Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ЗОНА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ · с. 3сторінка оригіналу ↗

МОВНА ПОЛІТИКА ЕСТОНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ КОЛИ МИ БУДЕМО ДІЯТИ, ЯК ЕСТОНЦІ?

Слово Просвіти, №72 за 2000 рік

Добрий день, шановна редакціє. Пишу про наболіле. Я українець. Нещодавно повернувся на Батьківщину з Якутії. Моя юність і молодість минули у Кривбасі і Донбасі. Загалом, не враховуючи навчання російською мовою, я прожив у російськомовному середовищі 26 років і вважав російську мову рідною. Правда, неодноразово моя російськомовність давала тріщини, коли мої хороші знайомі і друзі-росіяни кепкували з моєї національності. Для них кожен, хто направлявся на роботу в Росію з України (в тому числі і «чисті» росіяни з Донбасу), були «хахлами» та «бандерами». Все це виставлялося начебто жартома. Але коли Україна в 1991 році проголосила незалежність, найкращі мої друзі влаштували ґвалт: «Вы, хахлы проклятые! Мы вас от фашистов спасли! Мы вам культуру принесли! Предатели!». Ось коли я зрозумів значення слів, що інтелігентність росіян закінчується на українському питанні. Моя непоступливість привела до втрати всіх російських «друзів». Тепер я не вірю, що українець, який не дозволяє ображати свій народ і Україну, може мати друзів серед росіян. Дрімучий шовінізм видатних (на той час) росіян О. Солженіцина, Д. Ліхачова, Е. Лімонова та ін. змусив мене засісти за російські історичні та інші книги (бо українську літературу знайти в Росії неможливо). Ось тоді я виявив, що російська мова — це мішанина фінсько-угрських діалектів (меря, вєсь, чудь, мурома і ще з десяток інших), солунського діалекту староболгарської мови (церковнослов’янської), татарської, української, французької, німецької та інших мов (див.: «Словарь иностранных слов», монографію Веске, праці російських істориків О. Шахматова, П. Чаадаєва, В. Ключевського, антрополога В. Алєксєєва, письменника О. Толстого та інших). Сучасна російська мова — це своєрідне азіатське есперанто, яке «оволоділо масами». Московська патріархія оцінила свою мову так: «Современный жаргонно-опошленный русский язык, который даже языком-то не назовешь, для целей богослужения использовать невозможно, потому что В НЕМ МНОГО ЗЛА...» («Аргументы и факты», № 11, 1999). Так навіщо ж нам така мова?! І цю мову понад 300 років імперія використовувала як «зло». «Українська газета» (№ 1, 2000 рік) повідомила, що О. Солженіцин у статті «Слов’янська трагедія» цинічно і відверто пропонує використати російську культуру і мову як ЗБРОЮ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ: «...надо широкодушно предложить Украине интенсивный «культурный обмен». Националисти отшатнутся? Тем и покажут, что русский язык и русская культура — их державе опаснее всяких ракет». Ось як! Одночасно з імперським терором в інформаційному просторі України, ЗМІ в Росії час від часу зчиняють істерику про начебто переслідування російської мови в нашій країні. Це засвідчує, що агресія проти української культури і мови іде невпинно з усіх можливих напрямків. Ось чому мову, яку не поважають самі ж росіяни, я перестав вважати за рідну. Тепер я все глибше пірнаю в невичерпне багатство вікодавньої солов’їної мови моїх пращурів. І вірю, що прийде час, коли всі українці (звичайно, крім манкуртів чи яничар) зрозуміють, що російська мова не може бути для нас рідною, бо вона несумісна з нашим генетичним кодом і українською ментальністю. Тоталітарна Московія змінювала демографічний склад поневолених країн шляхом розселення там етнічних росіян і виселення та зросійщення місцевих жителів. Таким чином імперія перетворювала корінні народи в нацменшини (естонців, латвійців, казахів, татар, якутів, білорусів, українців тощо), а чужі землі навічно робила «исконно русскими». Тому народ-завойовник, вихований в дусі зневаги до упокорених «інородців», не сприймав