СЛОВО І ЧАС · с. 13сторінка оригіналу ↗
ЛЕСЯ УКРАЇНКА НА ЛУГАНСЬКІЙ СЦЕНІ
Слово Просвіти, №75 за 2000 рік
У Луганському обласному музичнодраматичному театрі відбулася інсценізація вистави «І все-таки я тебе зраджу» за однойменною п’єсою молодої поетеси і драматурга Неди Нежданої (Надії Мірошниченко), присвяченою романтичним сторінкам життя Лесі Українки. Одразу привернуло увагу звернення до Лесиної постаті в інтерпретації сучасної авторки, як і поява на сцені двох дівчат у масках — персонажів італійської комедії масок Арлекіно та П’єро, що уособлювали відповідно Злого Генія та Доброго Духа. Нарешті з’являється сама Леся Українка (артистка Ольга Яковенко), а потім —
по черзі — і чоловіки її життя: Нестор Ґамбарашвілі, Сергій Мержинський (надзвичайно зворушлива сцена з останніх днів його життя) та Климент Квітка. Упродовж усієї вистави глядачі бачили на сцені дівчат-духів, які змагалися за Лесину душу. Після кожної перегорнутої сторінки життя Лесі Українки в залі наставала темрява і тиша, потім з неба сходив Творецьдраматург, роль якого блискуче зіграла завідувачка літературної частини театру, заслужена артистка України Віра Тимошенко. Ці «проміжні» сцени надавали виставі особливої інтриги. А промовлена Драматургом цитата з Ніцше: «Розкажу я вам про три перетворення духу: перший — як дух стає верблюдом, левом — верблюд і, нарешті, дитиною — лев», — створювала загадковість дії. Лесине кохання — основний мотив вистави. Ми бачили, сказала Віра Тимошенко, живу Лесю. І справді, ми всі так втомилися від закостенілих, стереотипних, іконізованих образів наших класиків, за якими не бачимо їх як живих людей. Ми, в кращому випадку, добре знаємо творчість Шевченка, Франка, Лесі Українки, але не їх самих. І твір Неди Нежданої є, мабуть, другою після драми Юрія Щербака «Сподіватись» п’єсою, яка проливає світло на долю славної героїні української нації, заповнює прогалину в
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
