ДО VI З’ЇЗДУ «ПРОСВІТИ» · с. 8сторінка оригіналу ↗
ЧИ ЗБУДУЄМО ХРАМ БЕЗ ЛЮБОВІ
Слово Просвіти, №71 за 2000 рік
Загальновідома істина, що величний храм людських душ виростає на доброті, чесності, щирості — найблагородніших рисах характеру людини. Саме 132 роки тому з великої любові до України, до українського народу народилася «Просвіта». Як величний оберіг, вона через своїх працівників несла українцям світло, добро і знання. Юридичні норми і правила організації подвижників-патріотів закладені у Статуті Товариства, який об’єднував, спрямовував діяльність просвітян. Навіть у думках не було, щоб його порушувати, бо це є правилом поведінки. Львів став батьківщиною перших осередків «Просвіти». І сьогодні Львівщина у свідомості українців асоціюється з твердинею українського духу. 26 березня ц. р. відбулася звітновиборча конференція Львівського обласного об’єднання «Просвіта». Одразу скажемо, що при її підготовці було наявне порушення Статуту. Насамперед, згідно зі Статутом, повинно існувати рішення обласної ради та правління про підготовку обласної конференції. Діючий голова не мав інформації про хід зборів у первинних осередках, проведення районних та міських конференцій. Група просвітян, які назвали себе «Оргкомітетом», всупереч Статутові, самочинно пішла на руйнівну діяльність, початки якої заклалися ще на попередній звітно-виборчій конференції, коли головою облоб’єднання було обрано Романа Лубківського. Тоді їм щось не сподобалося, а згодом — не вдалося подолати заздрість, застарілі стереотипи мислення, а найбільше — хворобливі амбіції. Отож через оці причини вони не могли знайти свого місця у громадській роботі. Про вихід не заявили і рішень приймати не давали. Це було свідоме блокування просвітницької діяльності організації. Саме позастатутний «Оргкомітет» поза головою, поза правлінням вів підготовку до обласної конференції для переобрання голови облоб’єднання. На конференцію прибули голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан і відповідальний секретар, що певною мірою поламало сценарій. Перед конференцією було зібрано керівників, з подивом довідалися про паралельно діючий «Оргкомітет», який готував конференцію. Самозваний «Оргкомітет» добре розумів, що порушує Статут, ігноруючи діючого голову облоб’єднання, правління, ревізійну комісію. На запитання, хто має звітувати і перед ким, ними давалися плутані роз’яснення. Виявилося, що діючому голові, за сценарієм «Оргкомітету», навіть не передбачалося дати слово для відкриття конференції, а тим більше — формування керівних органів конференції. За нашим наполяганням, було переглянуто склад президії, і конференцію відкрив діючий голова. Зі звітом за чотири роки роботи виступив голова Львівської «Просвіти», відомий політик, талановитий письменник, високоінтелігентний громадський діяч Роман Лубківський. Склад президії, інших робочих органів конференції, порядок відкриття — все довелося вирішувати на ходу. «Оргкомітет» вимагав від гостей із Києва ні в що не втручатися і нічого не ламати. Відкриття конференції діючим головою зал сприйняв насторожено. Його звіт не хотіли слухати, бо в них було інше завдання. А в доповіді йшлося про те, що робилося, і про проблеми, які необхідно розв’язувати «Просвіті». Характеризуючи нинішню ситуацію в суспільстві, Роман Лубківський зазначив, що Україна переживає важку соціально-економічну кризу, а особливо — духовну. Ця криза породила всі інші теперішні кризи: ідеологічну, культурну, релігійну, економічну, політичну. У світі безперервно точиться боротьба сил Зла із силами Добра. Особливу загрозу становить люмпенізація суспільства, проникнення до влади циніків, нуворишів різного роду. Українцям насаджується поняття лише географічної України, де українського народу вже немає, а є народ України. Ми недостатньо опираємося цій силі, а часто, буває, жорстоко побиваємо самих себе. І виходить, за влучним висловом Довженка: «Не туди б’єш, Іване». У доповіді добре слово було сказане про ті об’єднання «Просвіти», які плідно працювали. Серед них: Дрогобицьке, Яворівське, Самбірське, Бродівське, Пустомитівське. Поєднуючи посади начальника Львівського обласного управління культури і голови Львівської обласної «Просвіти», Р. Лубківському вдалося дещо зробити на культурнопросвітницькій ниві, — це, зокрема, його внесок у відкриття пам’ятників Т. Шевченку, митрополиту А. Шептицькому, І. Вільде, Ю. Дрогобичу, меморіалу січовим стрільцям на горі Маківці тощо. Важливо й те, що вдалося на рівні області затвердити державні програми:
підтримки українського книговидання, випуску просвітянської газети, збереження історичних пам’яток. Доповідач ставив проблеми і орієнтовні шляхи їх розв’язання у спільних діях державної влади та громадської організації. Заклик «До змін!» виголосив головний ідеолог «Оргкомітету», перший голова відновленої «Просвіти» Роман Іваничук. Він сказав, що чотири роки тому, відчувши поважний вік на плечах, передав керівництво молодшому Р. Лубківському. А сьогодні він має вчинити навпаки. Ось головна мета діяльності «Оргкомітету»! Делегати були так налаштовані, що не хотіли слухати навіть переконливих аргументів голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павла Мовчана. А вони були дуже тривожні. На 90—92 відсотки книжковий ринок України окупований дешевою російською книгою, почалося активне проникнення російських видавництв у такий, раніше суто національний, сектор книговидання, як освітня література. Українське слово обкладено неймовірними податками. На риторичне запитання: хіба міг Р. Лубківський змінити ситуацію?! — зал відповів шумом та вигуками окремих делегатів. У виступі П. Мовчана підкреслювалося, що політику оточенню Президента України нав’язують олігархи, а це — модель на втягування України до слов’янського союзу. Під програму української мови не закладено жодної копійки, тоді як Росія на розвиток російської мови виділяє понад 2 млрд доларів. Без почуття патріотизму не виховати націю, а без української мови не сконсолідувати суспільство. Акцентувалась увага на такому негативному явищі як самоїдство, що, наче
У відповідності до Статуту, цього року розпочинається звітновиборча кампанія до VІ з’їзду Всеукраїнського товариства «Просвіта». Звітні збори та конференції — це завжди підбиття підсумків, осмислення зробленого, накреслення програми на перспективу. Насамперед — це велика рада всіх просвітян. І розпочинається огляд просвітянського життя з первинних осередків, бо основна робота відбувається саме в низах, серед людей, які є безпосередніми її учасниками. Наступний етап — районні та міські конференції, де проводиться широке узагальнення роботи, визначення форм та методів діяльності. Кожен реґіон має свої особливості і свою специфіку в організації просвітницької праці. Обласні звітно-виборчі конференції є значними подіями у житті просвітян області. Кращі інтелектуальні сили просвітницької еліти на підставі аналізу ситуації, обміну досвідом роботи виробляють колективну тактику і стратегію діяльності. Газета «Слово Просвіти» широко висвітлюватиме хід цієї кампанії на своїх сторінках і звертається до колег-просвітян з проханням оперативно надсилати матеріали до редакції.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
