Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
ПРЕЗИДЕНТ 99: ЯКА ІДЕЯ ПЕРЕМОЖЕ?
Слово Просвіти, №65 за 1999 рік
Чомусь — зовсім несерйозно — мені хочеться порівняти перший тур президентських виборів в Україні з футбольним матчем 2 листопада між динамівцями та римським клубом «Лаціо»: самі собі забили гол на вісімнадцятій хвилині першого тайму, а потім наполегливо воювали за перемогу, так і не зрівнявши рахунок. Дякувати Богу, чужа неуспішність (або успішність словенського «Марібору») продовжує перебування української команди в Лізі чемпіонів... Адміністративний маховик апетитно і на виду всього електорату, пожираючи мільйони «зелених», зламав опір виборців, довівши, що російські технології зразка 1996 року цілком життєздатні на українському гумусі... Журналіст з Данії на прізвище Андерсен, демонструючи розгубленість перед телекамерою, лише дивувався: «Щось ненормально у вашій країні. Спад економіки — 25—30 %, а народ вибирає те ж саме». Однак відбувся не лише спад економіки: серед національної еліти, національного інтелекту катастрофічно, майже на нульовій позначці, зафіксовано падіння національної ідеї, яка, як здавалося, «лише й здатна зцементувати розбурхане українське суспільство та вивести нашу державу з азійських манівців на дорогу європейської перспективи». Тож слова Леоніда Кучми минулої, 1994 року, «тронної» промови про те, що «національна ідея не спрацювала», видаються сьогодні, після першого туру виборів-99, майже пророчими: національно-демократичні сили знову не змогли об’єднатися навколо одного кандидата, потонувши в розколах та сумнівах і втративши значну частину своїх активістів і прихильників — свої голоси на президентських виборах... Частина цього електорату голосувала за діючого Президента, інші підтримали Євгена Марчука, ще хтось віддав свої голоси Геннадію Удовенку, 2,2 % «вірних» у Юрія Костенка. Тобто традиційні 10—15 % тих, кого ми називаємо носіями національної ідеї, цього разу не стали розчиною для посполитих і, не шукаючи прихильників, попливли за усталеною течією чи розсіялися за вітрами бурхливої виборчої кампанії...
Як бути і діяти нині, у другому турі виборів, коли ми достеменно знаємо, що прихід до влади комуністів це: втрата української державності, терор, білоруський варіант існування національної території, де населення контролюється міліцейською дубинкою; цинкові гроби з «гарячих» точок СНД, скажімо, — з Чечні; це поступове сповзання в табірне існування, яке буде посилюватися разом з повним паралічем економіки... Просвітяни ніколи не можуть піти на співпрацю з компартійцями і, однозначно, — голосували і будуть голосувати проти червоного реваншу лівих на виборах Президента. Діюча влада, при всіх її недоліках, рахувалася з позицією національних письменників, учених, політиків, підтримала деякі заходи та ініціативи ВУТ «Просвіта» імені Т. Шевченка, спрямовані на збереження духовних, культурних та історичних цінностей. Подібна співпраця з комуністичним режимом є не лише неможливою, але й була б зрадою національних ідеалів. Отож нам важливо зберегти свої, уже відстояні позиції, і робити все для об’єднання національно-демократичних сил. Якщо ми нарешті сформуємо цілісну українську ідею, яка суттєво вплине на стратегію реформування суспільства та економіки, ідеологію громадян, якщо, під впливом цієї ідеології, ми зможемо націоналізувати владу, той діятиме вона на захист національних інтересів України, її громадян, забезпечить їм гідне життя. А поки що, під впливом політичної поразки, яку маємо визнати, не кидаймося в крайнощі, не волаймо народові звинувачень на зразок: «О божевільний мій народе!» — у нас ще є шанс об’єднатися, якщо не в перемозі, то в протистоянні червоній чумі. І тоді, можливо, ситуація складеться на нашу користь, — навіть програвши, ми ще продовжимо змагатися серед елітних команд — згадаймо такий дивний футбольний матч від 2 листопада...
Любов ГОЛОТА
Між зросійщенням та американізацією. М. Степанов — с. 7
У справедливості і демократії немає альтернатив — с. 8
Тарасова гора — с. 10—11
Віктор Кордун та Василь Герасим’юк — нові книги — с. 12
Одкровення від Леоніда Перфецького — с. 14—15
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
