Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
БЕЗ МОВИ НЕМАЄ НАЦІЇ! · с. 5сторінка оригіналу ↗

БАГАТОМОВНІСТЬ І ПРОБЛЕМА ЄДНОСТІ НАЦІЇ

Слово Просвіти, №65 за 1999 рік

(П. Толочко), безпідставні хоча б тому, що українці не завойовували чужих країв, нікого не приєднували до своєї держави й не були господарями на чужих землях. Навпаки, за межами України сьогодні опинилися великі масиви споконвіку заселених українцями земель (Лемківщина, Мараморощина, Стародубщина, Берестейщина та ін.). Українці — не змішаний етнос-химера, котрий не може жити інакше, ніж смокчучи кров з інших, чистих етносів (Л. Гумильов). Наш народ не має наміру чинити те, що чинили з ним на його ж землі у Росії, Польщі, Румунії, Угорщині. Мова кожної етнічної групи України є часткою мовно-культурного багатства нашої держави. Втрата рідної мови провадить до спідлення, деморалізації, втрати відчуття межі між добром і злом (О. Потебня). Це, зокрема, можна потвердити статистикою щодо кількості російськомовних і неросійськомовних злочинців, маргіналів, людей соціального дна в Україні. Не існує німих держав, бо кожна зних мусить виконувати свої внутрішні й зовнішні функції якоюсь мовою. Здебільшого це мова називного народу. В Україні, де українці становлять 72,7 відсотка населення, державною, за Конституцією, є українська мова. Вимоги надати в Україні статус державної (офіційної) російській мові є не лише безпідставні, а й аморальні: — росіяни не є в Україні автохтонами, отже, не можуть бути співдержавною нацією; — російська етнічна група в Україні сформувалася без приєднання до України російської етнічної території; — порівняно високий відсоток росіян в етнічній структурі України є результатом політики геноциду, етноциду і лінгвоциду Росії-СРСР щодо українців та інших неросійських етнічних груп України. Якщо 1926 року в УРСР один росіянин припадав на 8,7 українця, то 1989 року — тільки на 3,3. І це після приєднання Галичини, Волинської і ка — лишень акордеон і т. п., — не є переконливими, тому що, наприклад, відсоток росіян у Латвії удвічі вищий, ніж в Україні, І. Франко й О. Кобилянська писали і по-німецьки; російська мова для неросіян України справді іноземна, як для росіян України угорська, польська чи гагаузька, а щодо порівняння з музінструментами, то дивно, чому це нардеп Алєксєєв узяв зарубіжні, а не вітчизняні та не порівняв російську мову з балалайкою, а українську з бандурою. Міцна, авторитетна держава, сконсолідоване суспільство неможливі без високорозвиненої мови, що функціонує у всіх галузях їхньої внутрішньої і зовнішньої життєдіяльності. Стан національної (державної) мови засвідчує рівень культурно-цивілізаційного розвитку країни. Тому українська мова в Україні повинна мати патріотичну підтримку держави. Це не є намагання узяти «історичний реванш» за кривди, як пише нардеп Алєксєєв, а нормальною мовною політикою, що цілковито відповідає стандартам політики національних інтересів і яку провадять, наприклад, Франція, Польща та інші демократичні держави. Пріоритетна підтримка має надаватися також мовам тих етнічних груп, які в Росії-СРСР були об'єктом національного гноблення, етноциду й лінгвоциду. Передусім це стосується груп, що не мають підтримки, як, скажімо, поляки, угорці, німці, з-за меж України. Високоінформативна, поліфункціональна, престижна мова Української держави (української політичної нації) буде не тільки засобом консолідації українського суспільства, а й потужним заборолом проти винародовлення української етнічної нації (українців світу), що теж сприятиме економічному процвітанню й міжнародному авторитетові України. Я. РАДЕВИЧ-ВИННИЦЬКИЙ м. Дрогобич Юля Футей, наймолодша учасниця Форуму

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин