Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«ПРОСВІТА»: 1868—2000 · с. 4сторінка оригіналу ↗

Міністру культури України, народному артисту п. Богдану Ступці

Слово Просвіти, №72 за 2000 рік

Вельмишановний Богдане Сильвестровичу! Петро ГАРЧЕВ, голова Всекримського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка, доктор історичних наук, професор квапливо випущеному Довідникові громадських організацій району навпроти «Просвіти» поставлено: голова С. Бомбік». Цим орган влади грубо втрутився у внутрішні справи громадського об’єднання. Та цього виявилося замало: йдуть на явну підробку і фальсифікацію. Так, у районній газеті «Придніпровський комунар» з’являється оголошення: «Загублену печатку районної «Просвіти» вважати недійсною». І вже готувався дозвіл. Та обласне Товариство забило тривогу. До честі райвідділу міліції, воно вчасно запобігло цьому протизаконню: «... Гр. С. Бомбік рекомендовано дати спростування в районній газеті з приводу втрати печатки районної «Просвіти». Педагог С. Бомбік (Розова) такого спростування не дала. Автор цих рядків якось побував у селі Дніпрово-Кам’янка, на могилі вояка УНР. Могила вся в бур’яні. Коли я зауважив одній «просвітянці» з групи С. Бомбік, вона заговорила далеко не «просвітянською» лексикою. А ось Михайло виїхав до села, впорядкував могилу. Він же через обласну пресу домігся, що верхньодніпровські керманичі змушені були зняти зі стін своїх кабінетів портрети «вождя». * * * Пишу ці рядки не для того, аби шукати захисту від С. Бомбік. Справа складніша. Сьогодні з яскравою національною ідеологією залишається лише «Просвіта». Вона не пішла на виторг «грошових мішків». Події у Верхньодніпровську засвідчують, як небезпечно бути українцем, а ще важче — патріотом. Не піддатися тискові, погрозам. У наш час керманичі вважають, що можуть робити все. Скажімо, захотіли — і вже громадська організація у їхній кишені. Зась! Не все продається, не все залякується. «Наша Батьківщина — Україна», продовжує випускати рукописну газету «Рідне слово». Аннали місцевих архівів зберігають матеріали, як на вулиці кілька нападників перестріли його і жорстоко побили. Звісно, злочинців в усіх випадках не знайшли. Певно, вони з НЛО. Прилетіли — і полетіли. Й ось, ні з цього, ні з того, — у районі поза «Просвітою», поза її радою, поза головою почали з’являтися «просвітянські осередки», «ініціативні осередки політичних партій («Артеміди»)». Хто за ними, голову ламати не варто. 5 жовтня (тоді ж, 1998-й) ми провели спільне засідання Верхньодніпровської та обласної «Просвіти». Володимир ЗАРЕМБА, голова Дніпропетровського обласного Товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка Газета «Крымская правда» якось представила як людину тижня нового головного режисера Кримського українського музичного театру, заслуженого діяча мистецтв Росії Леоніда Квініхідзе. Сам про себе пан Леонід сказав: «Я абсолютно свободный человек». Як видно з інтерв’ю, він є пенсійного віку громадянином Росії, ніколи не працював в Україні, не знає української мови, театру. 40 років він фахівець російського кінематографу і навіть тепер залишається режисеромпостановником кіностудії «Мосфильм». Роботу головного режисера Кримського українського музичного театру він по суті починає з нуля. Дивно, що після зустрічі з деякими керівниками Автономної Республіки Крим та архієпископом Лазарем (УПЦ Московського патріархату) цій людині довірено керівництво Кримським українським музичним театром. На запитання кореспондента газети, чи його не бентежить керівництво саме українським театром, Л. Квініхідзе відповів, що ще й як бентежить! Він проти назви та суті «український театр» і пояснює: «Иначе что же получается: если украинский театр, то его артисты, его зрители лишены ценностей других народов, человечества?». «Крымская правда» люб’язно подає перелік вистав з російського репертуару, які Л. Квініхідзе планує найближчим часом: для малої сцени Валентина Булатова ставить комедію «Ловушка» Р. Тома, Володимир Аносов завершує «Свадьбу Кречинского» за п’єсою А. Сухово-Кобиліна. Сам Л. Квініхідзе планує поставити мюзикл «Вестсайдская история» Бернстайна, музичний спектакль на матеріалі «Тараса Бульби», музичний спектакль за Булгаковською «Белой гвардией». З українського репертуару пропонуються тільки якісь водевілі, які готує Юрій Ятковський. Пан Квініхідзе збирається ставити виставу для кримських татар про роль російської культури для цієї нації. Він так і сказав: «Мне бы хотелось, чтобы в театр ходили и крымские татары, поэтому думаю поставить актуальный для них спектакль, который напомнит о роли русской культуры и для этой нации. Есть политика, а есть моральные ценности, о которых нельзя забывать, которые нельзя предавать в угоду амбициям». Чи не в депортації кримських татар з рідної землі, яку вони справді ніколи не забудуть, Л. Квініхідзе вбачає незабутню роль російської політики та культури? Насторожують принципи керівництва театром у Сімферополі, про які заявив Л. Квініхідзе: «В театре нужна диктатура. Творческая. Художественная». Про такі методи роботи говорить людина, яка за 40 років діяльності не працювала в театрі, зокрема українському. Можна уявити ротацію кадрів театру, яку почав Л. Квініхідзе. Замість збереження досвідчених артистів, використання їх знань і обдаровання у своїй роботі, він планує відправити на пенсію навіть тих, хто зберіг свій талант і міг б навчати молодь, та й самого Л. Квініхідзе. Невже в Україні перевелися талановиті режисери і Кримським українським музичним театром керуватиме громадянин Росії, який працював лише в кінематографії і не є фахівцем театрального, зокрема, українського мистецтва. Всекримське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка звертається до Вас з проханням розібратись у цій справі, зберегти Кримський український музичний театр як найбільший центр української культури в Криму, зміцнити його керівними кадрами, надати необхідну матеріальну допомогу.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин