Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ЗОНА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ · с. 2сторінка оригіналу ↗

ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ УКРАЇНСЬКА МОВА?

Слово Просвіти, №72 за 2000 рік

Як ви вочевидь розумієте, шановні пані і панове, ця фраза в заголовку з’явилася не випадково. Вона прозвучала в передачі «Інтерканалу» Національної телекомпанії України 10 травня о 20-й годині 30 хвилин. Підкреслюю — телекомпанії України. Виносити на загальну дискусію питання про доцільність вживання української мови в Українській державі не тільки неетично, але й парадоксально. Чи ж ми всі разом не заохочували Уряд, Верховну Раду і Президента до закріплення в нашій Конституції статусу мови титульної нації як державної? І що ж з того вийшло? А нічого доброго. Треба вам такий статус — то й візьміть! Але як навчали дітей наших чужинською російською мовою (маю на увазі Схід і Південь України), так і навчають, і не лише в дитячих садках, школах загальноосвітніх і профтехучилищах, але і в університетах та інститутах! За офіційними даними, понад 60 відсотків українських дітей навчаються на «общепонятном», ще більше їх у вищій школі — 70. А яке ж майбутнє такої держави? Чи зможуть наші зросійщені діти виховати своїх дітей українцями? Отже, шановні пані і панове, виходить, що запитань більше, аніж відповідей... Проте відповідь усе-таки є, і вона одна-єдина: держава повинна вкладати гроші передусім в українську середню і вищу школу, в українське книговидання, володіти і користуватися українською. Тоді й результат буде зовсім інший. «А де ж узяти гроші?» — запитає пересічний чиновник. «Резонне запитання», — відповісте ви. Гроші завжди є, треба лише бажання їх знайти і вкласти. Принаймні вважаю за доцільне обкласти податками ті видавництва і рекламні агенції, які друкують книги і подають рекламу іноземною мовою, і водночас значно зменшити податковий тиск на наші, українські. А тепер ближче до подій на «Інтерканалі» 10 травня. Ведучі телепередачі, один з них, до речі, з Рівного — Олександр Мельничук, відрекомендували телеглядачам (а вони на 2/3 складаються із так званого російськомовного сере- ЧЕРВЕНЬ, Ч. 6 (72), 2000 РІК перспективна, що краще, допоки не пізно, перейти на «общепонятный». Що ж послужило причиною нападок на українську мову цього знавіснілого українофоба-«демократа»? Смішно й сказати — лише намір привести законодавство про мову у відповідність зі статтею 10 Конституції України, за якою, як відомо, українська мова має статус державної і обов’язкової на всій території держави. Що воно до цього часу не так, як написано, теж добре відомо. Малинкович же, нехтуючи наші закони і відстоюючи права якогось химерного утворення під назвою «русскоязычное население», вимагає, щоб вона, ця химера, безперешкодно могла здобувати освіту російською (чи не для вивозу українських «мізків» у Росію?), а чиновник російською збиткувався над моїм, на превеликий жаль, податливим і надто м’якотілим українцем. Так і хо- Чи знає про це пан Малинкович? Напевно знає, але мовчить. Бач, йому захотілося мати в Україні демократію «по- Малинковичу», тобто безладдя, анархію не лише в питаннях мови і культури. Така держава, як переконує досвід багатьох країн світу, не зможе проіснувати й десяти років. Чи не тому поляки прийняли закон про захист державної мови? Ось і виходить, що ви, пане Малинкович, висловлюючись нашою простою, мужицькою мовою, просто б р е - ш е т е ! Наскрізь лукаве і твердження, що росіяни, навчаючись українською, стануть у нашій державі людьми «другого сорту». Смішно це виглядає, бо кожна наша дитина може вивчати іноземні мови, в тому числі й російську. Непереконливо це, пане Маленкович. У нас кажуть, що наука не веде до бука. Вас, вочевидь, хвилює інше — в Україні рік

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин