ПРОСВІТЯНСЬКЕ ЖИТТЯ · с. 6сторінка оригіналу ↗
МОВНЕ ПИТАННЯ НА СУМЩИН-. – ВОНО ЧИ Н-?
Слово Просвіти, №69 за 2000 рік
29 січня в Сумах з ініціативи місцевих осередків Спілки патріотів України і Товариства «Просвіта» відбулися громадські слухання на тему «Мовна політика на Сумщині та її наслідки». У заході взяли участь педагоги, письменники, працівники культури, громадські діячі і представники місцевої влади. Слухання були досить плідними. Присутні обмінялися думками та наболілим з питання мови в регіоні і дійшли одностайного висновку: за десять років з часу прийняття Закону «Про мови» в Україні на Сумщині у справі надання державній мові належного статусу є певні зрушення, але в цілому немає підстав заспокоюватись на досягнутому, бо це ще перші кроки. Тому на слуханнях було прийняте рішення вимагати від місцевої влади активніше впроваджувати державну мову в життя на всіх його рівнях — від службового користування до виховання дітей та молоді. Звичайно, така подія мала бути широко висвітлена у місцевих ЗМІ. Саме тому з матеріалами про ці слухання я й звернувся до місцевих газет. Проте українським газетам матеріал видався не до смаку, бо ці газети хоча й українськомовні, та за духом не українські. Російськомовні ж газети — в одній сказали, що на Сумщині «языкового вопроса вообще нет, его просто раздувают», в другій надрукували матеріал свого кореспондента, який висловив досить дивовижну, на його, мабуть, погляд, думку: «Якщо темпи вимирання населення нашої області залишаться на рівні 1999 року... то незабаром мовна проблема вирішиться сама собою — і навіть дуже радикально...». Мовляв, чи до мови нам уже тут, коли люди мруть, як мухи. Але автору й на думку не спало, що, можливо, й вимирають люди через те, що мову свою, а з нею разом і край свій рідний занедбали. Тож невже на Сумщині про мовне питання вже й писати нічого? Так, більшість шкіл у краї — українські. Є вузи, де предмети викладаються українською. Це стосується передусім Сумського державного педагогічного університету, де українську можна почути не лише на лекціях чив розмовах між викладачами, а й у розмовах між студентами у коридорах. Саме тому Сумський державний педагогічний університет можна назвати справді українським вузом. На жаль, цього не скажеш про деякі інші вищі навчальні заклади, в яких ще не тільки в коридорах, а й на лекціях нечасто звучить українське слово. А в загальноосвітніх школах та дитсадках обласного центру? Якщо педагоги та вихователі й розмовляють з дітьми українською, то між собою діти спілкуються здебільшого «общедоступним». Бо й самі педагоги та вихователі часто-густо не є прикладом для дітей: чимало з них також українською користуються лише на офіційному рівні... Про місцеву владу й говорити важко: там українську сприймають крізь зуби, зате російську — зі щирою усмішкою. І це при тому, що сам В. Щербань, голова облдержадміністрації, майже всюди говорить українською. Отакої! Приїхав чоловік з Донбасу і говорить державною мовою, а чиновники-сумчани, мабуть, лікбезу потребують. Отже, є чи ні мовне питання на Сумщині і особливо в Сумах? Певно, не тільки є, а воно взагалі кричуще!
Ю. ОШ, член Національної спілки журналістів України, м. Суми
Прем’єр-міністрові України п. В. Ющенку Віце-прем’єрові п. М. Жулинському Міністрові культури п. Б. Ступці Міністрові освіти і науки п. В. Кременю Патріархові Київському і всієї України-Руси Філарету Кардиналові УГКЦ М. Любачівському Голові Верховної Ради п. І. Плющу Голові Державного комітету з питань інформаційної політики п. І. Драчу
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
