Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
З ТВОРЧОЇ РОБІТНІ · с. 15сторінка оригіналу ↗

ПОДОРОЖ НА СВЯТУ ЗЕМЛЮ

Слово Просвіти, №68 за 2000 рік

Задум створити серію робіт про Святу Землю — Край земного життя Господа нашого Ісуса Христа — виник у відомого графіка Миколи Стратілата на основі глибокого вивчення архівних і сучасних іконографічних джерел. Це його молитовний внесок у святкування великого ювілею 2000-річчя Різдва Христового. Гравюри відображають не тільки пейзажі Єрусалима, Вифлеєма, Назарета й інших місць Святої Землі, а й великі містичні явища, пов’язані з іменем нашого Спасителя. Митець у властивій йому романтичній манері прагнув показати непроминаючу красу і натхненну велич тих місць, де ступали ноги Господа і Бога нашого Ісуса Христа. Творчі задуми в різних митців виникають і здійснюються порізному. Тут усе залежить від характеру, від темпераменту. Щодо Миколи Стратілата, то, оскільки я його давно знаю, він «легкий на підйом». Його легко розворушити на якусь тему. Якусь — у нього не означає яку-небудь. Коли він у темі не зацікавлений, скільки не переконуй, нічого не вийде. Але коли тема в нього на серці, захопиться нею за лічені хвилини, подумки збудує її концепцію і, зазвичай, може того самого дня зробити перший шкіц. Я шаную людей живої думки, беручких до праці, розважливих у бесіді, духовних у глибинах душі. Всі ці риси, гадаю, притаманні Миколі Стратілату. Тому, коли я на початку славного, святого, ювілейного, двохтисячного року був запрошений Стратілатом переглянути його нову двадцятиаркушеву серію різцевих гравюр «Свята Земля», я радів подвійною радістю. Перша, що серія виконана добре на мистецькому і богословському рівнях. Друга, що я мав певне відношення до виникнення Миколиного задуму цієї серії. Отож, спочатку про другу радість. У лютому 1999 року я повернувся зі Святої Землі, де був у Єрусалимі на міжнародній конференції, присвяченій підготовці до відзначення в різних країнах 2000-річчя Різдва Христового. Привіз багато фотографій, проспектів, листівок, альбомів з Єрусалима, Вифлеєма, Назарета, берегів річки Йордан, Галилейського озера, Мертвого моря, Юдейської пустині тощо. Не те що я побіг одразу показувати це Стратілату, але просто випадково зустрівся з ним, багато чого розповів і показав йому. Як і Микола, я швидко піддаюся захопленню і в такому тоні розповідаю: це від моєї вдачі, а не від набутого. Микола попросив дати йому цю купу видів Святої Землі. Отоді й виник у нього задум серії. Він нічого не взяв звідти прямо, цитатно. Бо ще багато якого взірцевого матеріалу порозшукував у старих альбомах про Палестину (було колись у Петербурзі «Русское Палестинское Общество», яке видало чимало літератури про Святу Землю), в енциклопедіях, подорожніх описах. В результаті вийшли не види славетної землі, переведені у гравюру, а глибоко обдумані аркуші з тактовними ретроспекціями в далеке минуле, з цікавими біблійними мотивами, з належним наповненням євангельським духом. В аркушах простежується певна часова послідовність: від Авраамового жертвоприношення, яке бачимо на першому аркуші, до Вознесіння Господа Ісуса Христа на небо, до краєвидів і сцен, що символізують початок нашої ери, — на останніх аркушах серії. Чільне місце посідають зображення місць Святої Землі, що пов’язані із земним життям Спасителя. Це Вифлеєм, Назарет, Єрусалим. У якомусь особливому сяйві, в потоці променів постають нинішні храми Різдва Христового в Вифлеємі, Благовіщення — в Назареті, Гробу Господнього — в Єрусалимі. Це ключові місця, пов’язані з ім’ям Ісуса Христа; і автор старається так «опоетизувати» їх за допомогою різноманітного штрихування, щоб вони справді виглядали реліквіями нашої цивілізації, наріжними каменями християнської культури. Хоч на світі є набагато кращі в архітектурному відношенні храми, але Стратілат побачив і