Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

ЗЕМНИЙ ПОГЛЯД НА СПРАВИ НЕБЕСНІ

Слово Просвіти, №75 за 2000 рік

другорядному питанні про відновлення єдності православ’я в Україні. Лайливі словеса «Лапікури з Лапікурихою», їхні «коментарі» з кухні УТ-1, звичне провокативне клеймування «не улеглих» ідеї святкових чи інших політичних заходів відомої політичної сили — оце й уся реакція влади на початок нового конфесійного протистояння, спровокованого тією ж владою. Дивно, що замовники і власники УТ-1 не розуміють: подібна захланна словесна вишивка «козликом» не ладна залатати хоругви тих, що на словах за єдину помісну Українську церкву, а на ділі — руйнують уже зроблене в ім’я цієї ідеї. Дивно, що в наші часи, коли Росія, не криючись, присвоює історичне спадкоємство Київської Руси зі всіма складовими, в тому числі релігійними, Президент України Л. Кучма (читай «Урядовий кур’єр» від 13 липня 2000 р.) «у зв’язку з відзначенням ювілею 2000-ліття Різдва Христового та зважаючи на звернення релігійних організацій щодо передачі їм культових будівель» дає доручення Прем’єру В. Ющенку «до 1 серпня нинішнього року розглянути питання щодо скасування Постанови Ради Міністрів УРСР № 83 від 5 квітня 1991 року «Про перелік культових будівель — визначних пам’яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям». Хто в наш час може заручитися впевненістю, що Свято-Успенський собор Києво- Печерської лаври не підпадає під це «скасування» і не стане «режимним собором» Московської церкви, куди українцям інших конфесій буде зась вступити?! Марно говорити, що подібне мінування національної святині завдасть непоправного удару українському православ’ю, підірве авторитет України у світі і, безперечно, укріпить Москву — ні, не у вірі, ав її шляху до набуття омріяного статусу «третього Риму», адже, рвучи на шматки саму ідею про об’єднання Української церкви, Московський патріархат бачить своєю наступною жертвою Константинополь. Отож, як бачимо, серпневі події не варто вважати минущими і минулими, хоч як би цього не хотілося тим, хто, обізвавши нас хуліганами й заколотниками, спідтишка чинить свою справу. Тема залишається відкритою... Хотілося б цього комусь чи ні, а серпневі події навколо освячення Cвято-Успенського собору в Лаврі московськими попами на дев’ятому році незалежності чітко визначили дійсний стан речей: від кого залежить вище керівництво України, як і настільки. І свою підлеглість «старшому братові» хотіли б добре замаскувати від власного народу. Ось чому акції протесту УПЦ Київського патріархату, «Просвіти», десятків патріотичних організацій і рухів були названі «хуліганськими діями» пошукачів політичного авторитету. (Либонь, зворотна сторона — УПЦ Московського патріархату, що за два тижні до названих подій виставила пікет з дадзибао «Не отдадим святыню псам», сприймається державними органами канонічною твердинею цього авторитету.) Всі телеі радіоканали України, висвітлюючи трагедію «Курська», третину екіпажу якого становили українці, занапащені, як і їх побратими, цілком радянською логікою нинішнього російського керівництва — ніколи чесно і вчасно не видавати всю інформацію громадськості, — не здогадалися чи — не посміли натякнути на очевидне: довіряти життєво важливі державні об’єкти Росії — смертельно небезпечно. Це змушений був підтвердити і сам президент Путін, коли задиміла Останкінська вежа: «Пожежа на Останкінській вежі показує, в якому стані у Росії перебувають життєво важливі об’єкти і вся країна загалом». Але наші державці — довіряють. Більше того, готові постояти за російські інтереси і, ризикнувши не власною посадою, а майбутнім нації, дозволити вкласти міну подовженої дії в підвалини української святині. Дарма що відбудовано її після «стратегічних» дій радянських мінерів, що Москва наполягає на повній залежності і підпорядкуванні українського православ’я Московському патріархату, а архієрейський собор у Москві та особисто патріарх Алексій І зневажливо поставилися до звернення Президента Л. Кучми, продемонстру- Фото Г. Кубланова вавши презирство і упередженість до української влади і держави, що дбає про утворення єдиної помісної Української православної церкви. Більше того, не зважаючи на протести українських громадян і політичних партій, Леонід Кучма виступає з різкою заявою, а потім бере участь в освяченні Успенського собору представниками УПЦ Московського патріархату, начебто поділяючи визначення настоятеля Печерської лаври Павла про те, що тільки Московська церква — канонічна, а все інше — секти... Наліво й направо повторюючи, що «у нас церква відділена від держави», держава підтримує неукраїнську церкву, сіючи між Фото Р. Талалай Любов ГОЛОТА люду єресь, що виливається у сумнів: чи українська це держава?! Ніхто — ні Адміністрація Президента, ні Уряд, ні Верховна Рада не подбали бодай про коментарі, які б розставляли усі крапки над «і» у наболілому, далеко не Фото Р. Талалай

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин