником його б і керівник Алімпій Галик. Діви неторочни Фрагмент яв я панловський Року 724 він овисто настянного розтису Троїцької надбрамної познайомив учнів малярні з новим викладачем Алімпієм гркви Києво-Пече зської лаври. 1740-1 рр. Галиком. Бувродоміз Галичини, тому прозвали його Галиком. брутальністю називав свого кореспондента «мирго- У Печерській обителі прийняв постриг і на честь да г ЛП чі родський сліпий біс». «Свирших львів» на довгій ниві їмтій Галик. портр ел митротолите 7 є життя не бракувало. Дмитра Ростовського. 1760-1 рр. Збертггається Вимучену плоть апостолів -- брезклі щоки, що і ї. Київ ; тягнуть оОблИЧЧЯ ДОДОЛУ, очі, неймовірним зусиллям зведені догори, наче у пошуках порятунку, - малювет познайомився і з батальними багатофігурними майстер стражденних образів Лука Боровик- Натомість картинами неаполітанця Альтомонте який кілька вбрання святих, із ЗОЛОТИМИ гудзиками, коштовними боків жив і працював у уранномко ака нащо Х фібулами писав коралово-червоними й оксамитово-впливом його полотен вирішив Галик і собі спробувати зеленими самоцвітними барвами мистець екстра-класу, долі в багатофігурних композиціях. І створив їх - уже | добрий знавець європейського малярства. Хто він? в Києві й Сорочинцях. | У Києві про Рутковича, картинну галерею Жовкви РР ТРОЩЬКА НАДБРАМНА мало о НТ Подумки уявімо іо враження ПЕР НВ | повинен був справити на школярів новий настави тк ось ладіннайі нові -Утершому десятиріччі ХП століття над головним Вчорашні простакуваті хлопчаки побачили новий світ. не в'їздом до Лаври піднялися мури Троїцької надбрамної прекрасного. Мабуть, Галик супроводжував розповіді ВА церкви. Стіни, як ГОДИТЬСЯ, прикрашали розпис». демонстрацією репродукцій. І аркуші паперу немов ооо Имовірно, що в їхньому створенні брав участь Алимтши оживали, хвилювали, збуджували почуття, про які СЗЗ школярі раніше не думали, не здогадувалися. МодоВи РИ Печерський. У ХУШПІ столітті Троїцька надбр вується, одягається в розкішне барочн амна перебудое вбрання. Зовні хвилясті фронтони, скуль- впливом свого наставника вони почали розуміти, що | | соковита гама кольорів Рубенса, скульптурна пластика 7 РН його персонажів мають глибоке значення, вони - - пмноУаЙ красі й силі людини. А полотна суворого Ель-Греко стіни прикрасили примхливі, С птурний, дивної краси, вигадливий орнамент. Мов зірочки, засяяли на стінах кольорові керамачнт випромінюють чистоту духовності й віри. Школярі розетки. Над церквою побудували нову, вкриту золотом, здивовано пересві сь, що грайливі красуні й СЛИВА баню. елегантні кавалери Тінторетто, мальовані на тлі свята зок й розваг, - - не пусте оспівування легковажності, а "ЗТТКІИ і Б Головною окрасою церкви стали роз ільшість фресок - - багатофігурні компо Р композицій - - «Зішестя праведників У ра»м?: минулого малювали праведників виснажених, стражденних мучеників. Так такою була традиція. Натомість, крокують здорові люди з випещеними обличчями. граціозні, свійські тТтВар писи інтер Єру: зиції, виконані! з бездоганною художньою майстерністю. Погляньмо на кілька фресок- Одна З найбільших і й». ІконописЦці віддзеркалення витончених почуттів. Важко реконструювати ставлення Галика до Брейгеля, вплив якого інколи помітний у роботах лаврських майстрів. Простонародні сюжети старого нідерландця були, може, найбільш близькі 1 зрозумілі школярам. Але смаки Брейгеля, певне, сприймались естетом Галиком трохи іронічно. Скептики можуть закинути нам надмірне фантазування. Але звернімось до фактів, засвідчених лін ПР царі, високе і дами духовенство екрасні дами, іа «нд елегантні. ле Преки | | г онсіії | пензлем і пером художника на великих фресках і на пня й Праведники й оло густе зело дерев, ст Павловський 1706--1744). маленьких іконах, на ЙОГО майстерно виконаних |4|4/ "8: пев дники йдуть лутом, навк гу еокт. ініатюрахі п ачаРІЇ би зга рв'я квітів. Пейзаж б би й ЗОВСІМ реалісти ним, арів з аму. Фрагмент Моно | - парове я ЕНН и о З. та казковості надають о акадтичиі тварини і райські вигнолия «речи погИічя ее Унавнадьни зошитах-альбомах, так ЗВАЯНИГ уро птахи. Страшні хижаки й мирні ивуть тут у мирі й злагоді. З я собор» Інша фреска - - «Нікейський Вселенський му з'їзді | жника нини обрав чернече ім'я ального о дав і геніаль худ малюнків хугаду є «груповий портрет». ристиян 325 року точилися гарячі богословські ДИ помо- Оміж святим Миколою Чудотвора що ко ж жо . жнояроря г о-Печерської лаври, 1730-1 рр. років був викладачем лаврської С Алімпій. Дванадцять б Паарннсвео о сять очолював ії. Життєпис СТЄ»лі 2 щької надорамне ем та Єретик ОМ || коли малювання, і ще де | амної церкви. Іще один малю Але цілком галика рясніє білими плямами. Про себе розповідав | У кужбушках -- портрет святого удмитеє ся. рей і оче: «Малював спочатку церковні дахи та кого пись ЕЕ Аа Еі 4 Я краінсь. они -- і б і р, ж зара ЖІ щи Ростовського, великого ; Арі | з б м Присутні воний у наппи композиції. а Івана ОдДівано еттетьма інеох вс АХ парео бачимо тут також портр 1 скупо Гой :коностаси». тослова, ВИКОЇ аниї зУК ую Алім тя Як пройшов шлях від простого маляра до вершин крапчастій манері. А- СУ - майстерності? Де здобув освіту, ерудицію оністичною манерою ! Алімтій Галик. Ікона «Христос 5 самарянка» з церкви у Великих Сорочинцях. ожньої М й 81 ІТ) У пропейського рівня? Відповіді немає. Білі плями... живописний портрет ми Заповнити декотрі з них усе-таки можна. | його історики пру писували раніше Григорік Як уже мовлено; Галик притхав до Києва з Галичини, КОМУ: Портрет сей експонуєєь "я нині В Г тивні зв'язки з європейським музеї українського мистецт - РР " бе р ом. У ті часи в Європі стає модним новий В'ДТВ ворив чолоточланив и итропол коштовності мініатюрних ікон ! ж мистецтв ; | З стиль, аристократичне, життєрадісне, елегантне й пнпатю| грайливе рококо. Перший укра інський художник, який 0 рУки М ано су: захопився шармом рококо, був іконописець Іван ИКОНІ | руткович. Прекрасний колорист» вин писав ікони, схожа а нетляк ці. На на картини, що прикрашають великосвітські салони. сан рний з кнИЖе Належав до оточення шанувальника мистецтв | геред ниж «Алолоціяюо віми Вальського короля Яна Собеського п своїй резиденції, | Дмитро згодуватм у вооую невеличкому місті Жовкві неподалік Львова, король | 797 77 аден був н ні Р зібрав колекцію картин найвидатніших художників | ГОЛИТИ ООроду, як. того вих притягувала служителів палати Ще б пак! Не треба | ПОЖЕрТНУВАТИ ЗРРРАРАНН причи до Італії чи Нідеравидівацяб дума зоранон нн яса кс - г М есіння З тертпих пе імлій Галик не міг не побувати у Жовкві,незнати | | аа ей р Ма картинної галереї Яна Собеського. Мабуть, там | | | Продовжем ще ь " й ай
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
« Син. Зогошсиік бо -е пракіцінцювнкрчій пі, ТР и - РАБИ З чо ПО Р а й - - доньці обрій ДВ -ійнотио Побачення З красою З негучних подій гучних дев'яностих низками вечорів протягнулися вшанування ювілейних та круглих дат, видання «творів вибраних» та презентації підсумкових, ба навіть «звітних» книжок. Серед них -- творчість Олекси Ющенка, письменника поколінь легендарних, відізвалася виданням двох книжок -- «Гомери України» (К.: Вир, 1997) | «Побачення з красою» (К.: Факт, 1999) та відзначенням його вісімдесятиріччя в 1997 році. З 30-х років присвятивши своє життя літературі, Олекса Ющенко нині віршованими рядками відкрив двері в реалії часу, представляючи нам не тільки свідчення очевидця понад 60-літнього шляху української літератури, а поетичне бачення його, переломлене в | спектрі спогадів 1 поцінувань. Та пісня шелестіла травкою, Торкнулась хвильки озерця, І, титго промайнувши мавкою, У наші увійшла серця. Значно глибшою 1 особистісною постає «творчість поетична» у збірці «Гомери України», в якій «цвіт Білокур Катерини» та «соняшники Довженка» через посередництво еро митця лягли на сторінки поряд з «трояндою вічною Крут» та відображенням соняшників Драча, і подальше асоціативне переплетіння віршпв-спогадів зі спогадами-фантазіями постає з'явою вищої природної мудрості часу, в якій сталі мистецькі цінності створено поєднанням образу сонця у Ван-Гога та буянням флори українського безмежжя (мальви, соняшники). Вечірні київські вогні, - Їх мерехтіння таємниче, Як ї в далекі юні дні, Неначе знов до себе кличе. Відважусь назвати дві книжки поета поетичними мемуарами, оскільки правдивість їх полягає в дуже особистому переживанні чи то й співпереживанні автором кожної колізії, що за рядом постатей українського мистецтва знайспла відображення у віршах-портретах кобзарів, художників, письменників, а таким чином за сонцем, мальвами 1 ше- | га жо П и | є РУ) вій Т1І/) аийайжьні ЧР уж г - г ми я - жа ко Пп Аз ГТ уд РА ЛЮ жо "Жі Гараса Шеєч ярмо трі й зір лестійням трави образного ряду обох книжок спалахують вечірні вогні Києва, тобто відтворена з документальною точністю правдивість життя, підкреслена публікацією численних фотографій з архіву письменника, внаслідок чого відомі постаті літ минулих немовби оживають і линуть з рядками віршів через час. Не зупинити швидкоплиннит літ -- Вони нестримніші, ніж води весняні, І повний споминів твоїт спливає пліт Й зникає в каламутній далині. Окрему сторінку в творчості Олекси Ющенка займають вірші, присвячені кобзарям. Враження від людей, котрі в складні роки й десятиліття береій та плекали мову, традицію, скарбницю національного духу й характеру, відчуття їх причетності до скороминущих подій 1 до віхових перетворень та дум століть трансформується через особистість митця і набуває непохитної стійкості філософського світовідчуття, опертого на міфічне бачення дійсності: ШЕЛЕСТІННЯ ТРАВИ Степ. Затишок відшукати б, притулок на нічзнайти б. І виспатись. Встати годині о шостий І далі йти. Гем-гем багаття. Надія мигнула, Як іскра червона: Надія - спочинок! Певним продовженням теми ностальгії і спогадів Є сьомий розділ книжки «Побачення з красою». Автор наче занурює читача в світ | Остапа Вишні, Василя Чу- |. мака, Коцюбинського, Донцова 1, немовби в'язь оголених гілок осіннього саду, образи юності і сонця переходять в містичні картини буття, огорнені смутком золотої осені: Сад поетів. Пам'яті сад -- Молодий, як пости за віком. Не треба екзотики, всяких принад, Щоб стати в очат великим. Літопис літературномистецького життя пронесений крізь роки в уяві поета і відображений ключовими символами флори, Вік минає, вїк спливає, Наче весняна вода, І легенду нам лишає, Що 1 сива, й молода. Автор створює своєрідні портрети Остапа Вересая, Павла Супруна, Єгора Мовчана, Олексія Чуприни, Олекси Коваля, Олександра Корнієвського, з галереї котрих постають також постаті людей великих звершень, видива 1 марева народних звитяг 1 борінь: І, вітаючи нові дороги, Ти минулого побачиш тінь: У минулім боротьба й тривоги Предків наших, сивит поколінь. У другий розділ книжки «Гомери України» бурхливо вриваються новітні часи. Забуті або й невідомі сторінки історії, відкриті щойно в 90-х роках пасля проголошення незалежності, сусідять поряд з ліричними сповідями, пейзажами, філософськими узагальненнями. Автор веде невисловлений діалог з в'язнями Гулагу, з людьми, знищеними сталінською машиною репресій: Колима, Колима, Білий сніг, в душі -- пітьма, Де бараків толоди Й слова тетлого не жди. А далі образ зими і холоду переходить в іншу площину і поет створює пейзажі рідного йому Києва, в яких відчувається і депресія «застійних» часів, і відгомін традицій славних попередників, зокрема, Максима Рильського. Корчувате, ботанічний сад, чаїний сум Іі водночас - - наснага громадянських звершень: Холодний вітер пронизує талої кості. що буяє, в котрій водночас є і цвіт барвінку, і хащі колючих тернів. Художньому почерку Олекси Ющенка власти- ве небажання створювати розлогі, об'ємні портрети сучасників; швидше -- через мале до великого -- вихоплений з виру життя епізод, який буквально проривається і вривається через час, відхиляє його запону і постать митця-сучасника, освітлена миттєвим спалахом, виринає з царства тіней, окреслена не документальним переліком дій і якостей, а чут- міфічного, в якому постаті дей перетворюються на рН трові і хи ід інших розділів обох канви 1 "4 кре чнез | філософського блукання виринають у розділах «З доріг» та «Чернілівськімотис | ви». Поряд з дуже суб'єктивними порт- чн Р Григорія Вереавній Сергія ППитшв ка, аа тор. етнерює ряд настрюютуни ТО 31 ТУ ООБИНИЙ 7 у чи ПРИ - Р НИ шо Яробто сво бою чи паананничниь "оно (9 ой Ге Ши чі і и ї 5 - і - дей В тн и най
Емблема «Просвіта»Просвітянин