місцеву культуру і мову. Ось чому можна зрозуміти тих москвинів, які принципово не бажають вчити мову нових незалежних країн, у яких вони раптом опинилися не як панівна нація, а меншина. У них продовжує жити вірус типових колонізаторів і окупантів, які мріють ще про одне відродження орди (імперії, союзу, співдружності тощо — річ не в назві) і про повернення свого панівного становища. Тому й хочеться їм зробити російську мову офіційною, бо це був би перший крок на шляху до чергового перетворення незалежної України в колонію Росії або, щонайменше, хоча б у ще одну Росію — Малоросію. Коли ж ми будемо жити, як фіни, бельгійці чи швейцарці, а всі наші меншини вивчать державну мову і допоможуть відродити Україну і українську культуру (як фінські шведи допомогли це зробити фінам), то тоді й настане час говорити про статус мов меншин, які цього заслужать. Володимир ВІТЕНКO, м. Ужгород Передусім треба розуміти, що надання будьякій мові статусу державної створює надійну основу для збереження і розвитку народу-носія цієї мови та його культури. Про це і сказано в першому Законі про мову, прийнятому в Естонії ще 18 січня 1989 року Верховною Радою ЕРСР. Окрім усього іншого, Закон постановляв, що державною мовою є естонська. Згідно з Законом, кожному забезпечувалося право користування естонською мовою. Російська мова, відповідно до Закону 1989 року, розглядалася як найуживаніша після естонської — рідної мови і як мова загальносоюзного спілкування. Закон визнавав право громадян усіх національностей на розвиток їхньої рідної мови і культури. Мовою діловодства було визнано естонську мову. Закон про мову постановляв, що ЕРСР забезпечує пріоритет розвитку естонської культури, водночас підтримує культурну діяльність інших національних меншин. Закон 1989 року втратив свою силу 1 квітня 1995 року, коли вступив у дію нинішній Закон про мову. Діючий Закон постановляє, що державна мова Естонії — естонська мова, будь-яка інша мова є іноземною. Мовою національних меншин є іноземна мова, якою громадяни Естонії — представники національних меншин користувалися в Естонії як рідною мовою. Згідно із законом, кожна людина має право на ведення справ і спілкування естонською мовою в державних установах, місцевому самоврядуванні, а також у комерційних і некомерційних об’єднаннях. Усім працівникам повинно бути забезпечено отримання службової інформації естонською мовою. Всі офіційні службовці зобов’язані володіти естонською мовою і використовувати її на рівні, який необхідний для виконання службових обов’язків. З метою виконання вимог, що висуваються до виробничої сфери і захисту споживачів, а також в інтересах охорони навколишнього середовища, здоров’я і забезпечення безпеки, працівники комерційних і некомерційних організацій зобов’язані, пропонуючи товари, послуги і передаючи інформацію, використовувати естонську мову на рівні, необхідному для виконання трудових обов’язків. Існує три рівні володіння державною естонською мовою: початковий — обмежене володіння усною і елементарне володіння письмовою естонською мовою; середній — володіння усною і обмежене володіння письмовою естонською мовою; вищий — володіння усною і письмовою естонською мовою. Рівень володіння естонською мовою оцінюється державними екзаменаційними комісіями на екзаменах з метою встановлення рівня володіння естонською мовою. Складання екзамену з метою визначення рівня володіння естонською мовою не вимагається від осіб, що здобули основну, середню, середню спеціальну або вищу освіту естонською мовою. Мовою діловодства є естонська мова. Особи, які не володіють естонською мовою, в усному спілкуванні з офіційними службовцями можуть користуватися, при згоді сторін, також іноземними мовами, якими володіють названі службовці. Якщо сторони не досягають згоди, спілкування відбу- З повагою, Едуард ОДИНЕЦЬ, радник міністра і за рішенням Уряду Республіки, поруч із естонською