Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
НАЦІОНАЛЬНА ЕЛІТА · с. 10сторінка оригіналу ↗

ЯК ВГАМУВАТИ ДУХОВНУ СПРАГУ, АБО ПОШУКИ ШЛЯХІВ НАБУТТЯ ВТРАЧЕНОЇ БАТЬКІВЩИНИ g=*-…че…… . o%ч=2%* …= “. 8

Слово Просвіти, №76 за 2000 рік

те розклад звичного культурно-історичного ландшафту тієї ж Європи, яка так захоплена, вірніше, вимушено — як плата за відмову від поліфонії традиційного світу та за реалізацію євроцентричної моделі глобальної цивілізації — прогресу в бік творення глобальної субкультури, вирощеної на дріжджах інформаційної революції та абсолютизації сфери послуг. Те, що ми стоїмо перед лицем нового культурно-історичного перелому, свідчить роман молодого канадського письменника Дугласа Коупленда «Покоління Ікс» — своєрідна кардіограма світовідчуття і світосприйняття молоді 90-х років. Виповідається історія трьох друзів, які належать до «космополітичної еліти бідноти» — від імені Ендю Палмера з Портленда, Орегон та його друзів — Дега з Торонто, Канади і Клер Із Лос-Анджелеса, Каліфорнія. Розчаровані («низький заробіток, нульовий престиж, нуль перспектив»), вибухово роздратовані («мені хочеться... провчити яку-небудь стару клячу за те, що розбазарила мій світ»), ображені, вони час від часу то зіщулюються в панцирах позерства, то спохоплюються, намагаючись злитися з родом людським, закумуфлюватися. Це покоління Ікс прагне бути в тіні; воно використовує великі простори Америки для того, щоб заховатися, загубитися і нарешті прочитати листа, який всередині тебе. Це покоління переживає кризу середини молодості — «духовний і інтелектуальний страх», що настає на третьому десяткові прожитих літ; найчастіше буває викликаний нездатністю функціонувати поза навчальним закладом, поза упорядкованими соціальними структурами і супроводжується усвідомленням своєї екзистенційної самотності в світі10. Це із «словника іксерів», який винесений автором на поля книги і демострує постмодерний стилістичний прийом — нелінійність, за Жаком Деррідою, людського мислення і праписьма. Свідомо самовідторгнуті від престижного, комфортного життя, занурені в одноманітній світ самопочуття в пустелі біля Палм-Спрінгс, ці троє молодих людей з двома псами (їх п’ятеро) намагаються віднайти свою самототожність і набути самість. Їхні рефлексії самодостатні в цьому міні-соціумі, який вони свідомо витворили для самовизначення себе і самоусвідомлення як явища молодіжної культури, що гордо, в інфантильній приреченості провокує і пророкує кінець світу. Але що важливо, це те, що їхня культура як спосіб життя і мислення базується на традиційній культурі, хоча, здається їм, вони свідомо втікають від модерного світу і цим засвідчують свій протест проти реальної реальності — нормального світу. Чи це ж є сигналом для сучасного соціального розвитку про потребу демодернізації світу, про необхідність повороту історії до неоархаїчної культури? Очевидна стагнація культурного вектора, спрямованого на «осідлання» стрімкого індустріально-інформаційного «мустанга» під назвою Великий Модерн. Тому приходить іксерам думка про можливий «параліч» рішучості: «нездатність зробити вибір, коли можливості нічим не обмежені» (с. 196). Ці можливості творить, принаймні в США із її рейганомікою і поколінням буму на чолі з найяскравішим і найуспішнішим «бумером» Клінтоном, економіка, яка, поряд з політикою, є феноме- ЖОВТЕНЬ, Ч. 10 (76), 2000 РІК ОЧЕВИДНО, ЩО СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ НЕМИНУЧІ, ХОЧА ЦЕЙ ПРОЦЕС ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ПОРОДЖУЄ ТАКОЖ УНІКАЛЬНІ ДУХОВНІ ТА КУЛЬТУРНІ ЕФЕКТИ окоління Ікс немислиме без символу 90-х — Інтернету (або WWW — Уорлд Уайд Уеб). «Поєднання Інтернету і постісторичної фази культурного процесу на очах породжує нову реалію, яку ми ризикнемо назвати Всесвітнім Віртуальним Інтерактивним Супермаркетом. Цей Супермаркет, цілком вірогідно, представляє собою майбутнє середовище проживання покоління Ікс в його розширеному розумінні»11. Сьогодні в США і Канаді майже 140 мільйонів користувачів Інтернету і близько 84 мільйонів у Європі. Інтернет як мережа обміну інформацією, на початку свого розростання, тепер стрімко перетворюється в мережу обміну товарами і послугами. В 1999 році 196 мільйонів людей видали понад 120 мільярдів онлайн, а до 2003 року понад 500 мільйонів користувачів Інтернету придбають онлайн — товари на суму понад 1,3 більйона доларів12. І мова йде не лише про інтернетну торгівлю, не лише про спосіб ведення бізнесу, але й про створення нових економічних імперій та вироблення стратегії і планування майбутнього в геоекономічному наднаціональному континіумі. Чи не загрузнемо ми в цій світовій павутині, до знесилення борсаючись в її калейдоскопічному вібруванні інформаційних потоків, відриваючись від свого культурного коріння та історичних задумів? Парадоксальна безвихідь. Як у романі Дугласа Коупленда «Покоління Ікс». І недогодування, і перегодування організму історією має одну й ту ж причину, один і той же симптом. «Наркотична залежність від газет, журналів і телевізійних випусків новин»13. Якщо поглянути на ці процеси глобалізації з позиції національних пріоритетів і