Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УРОКИ 10-річчя · с. 7сторінка оригіналу ↗

Робочий момент конференції

Слово Просвіти, №71 за 2000 рік

Національна ідея має надзвичайно широке поняття, що охоплює систему поглядів етносу, його загальні принципи життєдіяльності, уявлення про основну мету, до якої він прагне у своєму історичному поступі. Будучи своєрідною філософією життя народу, ці принципи базуються на спільному історичному досвіді, спільній території, культурі, мові, побуті, традиціях і звичаях. Вона завжди жива, як жива українська душа. Історія переконливо відкинула пропагандистські трюки на предмет того, що національна ідея не спрацювала в Україні. Такі заявки не мають ніяких під собою підстав, а насправді є чистої води провокацією, приниженням гідності українства. Українці були, є і завжди будуть самі собою із своєю національною окремішністю, своїми духовними цінностями, своєю стратегією життя. Українська національна ідея виростала на багатющому ґрунті нашої духовної культури, засадах народної пісні і думи, українському слові. Тобто це наша сутність, це те, що дано Богом, і його ніхто не може забрати, це стан нашої душі, генетичний код кожного українця. Як потужна духовна потуга національна енергія у певних історичних умовах гуртує і надихає людей на величні та благородні справи. Українська національна ідея бере свій початок із глибини віків, у історичному корінні життя наших пращурів. Українці завжди покладалися на власні сили, творчу працю, особисту ініціативу. Все це знайшло свій відбиток у національному характері українців із надзвичайно тонким відчуттям гармонії з природою. Такі риси, як працелюбність, терпеливість, ліричність, почуття господаря, розвинуте почуття справедливості — притаманні нашому етносу. В силу історичної долі територія України, де споконвічно живуть українці, була розшматована між агресивними сусідами, що насаджували свої порядки, свої ідеї, чужі стандарти, але духовна стійкість є настільки сильна в українців, що більшість етносу вистояла і зберегла свою ідентичність проти шаленої асиміляції. Звичайно, дуже багато духовних провідників переходили на службу до чужинців, що й зараз має місце. Отож і маємо у нашій історії, за словами І. Огієнка, дві культури — одна «панська», а друга «мужицька». У процесі історичного розвитку національна ідея завжди мала своїх носіїв, які не тільки формували її мету і завдання, ай активно пропагували, намагалися її реалізувати серед народу. Тут необхідно виокремити Івана Мазепу, Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Євгена Маланюка, Олега Ольжича та багатьох інших. Провідне місце в історії української ідеї займає Товариство «Просвіта», де жертовно працювали кращі сини й дочки українського народу. Вони своєю працею возвеличували свій народ, несли людям світло, знання і добро. «Просвіта» народилася на основі української національної ідеї, духовних цінностей нашого народу, насамперед мови, культури, його традицій і звичаїв. Наука підтвердила, що історичний феномен «Просвіти» полягає в тому, що вона поєднувала завдання національно-культурного руху із вирішенням конкретних соціальних проблем українців. Невелика група української національно свідомої інтелігенції 8 грудня 1868 р., зібравшись у Львові на збори, об’єдналась в організацію, щоб спільними зусиллями служити українському народові, відстоювати його ідеали, його національні інтереси, закріпивши основи діяльності у Статуті. Це був внутрішній поклик душі. Програмно-організаційні засади найбільшої, найвпливовішої і найпотужнішої української організації, як у минулому, такі тепер визначили напрям розвитку «Просвіти». Це чудовий зразок національно організованої думки другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття, яка зуміла не тільки зорієнтуватись за умов іноземного панування, але й забезпечила життя організації, здатної розвиватися, вдосконалюватися, витримувати удари і суспільні потрясіння й вести народ до означеної мети — національної просвітив загальнонаціональному розумінні, для творення духовних основ нації, через організаційне згуртування народу й вироблення загальнонаціональної психології, державницької свідомості. Найважливішою рисою «Просвіти» став багатогранний характер її діяльності, що поєднав просвітницьку роботу через поширення знань, працю на ниві освіти, видавничу і господарську діяльність, кооперативний рух, а найважливіше — національне виховання народу, копітка робота щодо формування національної еліти українського суспільства. Із «Просвіти» вийшла ціла плеяда громадських, політичних і державних діячів. Національна ідея окремішності неминуче переростає в ідею незалежної національної держави, через яку реалізуються національні інтереси і стратегія філософії багатогранного життя народу. Тільки держава може забезпечити цілісність етнічної території, гарантувати національну безпеку, сприяти розбудові власної економіки, задовольняти духовно-культурні потреби народу. Саме державницькі ідеї, якими опікувалася «Просвіта», стали основою і провідною силою ІV Універсалу, яким проголошувалась Незалежна Самостійна Українська Держава. Тут знайшли втілення патріотичні ідеї І. Мазепи, які народили українця-самостійника, традиції героїчної Коліївщини, геніальні думи Т. Шевченка, щоб нарешті ожила слава України, в якій буде своя правда, і сила, і воля. Державницький дух, свіжий вітер свободи породив і окреслив масовий героїзму боротьбі за національні інтереси саме серед простого народу. Коли провідники УНР потонули у безплідних дискусіях та невизначеності, то люди, які виросли на чорному хлібі народної, «мужицької» культури, одразу все зрозуміли. Національний дух розцвів буйним цвітом у душах більшості українців. Але, на жаль, цей дух і стихійна визвольна дія нації не мали політичного проводу, що очолив би націю і керував її боротьбою. Яскравою зіркою на українському небосхилі сяє героїзм молодих і свідомих лицарів, які пішли у вічність у 1918 р. під Крутами за волю України. Тим самим показали силу духу і незнищенність української нації. Вони пішли захищати Батьківщину, яку найбільше любили, на відміну від тих політиків, котрі розпустили військо і повірили у примари якоїсь демократії. Вони загинули за власну віру, за українську ідею. Як продовження славних традицій героїв Крут понесла український факел мужності, лицарства і геройства за святу українську справу Українська Повстанська Армія. Це одна з найсвітліших сторінок в українській історії. Вояки УПА, натхнені національною ідеєю, жертвували життям в ім’я великої мети.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин