ЛИСТИ НАШИХ ЧИТАЧІВ · с. 3сторінка оригіналу ↗
ПОВЕРНЕННЯ ДО МИНУЛОГО НЕ БУДЕ!
Слово Просвіти, №70 за 2000 рік
вони буквально бризкають жовчю на українську мову, літературу, культуру, перебріхують (чи не для представництв і посольств?) ситуацію зі школами, вузами, підручниками, істерично волаючи про загрозу насильницької українізації. ...І це в Харкові, де, як бачимо з публікації в іншому харківському виданні — рекламно-інформаційній газеті «Харьков на ладонях» від 10. 02. 2000 р. — «...вице-губернатор Харьковской области Валерий Мещеряков ...отметил, что ему не нравится слово «деруссификация», и пока губернатором области будет Олег Демин, а Валерий Мещеряков будет его замом, никаких перегибов в языковой политике на Харьковщине не произойдет». Ця заява фактично означає, що обласне керівництво саботує українське мовне законодавство, відмовляється виконувати рішення Конституційного Суду України. Але ми знаємо, що закони пишуться для всіх і що саме високі державні чиновники повинні бути взірцем для решти громадян у їх дотриманні. Якщо ж якийсь високий посадовець (sik!) публічно заявляє про саботування Закону, то одразу ж після такої заяви він мав би стати безробітним. Причому стати добровільно. В цивілізованих країнах це називають «подати у відставку». Наш дописувач пан Анатолій Єрошенко цілком резонно, у контексті наведених ним фактів, згадує таку поважну інституцію як Служба безпеки України. Безперечно, вона мусить звернути увагу на тон і зміст публікацій в «Моей Родине». Бруд, лайки, істерика, які таким досить значним тиражем виливаються на голови слобожан, породжують міжнаціональні конфлікти, ображають національну і людську гідність українців — титульної нації держави, стримують пробудження національної свідомості в зрусифікованих століттями панування Москви масах населення. Ось які пасажі друкує, зокрема, «Моя Родина»: «...дальнейшее крушение моральных ценностей и нравственных ориентиров как следствие навязывания государством идеологии украинского национализма» (№ 1—2, 1999 р.). «...Другая группировка, кровно заинтересованная в травле русской культуры, — это не отличающиеся высоким уровнем интеллектуальным — националисты». «...необходимо Конституционному Суду отменить своё решение от 22 декабря об обязательности только украинского языка.
землі було б неможливе. Але Бог милував нас... Просимо звернути увагу на факти, висвітлені і зачеплені в цій публікації: Комітет з питань інформаційної політики при Кабінеті Міністрів, Раду з питань мовної політики при Президентові України, віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань пана М. Жулинського. Для цих інституцій на Харківщині — неторкана цілина роботи. Наведені цитати свідчать про цілеспрямовану політику шовіністичних кіл Сходу України, про далекосяжні плани й наміри «п’ятої колони», керованої і фінансованої з Москви, про фактично підривну діяльність, яка навіть не приховується і не маскується. Тож чи не час втрутитись у видавничо-мовну ситуацію на Сході України і нашій Службі безпеки? «Хто їм дав на це право?» — резонно запитує наш автор. «Я ніколи не міг уявити, — пише Анатолій Єрошенко, — що таке можливе буде в часи незалежності України... Коли був у Вірменії землетрус, у мене сльози стояли на очах. Але щоб таке... що в Україні з’явиться «новий вірменин-бізнесмен», який швидко створить нову цікаву газету для національних меншин, та з допомогою особистих амбіцій, з допомогою Кабінету Міністрів України, Харківської міськради, з безпосередньою, головною допомогою антиукраїнських «культурних» об’єднаньтовариств «Русь» та «Фонд поддержки русской культуры в Украине» почне паплюжити українську мову, історію, народ...» Важко неспеціалістові збагнути метаморфози, які відбуваються з людьми, з групами людей у складні перехідні періоди історії. Вражені амбіції росіян, які віками панували й потоптували цю землю та народ на ній, — кровоточать у незалежній Україні. Психологічно це зрозуміти можна. А тому уряд і влада на місцях повинні проводити чітку і недвозначну політику — політику утвердження державності й неухильного дотримання законів України. Політику, яка б не дозволяла шовіністам плекати захмарних ілюзій і каламутити воду, яка б давала чітко зрозуміти всім: повернення до минулого не буде! Українська держава ні перед чиїми істериками (хай то навіть буде МЗС Росії) не капітулює. А тому звикайте, панове, і вчіть українську мову, якщо плануєте тут жити і бути громадянами України.
Ред. «С. П.»
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
