НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УРОКИ 10-річчя · с. 5сторінка оригіналу ↗
НА ПРИКЛАДІ НАЦІОНАЛЬНО- ІНТЕГРАЦІЙНОГО І МОВНОГО РОЗВИТКУ СЛОВАЧЧИНИ (тези)
Слово Просвіти, спецвипуск №70 за 2000 рік
Словацька літературна мова (кодифікована національна мова) є мовою офіційного спілкування. В цій ролі — ролі державної мови — вона є інтеграційним елементом усіх громадян республіки, без огляду на їхню національність. Вона забезпечує всім однакові можливості для участі в суспільному житті (в адміністративній діяльності, шкільній освіті, економічному житті тощо). Держава зобов’язана забезпечити всім своїм громадянам можливість відповідним чином вивчити державну мову. Закон про державну мову Словацької Республіки від 1995 року встановлює ті галузі офіційного спілкування, в яких повинен вживатися кодифікований варіант державної мови. Міра вживання інших мов встановлюється Законом Про вживання мов національних меншин в офіційному спілкуванні від 1999 року. Закон про державну мову не торкається її кодифікації, проте вимагає враховувати чинну кодифікацію, що базується на результатах наукових досліджень у наукових закладах. Чинність і обов’язковість цієї кодифікації декларується Міністерством культури СР, яке подає список наукових праць (орфографічних, граматичних, словникових, орфоепічних), які містять чинну і обов’язкову кодифікацію. Окрім названих вище прагматичних функцій, державна мова виступає також у якості символа державності Словацької Республіки. Для громадян СР словацької національності літературна мова є ознакою етнічної належності, що виконує важливу репрезентативну і національно-інтеграційну функцію. Якість ознаки етнічної належності визнають у літературній мові всі словаки, незважаючи на рівень володіння кодифікованою словацькою мовою. Цієї якості набула літературна мова протягом свого історичного розвитку, починаючи з кінця XVIII ст. У період до утворення літературної мови функцію ознаки етнічної належності виконувала словацька мова у формі діалектів та інших культурних мовних проявів. Єдність мови формувалась у процесі національно-інтеграційного розвитку як підсумок цього розвитку. Єдність словацької мови можна охарактеризувати, описати на основі суто мовних знаків. Цю єдність демонструють усі форми національної мови. Істотні знаки єдності мови є складовими частинами мовної свідомості, що містить основні закономірності, правила функціонування мови. Ці закономірності, своєю чергою, визначають також правила адаптації чужорідних мовних елементів. З етнічно-інтеграційними процесами пов’язане відчуття етнічної взаємності, формування спільної мови етнічного суспільства, що інтегрується, а також його самоназва. Історична глибина цих процесів відбивається в історичній і мовній свідомості сучасного словацького народу — в цьому впевненість і гарантія, серйозна перепона спробам національної і мовної деструкції.
Ян ДАРУЛЯ, професор, м. Братислава
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
