Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
МОВА ЄДИНА · с. 4сторінка оригіналу ↗

ПОСТУПИТИСЯ ПРИНЦИПАМИ В МОВНОМУ ПИТАННІ — ПОСТУПИТИСЯ УКРАЇНОЮ

Слово Просвіти, №69 за 2000 рік

По-прокурорському піднявши брівки, така собі вертлява Єва спробувала налякати віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань Миколу Жулинського, гостя «Сніданку з «1+1» , питанням руба: «Буде українізація?». Як вони звикли шмонати нас своїм прокурорським наглядом! Як звикли ми виправдовуватися, особливо ж червоніємо на слово «українізація». А чому? Нас триста років русифікували, і цього ніхто не може заперечити. Нас, як ще не зміцнілу молоду державу, через прозорі кордони продовжують і далі русифікувати. А тому, щоб змити з нації чуже і невластиве їй, щоб могла вона постати у пристойному вигляді в колі європейських народів, Україна якнайшвидше мусить українізуватися. Може, президент Росії чи будь-якої іншої держави дозволяв собі в офіційній обстановці говорити іноземною мовою, як це буває в нас? Може, парламентарі якоїсь країни дозволяють собі виступати у вищому законодавчому органі іноземною мовою, як це роблять наші? Як не можна бути наполовину вагітним, так не можна бути і наполовину незалежною державою. Або ми повністю незалежні, зі своїм законодавством, зі своєю державною мовою, атрибутикою і наповненням, строго дотримуємось усталеного міжнародного і внутрішнього етикету, — або ми сповзаємо в лоно імперії. Третього не буває. Тим паче що проводимо українізацію ми по-вкраїнському делікатно (власне, ще й не проводимо, але будемо), а не так, як Росія русифікує Кавказ, — через замочування у відхожому місці. Крім того, ми не пхаємося на чужу землю, ми навіть на своїй землі ще ж нікого не чіпали.. Видно, міцно їм застрягло водному місці великодержавне шило, якщо так колотяться. ...Микола Жулинський не злякався ні Єви, ні її запитання і дуже виважено, по-академічному відповів, запевнивши, що прийняті закони і постанови з мовного питання в державі виконуватимуться. «Ну що, здавалося б, слова!..» Комунікативна функція мови — не основна її функція, інакше раціональний світ давно б винайшов щось для зручностей та економії на перекладачах, євреї не витягували б із напівнебуття в середині ХХ ст. свій іврит, а українці не йшли б у сибірські копальні за якийсь там засіб спілкування. Мова народу – це вмістилище інтелекту, гуманітарних і пізнавальних можливостей нації: збіднюючи до схематизму мову, збіднюємо і її носіїв. Недаремно словники, які укладалися відповідно до сусловського гасла про злиття націй та мов, охоплюють ледь одну десяту мовного багатства України. Та навіть якщо скажемо, що рідна мова – розкіш для душі і тіла, — скажемо далеко не все. Існує ще один аспект. Одного разу, переступивши поріг церкви Іоанна Богослова, була спантеличена і злякана: серце навіть не стріпнулося, недільна служба ковзала мимо нього. Пояснення з’явилося одразу. На «хазяйстві» цього дня залишався священик, який не вмів правити українською мовою, а тому послуговувався російською. З церкви тихо, бочком, знічено виходили люди. У цьому випадку мова – канал містичного і дуже інтимного зв’язку між людьми й Творцем, який в один бік проводить Божі напучення, а в другий – людські молитви. Зрікаючись своєї рідної мови, народ автоматично зрікається і високого патронату, стає таким собі бур’яном при дорозі для чужих потреб. Як і куди слати щасливі квитки долі бездомним та безіменним або тим безумцям, які проміняли первородство власного імені на чуже ...за миску сочевиці? прем’єр-міністра з гуманітарних питань академіка НАНУ М. Жулинського, на якому було обговорено реалізацію «Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови». На вдосконалення чинної нормативно-правової бази розроблені переданий до Верховної Ради законопроект «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», в якому зазначено, що державні друковані ЗМІ видаватимуться тільки державною мовою; проект Постанови Кабміну «Про додаткові заходи щодо розширення сфери функціонування української мови як державної», яким передбачається протягом 2000 року провести переатестацію державних службовців на знання української мови та на використання її в роботі тощо. В колі народів, які мають настільки гідну поставу, що мовного питання для них просто не існує, перераховане важило б не більше, аніж «А я в попа обідала...» Однак для України це означає багато: початок формування ідеології національного самоутвердження, початок цілеспрямованої і послідовної державницької політики. Ключові позиції в Уряді і Верховній Раді сьогодні належать державникам, — це вселяє надію на те, що Рубікон на- Це інтуїтивне розуміння і бачення проблеми знаходить не одне підтвердження у Святому Письмі, про нього могла б чимало розповісти психологія, соціальна психологія, — якби було замовлення від держави, якби наша держава, як півстоліття тому Ізраїль, розуміла об’єднавче й емоційно-психічне значення мови в утвердженні справжньої незалежності та в розбудові власних інституцій. Містичний характер мови визнав у своєму щорічному Посланні парламентові і Президент. «Влада мови, — сказав він, — невидима і невідчутна, часто може бути міцніша за будь-яку іншу владу». Та чи вистачить йому мужності підтримати політику уряду, яка намітилася останнім часом умовній сфері? Схоже на те, що ми наразі перебуваємо на певному зламі між мітинговою фазою боротьби в Україні за українську мову та професійною, а серце чує: в Божій канцелярії друкується для нас ще один щасливий квиток долі. Першою ластівкою стало підтвердження державного статусу української мови Конституційним Судом України 14 грудня 1999 року. Що після цього зчинилося у стані шовіністів! 25 січня 2000 року відбулося засідання Ради з питань мовної політики при Президентові України під головуванням віце- УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ Останнім часом у засобах масової інформації Росії та України з’явилися повідомлення про негативну реакцію деяких офіційних установ і представників владних структур Російської Федерації на рішення Конституційного Суду України про тлумачення статті 10 Конституції України щодо порядку застосування державної мови в органах державної влади, місцевого самоврядування та навчальних закладах. Особливе здивування викликає те, що серед цих голосів пролунала заява від Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації. Адже вже протягом року діє двосторонній Договір між нашими інституціями про співробітництво у сфері захисту прав і свобод громадян України та Російської Федерації. Цей договір передбачає проведення як регулярних консультацій з питань захисту прав людини, так і зобов’язання «повідомляти одне одного про всі відомі випадки порушення прав і свобод громадян Російської Федерації на території України та громадян України на території Російської Федерації». За час дії Договору від Омбудсмана Росії не надійшло жодного звернення з питань дискримінації російської мови в Україні. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вважає, що деякі офіційні установи Російської Федерації, а саме інституція по захисту прав людини та МЗС, вийшли за межі своєї компетенції, тим самим фактично безпідставно втрутились у внутрішні справи суверенної держави. На думку українського Уповноваженого з прав людини, рішення Конституційного Суду щодо сфери застосування державної мови ніяким чином не обмежує права російськомовних громадян у вільному використанні російської мови. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звертає увагу, що численна російська національна меншина в Україні і українська — в Російській Федерації мають бути могутнім чинником взаєморозуміння, зміцнення дружби та поглиблення співробітництва двох держав і народів. Тим більше, що Договір між Російською Федерацією і Україною, на який посилаються російські дипломати, передбачає рівні можливості і умови для збереження і розвитку мовної та культурної самобутності як росіян в Україні, так і українців у Російській Федерації. Для задоволення культурно-мовних потреб російськомовних громадян в Україні діють понад 3000 дитячих дошкільних закладів, близько 5000 державних загальноосвітніх шкіл. Фахівців з російської мови та літератури в Україні готують 11 університетів та 20 педінститутів. Російською мовою в Україні навчаються понад 0,5 млн студентів, або 57 відсотків від загальної кількості. До послуг громадян майже 25 000 масових та універсальних бібліотек, в яких 62 відсотки складає російськомовна література, діє 14 українських державних театрів з виставами російською мовою. На книжковому ринку російськомовна література становить близько 90 відсотків. Російською та двома мовами транслюється та видається більшість засобів масової інформації. На теренах нашої країни активно діють 34 республіканські і регіональні національно-культурні товариства та об’єднання, які репрезентують права російськомовних громадян як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Все це сприяло тому, що в Україні не було конфліктів чи протистоянь на мовнокультурному ґрунті. І ми цим пишаємось. Натомість для задоволення культурно-мовних потреб мільйонів українців у Росії не створено жодного державного дошкільного чи навчального закладу, жодних театру, бібліотеки, газети, журналу, теле-і радіопрограми. До того ж, дехто в Росії час від часу роздмухує антиукраїнську істерію, застосовує принизливі методи владного силового тиску на українську міграцію, нехтуючи гуманістичними засадами міждержавного Договору про дружбу, грубо порушуючи права національних меншин на честь, гідність та національну гордість. Попри все це, офіційні представники України не роблять невиважених політичних заяв, не використовують ці промовисті факти для втручання у внутрішні справи дружньої держави, а тим більше не погрожують їй скаргами до міжнародних структур. Між цивілізованими країнами такі проблеми мають вирішуватися конструктивно, із взаємоповагою. В Україні вже звикли: якщо в Росії розігрується «українська карта» — значить, там наближаються вибори. На жаль, не стали винятком і нинішні вибори Президента Росії. Шкода лише, що в цю негідну гру втягують й інституцію Уповноваженого з прав людини в Росії. Захисники прав і свобод людини ніколи не повинні забувати про те, що права людини мають бути над кордонами, політичними уподобаннями та національними ознаками. Ніна КАРПАЧОВА, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Київ, 16.02.2000 ЗАЯВА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин