ЦІКАВО ЗНАТИ · с. 16сторінка оригіналу ↗
І НЕ ТІЛЬКИ ФІЛАТЕЛІЯ
Слово Просвіти, №67 за 2000 рік
ні цьому Міністерствові, ні всій державі. Але це, як кажуть, тема іншої розмови. Висока якість поліграфії, виважена тиражна політика та ряд інших обставин вивели поштові марки України на світовий рівень, про що недавно повідомили ЗМІ як в Україні, так і за її межами, наприклад американський філателістичний журнал «Трайдент-Вісник». Отже, справді мають рацію ті люди, які говорять, що не все так погано в нашому домі. Тому й не дивно, що ми з великою увагою зустрічаємо кожний новий випуск українських поштових марок, цих шедеврів майстрів художньої мініатюри, радіємо їхнім здобуткам і з величезною досадою сприймаємо кожний «прокол» у цій серйозній справі, без яких, на жаль, діло не обходиться. Ще 1996 року, до 400-річчя від дня народження Петра Могили, було випущено пам’ятну марку. Всі написи на ній правильні, а от з портретом ювіляра стався конфуз — замість Петра Могили на марці зображено якогось східного патріарха. А є ж його прижиттєві портрети, наприклад, фреска у церкві Спаса на Берестові в Києві та копія втраченого портрета, зроблена у XVIII столітті (див.: П. Белецкий. Украинская портретная живопись XVII—XVIII вв. — Ленінград, 1981. — С. 57). Недавно в журналі «Пошта і філателія України» № 2 з’явилася замітка В. Петрецького «Ще одна помилка» з приводу сюжету, присвяченого заповідним та природним паркам із серії «Європа». Автор переконливо довів, що в змісті малюнка допущено фактичні помилки. Та ось перед нами свіже видання «Укрпошти» — блок «Ярослав Мудрий». І що ж ми бачимо на ньому? На тлі плану града Ярослава, у князівському одязі жавній нагороді «Орден князя Ярослава Мудрого», зображеного, до речі, на поштовому блоці в 1997 році. То яке ж із цих зображень правильне? Спробуємо розглянути це питання в історичному контексті, на основі документів, що збереглися до нашого часу. Найдавнішим таким документом є свідчення візантійського історика Лева Діакона про зустріч великого київського князя Святослава Ігоревича з імператором Іоанном Цимісхієм під час ведення мирних переговорів на Дунаї. Ось воно: «Виглядав він так: зросту помірного, ні зверх міри високого і не дуже малого, з густими бровами. Очі у нього голубі, ніс плоский, бороди у нього не було, але зверху над губою звисало вниз густе пишне волосся. Голова у нього цілком гола, з одного боку її звисав густий чуб (локон), що означав благородство походження, шия міцна, груди широкі і весь стан дуже гарно складений. Здавався він насупленим і похмурим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами з рубіном посередині» (див.: «История культуры древней Руси». Т. 1. — Москва-Ленінград, 1948. — С. 244). Про сина Святослава, Володимира, такого детального словесного портрета не збереглося. Але ж збереглися карбовані при ньому золоті і срібні монети, на яких бачимо портрет князя знову ж таки без бороди зі звисаючими вниз вусами. Ці монети карбувались у 980—1015 роках. На монетах Ярослава Мудрого, карбованих, очевидно, до 1025 року, на аверсі бачимо портрет святого Георгія (християнське ім’я Ярослава було також Георгій), а на звороті герб, тризуб. Цей герб зображено на всіх інших монетах того часу. Цей древній герб став Малим гербом сучасної України. Зображення
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