втілив у гравюрі саме ці храми в найкращому вигляді, наче зіткані з потоків неземного світла. В натурі ці храми великі, потужні, окомірно важкі (я свідок і очевидець цього), але в інтерпретації гравера вони легкі, повітряні, наче позбавлені сили ґравітації. А це тому, що Микола Стратілат має досвід і вміння так використовувати лінію, штрих, чорну площину і білий простір, що вони в нього грають і переливаються, творять вишукану гру світла й тіні, з’єднання реального простору з якимось ірреальним, метафізичним простором. І це не довільний політ фантазії, Cучасний вигляд Єрусалима, 15х20 Молитва в саду Гефсиманськім, 20х14,5 а з’єднання сучасності з далеким минулим. Сучасні архітектурній пейзажні панорами Ізраїлю і Палестини він поєднує з подіями, описаними у Біблії. Взяття пророка Іллі на небо, зоря над Вифлеємом, хрещення Господа в Йордані, моління Христа про чашу у Гефсиманському саду, хресна дорога, Вознесіння і ряд інших сцен з Біблії органічно вплетені у краєвиди. Бо основною метою автора було не проілюструвати земне життя Ісуса Христа, а показати славетні місця, пов’язані з Його врочистим служінням людству. Це пейзажна серія, але зі специфічними пейзажами, кожний з яких навіває спогад про той чи інший епізод Святого Писання. Єдиний виняток щодо ілюстративності в цій серії пов’язаний з Різдвом Христовим. Микола Стратілат подає сцену у Вифлеємських яслах за традиційною, безліч разів повторюваною композицією: Дитятко на соломі, Марія, Йосип, ангелята, ягнятко, худоба, зоря на небі. Але наступний аркуш — це сучасний вигляд того місця, де дві тисячі років тому були ясла. Це камера глибоко під землею, під нинішньою церквою Різдва Христового: сходи ведуть униз, все яскраво освітлене лампадами, над яслами арочний кивот, місце ясел обличковане кольоровим мармуром, на який накладено золоту зорю. Це вже не ясла, а вівтар, тому не дивно, що там на колінах стоїть християнка і молиться. Ці два вигляди ясел зрозумілі, бо ж Миколина серія присвячена саме ювілейному Різдву нашого Господа. На аркушах багато простору, багато неба. Часом небо чорне, вічне; але тим яскравіше горять на ньому зорі надії, тим глибшою виглядає тайна приходу на землю Бога. Особливо хотілося б виділити щодо сили поетичного відчуття природи Святої Землі аркуші «Єрусалим. Вигляд з Оливної гори» і «Річка Йордан. Місце хрещення Ісуса Христа». На першому з цих двох аркушів бачимо Єрусалим на горах. Місто дуже світле, його мури якісь наче прозорі, як ото вони описані в останніх розділах Іванового Об’явлення. Над ними розкинулася на всю широчінь неба веселка. А внизу, в глибокій тіні дерев, наче ховається старий Єрусалим з його жахами, неодноразовими руйнуваннями. Це пейзаж, але він глибокосимволічний, бо кожний штрих на щось натякає, кожна пляма сприймається в якомусь таємничому метафоричному значенні. Пейзаж нічного Йордану вражає своїм спокоєм, навіть якоюсь дрімотністю. Аж не віриться, що в такому тихому куточку відбулася колись подія космічного масштабу — знамените Богоявлення, бо Сам Отець Небесний засвідчив Божественне синівство Ісуса Христа. Небо, гори, дерева і особливо воду з чарівною доріжкою на ній від місячного світла Микола Стратілат передав з глибоким ліричним почуттям. Серія «Свята Земля» унікальна. Її виконав митець-християнин. Кожний аркуш свідчить про любов автора до Спасителя. Це щира молитва, промовлена засобами графіки. Господь воздає тим, хто Його славить на цій грішній землі. Господь потребує від нас взаємної любові, дарма що Він безсмертний і на небі, а ми смертні і на землі. Найдивовижніше те, що автор серії ніколи не був на Святій Землі. Але він побачив і відчув її так, наче прожив там усе життя. Бо він побачив її духовно. Дмитро СТЕПОВИК, доктор мистецтвознавства, професор Київської Духовної Академії

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин