Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
СЛОВО І ЧАС · с. 12сторінка оригіналу ↗

Роздуми над помітними поетичними виданнями

Слово Просвіти, №65 за 1999 рік

ЗИМОВИЙ СТУК ДЯТЛА ...Нема на світі людини, яка б не впадала у відчай із якого-небудь приводу, яка б не відчувала хоч трохи відчаю, нема такої людини, яка б у глибині душі не відчувала б якоїсь бентеги, тривоги, дисгармонії, якогось страху перед невідомим або перед чимось таким, чого вона навіть і не бажає усвідомлювати. Серен К’єркегор «Зимовий стук дятла» — так називається нова книга відомого українського поета Віктора Кордуна, до якої увійшли вірші та поеми, написані протягом 90-х років, а також дуже талановитий цикл із шістнадцяти віршів, який уже встиг побачити світ німецькою мовою в перекладах Анни-Галі Горбач «Weibe Psalmen» (Brodina Verlag, 1999). Про поезію Віктора Кордуна свого часу писали найавторитетніші поети, літературознавці нашого красного письменства: Іван Драч, Павло Мовчан, Василь Стус, Валерій Шевчук, Михайло Москаленко та інші. Усі вони із захопленням говорили про те, що поезія Віктора Кордуна — це явище. Говорили про «диво таланту», його мистецьку цінність. У післямові до нашого видання Михайло Москаленко, відомий перекладач, знавець і трудівник на полі культури, пише, що «поезія Віктора Кордуна, чільної постаті серед українських поетів-постшістдесятників, належить до найглибших і найсуверенніших явищ української лірики ХХ століття». Природно, що поети та літературознавці, які писали про творчість Віктора Кордуна, відзначали, залежно від суб'єктивних уподобань та суспільної ситуації, то ті, то інші грані його таланту, ОСІННІ ПСИ КАРПАТ Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі, прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долонях у Марії місяць — золотий горіх. Б. І. Антонич. «Різдво» ... Коли я прокинувся вранці у серпневих Карпатах, то почув свіжий запах скошених трав; побачив, як корови блукали в ранкових туманах; як — трохи нижче — ще заспані люди місили глину сліпим конем; як — ще нижче — стояли люди на автобусній зупинці, де за ніч виросли білі гриби (про це я довідався потім)... Почув я, як працює «міжгородний» телефон, дізнався про те, що на верхах щось роблять люди, хтось кудись їде, хтось кудись іде... А що робилося на горищах цілу ніч, не скажу: бо після одного вірша про Карпати мене лаяла одна майстриня... Коли я їхав в автобусі до Русова (село, в якому народився Василь Стефаник), то поруч сиділа стара гуцулка в гуцульському одязі. В роті у неї була люлька і ввесь автобус знав, що вона їде купити кави. А в Русові покійний Семен Стефаник (син класика) віддавав мені вишивані ще за Австрії сорочки та показував «діаспорні» видання... Про все це я написав для того, щоб дати читачеві ще один ключ до розуміння «багатоповерхового» поетичного світу Василя Герасим’юка. А що, поезія без розставляли свої акценти... На сьогодні варто було б зробити підсумок цим спостереженням, поглибити і розширити розуміння такого явища, як поезія Віктора Кордуна, на тлі суспільних подій, мистецьких уподобань, пошуків довершеної людини, істини часу. Одне слово, із відстані часу надати йому увиразнення, дослідницької глибини. Хотілося б, щоб при цьому зверталася увага на безперервність традиції і причетність поезії Віктора Кордуна до поезії шістдесятників і разом з тим, щоб вона розглядалася як суверенне явище, яке було зорієнтоване на філософічне розуміння проблем. Поезія Віктора Кордуна була формально вишуканішою, із потягом до своєї суб'єктивнішої поетичної мови. Віктор Кордун надавав слову вагомішого (можна сказати, що й позасуспільного) значення, ставив перед собою надзавдання, прагнув охопити глибші від попередників пласти національного і загальнолюдського духу. В усякому разі, намагався триматися відсторонено від егоїзму часу (а він таки був!), прагнув творити й епічніше. Поезії Віктора Кордуна часто гартовані біля вогнищ теоретичної мислі, на них чимало відблисків од філософських, пошукових теорій нашого століття та поетичних європейських експериментів. Інтелектуальна атмосфера