ЛІТЕРАТУРА І ЧАС · с. 15сторінка оригіналу ↗
ШЛЯХОМ ДУХОВНОЇ НАСНАЖЕНОСТІ
Слово Просвіти, спецвипуск №70 за 2000 рік
Шанувальники слова Надії Кметюк не були свідками її становлення у багатовимірному світі поетичного слова: все це залишилось у часі, коли її ніхто (може, навіть і найближчі люди) не пов’язував з поезією. Тому й видається поетична хода Надії Кметюк розміреною, але водночас і пружною. Перечитую її перші вірші, публікацією яких мені випало опікуватись у «Віснику Коломиї», і бачу, що їх написала людина, в душі якої давно визрівали почуття, котрі на світ прорвалися зболеною поезією. Надія Кметюк одразу ж зайняла своє місце в поетичному розмаїтті краю. І викликано це передусім тематикою, в якій домінують релігійно-духовні мотиви. Загалом духовна поезія для сьогодення не є чимось новим — за останнє десятиліття написано немало. Однак, як на мене, Надія Кметюк звертається до сюжетів і персонажів, добре відомих з християнської традиції, передусім як до матеріалу, за допомогою котрого можна говорити про сокровенне, творити власне поезію, а не просто заримувати біблійні сюжети. Релігійні, духовні вірші Надії Кметюк багатьма читачами сприймаються як одкровення саме завдяки тому, що їх перепущено через реальні людські болі й переживання. Поезії Надії Кметюк з’являються в періодиці, звучать по радіо, хоча особа самої авторки залишається незнаною, та від цього не маліє духовна наснаженість її поезій, зокрема збірки «Божі очі», виданої у Коломиї двома накладами. Своїх постійних прихильників поетеса мала серед читачів «Християнського вісника»; буквально жоден номер газети не обходився без її віршів.
AVE, МАРІЄ!
Ave, Маріє! Ave! То — від весни уклін: Лагідні тихі трави, Небо — мов синій дзвін.
Сльози сумних конвалій Чистий цілують слід. Діва Краси й Печалі Йде рятувати світ.
Йде в діадемі Слави, Мрія жемчужних мрій. Ave, Маріє! Ave! Серцем мене зігрій.
Біла Голубко тиха На голубому тлі. О! Захисти від лиха, О! Забери жалі.
Ave, Маріє! Ave! Квітонько Чистоти, Райська веселка грає Там, де ступаєш Ти.
Ave, Маріє! Ave! У життєвій борні, Крізь лихоліть заграви Світло несеш мені.
Ave, Маріє! Ave! В радості і в журбі Серденько нелукаве Я віддаю Тобі.
НАРЕШТІ ДОЧЕКАЛИСЬ: ВОСКРЕСІННЯ!..
Нарешті дочекались: Воскресіння!.. І знов мені молитись і співати.
Небес високе й світле Повеління Велить нам жити. Жити — не вмирати!
Хоч рани рвані вкрили наші груди, Хоч тяжко нам і сплакані серця, Але Христос Воскрес! Воскрес Він, люди! Скривавлений від цвяхів і вінця.
Тернового... Колючого, мов дроти, Скривавлений від болю і образ, Обпльований тим плем’ям, тим народом, Що понесе ім’я Його для нас...
Христос Воскрес! Воскрес! Воскрес сьогодні. Не меркне голос неба із віків. Чи ж ми — розп’яті, спраглі і голодні — Воскреснем на землі своїх батьків?!
ЗОЛОТА ПИСАНКА
Золотою писанкою в небі Сонечко привиділось мені. Пролетів весняно білий лебідь, Лебедині проронив пісні.
Микола ВАСИЛЬЧУК, член Спілки письменників України Редакція «Слова Просвіти» поділяє думку Миколи Васильчука і пропонує увазі читачів вірші Надії Кметюк.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
