Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
Чи можливе утворення Помісної Української православної Церкви?
Слово Просвіти, №76 за 2000 рік
Про перспективи об’єднання українського православ’я і утворення Помісної Української православної Церкви розповідає Дмитро Степовик, доктор філософських наук, доктор мистецтвознавства, професор Київської духовної академії.
В. І.: Дмитре Власовичу, роль Православної Церкви в духовному, культурному і суспільно-політичному житті українського суспільства важко переоцінити, саме християнство в усі часи було важливим консолідуючим стрижнем української культури та самої ідентичності. На жаль, нині ситуація дещо змінилася, сьогодні в Україні діють УПЦ КП, УАПЦ і так звана УПЦ МП. Розкажіть, будь ласка, про політичні, історичні та канонічні причини такого розділення. Д. С.: Канонічних розбіжностей між трьома гілками православ’я в Україні немає. Нинішнє розділення інспіроване Москвою і має чисто політичний характер. Російські імперіалісти через церковну структуру, яка підпорядковується Москві, хочуть і далі маніпулювати громадською думкою і тримати в шорах значну частину українського суспільства. Для них це є одним із механізмів недопущення повного виходу України з-під московського контролю. Це дуже послаблює духовний вплив православ’я на українське суспільство, оскільки, замість праці для спасіння у вічності кожної душі, православне духовенство трьох гілок витрачає величезні зусилля на взаємні нарікання, чвари і протистояння. Замість консолідації, яка сьогодні необхідна українському суспільству, ми бачимо розбиття, протистояння і сварки. Крім того, промосковська частина православних перешкоджає утвердженню державної, української мови у Церкві, піднесенню української книжності, національної культури і обрядовості, тим самим дискримінуючи переважну більшість православних українців. Це ненормальне і нетерпиме становище. В. І.: Церква — це душа народу, сьогодні ми маємо всі необхідні символи державності: Конституцію, Герб, Прапор, Гімн, військо, кордони тощо, але не маємо єдиної Помісної православної Церкви. Колись Христос сказав, що «жодне царство, розділене саме в собі, не встоїть», а ми, завдяки імперським інтригам Москви, яка ще десять років тому насаджувала в нас безглузді атеїстичні ідеї, знову розділені духовно. Які, на Вашу думку, наслідки можуть бути в разі консервації подібного стану речей? Д. С.: Хоча за Конституцією України Церква відділена від держави, але аспекти її діяльності, котрі виходять за рамки внутріцерковного устрою і згубно впливають на суспільні відносини, не повинні залишати байдужими суспільство і державну владу. Тому залишення православ’я розбитим на три частини і консервація цього становища небезпечні для спокою, злагоди і стабільності у країні. Держава повинна, не втручаючись у богослужіння, поставлення єпископів і священиків та інші церковні справи, створювати законодавчу і правову базу для єдності українського православ’я. Для того, щоб воно стало могутньою духовною силою, яка працюватиме на благо, а не шкоду суспільства і людей. В. І.: Як Ви думаєте, нині, в добу активного поширення Інтернету і телекомунікацій, після сімдесяти років агресивної пропаганди інтелектуально і духовно обмеженого матеріалізму чи виконує Православна Церква ті об’єднавчі функції, які вона несла раніше?
У Литві рідну мову шанують — с. 12—13
Упокій Івана Сірка — с. 14—15
Фотоконкурс продовжується — с. 16
g=*-…че…… …= “. 2
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