його творів нагадує цілі острови, де є місце і для Хайдегера, і для Сартра, і для Шопенгауера, і для Паскаля, і для св. Августина, і для К'єркегора... Тінь останнього присутня особливо при читанні «Білих псалмів»... Особисто мене в поезії Віктора Кордуна приваблювало вміння поета виразити турботу людей свого краю, точніше, бути сповивачем духу цієї турботи, уміння возвести буттєвий плин в естетичну площину. подібних коментарів не сприймається? Сприймається і без коментарів... Але для того, щоб певніше орієнтуватися в освоєних «географічних», нібито «кінематографічних» обріях (які присутні у віршах поета), доводиться вдаватися до різних спостережень. Де б не писалося донедавна про так звану «молоду поезію», ім’я Василя Герасим’юка в дослідницьких роздумах завжди стояло на чільному місці. Перспективно-історичний, реальноочуднений (битійний), міфологічний, реально не існуючий (але існуючий в емоційному мотиві) — це ті основні аспекти, які притаманні поетиці Василя Герасим’юка. Серйозність у підході до вирішення теми, майстерна психологічна розробка теми, розуміння трагедійності багатьох сторін людського життя, часто підсилене історичними ретроспективами, знання національної психології і людської — в широкому розумінні цього слова — ось ті чинники, що стали визначальними для цієї творчої особистості. Перед поетами із Карпат (та й не тільки перед ними) завжди стояло багато складних проблем. Тут і недавня історія краю, і переплетіння людських доль, і національні проблеми (мається на увазі дешевий патріотизм, фольклорна заангажованість та інше). Василь Герасим’юк не впав у банальність, не побачив спрощено ні жорстокості, ні приваб життя. Він знайшов свою стежку до поезії і, без сумніву, на сьогоднішній день — один із найцікавіших і найталановитіших поетів із Карпат. Естетичний та етичний дух його по- Подобався мені і трепетний космос його поетики, що нагадував своєю сутністю полотна К. Білокур і — що найсуттєвіше — землю, де народився поет. Я бачив, як цвіте льон; знаю, як пахне перга із хмелю. Як на мене, то в новій книжці Віктора Кордуна «Зимовий стук дятла» слово поета стало значимішим, соковитішим... Із його поетики зник уявний обрій, зник тонкий, як павутина, рядок, з'явилася емоційніша, цільніша структура вірша, яка тяжіє до знаковості. Часто це увиразнення відбувається на тематичній основі. Я маю на увазі підключення до фольклорного масиву, як це спостерігаємо в грайливих віршах, що світяться чудовими кольорами, — це «Балада клечальної ночі» та «Балада про кралю на Ужі-річці». По талановитості вони стоять в одному ряду із Аполлінеровими Рейнськими віршами або з віртуозними віршами Вітезслава Незвала, який умів надати народній свідомості свіжості. Тут можна говорити і про вірші «Маковій», «Спасівка», «Вдовиний льон»... Варто відзначити, що фольклорні мотиви у поезії Віктора Кордуна щоразу наповнюються іншим світлом, особистісними почуттями. Часом битійно-фольклорна сторона обертається до читача несподіваною, страшною реальністю, яку вірші «Поліське Різдво», часом апокрифічна свідомість виростає до розмірів апокаліптичних і разом з тим символічних видінь, як у вірші «Псалом на Йордан». У книзі Віктора Кордуна «Зимовий стук дятла» багато чудової, джерельної лірики. Вся вона сповнена людським, печаловитим змістом. Цей зміст продиктований і особистою, і народною трагедією, яка багато чого зруйнувала і в наших душах, і на нашій землі. Цикл «Білі псалми» і справді найцікаезії тримається на знанні народних свят, звичаїв, побуту, історичних (часто замовчуваних для широкого загалу) подій. Щоразу поет ніби виборює, відвойовує свій вірш, різьбить свою душу і в його поетичному світі переплітається багато змістів. Він уміє зобразити зло або лишити відкритою (і можливо, що надовго) тему про неприкаяність людського існування... Але Василь Герасим’юк — не похмурий пророк! Для його особи із неспокійною вдачею більше підходить слово мужність. Особливо, по-людському щемливо у нього розроблена тема свята. Це найдорожче для нього народне диво.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин