«ПРОСВІТА»: 1868—2000 · с. 10сторінка оригіналу ↗
МОВНОМУ ПИТАННЮ — КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД
Слово Просвіти, №71 за 2000 рік
НАРЕШТІ — СПІЛЬНІ ЗУСИЛЛЯ?!
На Сумщині нарешті про мовне питання і реалізацію Закону «Про мови» заговорили вголос і привселюдно на всіх громадських та владних рівнях. Якщо раніше ця тема цікавила тільки місцевих просвітян, учителів української мови й літератури, членів організацій українського спрямування, то тепер мовним питанням зацікавилась і місцева влада. Спочатку, правда, вона обмежувалася тим, що начебто несміливо посилала своїх представників на громадські слухання щодо стану української мови в області, а потім і сама почала влаштовувати серйозні заходи з цього питання. Так, наприкінці березня під керівництвом заступника голови облдержадміністрації з гуманітарної політики Л. Латишевої в сесійному залі Будинку рад обласного центру відбулася нарада працівників культури, освіти, міськта райвиконкомів і ЗМІ, на якій ішлося про стан реалізації політики державної мови в області. І хай серед виступаючих були колишні компартноменклатурники і навіть компартійні агітпропагандисти високого рангу, нарада пройшла в належному руслі: говорилося про успіхи і недоліки у справі відродження української мови в області. Навіть той факт, що й ці вчорашні компартійці, котрі ще не так давно низько схилялися перед «могучім і общєдоступним», тепер заговорили про українську мову, свідчить про те, що питання мови вже не можна далі замовчувати. Звичайно, така нарада — це, по-перше, велика заслуга тих місцевих організацій і окремих осіб, які від початку української незалежності цілеспрямовано борються за надання українській мові справді державного статусу. Але є й інші важелі, які поступово змушують наше суспільство повернутися до мовного питання обличчям. І саме цей фактор сприяє тому, що й влада на найвищому державному рівні вже не може вважати мовне питання другорядним. Крім того, прихід до державного керівництва патріотично налаштованих українців сприяє серйозній розмові про мовне питання на українському владному Олімпі. Це надзвичайно позитивне явище. Бо те, що, скажімо, просвітяни здатні досягти за багато років навіть за сприятливих умов, влада може зробити у досить короткий термін. Та навіть найближча мета просвітян — надання українській мові державного рівня — не може бути досягнута, поки це питання не отримає підтримки самої державної влади. Можна з цього приводу висловитися ще відвертіше: питання мови не буде в нас остаточно вирішене, поки влада в Україні не стане справді українською. І ось... про українську мову заговорила сама влада. То що ж, вона вже українська? Не будемо стверджувати, щоб не зурочити, але... дай Бог, щоб було саме так. Та повернемося до нашого суспільства. Чому воно вже не зовсім байдуже до української мови? Спочатку згадаємо, що собою являє наше суспільство. Про свідому інтелігенцію і взагалі про ту частину нашого народу, котра завжди усвідомлювала значення української мови в житті, говорити зараз не будемо, бо ця частина, на жаль, у нас не превалює. Наше суспільство — це передусім отой широкий загал так званих обивателів, які ще вчора казали, що їм би ковбаси дешевої наїстись, а тоді вже можна й поукраїнському заговорити. І хоч ковбасні мрії обивателя поки що не здійснились, але в нашому житті намітилися такі зримі тенденції, що йому, обивателю, наодинці з російською мовою стало вже якось трохи незручно і навіть неспокійно. І справді. На роботі і в багатьох організаціях документи і різні ділові папери необхідно заповнювати українською. Діти в школах здебільшого навчаються також українською. І вже навіть батьки-росіяни змушені зазирати в зошити своїх діточок і вимовляти українські слова, щоб щось втямити. Що це все означає? Це означає, що від української вже так просто не відмахнутися, бо в цій мові треба щось кумекати, коли маєш бажання чогось досягнути в житті. А хіба ж обиватель байдужий до власних життєвих успіхів, хіба не думає він влаштувати свою дитину до ВНЗ? Звичайно, що до ВНЗ, на жаль, нині товстим гаманцям — мощений шлях. Однак таке становище не триватиме вічно. Крім того, хоч і за гроші потрапиш до вищого навчального закладу, але щоб учитися, треба дружити з українською мовою: за все розраховуватися з батьківського гаманця — надто дорого навчання кошту-
ТРАВЕНЬ, Ч. 5 (71), 2000 РІК ватиме. Словом, як не крути, а українська поступово входить у життя. І саме це нашого обивателя, а отже — широкий загал суспільства, змушує хоча й не говорити скрізь і всюди українською, та, у кожному разі, уважніше прислухатися до неї. З підходом до державної мови з політичної точки зору погодилася більшість виступаючих на нараді в Сумах, у тому числі й представник обласної адміністрації Л. Латишева. Заступник губернатора з цього приводу підкреслила недалекоглядність деяких ЗМІ, котрі зловживають терпінням влади. Є, за її словами, наприклад, такі газети, що зареєстровані як двомовні, але жодного рядка українською не друкують. «Це — окозамилювання», — сказала Л. Латишева. Отже, сумська нарада, за ініціативи і підтримки самої влади, переконливо засвідчила, що і суспільство, і керівництво в області до мовного питання сьогодні ставляться майже з належною увагою. Але щоб ця увага спричинила незворотний позитивний процес у справі реалізації політики державної мови, потрібен комплексний підхід до розв’язання проблеми. Причому в цьому питанні ставку належить робити на молодь, за якою майбутнє нашої держави. А щоб наша молодь виховувалась українською мовою в українському дусі, всюди, де росте, навчається, відпочиває молода людина, повинна звучати українська мова. Цього можна досягнути лише наполегливими комплексвадженням української мови в навчальний процес. Треба погодитися, що це стало підставою для деяких зрушень. В університеті сьогодні є затверджені вченою радою заходи, і викладання гуманітарних дисциплін ведеться переважно українською мовою; з 1 вересня минулого року тут перейшли на видання навчально-методичної літератури в основному українською мовою. Але сьогодні цього вочевидь замало. Тому що навіть у цьому навчальному році лише 12 із 39 груп першого курсу навчаються державною мовою. Шановний Ігоре Олександровичу! Робіть, будь ласка, висновки та активніше починайте впроваджувати державну мову в університеті. І не тільки в навчальний процес. Бо не може студент, майбутній фахівець, як і будь-яка людина, вільно розмовляти під час навчання чи праці рідною мовою, якщо їхня повсякденна мова є іншою. Ці та інші недоліки в галузі освіти свідчать про те, що тут багато ще питань, пов’язаних з упровадженням української мови. Та й посудіть самі — чи може вчитель «прищепити» учневі любов до рідної мови, потребу в її використанні, якщо він сам говорить цією мовою тільки на уроці, а на перерві, в побуті, в позакласній роботі скрізь і завжди послуговується лише мовою російською, а точніше «суржиком». Управлінню освіти необхідно вжити дійових заходів для виконання в повному обсязі розпоряджень голови облдержнах влади, передусім центрального та північного реґіонів, працівники апаратів райдержадміністрацій та міськвиконкомів самі не володіють українською мовою, їх навчання не проводиться, питань про проблеми державної мови ніхто не порушує. При цьому ми добре розуміємо, що понад 90 відсотків державних службовців цілком пристойно володіють українською мовою. У нас немає проблеми незнання, але є проблема застосування державної мови. Усі ці питання не вирішаться, доки перші керівники адміністрацій та міськвиконкомів, їхні заступники, керівники управлінь та організацій не зрозуміють важливості використання державної мови, а також те, що володіння нею є обов’язковою вимогою для державного службовця. Хочу підкреслити, що це не благе побажання, а законна вимога до кожного із нас. І виконання її починається з приймальні керівника, володіння українською мовою працюючого там секретаря, його відповіді на телефонні дзвінки («слушаю» чи «слухаю») і, нарешті, самого напису на дверях кабінету. Не витримує ніякої критики керівник обласного чи районного управління, який не може або не хоче провести державною мовою нараду, не спілкується нею хоча б під час роботи, не звертає уваги на застосування державної мови його підлеглими. І тут, мабуть, треба робити вибір: або бути державним службовцем-керівником, або залишити цю службу і використовувати іншу мову. У своїй подальшій роботі щодо розвитку та впровадження державної мови обласна адміністрація спиратиметься на нашу мовознавчу науку, творчу інтелігенцію, учителів-словесників. І, звичайно ж, діятиме разом з обласним Товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Спілкою письменників України, з іншими патріотичними організаціями та національно-культурними товариствами. Тим самим хочу ще раз підтвердити, що не конфронтація, не мітингові пристрасті, не політичне протиставлення різних мов, а конкретна робота, спрямована на створення умов для їх вільного розвитку, є надійною гарантією безконфліктного розв’язання мовних проблем. Маємо донести важливість цього питання до кожної людини, від якої залежить стан упровадження і збереження нашої рідної мови. Бо надто дорогою ціною вистраждано українську мову, щоб уже в умовах незалежної України ми її втратили.
Володимир ЧИРВА, начальник управління освіти облдержадміністрації ...Робота була розпочата з найменших вихованців, зі структурного реформування дитячих садків. Як відомо, в місті, практично, всі дошкільні заклади працювали російською мовою. Нині ситуація різко змінилася. Змінилась в останні роки і ситуація у школах. Із 27 шкіл у Сумах 1991 року українською мовою велося навчання лише в одній школі № 24, у Шостці, Глухові — в жодній. Російською мовою йшло викладання в школах Ромен, Конотопа, Тростянця, Глухівського, Шосткинського, Білопільського районів, майже у всіх ПТУ і технікумах області. Динамізм у розв’язанні цієї важливої проблеми був наданий з самого початку. Якщо по всій Україні в 1990/1991 навчальному році було відкрито 330 українськомовних класів у російськомовних школах, то майже кожний третій — на Сумщині (103). Сьогодні із 866 перших класів маємо 802 (92,6 %) з українською мовою, в яких навчається 13 699 учнів (93,7 %). У Глухові ще 1991 року всі навчальні заклади були переведені на українську мову навчання, залишили російськомовною тільки школу № 3. Пізніше вона теж перейшла на українську мову навчання. Такий підхід дав позитивний результат. Нині всі учні 1—11 класів уже навчаються українською мовою. Тепер в області навчається українською мовою 79,6 % учнів (у Дніпропетровській — 58 %, Донецькій — 24 %, Запорізькій — 50,5 %). На період введення відповідного законодавства українською мовою в області навчалося тільки 46 відсотків дітей. З 1990 року в області відкрито 5 гімназій (3471 учень), 2 ліцеї (472 учні). Усі вони, крім класичної гімназії, працюють в українськомовному режимі. Розширено мережу профтехучилищ області з українською мовою навчання. Із 35 профтехучилищ 25 працює в украї-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