може використовуватись і мова національної меншини, що становить більшість постійних жителів. Згідно із законом, вивіски, покажчики, об’яви, повідомлення і реклама у громадських місцях повинні бути естонською мовою, винятки допускаються у структурах, де мовою внутрішнього діловодства є також інша мова, і культурних осередках національних меншин, а також при проведенні міжнародних заходів. На сьогоднішній день Урядом Республіки визначено рівні володіння мовою для офіційних службовців, а також лікарів, фармацевтів і психологів. Обов’язкові рівні володіння мовою для працівників приватного сектора, які не є лікарями, фармацевтами або психологами, буде визначено окремо. Порядок використання іноземних мов для інформації, яку адресовано споживачам, окрім іншого, установлює, що до офіційної інформації естонською мовою, яка використовується в організаціях, що надають туристичні послуги, на підприємствах побутового обслуговування і громадського харчування, в інформбюро, банкових установах, страхових компаніях і медичних установах, можуть додаватися переклади іноземною мовою. Контроль за виконанням Закону про мову і нагляд за виконанням його здійснюють працівники інспекції з мови. ЧЕРВЕНЬ, Ч. 6 (72), 2000 РІК Нині в Естонії готуються поправки до Закону про мову. В них буде уточнено положення статті про вимоги до володіння естонською мовою та її використання. Із нинішньої редакції можна зрозуміти, що вимоги до володіння мовою на певному рівні ставляться до всіх працівників приватного сектора. Необхідно уточнити, що вимоги до володіння мовою стосуються тільки тих працівників офіційно-правової сфери, діяльність яких торкається суспільного інтересу. Це стосується громадської безпеки, громадського порядку, народного здоров’я, охорони здоров’я, захисту споживача, безпеки праці. Необхідно досягти так званого принципу пропорційності, коли мовні вимоги виправдані. Мовні вимоги до певних категорій працівників приватної сфери міг би встановити Закон про професії, що перебуває нині на розгляді в парламенті Естонії. Володіння державною мовою можна було б записати до кваліфікаційних вимог тієї чи іншої професії. Кваліфікаційні ж вимоги встановлюють на переговорах представники роботодавців і працівників. Проблема тут може бути в тому, що держава не має права передавати покладені на неї функції третім особам. Мову треба знати і при бажанні отримати громадянство Естонії шляхом натуралізації, що перевіряється на відповідному екзамені. Людина, яка бажає стати громадянином країни, повинна розуміти почуте (офіційне повідомлення, повідомлення про небезпеку, новини, описи подій), уміти говорити (розповідати, давати пояснення, висловлювати думку, бажання), розуміти прочитане (офіційне повідомлення, новини, статті, інструкції, правила, протоколи) і писати (заяви, доручення, біографію, заповнювати бланки тощо). Екзамен не повинна складати особа, яка здобула естонською мовою основну, середню або вищу освіту. Без складання екзамена на володіння естонською мовою громадянство може бути надано за особливі заслуги рішенням Уряду Республіки. На конференції йшла мова про можливість уведення інституту двох державних мов. У зв’язку з цим хочеться підкреслити, що система двох державних мов не означає, що хтось володіє тільки однією мовою, а хтось — другою, а те, що всі громадяни країни забов’язані володіти обома мовами. Едуард ОДИНЕЦЬ, радник міністра народонаселення Естонської Республіки Шановне керівництво Товариства «Просвіта»! Висловлюю вам глибоку повагу і подяку за надану мені можливість узяти участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Національна ідея. Уроки останнього десятиріччя». Надсилаю, на ваше прохання, текст свого виступу з надією, що досвід Естонської Республіки в галузі мовної політики буде корисний і в справі становлення української мови як державної в Україні.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин