Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
ІНФОРМАЦІЯ, ЛИСТИ, ПОДІЇ · с. 7сторінка оригіналу ↗

СОСНІВСЬКИЙ БАРД

Слово Просвіти, №76 за 2000 рік

Цього року українці Канади відзначатимуть 60-річчя заснування Комітету Українців Канади (КУК), а наступного — 110-річчя нашого поселення в цій країні. Обидва ювілеї створюють добру нагоду згадати всім нам про цю країну, яка для багатьох стала другою Батьківщиною. Про те, що козаки на своїх чайках перепливли океан і дісталися до Канади і Америки, згадує у своїх спогадах український православний священик з Київщини, що висвятився на Афонській горі, — о. Агапій Гончаренко, який служив у російському посольстві в Атенах у Греції. Він побував у Туреччині, Єгипті, Англії, у 1865 році опинився в Нью-Йорку, а згодом аж на Алясці. Там він зустрів на- ДВА ЮВІЛЕЇ В КАНАДІ щадків давніх козаків. Видавав газету «Аляска Гералд», в якій не лише описав життя українських емігрантів, а також друкував твори Т. Шевченка. Покидали рідні хати і рідну Україну наші емігранти й перед більшовицькою навалою під час Другої світової війни. Через складну перевірку табірного режиму виїжджали вони на Захід, особливо до Канади. Еміграція до Канади була двоякою: одні тікали від неминучої більшовицької каторги, другі були забрані на примусову працю в Німеччину. На підставі досліджень можна твердити, що друга соціальна еміграція до Канади починається у другій половині XIX сторіччя. Вона набирає широкого розмаху, коли еміграційні агенти в Західній Україні масово агітували бідних селян і ті почали заселяти переважно Західну Канаду — Альберту і Манітобу. Ці еміграційні події докладно дослідив і описав д-р Михайло Г. Марунчак у «Історії українців Канади», І том (1968) і ІІ том (1974). Його книги вийшли накладом Української Вільної Академії Наук у Канаді і є енциклопедичним джерелом про понад 110-річну історію української еміграції до цієї країни. Автор глибоко і докладно аналізує політичну і соціальну ситуацію в Україні, внаслідок якої зростала еміграція до Канади. Еміграція до Канади молодша від еміграції до США, а число її в 1892—1914 роках перевищило 100 тисяч (за Енциклопедією Українознавства, т. 3, за редакцією професора В. Кубійовича). Емігрували в основному бідні селяни з Галичини, Буковини, Лемківщини та інших місцевостей. 7 вересня 1891 року вважають часом прибуття до Канади перших поселенців —Івана Пилипа і Василя Ялиняка. Деякі дослідники пишуть, що й раніше на Канадську землю приїжджали українці. У 1991 році українці Канади з великим ентузіазмом відсвяткували століття свого поселення. Цей ювілей збігся з відновленням незалежної Української держави, на яку вони чекали сотню років, до якої значною мірою спричинився КУК. Із таким самим ентузіазмом у 1990 році відзначено 50-річчя КУКу. Із цієї нагоди видано фундаментальну книгу «Нарис Історії Конгресу Українців Канади в Торонті». Книжка у твердій обкладинці має 589 сторінок, де проаналізовано 50-річну історію життя нашої еміграції. Кожен знає, що Канада багата і мальовнича: своїми озерами, водоспадами, ставками, річками, лісами, осінніми краєвидами, сходом і заходом сонця. Вона чарує своєю щедрою красою, наче казка. Цього року ООН визнала Канаду найсприятливішою і найпридатнішою для життя людини на Землі країною. І в цьому велика заслуга українських поселенців. Кожна людина має не лише своє місце на Землі, але й свою батьківщину. Для кожного чесного українця, незалежно від місця перебування, його Батьківщиною є Україна. Вона зворушує і скріплює в нас набожність та глибоку пошану до місця народження свого роду. Ця духовна органічна злука із своєю Батьківщиною у перших поколіннях емігрантів і донині залишається міцною. Ярослав СТЕХ, Торонто, Канада «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...» І не тільки завдяки високій виконавській майстерності відомих професійних хорових колективів і незрівнянних індивідуальних виконавців. Але й тому вона безсмертна, вічна, що в глибинах співучого народу нашого нерідко спалахують таланти яскраві, всебічно обдаровані, самовіддані... Ось такий наш шахтар за професією, соснівець Сергій Виноградський. На його перший творчий п’ятирічний ювілей і день народження мешканці міста завітали цілими родинами. І чимало друзівшахтарів, молоді завчасно заполонили глядацький зал Соснівського Народного дому «Просвіта». Про творчий доробок Сергія розповіла директор Народного дому Іванна Хитряк. І звучала того липневого вечора дивопісня поета, композитора-барда Сергія Виноградського. Творчий доробок ювіляра — це його сто двадцять пісень, виступи у ста концертах, а сольних концертів уже більше десяти. Радо, із захопленням зустрічали Сергія прихильники пісенного мистецтва у Червонограді, на Сокальщині, у Львові. Не обминуло увагою і телебачення. Сергій Виноградський творчо співпрацює з Червоноградським літоб’єднанням імені В. Бобинського. Палітра його пісенної творчості багатоманітна: від лірики інтимної, філософської — до героїки минулого. Його запрошують часто на творчі вечори, тематичні ранки до шкіл міста. Ювіляра вітали міський голова Я. Тунгускова, поети Червонограда, представники Народного дому, громадськості міста, друзі, рідні. На початку липня Сергій Виноградський повернувся з одинадцятого Всеукраїнського фестивалю мистецтв національних культур України «Ми — українці», що проходив у місті Приморську Запорізької області на березі Азовського моря. Наш бард став дипломантом. Степан БАГЛАЄВИЧ, член ради Соснівського міського об’єднання Товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка, Львівська область

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин