ГІСТЬ НОМЕРА · с. 12сторінка оригіналу ↗
Від автора
Слово Просвіти, №69 за 2000 рік
Є сотні свідчень мужності і героїзму українських моряків — вони у вітчизняних і зарубіжних хроніках, літописах, архівних документах. Скільки можна побачити за рядками короткого фрагмента із листа кошового отамана Івана Сірка до кримського хана: «А що найпохвальніше й наславніше, що тії ж найдавніші славноімениті вожді козацькі і скіфо-слов’янські не лише Царграду, але й усьому Грецькому царству були найпершим серед інших сусідніх народів страхом, коли, крім Константинополя, переплинувши за тисячу миль і більше в човнах, вистинали славні азіатські міста Синоп і Трапезонд і сплюндрували по тамтешньому березі й інші замки. Запливали вони в різні часи тимтаки Чорним морем і на цей європейський бік... Тож нам, їхнім наступникам, хто заборонить іти тим-таки хвальним шляхом наших предків?». А якими досвідченими моряками були запоріжці, писав ще у ХVIII сторіччі французький історик Жан-Бенуа Шерер: «Козаки, завдяки своїм численним плаванням по Чорному морю, так добре його пізнали, що почувалися на ньому більш вночі, аніж турки серед білого дня». Хочеться, щоб молоде покоління українців не тільки добре знало історію рідного краю, пишалося звитягою наших попередників, а й усвідомлювало, яке значення для нас нині мають Чорне та Азовське моря, почувалося на них володарем і господарем, тим більше тепер, коли Україна вже дев’ятий рік є незалежною державою. Задля цієї благородної мети я і написав свій роман «Лицарі помсти».
Отаман Іван Федоренко терпеливо спостерігав, як невиправдано довго збиралася його нова команда, намагався зосередити свої думки на чомусь іншому, придивлявся до обріїв, прислухався до вітру, намагався вгадати погоду наступного дня. Нарешті Данько змахнув рукою, даючи знати, що, мовляв, усі зійшлися. Федоренко тут же, не гаючи часу, став на підмосток півбака і заговорив. — Я зібрав вас, браття, щоб ознайомити з новим порядком на кораблі. — Його гортанний, трохи простуджений голос звучав чітко, як наказ, і це змусило декого підтягнутися. — Називаю вас своїми братами, але це не означає, що тут буде дозволена вольниця. Для тих, хто був тут у ярмі, довго працював на веслах, даю три дні відпочинку для поновлення сил, їх замінять молоді козаки, а далі працюватимете по змінах. Називаю моїх помічників і заступників. Ось перед вами Дмитро Гук — уже двічі був у морських походах. І вам знайомий Данько Гора. Прошу поважати їх, виконувати їхні накази і в усьому допомагати. Зрозуміли? — Так, зрозуміли. Так, пане отамане, — не в один голос відповіли козаки. — Порядок запроваджую такий, — далі мовив отаман. — Віднині отут усе чинитиметься так, як на Січі. Кожен непослух, кожне свавілля будуть суворо каратися. Буде порядок — буде успіх. А ми вийшли в море не для того, щоб погуляти, повеселитися, а виконати святе діло. Я все сказав, а тепер займіть свої місця — хто до весел, хто до гармат, хто до парусів. Коли майже всі розійшлися, отаман знову звернув увагу Данька на зелений прапорець із білим півмісяцем на грот-щоглі. — Знайди сміливця, щоб зміг там повісити наш прапор, — Федоренко дістав із куфера синьо-жовте полотнище із білим хрестом у верхньому куті. — Гарний прапор, — м’яким зворушливим голосом вимовив Данько, приймаючи полотнище. — Але не раджу це зараз робити. — Чому? Що таке? — нетерпеливився отаман. — Ми дуже скоро можемо зіткнутися з турецькими кораблями. Побачивши чужий прапор, вони відразу оточать нас і знищать. — Не бійся, я знаю, як з ними воювати. — Відчувається, що ви людина бувала, але раджу принаймні в перші дні не робити цього. Дайте нашим людям відпочинок, нам треба окріпнути, та й зійтися ближче із вашими людьми. Відпочивати їм довелося недовго: вже третього дня у передобідню пору на обрії з’явилася галера в супроводі двох сандалів. Федоренко тривалий час роздивлявся у підзорну трубу цей ескорт і не знаходив пояснення йому. Принаймні мало бути одне із двох — або на тих малих корабликах пливе охорона галери, або там невільники, які не вміщалися на більшому кораблі. Так чи інакше, але пропустити їх не можна було, і козаки стали готуватися до нападу. Федо-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
