ДАЙДЖЕСТ · с. 11сторінка оригіналу ↗
Покликана служити Цареві Небесному
Слово Просвіти, №73 за 2000 рік
дітям. Це дуже шляхетне призначення — продовжувати рід людський. Жінка має ні з чим не зрівнянний привілей — щедрою рукою наділяти ближніх так, як Бог наділяв своїх дітей. Ніколи не стомлювалась вона повторювати просте й зворушливе євангельське одкровення: — Людина стражденна, бідолашна, зацькована, безталанна — це сам Ісус Христос... Він задля нас, людей, зійшов із Небес і уподібнився нам в усьому, крім гріха. Владика заповідав нам: «Любіть одне одного, як Я полюбив вас». У жовтні 1979 року скромній, а проте могутній силою свого духу індійській черниці матері Терезі було присуджено Нобелівську премію миру. Один з її американських послідовників зазначав: «Ясна річ, їй особисто ця нагорода непотрібна, але, можливо, завдяки цій премії значно більше людей, безнадійно зголоднілих за милосердям, усвідомлять, чим вона живе; зрозуміють, що треба бачити Ісуса в усіх Його скорботних образах і подобах, служити Йому добровільно й самозречено, допомагаючи тим, хто навколо нас». Папа римський Павло VI подарував свого розкішного білого «лінкольна» матері Терезі «за її всесвітню місію любові»; понтифік добре знав, що благородна черниця не використає автомобіль для своїх особистих потреб. Справді, мати Тереза ніколи не скористалася машиною. Натомість вона влаштувала лотерею іна виручені кошти заснувала лепрозорій — лікувальний заклад для хворих на проказу.
Агнес Гонкса Бояксіу народилася 27 серпня 1910 року в місті Скоп’є (Македонія), в заможній албанській родині. Батьки її завжди були для неї зразком подружньої вірності і взаємної любові. Роками пізніше мати Тереза згадувала: — Моя мама, що її я не можу забути, була свята людина. В нашій сім’ї, надзвичайно щасливій і дружній, ми всі жили один задля одного. По трагічнім передчаснім відході тата, залишившись удовою в тридцять років з трьома малими кришенятами, мама робила все можливе, щоб ми виростали, сповнені приязні й ніжності одне до одного і до Агнця Божого. Понад усе вона плекала в нас віру й побожність. І найперше навчала нас завше уникати будьякої брехні і лукавства.
Старший брат Агнес додавав: — Насамперед мама вимагала від нас чесності. Не знаю, ким би ми виросли, якби не вона. Ми завдячуємо їй геть-чисто всім. Вона творила чудеса. Незвичайно сильна особистість крицевої вдачі, водночас вона вирізнялася скромністю, чуйністю, великодушністю, співчутливістю і глибокою вірою. Виховувала нас більше своїм власним прикладом, аніж словами... Мати Тереза згадувала: — ...Я була ще дуже юна, років дванадцяти, коли в лоні рідної сім’ї відчула непереборне бажання належати нашому Спасителеві... Горній глас звелів мені обрати шлях служіння моїм ближнім і присвятити себе цілковито й повністю Всевишньому. Мама сказала мені: «Ну що ж, доню, йди. Віддай свою руку руці Вседержителя і ніколи не відпускай її під час небезпечної земної подорожі життя. Намагайся присвятити себе без останку Христові». Її духовний наставник отець Джамбрекович напучував свою вихованку: — Ти знатимеш напевно, чи кличе тебе Господь і навіщо, коли відчуєш внутрішнє щастя. Ця глибинна радість серця — своєрідний компас, що вказує напрям, якого нам слід триматися в житті. Коли Спаситель душ наших закликає нас, ми повинні слухати, хоч би там що. Брат Агнес спершу сприйняв новину як жарт. Він писав сестрі: — Отже, ти хочеш стати монашкою, та ще й серед язичників! Ну, годі, будь серйозною! У світі є ліпші речі для такої гарненької, сміхотливої юної леді, як ти... Чи ти усвідомлюєш, що хочеш заживо похоронити себе? Агнес відповіла йому: — Брате, ти пишаєшся тим, що невдовзі станеш на службу до короля Албанії з двома мільйонами підданих. А на мою думку, незмірно почесніше виконувати волю Царя Всесвіту. Хоча всі родичі й друзі присягались, що ніхто не плакатиме під час прощання на вокзалі, сліз пролилося море. Драна Бернаі, з її змішаними почуттями радощів і горя, не могла знати о тій порі, що їй більше ніколи не судилося побачити свою дочку.
У Калькутті, цьому місті страхітливих злиднів і небачених розкошів, сестра Тереза майже двадцять років викладала географію й історію в монастирському коледжі Святої Діви Марії, де навчалися дівчата з багатих родин.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