погодитися з тим, що феномен модерну передбачає діалогічну зустріч культур нового Сходу з культурою секулярного Заходу, то слід визнати, що європейська християнська цивілізація відчуває потребу в нових культурних ін’єкціях з боку таких традиційно багатих національних культур, як українська. Наприкінці роману Дуглас Копленд наводить деякі цифри, зокрема: кількість рекламних роликів, які американські діти встигають побачити по телевізору до 18 років: 350 000; кількість телевізорів у 1997 р. — 170 000, в 1991 р. — 750 млн. І ще одне: ті хто стверджує, що не дивиться телевізор, проводять протягом тижня біля телеекрана 10 годин. Важко не погодитися з таким узагальненням — застереженням: «Гіперінформатизація фізично виснажує здатність людини протистояти шквалу новин, зму- Наше суспільство переживає доволі складну фазу запозичення слів, в які прагне вкласти свій зміст. Проте процес профанації українського слова триває вже багато часу. Особливої напруги він набув у період тоталітаризму, коли слово було отруєне ідеологією і втрачало свою первісну змістову наповненість. Тепер йде окупація суспільної свідомості зденаціоналізованим, інтерінформативним словом, максимально відчуженим від національного контексту. Соціальні пріоритети відсторонюються на узбіччя цивілізаційного розвитку культури і духовності. Чому невдоволене покоління Ікс своїми предками-бумерами? Та тому, що в них нема шансів досягти цього рівня комфорту і соціального забезпечення, який мали і мають тепер їхні батьки. І не збираються відмовлятися від свого лідерства в суспільстві. Так, до 30 % бюджету США йде на потреби дуже старих, тоді як на освіту лише 2 %. Процент домовласників серед осіб у віці від 25 до 29 років був у 1973 р. — 43,6 %, а в 1987 р. вже — 35,9 %; зростання прибутків для громадян старших 65 років сягав за період з 1967 по 1987 рр. 52,6 %, а для всіх інших громадян тільки 7 %. Зміни у способі життя людства глобальні, і покоління Ікс має особливі претензії на те, щоб у новій фазі розвитку цивілізації його не прив’язували до Всесвітнього Супермаркета як коней біля водопою. Воно усвідомлює, що зв’язки між людьми як представниками різних расових, етнічних і релігійних спільнот сьогодні визначаються найчастіше не внутрішніми потребами культурного обміну та діалогу, а мірою причетності до процесів глобального перерозподілу фінансів, інформації, розваг, різних послуг. Це поширюється на сферу науки, освіти, культури — гігантська система споживання диктує певну систему мислення, поведінки, почувань... І все розсіюється в атмосфері епохи, стає набутком усіх, втрачає індивідуальність, бо в цьому круговороті ідей, які стають вигідним, доступним для споживання товаром, важко відшукати автора — все осуспільнене взято на гігантський прокат. ДІАЛОГИ З ІНТЕРТЕКСТОМ собливої трансформації зазнає література. Точніше читач, бо він тепер головна дійова особа в цьому діалозі з текстом. Свобода вибору текстів — необмежена. Можеш гуляти по інтернеттексту, перестрибуючи через автономні його фрагменти на цьому безкінечному полі для полювання за натяками, ілюзіями, власними рефлексіями, розкопуючи грою віртуальної реальності. Той, хто працював над «Книгою XXI століття», «Хазарським словником» Милорада Павича, відчув, як гіпертекст заманює тебе в інтелектуальну гру — класична форма енциклопедії з її перехресними посиланнями стала своєрідною матрицею для «вигулювання» заінтригованого Інтелекту на комп’ютерному екрані. Не існує однозначності повідомлення, Автор прагне догодити інтернаціональному читачеві, увійти з ним у діалог так, щоб той міг уже обійтися без нього, автора, і вів діалог із самим собою з допомогою інтертексту. Мимоволі втрачається внутрішній зв’язок з тим світом культури, традицій, мови, який, здавалося б, автор інтертексту репрезентує. І зринає думка: а чи це нова, постмодерна література замислюється національно значущою, чи розвиває вона мову? Чи не спрощується мова, не стандартизується на догоду полегшеного спілкування з читачем? Література покликана розвивати мову, збагачувати і зміцнювати. Хочемо ми цього чи ні, але Інтернет (англомовний, російськомовний — байдуже) спрощує мову, зводить її до однозначних сигналів, перетворює її на ряд словесних знаків-кліше без внутрішнього багатозначного наповнення. Почуття, рефлексії, переживання, настрої, смисли виводяться на поверхню інтертексту, а не заряджають текст глибинним переживанням «прихованого самопочуття суспільства» (Ортега-і-Гассет). Як не прикро, але жива мова, мова природна залишається на периферії глобалізації, тоді як інтермова більше говорить з анонімом. Мимоволі згадується пророчо актуальна посторвеллівська новомова, навальне розштовхування природних мов економічним, інтернетівським global language аж до політичних спекуляцій в Україні щодо інституціалізації багатомовності під кутом зору експлуатації ідеї європейської «єдності в багатоманітності». «Під питанням не лише поверхи мови, багатомовності, — зауважує Костянтин Сігов, — а й власне підмурок мовлення, що уможливлює лінгвістичну архітектуру світу (багатшу за європейський

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин