Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
МАЛІ МІСТА УКРАЇНИ · с. 12сторінка оригіналу ↗

Продовження. Початок у ч. 7—11 за 1998 рік; ч. 1—3, 5, 6, 8, 10 за 1999 рік

Слово Просвіти, №67 за 2000 рік

Стародавнє містечко на Львівщині, над річкою Яричівкою, що має тепер трохи іншу назву – Новий Яричів (на відміну від свого супутника – села Старого Яричева), уперше відоме з грамот XV століття, коли землі, які ще століття тому належали до могутнього Галицько-Волинського князівства, тепер перебували під владою польських королів, а родючими й мальовничими маєтностями в них володіли вже їхні воєводи й каштеляни... Багато хто з них походив із старожитніх галицьких боярських та вояцьких родів. Але давно вже зреклися нащадки цих родів свого предківського коріння, прийняли католицьку віру і «шляхетні прізвища», щоб дістати з королівської ласки нову маєтність або посаду. Так само й документи 1431 року, доби королювання Володислава II Ягайла, згадують, що якийсь «Пашко» (ім’я, безперечно, свідчить про українське походження шляхтича!) заснував у своєму маєткові над річкою Яричівкою католицький костьол. Нащадками українських, але спольщених шляхетських родів були й наступні власники Яричева. Так, 1469 року поселення перейшло до власності Станіслава Яричевського, а століттям пізніше, 1563 року, – до володінь подружжя Себастіяна й Францішки Жоравінських із Ходороставу (таємнича назва Ходоростав належала тоді сучасному Ходорову на Жидачівщині, а Жоравінськими ця родина прозивалася за іншою галицькою маєтністю – містечком Журавном на Прикарпатті). Саме Жоравінські звернулися з проханням до короля Сиґізмунда II Августа Різна доля буває у міст. Деякі ростуть і перетворюються на пишні столиці. Деякі залишаються провінційними затишними містечками. А деякі зовсім зникають із географічної карти, перетворившися на маленькі, відомі хіба що їхнім мешканцям, села й хутори... Такої самої долі зазнала й Шатава – у минулому торгове містечко на Поділлі, над річкою Шатавкою, а нині – скромне передмістя селища міського типу Макова на Хмельниччині... Документи вперше згадують село під назвою «Шатава, або Ступинці» 1565 року в межах відомого Барського староства на Поділлі (саме цьому староству, пригадаймо, була присвячена одна з перших наукових розвідок славетного українського історика М. С. Грушевського), яким на той час керував шляхтич Гербурт – нащадок старовинного чесько-саксонського роду, що в XIV столітті осів у Галичині, а згодом – на надати Яричеву права міста. Особливим привілеєм король підтвердив ці права, призначивши водночас у містечку два річні ярмарки й тижневі торги щочетверга, а також увільнивши міщан від податків на дванадцять років. Тоді ж у Яричеві було запроваджено й Маґдебурзьке право. Міщани дістали змогу обирати війта, райців та лавників. У містечку діяв магістрат, почали формуватися цехи. Традиційними промислами яричівців були варіння пива та валяння сукна. Навіть у XIX столітті, вже за доби австро-угорського панування, саме вони визначали промисловий побут містечка. 1618 року новий власник Яричева коронний гетьман Станіслав Жолкєвський, одна з «перших шабель» Польщі, переглянув грамоти попередників, підтвердивши право на ярмарки, але перенісши їх на інші дні. Ще одне подібне підтвердження відбулося 1685 року, коли містечком володіли вже Собєські – родичі короля Яна Собєського. Тоді ж для Яричева було затверджено герб із зображенням його святої покровительки: «На блакитному тлі Богородиця, що сидить на срібній хмарі, оточена довкола золотим промінням, з золотистою авреолею навколо голови, у пурпурових шатах, із золотою зубчастою короною на голові. Унизу золотий півмісяць, обер- Поділлі. «Шатава, або Ступинці» на той час мала всього 90 дворів та 450 мешканців, серед яких вирізнялися один священик, два винники та чотири ремісники (куріння вина, вочевидь, було тоді прибутковим промислом: уже 1567 року число винників зросло до семи). Незначним селом Шатава залишалася й пізніше, коли після Гербуртів нею заволоділи Гижицькі, Раціборовські, а далі – Маковські. Саме цей рід, до речі, надав права міста сусідньому містечкові Макову (до складу якого нині входить Шатава), а також і назву, перероблену з родинного прізвища. Маків одержав свої привілеї 1746 року: очевидно, не без сприяння Маковських дістала тоді містечкові права й сусідня Шатава. Привілей Шатаві було видано королем Августом III 12 серпня 1750 року. За цим привілеєм містечку надавалося Маґдебурзьке право, засновувалися магістрат і суд, дозволялося проведення дванадцяти річних ярмарків (тобто щомісячно, чого не мали навіть деякі великі міста). Було для Шатави затверджено й герб із зображенням її святого покровителя – Апостола Хоми «у повній поставі». На печатці з цим гербом, затвердженій королем, містечко навіть фігурувало як «Шатава, місто святого Томаша». Проте Маґдебурзьке право в Шатаві, як і в багатьох інших невеликих приватних містечках, мало вкрай обмежений характер. Уже в найближчі десятиліття королівська грамота «випадково загу-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин