Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ · с. 5сторінка оригіналу ↗

Листи наших читачів МОВА ПРО МОВУ

Слово Просвіти, №74 за 2000 рік

1) соціологічні і моніторингові дослідження в Україні; 2) створення інформаційного банку даних з усіх сфер державного буття (політичної, економічної, соціальної, етнонаціональної, соціально-психологічної, зовнішньої політики, внутрішньої безпеки); 3) розробка єдиної стратегії і тактики формування громадської думки; 4) дослідження кадрової політики в інституціях України; 5) плани конкретних кампаній public relations у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ; 6) розробка стратегії goverment relations задля скоординованого впливу на владні структури при прийнятті ними важливих і доленосних для держави рішень. Робота подібного центру могла б дати значні успіхи у сфері формування масової свідомості нації, створення і культивування національної ідеї, яка б сконсолідувала значні маси громадськості навколо підтримки державотворчих процесів. Особливо важливою в умовах домінування в свідомості громадськості антиукраїнських стереотипів стає робота, спрямована на вивчення і формування громадської думки, поступового нівелювання імперських ідеологічних штампів і коригування масової свідомості. Але проведення такої політики неможливе без докладних досліджень у галузі соціології, етнічної психології, вивчення і класифікації стереотипів, пануючих над свідомістю переважної більшості. Тобто до цього процесу повинні залучатися психологи і соціологи. Наразі гостро постає необхідність створення єдиної націоналістичної комунікативної концепції, лобіювання процесів: модернізації української культури, реформування освіти, захисту інформаційного простору та створення національно-уніфікованої програми формування масової свідомості. В той же час, сприяючи створенню єдиного державного інформаційнокультурного простору, необхідно входити в глобальні системи комунікації задля позиціонування націоналістичних ідей. Життя — це боротьба. Виживання нації (політика, економіка, змагання за інформаційний простір) є своєрідною формою боротьби за територію, ресурси, статус і престижність, змагання за саме існування. Кожна нація намагається віднайти свою нішу в системі міжнародних відносин. Щоб утвердитись у світі, треба бути готовими до гнучкої дипломатії та безкомпромісної боротьби. Всі тимчасові союзники дбають лише про власні інтереси. Покладатися треба тільки на власні сили. У мирний час змагання йде у формі психологічної та інформаційної війни. Націоналісти на сьогодні її програли. Досвід поразок завжди є негативним, свідомість до цього звикає. Це необхідно виправити, бо за інформаційною поразкою завжди приходить поразка фактична. Ми повинні мобілізувати всі ресурси і зусилля для комунікативного наступу, екстенсивної і масованої пропагандистської кампанії. Ці функції мають стати основними в напрямках діяльності націоналістів на даному етапі. Отже, нам треба створити концепцію захисту інформаційного простору держави та методики формування масової свідомості. Вони мають стати фундаментом державного будівництва в Україні. В інформаційному просторі держави має бути створена така атмосфера, щоб кожна бабуся в селі, кожен робітник, незалежно від того, де він мешкає — на Сході чи Заході, кожна дитина зрозуміли, що альтернативи державному будівництву немає, що зворотний процес веде у прірву. Вони мусять це знати, причому це має бути розтлумачено в зрозумілій для них формі. Необхідно, щоб усі громадяни просто по-людськи відчули, що іншого шляху немає, втрата державності і гальмування реформ призведуть до катастрофи, національної трагедії, причому це стосуватиметься кожної родини, кожного окремо взятого громадянина. Треба довести, що Україна — велика потужна і потенційно багата країна і що розраховувати на заможне життя в ній можна тільки за умови її незалежного розвитку. Треба дати людям віру в успішність реформ і державотворення. Тільки за такої умови громадська думка в Україні поступово позбудеться викривлених уявлень і стереотипів. Усе це за умови ефективного процесу популяризації націоналістичних ідей серед широких кіл громадськості і постійного процесу лобіювання національних інтересів в органах влади дасть змогу націоналістам об’єднати навколо своїх ідей широкі кола громадськості і впливати на політичну ситуацію в Україні. Це стане передумовою для утворення міцної політичної нації, представники якої, незалежно від етнічного походження, не усвідомлюватимуть себе поза державою і українським культурним простором. Наприкінці хотілося б зазначити, що в нинішніх умовах політичний націоналізм неможливий без націоналізму культурного. Бо задля того, щоб виконати свою історичну місію, націоналісти повинні інтегрувати націю і мобілізувати її на розбудову і укріплення української державності і захист національних інтересів. Володимир ІЩУК, Організація Українських Націоналістів Жахливо, але на дев’ятому році існування Української держави знову мусимо боротися за права української мови. Хочу поділитися деякими думками щодо розв’язання цієї болючої проблеми. Передусім слід організувати загальний фронт боротьби українців за свою мову. Необхідно виробити спільну тактику і вести широкомасштабний наступ (гадаю, використання тут військових термінів доцільне). Так, як це роблять росіяни проти нас, зчиняючи галас з будь-якого приводу (на що, на жаль, ми ніяк не спроможемось). Саме «Просвіта» зобов’язана будити людей від сну, в якому вони перебувають, придушені економічними негараздами. У нашому місті Надвірна виникла навіть ідея створення товариства захисників рідної мови. Проте, гадаю, що цю місію зможе виконати «Просвіта». На мою думку, по лінії «Просвіти» слід ініціювати на основі законодержавних актів судові процеси щодо порушників мовного законодавства. Проти російськомовних засобів масової інформації, етикеток на товарах, чиновників та ін., перед цим попередивши їх, що в разі неусунення порушень проти них буде виставлено позов. Слід реагувати на будь-який подібний випадок, яких, до речі, безліч. Гадаю, «Просвіта» зможе організувати юристів, які відстоювали б права українців. Слід повсюди поширювати заклики до бойкоту російськомовної продукції, концертів, різних заходів, вимагати підтримки української естради, книговидання та ін. Робити це з допомогою листівок. Організовувати мітинги на захист мови. Необхідно домагатися створення в кожній місцевій раді депутатської комісії з дотримання мовного законодавства. Розв’язати цю проблему можна з допомогою податкового законодавства. Наприклад, у Франції за використання вивіски недержавною мовою власник закладу мусить платити величезні податки. Плата за патент для підприємців, що продають іншомовну продукцію, має бути у сто разів вища... Також слід ввести податок на використання зарубіжної музики, дискотек, концертів. А для підприємців, що сприяють відродженню української культури, запровадити ряд пільг, звільнити від окремих податків. Великі надії покладаю на майбутній закон про книговидання та пресу, атестацію чиновників на знання державної мови. До цих заходів слід залучати священиків українських церков, щоб вони у проповідях нагадували прихожанам про потребу захисту своєї мови. Ось, як, наприклад, можна оформити один з плакатів: у центрі — портрет Тараса Шевченка, який вказує пальцем, і напис: «Ти слухаєш російські пісні, а українська пісня гине!». А по боках засмучений кобзар і веселий москаль з балалайкою. Або щось подібне. Чи з написом: «А твої діти знають українську мову?». Щоб пожвавити роботу місцевих осередків «Просвіти», слід надіслати в кожний інструкцію до конкретних дій і заходів. Ініціювати збір підписів до органів влади, випускати листівки, де зазначити адреси органів влади, куди люди могли б самі надсилати свої протести. Розгорнути в цьому напрямку активну кампанію, щоб завалити ними можнов-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин