Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ · с. 4сторінка оригіналу ↗

ШАНА ВЕЛИКОМУ МАЙСТРУ СЛОВА М. Коцюбинський (17 вересня 1864 р. — 25 квітня 1913 р.)

Слово Просвіти, №64 за 1999 рік

Нещодавно в Київському міському будинку вчителя відбувся вечір з нагоди 135-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського. Творчість цього геніального письменника кожен знає ще зі шкільної парти. Дослідник творчості Михайла Коцюбинського — Людмила Старицька-Черняхівська свого часу зазначила, що Коцюбинський відзначається великим достоїнством, котре властиве справжнім майстрам слова, які володіють оригінальним стилем. Його стиль — «не тільки мистецький і витончений, але він має свій особливий характер, властивий лише йому, що характеризує його як українського письменника». Твори Коцюбинського — це реальна картина життя українського народу, його боротьби за волю, за свою гідність, свої права. Михайло Коцюбинський — один із організаторів просвітницького руху в Україні. Саме завдяки наполегливості, жертовній самовідданості українській справі на початку 1907 року (9 січня) у Чернігові було утворено «Просвіту», а головою обрано Михайла Коцюбинського. Чернігівська «Просвіта» несла світло і добро українству: діяла бібліотека, читалися лекції, проводилися зустрічі тільки рідною мовою. Незважаючи на утиски та переслідування влади, на початку 1908 року губернська управа виділила приміщення для «Просвіти». Чернігівське товариство мало свої відділення в Ніжині та Козельці. Боротьба за українську справу була гострою. Ось як про це писав М. Коцюбинський в одному з листів до письменника Андрія Чайковського: «Отож уявіть собі, попросту не дають жити «Просвіті». Хочемо скликати збори — заборона, хочемо зробити театральну виставу — забороняють. Навіть концерт Лисенка на користь «Просвіті» заборонили. Їздиш, гризешся, пояснюєш — нічого не помагає. Кажуть — існуйте собі на папері, а жити не дамо». Так було колись!.. Та й сьогодні, коли в незалежній Україні ми живемо ось уже дев'ять років, з утвердженням української мови як духовної основи українського суспільства проблем дуже багато. Важких ударів зазнала українська мова від горезвісного дозволу складати екзамени до вищих навчальних закладів російською мовою. Сьогодні практично в усіх державних установах панує російська мова, переважна більшість службовців не послуговується державною. Ефірний простір більш як на 75 відсотків заповнений продукцією антиукраїнського характеру. В такій «сприятливій» атмосфері активізуються українофобські сили, які проникають у школу, вищі навчальні заклади, в усі сфери суспільного життя. В українськомовних школах відкриваються російські класи. Керівники шкіл вводять до розкладу уроків обов'язкове вивчення російської мови за рахунок зменшення годин українознавчих дисциплін. Події у світі, а особливо ж у воюючій Росії, переконують нас у тому, що боротьба за незалежну державу не закінчилася. Всі демократично-патріотичні сили на сьогодні повинні орієнтуватися на мудрість, здоровий глузд, патріотизм, основою якого є мова — гарант буття держави, буття нації. У нинішній ситуації, коли Україна стоїть напередодні виборів Президента, питання з національною свідомістю, національною гідністю, а зрештою й з національною безпекою стоїть дуже гостро. Хіба це не парадокс, коли через амбіції, вождизм, дрібні інтереси забувається все — і життя народу, і його мова, і духовність... Через надмірну амбітність не можуть домовитися навіть керівники національно-демократичних організацій, не можуть об'єднатися навколо головної ідеї. Тут цілком підходять слова М. Коцюбинського, сказані на зборах Чернігівської «Просвіти»: «Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. Треба забути свої вигоди, свої дрібні інтереси, треба загартувати в собі волю — зробити руки свої сильними, голову світлою, серце гарячим». З нагоди 135-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського на вечорі виступив народний артист України , член Центрального правління «Просвіти» Григорій Булах із спогадами про кінорежисера Сергія Параджанова, якого він знав особисто. Відомий композитор В. Кирейко розповів учасникам вечора про створення музики до кінофільму «Тіні забутих предків». Окремі фрагменти прозвучали в залі. На завершення продемонстровано фільм «Дорогою ціною», знятий у 80-х роках на кіностудії Довженка. Вражають гарні зйомки української природи, прекрасне музичне оформлення українськими народними піснями, майстерна гра акторів, але слух ріже російська мова. В устах акторів вона звучить штучно. Сподіваємося, що цей рудимент тоталітарної системи нарешті буде виправлено і слово Коцюбинського звучатиме з екрану в усій красі та величі. Микола НЕСТЕРЧУК мистецтва, живопису, музики, архітектури..». Словник з театральної лексики — добрий тому початок. * * * Л. І. Барабан — співавтор «Українського тлумачного словника театральної лексики» (1999). Понад сорок років він плідно і активно працює на ниві української культури. Був членом художньої ради ТЮГу м. Києва та журі і конкурсних комісій з огляду театральної діяльності професіональних і самодіяльних колективів України, працював в експертній комісії видавництва «Мистецтво». З 1960-х років Л. І. Барабан довгий час працював ученим секретарем міжвідомчої координаційної ради з питань мистецтва, яка діяла при Академії наук та Міністерстві культури; з 1962 по 1973 роки — відповідальним секретарем міжвідомчого щорічника «Театральна культура»; з 1986 по 1999 роки — ученим секретарем спеціальної ради з захисту дисертацій за спеціальностями: театральне мистецтво, кіномистецтво і телебачення. Барабан Л. І. — автор понад 400 різноманітних аналітичних проблемних публікацій з питань сучасної театральної культури, її історії та взаємозв’язків. Брав участь у підготовці багатотомних академічних видань спадщини М. Рильського, І. Кочерги, О. Корнійчука. Вітаємо Л. І. Барабана з 70-літтям. З роси й води, шановний ювіляре! Галина ДУТЧАК, театрознавець

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин