Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ОСТАННЯ СТОРІНКА · с. 16сторінка оригіналу ↗

Адреса «Слова Просвіти»: 01001, Київ-1, завулок Музейний, 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, тел. 228-01-30.

Слово Просвіти, №75 за 2000 рік

Пішов Дурень на базар. Купив, по своїх грошах, два яйця. Повертає додому, радується. Ось прийде, сколотить для своїх котиків коктейль Дарела! Ото співатимуть! Гарне діло, хороша дорога! Дурень долав стежечку повз трамвайні колії. Раптом помітив, що назустріч іде трамвайна поливайка: два могутні снопи іскристої води падали на полотно між рейками, гнали попереду папірці, каміння... «Обіллє? Не обіллє?» Про всяк випадок, став за кущ. Стоїть, дивиться. Поливайка підходить до переїзду через колії — дорога, що впоперек вигиналася тут горбиком, на якому машини, щоб переїхати, збавляли швидкість, угиналися, наче аж присідали... Дурень помічає, як на самому переїзді трамвайна поливайка підхоплює пухлий портфель, якусь мить гонить його струменями води... врешті, скупавши, підхоплює — і кидає під кущ. Могло здатися, поливайка вклонилася Дурневі. — Спасибі! — сказав чемний Дурень, повівши очима услід дароносиці. Тільки по тому, як подякував, пильніше подивився собі під ноги. Врешті: — Ти хто? Який ти... справний! Портфель був з теперішніх, нових. Не такий, якою була тека Дурня, жовта, із свинячої шкіри, з якою він прожив і, поки міг, їздив дивитися гори — море. Новенька річ чулася недоречно скупаною, обсипаною піском, зневаженою. Бундючилася. — Мовчиш.... ну, гаразд. Ходімо до наших котів. Там видно буде. Взявши портфеля за вухо, Дурень відчув незвичайний тягар. Та нога за ногою... повз квітник... ось і двері. — Котики! До нас гість. Але не здумайте.... — В його пухнастих була звичка мітити. — Будьте чемні! Щоб відволікти увагу котів від гостя, Дурень узявся до діла — розбив яєчка на дві тарілки й сколотив котячу усладу життя. — Ласуйте! Коти взялися до діла, а Дурень переніс портфель до кращої із кімнат. — Ну, що тут у нас? — Розчахнувши зіпер, присів на стілець, вивалив на підлогу усе як єсть. — Ба, ба... а ти, Господи! Те, що відкрилося очам Дурня, стурбувало його. Він оглянувся на ікону. Моя покійна бабуся (царство їй небесне!) розповідала таку історію. Якось одна її знайома народила трійню. За кілька днів у районній газеті з’явилася стаття, де повідомлялося, що «рідний» колгосп подарував щасливій сім’ї будинок і корову, а також виділив по 100 рублів на кожну дитину. Чоловік тієї жінки надіслав до газети листа, в якому з обуренням зазначав, що все написане — неправда. Невдовзі з ним мав розмову приїжджий журналіст. — Чому ж усе-таки вам не сподобалася стаття? — Тому, що вона брехлива! — кипів від гніву чоловік. — Ніхто не дарував нам ні корови, ні будинку. Не бачили ми й грошей. Що подумають у селі!.. — Але ж ваша жінка народила трійню? — не вгавав журналіст. — Ну, народила... — Значить, усе правильно. Бачте, у нас такий принцип: якщо матеріал містить десять відсотків правди — подаємо його до друку!.. Давня бувальщина пригадалася після того, як у газеті «Столичные новости» (№ 14 за ц. р.) прочитав велику, обсягом на дві сторінки, публікацію під назвою «Роковые восемьдесят шестые...» У ній зазначалося, що «известный (? — І. М.) писатель и философ Василий Кредо провел анализ событий, которые происходили в соответствующий период каждого Засновник — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво № 1007 від 16.03.1993 р. — Ну, добре! — Підвівся і, прихопивши портфель, пішов до ванної. Змив пісок. Щоб чистий портфелик протрях, почепив його на золоту, із груші, палицю. — Спочивай! Ізнов умостившись на стільці, почав розбирати те, що приніс. Те — сюди. Інше — іще ось куди... коти впоралися з Дарелом, поприходили. Почали принюхуватися... пахло ліками. А про котів це значило — любов’ю. Дурневі, перекладаючи все на столи, довелось поспішати. Чого там тільки не було! Документи лікаря, викладача медінституту і бізнесмена. Дві в’язки складних