Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
БУДИНОК З ЛЕВАМИ · с. 14сторінка оригіналу ↗

Дмитро ГОРБАЧОВ, Паола УТЕВСЬКА

Слово Просвіти, №71 за 2000 рік

Портрет А. Ускової з донькою. 1854. Сепія на папері * * * У засланні кожна звістка з України була радістю. Особливо коли одержував листи та книжки від Андрія Лизогуба. Той надсилав Шевченкові й гроші, клопотався про його звільнення. Спогади, мов тіні далекого минулого, виринали з небуття. Згадувалося, як гостювалось у Седнєві, маєтку Лизогубів. Працювалося там добре. Для нього брати Лизогуби навіть майстерню-робітню звели в парку, зберегли Шевченкові офортні дошки, палітру, пензлі, різці. Згодом всі ці речі стали експонатами музею Шевченка в Києві. З високого седнівського берега річки Снов видно село Бігач, що було власністю князя Кейкуатова. Сусіда Лизогубів, генерал Кейкуатов запросив Шевченка намалювати його молоденьку дружину. Тоді в моді було мати в маєтку картинні галереї, і генералові закортіло прикрасити свою роботою петербурзького художника. Працюючи над портретом, Шевченко прагнув передати лагідну вдачу молодої генеральші. Вона належала до тих добрих людей, яких він щиро шанував. Тому в портреті Кейкуатової поєдналися сум і ніжність, витонченість і безпорадність. Щось є в ній спільного з «Вершницею» Брюллова: в мармуровості обличчя, у по-лебединому видовженій шиї. Тільки фарби темніші. Від колишньої святкової гами кольорів Шевченко відмовився назавжди. * * * З Орської фортеці Т. Шевченко потрапляє у Новопетровську фортецю на Каспії. Та в’язницею здавалася йому і казарма в Новопетровську. Біля його нар не поставили ані стільця, ані стола, бо малювати і писати йому ще суворіше заборонено. На якийсь час Шевченко стає мовчазним, відлюдькуватим. Солдати пошепки говорили: «Цар заборонив йому не тільки малювати, писати, співати, але навіть розмовляти». Спливав час, і потроху відтанула поетова душа. Знайшлися і тут добрі люди. На першій батареї, за мурами укріплення, він ховає свої фарби. Портрети малює в невеличкій кімнаті, вікна якої затуляє рядном від злих очей так, що лише вузенька смужка світла падає на обличчя портретованого. Нарешті 1853 року доля всміхається поетові. У Новопетровське укріплення прибуває новий комендант Іраклій Олександрович Усков. Тарас Григорович ніколи не був одружений. Родинне життя залишилося для нього мрією, і, як трапляється з самотніми людьми, він інколи зігрівав душу і серце біля чужого сімейного вогнища. Може, найбільше біля подружжя Ускових та їхніх дітей, яких щиро полюбив. Усков робив усе можливе і навіть неможливе, щоб полегшити долю засланця. Як міг, звільняв його від солдатської муштри. Іраклій Олександрович, порушуючи заборону самого імператора, надав Шевченкові можливість малювати і писати листи до друзів. У саду біля будинку Ускових побудували альтанку, в якій Шевченко й ночував, укриваючись шинеллю, радий, що не в казармі. Вдень багато читав. Спорудив курінь під вербою, яку сам посадив. Альтанка і курінь стали улюбленими місцями його відпочинку. Тут він бавився ТРАВЕНЬ, Ч. 5 (71), 2000 РІК

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин