НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УРОКИ 10-річчя · с. 4сторінка оригіналу ↗
Закінчення. Початок на с. 1
Слово Просвіти, спецвипуск №70 за 2000 рік
року і ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 року. Тим часом, як тільки державні чинники вже незалежної України невпевнено, з осторогою стали заявляти про намір чи пробували реалізовувати природне право українців на збереження й розвиток своєї етнічної, культурної, мовної, релігійної, тобто національної самобутності, — заради чого, власне, й створюються національні держави, — від деяких етнічних і політичних організацій, від відомих сусідніх держав, від певної частини народних депутатів Верховної Ради України посипалися й сиплються звинувачення в дискримінації, у порушенні прав людини, у націоналізмі (в радянському розумінні цього поняття) і навіть у фашизмі. Наприклад, у доповіді Держдепартаменту США про дотримання прав людини в Україні в 1998 році в розділі «Дискримінація за расовою ознакою, релігією, фізичними вадами, мовою або за соціальним станом» констатується: «Деякі проросійські організації у східних областях скаржаться на поширення вжитку української мови в школах і засобах масової інформації. Вони скаржаться, що при вступі до вищих навчальних закладів їхні діти перебувають у програшному становищі, оскільки всі вступники мають складати іспит з української мови» [3]. Чи справді реалізація прав українців є порушенням прав національних меншин, порушенням міжнародного й національного законодавства в цій царині? Україна до проголошення незалежності, як уже говорилося вище, була фактично на становищі колонії чи окупованої території. Національна самобутність українців у радянсько-російській імперії всіляко руйнувалася, нищилася. Українська мова й культура в Україні зараз більше потребують захисту й підтримки, ніж мови й культури деяких національних меншин. Ситуація, у якій перебуває тепер українська більшість в Українській державі, передбачена статтею 5 Декларації про право на розвиток, прийнятої резолюцією 41/128 Генеральної Асамблеї ООН від 4 грудня 1986 року. У ній ставиться недвозначна вимога: «Держави повинні вживати рішучих заходів, спрямованих на ліквідацію масових і грубих порушень прав людини, народів і осіб, спричинених такими ситуаціями, які є наслідком апартеїду, усіх форм расизму і расової дискримінації, колоніалізму, іноземного панування й окупації, іноземного втручання і загрози
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