срібних ключів з брелками маски Мельпомени. Але те, що найбільше засмутило Дурня, просто волало — відкрий! І він відкрив. Нижня половинка була друкарською машинкою, верхня — засвітився екран. — Комп’ютер! — він вніс у дім для котів те, чого не хотів ні бачити, ні знати. Скліпивши створки поделка, зібрав з підлоги і поклав поруч з десяток то золотих, то срібних кружалець — дискет. Мудрий би порадувався. А Дурень — він і є Дурень. столетия. Результати поражают. Оказывается, в каждом 86-м году соответствующего столетия происходили события, которые радикально влияли на мировую историю». Ось так російськомовна газета прагне заінтригувати українського читача, щоб потім «переконати» його в неминучості Чорнобильської аварії, мовляв, обумовленої всім попереднім ходом історії. З цією метою нижче була подана добірка дат і пояснень до них, які все це символізують. І справді, містика. Настільки ж достовірна інформація? Уже з перших рядків видно, що дати й події — дуті. Так, наприклад, 586 рік дон. е. подається як рік захоплення Єрусалима вавилонянами. Насправді ж це місто було захоплене царем Навуходоносором у 587 році до н. е. Незрозуміло, чому 86 рік н. е. оголошується датою початку поширення християнства в Україні і в Криму. Адже найчастіше початок цього процесу на півострові пов’язують із проповіддю римського папи Климента, який був засланий до Криму, але це сталося 98 року. Апостол же Андрій був в Україні вже в середині першого століття. Газета безпідставно оголошує 286 рік «піком» переслідувань за християнську віру в Римській імперії, хоча насправді це мало місце під час гоніння на християн у 303—311 роках, яке було започатковане імператором Діоклетіаном (284—305). Горював. Подзвонило у двері. Пішов відчинити... У Дурня було два друга. Одного він любив. Другого ненавидів. Відчинивши двері, Дурень вирішив, що краще буде, якщо він з усім упорається без нікого. — Прийди через годину! Зачинивши двері, повернувся в кращу із кімнат і почав переглядати візитки. Врешті: — Чортівня якась! Не навчені навіть вписати домашній телефон! Біснесмени! А що на столику лежали всі документи, набрав довідкове. — Альо! — І через мить подзвонив тому, хто знітив спокій. — Мені Віктора Михайловича. На другому кінці в жіночому голосі вчувався розпач. — Його немає! Дурень зателефонував удруге: — Не кидайте трубку. Я знайшов портфель Віктора Михайловича. Пишіть адресу... приходьте... так, ми сусіди. Чекаю. Врешті, подзвонили у двері. Відчинивши, Дурень впустив двох жінок. Дружину і маму. — Сюди. Ось усе... все ваше! Порт- «Відомому філософу» невідоме навіть те, що знає кожен учень: Західна Римська імперія впала 476-го, а не 486 року. Ще більше дивує тлумачення у статті вітчизняної історії. Так, 586 рік оголошується початком заселення слов’янами Балканського півострова. У цей же рік, мовляв, і Київ отримав свою сучасну назву. Насправді ж, заселення слов’янами Балкан розпочалося ще наприкінці V ст., а Кий жив у кінці V — на початку VI ст. Тоді ж і Київ став Києвом. Далі — новий «шедевр». Бачте, саме в 686 році світ дізнався про існування Київської Русі. Проте Русь уперше згадується в арабських джерелах між 836—847 роками, в західних — у 839 році, у вітчизняних — у 852 році, а у візантійських — у 866 році. Укладач і далі демонструє вражаюче незнання вітчизняної історії. Наприклад, навіть загальновідому першу згадку в документах про Україну він переносить із 1187 на 1186 рік, аби обґрунтувати свою «концепцію». Ще більш дивна дата 1286 рік як «пік» монгольського ярма на Русі. У чому ж це проявилося? Оскільки автор зберігає з цього приводу мовчання, нагадаємо, що в названий рік не було ніяких подій, котрі б давали підстави для таких голослівних «заяв». Може, автор хоче «прописати» нас у Росії, котрій він приділяє надмірну увагу в своєму зведенні? Правда, й тут суцільні помилки — і щодо початку російсько-ту- Зам. № 33012010. Наклад 3000. Головний редактор Любов Голота

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин