Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УРОКИ 10-річчя · с. 9сторінка оригіналу ↗

УКРАЇНСЬКА ЛАТИНИЦЯ ЯК ЗАСІБ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ В МІЖНАРОДНОМУ СПІЛКУВАННІ

Слово Просвіти, спецвипуск №70 за 2000 рік

Як написати бідному американцеві (китайцеві, парагвайцеві, камерунцеві) українські власні назви? За світовими стандартами та угодами (зокрема резолюціями ООН: IV/20 — «Про зменшення кількості екзонімів» та V/13 — «Про переважність національних офіційних форм географічних назв»), власні назви в іншомовних текстах зберігають автентичне написання: San-Jose (місто в США), Cojijo (провінція Канади), Katja (шоколадка фірми «Boss- ner»), Katowice, Ajax, Juventus, Hong Kong, Нercules Poirot тощо. Якщо ж вихідна форма написана нелатинською абеткою, то її заведено транслітерувати латиницею цієї ж мови. Навіть назви національних меншин записуються за цими правилами. А ми ж держава — не чиясь колонія... Втім, українці привчилися запопадливо калічити свої власні назви на догоду іншим під впливом російської мови, яка найбільше порушує це правило: Львів — Львов, Київ — Киев тощо. Тільки за «старшу» мову тепер править англійська. Ось так, наприклад, готель «Ukraina» набуває англо-російського вигляду (правильно — Ukrajina). Ось як добре ми знаємо державну мову. Ось як гаряче любимо «українську»... А про безглуздість словопотвори Kyiv (К’їв/Каїв/Кийв/Київ) свідчить хоча б те, що самі ж англійці її не сприймають. А як бути з читанням? Наприклад, англійський двознак ch [ч] може прочитуватись: [ш] (attach, Chicago), [x] (Loch-Ness, Gallacher), [к] (Christy). Отже, мрії фонетично підлаштуватися під іншу мову (тобто забезпечити «легке» — навіть для невігласів — читання) є нездійсненними. Справді, англійська літера y («вай») трохи відрізняється від української и; англійська u — це не те саме, що українська у; англійська та українська е — це теж «дві різниці»... Недаремно навіть такі одіозні трансформаційні схеми, як таблиця Бібліотеки Конгресу США (LoC), хоч-не-хоч змушені вводити нові букви-двознаки, яких немає в англійській мові: zh, kh тощо. Отож, залишитися в рамках англійської мови неможливо. Тому для міжнародного запису українських реалій, які підлягають юрисдикції нашої держави, потрібна транслітерація в межах української ж мови (аналогічно до сербохорватської), а не транскрибування «старшою» мовою — адже основною вимогою офіційного спілкування (документи, телекомунікаційні мережі, інформаційні банки тощо) є еквівалентність кириличного та латиничного записів. Наприклад, в англійській транскрипції («правило бур’яка», «феномен пана Коцького», «синдром Мартина Борулі», «хвороба Булькіна») Зайцев спотворюється в «Заітсева», Левитський «ототожнюється» з Левицьким, а Черняцький «помножується» аж ушістнадцятеро! Офіційна назва Чехії англійською мовою — Czech Republic. І ніхто не бідкається, що якийсь міфічний англомовний грамотійко прочитає це як «Кзеч». Не зламали язика англо-американці ні на іспанському Хіхоні (Gijon), ні на словенській Любляні (Ljublja- na), ні на боснійському Сараєві (Sarajevo). Хіба тільки ми не слов’яни і навіть не європейці? Принципи та набутий досвід транслітерації були узагальнені Термінологічною комісією з природничих наук Київського університету імені Тараса Шевченка (ТКПН) та затверджені 18. 10. 1995 Держстандартом України — єдиною повноважною інституцією України в цьому питанні. Розробка ТКПН була схвалена Комісією ВР з питань культури і духовності, Міжнародною конференцією з топоніміки (Київ, 1995), Міжнародним комітетом Інституту відкритого суспільства (OSI/HESP), Міжнародною конференцією «Питання сучасної ономастики» (Дніпропетровськ, Україна, 1—3 жовтня 1997 року). Переваги цієї таблиці відзначили й фахівці з Лондонського університету та Британської бібліотеки. 11. 07. 1996 Держстандарт доручив ТКПН внести зміни в українську частину міждержавного транслітераційного стандарту ГОСТ 16876- 71 (Ст. СЭВ 1362-78), а згодом українська латиниця (УЛ) увійшла в Програму міждержавної стандартизації на 1998—2000 рр. Ось транслітераційна таблиця УЛ (без транскрипційної частини): А а — А а Б б — B b В в — V v Г г — Gh gh Ґ ґ — G g Д д — D d Е е — E e Є є — Je je Ж ж — Zh zh З з — Z z И и — Y y І і — I i Ї ї — Ji ji Й й — J j* К к — K k Л л — L l М м — M m Н н — N n О о — О о П п —P p Р р — R r С с — S s Т т — T t У у — U u Ф ф — F f Х х — Kh kh Ц ц — С с Ч ч — Ch ch Ш ш — Sh sh Щ щ — Shh shh Ю ю — Ju ju Я я — Ja ja Ь ь — J j** * — на початку слова, після голосних та апострофа; ** — після приголосних Апостроф уживається перед йотованими ja, ju, je, ji, jo та на межі складених слів для розрізнення йотованих і сполук j із голосними: Volynj’avto. Подана схема легко узагальнюється для білоруської та російської мов (мінімальні зміни у відповідних частинах ГОСТ 16876-71). Держстандарт Росії підтримав УЛ (лист № 510-34/268 від 12. 05. 97) — навіть з огляду на те, що вона не зорієнтована на російську мову. Практичний додаток до цього стандарту — комп’ютерна програма «Українська латиниця» (Свідоцтво № 21 ДААСП України). Доба папірусів минула — і щоб не «потонути» в інформаційному потоці, без такої програми не обійтися під час роботи з численними інформаційними банками, документами та друкованою продукцією. Її замовили ряд установ і міністерств, серед яких — МВС України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків та головна бібліотека України — Національна бібліотека імені Вернадського. За адресою clt. x-tend. kiev. ua цю програму можна знайти в Інтернеті. Чи довго ще будемо в Європі такими собі «Пилипом з конопель» або тією Дунькою, які не тямлять (або не хочуть) написати своє ім’я державною мовою і зневажають відповідні коституційні норми та міжнародні угоди? Настав час увести латиницю і в український правопис — як це зроблено в Японії, Китаї, Болгарії та інших країнах із нелатинською графікою. ЧИ ДОВГО ЩЕ БУДЕМО В ЄВРОПІ ТАКИМИ СОБІ «ПИЛИПОМ З КОНОПЕЛЬ» АБО ТІЄЮ ДУНЬКОЮ, ЯКІ НЕ ТЯМЛЯТЬ (АБО НЕ ХОЧУТЬ) НАПИСАТИ СВОЄ ІМ’Я ДЕРЖАВНОЮ МОВОЮ І ЗНЕВАЖАЮТЬ ВІДПОВІДНІ КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ ТА МІЖНАРОДНІ УГОДИ? Максим ВАКУЛЕНКО, кандидат фізико-математичних наук, член Комісії зі стандартизації УкрНДІССІ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин