ПОДІЇ, ФАКТИ, КОМЕНТАРІ · с. 4сторінка оригіналу ↗
ЗГУРТОВУЄ ГРОМАДУ «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО»
Слово Просвіти, №64 за 1999 рік
Павло Мовчан біля могили гетьмана Івана Мазепи
По яких лише дальніх далях не розметала доля наших співвітчизників — когось від безпросвітних злигоднів на рідній «не своїй землі», когось від переслідувань чергового чужинцязайди, когось від воєнних лихоліть, а когось іще якимись іншими житейськими вітрами. Й аби не розчинитись у чужомовному асиміляторському морі, свідоме громадянство завжди гуртувалося довкола рідного — друкованого слова. Не виняток і українська громада Аргентини. Перші українці поселились у цій далекій південноамериканській країні понад століття тому, 1897 року. Й ось через десятиліття по тому у філії Товариства «Просвіта» Док-Суд 15 січня 1928 року з'явилося перше число часопису «Українське слово». Наклад газети друкувався на літографі. А вже 29 грудня 1929 року видання побачило світ у столиці Аргентини Буенос-Айресі. Групу ентузіастів (добродії Вудкевич, Кривий, Коритко, Хомишин) очолив Степан Мандзій. Передова стаття часопису «До земляків в Аргентині» закликала співвітчизників єднатися під прапорами «Просвіти». До речі сказати, серед діючих тут українських громадських організацій Товариство «Просвіта» й донині є найчисельнішим, оскільки під його знаменом об'єднується до 50 відсотків українців. Торік просвітяни Аргентини урочисто відзначили 70-річчя свого часопису — офіційного органу Українського Культурного Товариства «Просвіта» в Аргентині. Звичайно, багато води спливло з часу його заснування, змінилася й структура видання. На початках воно виходило у світ щотижня, інформуючи про найважливіше в житті не лише аргентинської діаспори, але й повідомляло про події в інших куточках планети, де замешкали українці. Та сьогодні місцева громада переживає не кращі часи, тож періодичність випуску просвітянської газети скоротилася зі щотижневика до щомісячника. Окрім фінансових проблем, далося взнаки те, що значна частина українців-інтелектуалів реемігрувала з Аргентини до заможніших країн — Канади, Австралії, США... Молоде покоління українців, народжених уже в цій країні, все частіше спілкується іспанською мовою. Тож половина обсягу восьмишпальтовика друкується вже ось десятиліття офіційною мовою країни. Й у тому, що часопис, долаючи численні труднощі, приходить до свого вдячного читача, велика заслуга невеличкого колективу ентузіастів: Івана Жибака (редактор української частини), Інни Савицької (секретар, набір і комп'ютерна верстка), Ірини Савчук (коректор української редакції), Ігоря Василика (редактор іспанськомовної частини, набір і комп'ютерна верстка) та Володимира Данилишина (коректор іспанськомовної частини). Після проголошення незалежності нашої держави на шпальтах газети усе більше місця приділяється подіям в Україні, її крокам на міжнародній арені. Вельми відрадно, що газета розповсюджується не лише в межах Аргентинської Республіки, її можна передплатити і в інших країнах Південної та Північної Америки, Європи... Отже, слово наше долає кордони, єднає нас, українців, нагадуючи повсякчас, «хто ми, чиїх батьків діти». І хочеться лише вірити, що не за горами ті часи, коли й українські владоможці не будуть байдужими до українських справ у світі, й заопікуються українськими виданнями й у материковій Україні, й у цілому світі. Бо від цього не програє ніхто — виграє лише наша спільна Українська Справа. В. Г.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
