Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
МОВА ЄДИНА · с. 5сторінка оригіналу ↗

СТРУС ПРОСВІТЛІННЯ

Слово Просвіти, №69 за 2000 рік

На зламі тисячоліть людство хвилюють різноманітні проблеми: екології, миру, енергетики, подальшого розвитку нашої цивілізації тощо. І було дуже приємно ознайомитися з рішенням 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, яким вона проголосила 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. Це свідчить про те, що проблеми духовності починають хвилювати людство не менше, ніж проблеми матеріальні. Цікавим відлунням цієї постанови було проведення прес-конференції у Київському промислово-економічному коледжі на тему «Могутність мови — це духовна могутність народу». Започаткувала цю подію член Товариства «Просвіта», викладач української мови та літератури Галина Трегубова за підтримки викладачів та адміністрації коледжу на чолі з директором, кандидатом педагогічних наук Віктором Анненковим. На конференцію були запрошені доктор філологічних наук, професор Київського університету імені Т. Г. Шевченка та Українського вільного університету у Мюнхені, академік Академії наук вишої школи, Міжнародної української академії оригінальних ідей, дійсний член Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка, голова Всеукраїнського Педагогічного товариства імені Гр. Ващенка, ведучий авторської радіопрограми «Якби ми вчились так, як треба...» Анатолій Погрібний та відома українська поетеса Людмила Гнатюк. У конференції брали активну участь студенти спеціальностей різних напрямів: економічного, комерційного, технічного. Анатолій Погрібний у своєму виступі порушив цілу низку болючих проблем, пов’язаних з долею рідної мови в нашій незалежній державі. Хоч це й прикро, але всі пристали на думку академіка, що немає жодної країни у світі, де б так не плекали і не шанували рідну мову, як у нас. Адже рідна мова — той духовний спадок, який об’єднує душі всіх людей, — це чудово відчував наш Великий Кобзар, коли у своєму творі звертався з посланням «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...», і рідна мова донесла це послання до нас. А. Погрібний знайшов слова, які не залишили байдужими жодного учасника конференції. Студенти зверталися з цікавими запитаннями, які їх дуже хвилювали, і відразу отримували вичерпну, науково обґрунтовану відповідь. Усім запам’яталися слова академіка про те, що кожен українець повинен «дихати рідною мовою, як повітрям», що ми повинні поважати свою мову, уникати «мовного запобігання», «фальшивого етикету» у спілкуванні з іншими людьми, одразу бездумно переходячи на російську мову, хоча всі громадяни України її розуміють. На ліричній хвилі прозвучав виступ Людмили Гнатюк. Емоційно, відверто, а іноді аж надто суворо порушувала вона проблеми рідної мови, рідної пісні, розвитку національної культури. Звучали поезії ліричні, войовничі, щирі. По-різному сприймало наше студентство виступ поетеси, але байдужих не було. Після закінчення конференції студенти мали змогу отримати автографи. Конференція досягла своєї мети. Цитуючи вислів Олеся Гончара, кожен з учасників пережив «струс просвітління». Про це свідчать відгуки студентів — учасників конференції: 21 лютого в нашому коледжі відбулася прес-конференція, присвячена Міжнародному дню рідної мови. Свято організувала наш викладач української мови Галина Миколаївна Трегубова, яка запросила членів Товариства «Просвіта» — академіка Анатолія Григоровича Погрібного та поетесу Людмилу Петрівну Гнатюк. Спочатку слово надали академіку Погрібному, який розповідав про історію нашої мови та закликав нас, як громадян України, дотримуватись мовних обов’язків. Після його виступу мої переконання щодо української мови різко змінилися. Особливо після того, як я почула таку фразу: «Зі мною по-українськи розмовляє весь Київ, бо я впевнено розмовляю своєю мовою, і коли людина бачить, що я рішуче настроєний, вона просто не сміє розмовляти зі мною російською мовою». Отже, я зрозуміла, що немає значення, скільки людей навколо тебе розмовляють російською мовою. Ти не повинен підлаштовуватись під них, а повинен розмовляти так, як підказує тобі серце. Але що ж робити, коли батьки, дідусь і бабуся, товариші та викладачі в цій же Україні розмовляють з тобою російською? Треба спробувати переконати їх — або просто самому перейти повністю на рідну мову. Мене вразили слова академіка: «Коли ти розмовляєш українською мовою, то тоді ти возвеличуєш і підтверджуєш своє «я». Отже, мої враження від прес-конференції просто неперевершені. Студентка групи 232-КД А. Радченко Прес-конференція дала мені можливість по-іншому глянути на мову і її значення в суспільстві. Переконливі докази А. Погрібного щодо індивідуальності кожної особи, характеру і способу спілкування, твердження, що українська мова є справді гідною, щоб нею спілкуватися. Мені б хотілося подякувати особисто організатору цієї зустрічі. Студент групи 232-КД Я була приємно вражена цією зустріччю. Спочатку академік Анатолій Погрібний розповів історію розвитку нашої мови. Я була здивована, що людина може знати так багато. Я зрозуміла, що прекраснішої, милозвучнішої мови, ніж українська, немає в світі. Я впевнена, що після зустрічі кожен з нас зробив для себе висновки і в подаль-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин