«ПРОСВІТА»: 1868—2000 · с. 4сторінка оригіналу ↗
onj`p`mm“ qb`b-kk“l
Слово Просвіти, №72 за 2000 рік
Михайло Симоненко
«За багаторічну безкорисливу працю у сфері національного та духовного відродження, особисті одержимість і наполегливість оголосити голові Верхньодніпровської районної «Просвіти» Михайлові Симоненку подяку і занести його ім’я до обласного літопису «Січеславський патріот». Це рішення одноголосно прийняла рада обласного Товариства «Просвіта» на своєму засіданні 11 квітня нинішнього року. У нас є немало чудових керівників просвітянських структур, які з честю несуть свою нелегку ношу. Але в Михайла та його побратимів вона особлива, непомірно тяжка. Верхньодніпровський район — «родіна» сумнозвісного русифікатора Щербицького. А звідси — задуха всього національного. Майже всі «колишні» залишилися при владі і за часів незалежності, лише з одних крісел пересівши в інші. Єдиним світлим променем у цьому «царстві» залишалася районна «Просвіта». На жаль, її робота «накульгувала». Ми придивлялися до інженера одного з місцевих заводів Михайла Симоненка. Запальний, ініціативний, сміливий у думках. За нашою рекомендацією, 1993 року його обрали головою районного Товариства. Відтоді Михайло незмінно керує ним. Буквально з перших днів разом з одно-
ЧЕРВЕНЬ, Ч. 6 (72), 2000 РІК думцями він змінив напрямки роботи. Замість «вечірок», «балаканини», що так полюбляли тут і які заохочувалися владою, вони розробили цільові програми «Рідна мова», «Історична пам’ять», «Діти». Тоді М. Симоненко й звернувся до місцевих керманичів: «Давайте візьмемося за впровадження рідного слова. Розпочнімо заміну старих назв, символіки». А вони — на кпин. Він сідає на свій транспорт — велосипед і об’їжджає село за селом. Бачить, як тяжко селянам, учителям, у якій неповазі українська мова. До влади звертається вдруге. Йому показують на двері. Голова районної «Просвіти» пише гострі статті до газет. Через обласне Товариство (і від свого!) звертається до обласного начальства. Надсилає заяви до столиці. Його попередили. Він не злякався. Аннали місцевих архівів зберігають матеріали, як викрали єдиний транспортний засіб Михайла — велосипед (щоб не їздив по селах!). А він скликає мітинги, пише заяви, влаштовує конкурси серед дітей. Місцеві аннали зберігають матеріали про звільнення Михайла з роботи. І це в той час, коли син навчався, мати паралізована, а дружина — поденниця. Не вистачало й на хліб. Виявився Михайло на диво писучим. Десятки його статей з найпекучіших проблем сьогодення в різних засобах масової інформації викликали суспільний резонанс. Аннали місцевих архівів зберігають матеріали про підпал вхідних дверей його помешкання. Верхньодніпровська районна «Просвіта» стала однією з кращих на Січеславщині. Два терміни підряд на обласних звітно-виборчих конференціях Михайла Симоненка обирають членом ради. Він організовує збирання коштів на пам’ятник Тарасові Шевченку, налагоджує проведення цікавих конкурсів серед дітей
Витяг із його рішення: «Створення подібних «осередків» є позастатутними діями. А тому визнати їх не можна». Далі ми називали конкретні імена ініціаторів. Звертали їхню увагу на свавілля. Але 14 жовтня (тоді ж) ми отримали запрошення-ультиматум: прибути на «дострокову звітно-виборчу конференцію». Отакої! Не більше, не менше — «дострокову». Навіщо, мовляв, процедура, навіщо Статут. Наступного дня групка осіб (одні — не пройшли перереєстрації, другі були виключені, треті — ніколи просвітянами не були) таку «конференцію» провели. Наче в якомусь видиві, законного голову скинули, а поставили свою С. Бомбік (Розову). На своєму засіданні 11 листопада (тоді ж) рада обласного Товариства після ознайомлення з протоколом прийняла рішення: «Група С. Бомбік (Розової) ніякого відношення до «Просвіти» не має». Цей документ ми надіслали на адресу райдержадміністрації. Реакція дуже дивна: у по-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
